Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №380/7458/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 рокусправа № 380/7458/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, –

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення підготовки та не надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року та станом на 01 січня 2026 року, для перерахунку його пенсії з 01 лютого 2023 року та 01 лютого 2026 року (відповідно);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року та станом на 01 січня 2026 року за посадою, відповідною (аналогічною) останній штатній посаді, яку він обіймав, виготовлену у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2023 рік та 2026 рік (відповідно) на відповідний тарифний коефіцієнт та з обов`язковим зазначенням відомостей щодо надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, обчислених з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами на 2023 рік та на 2026 рік (відповідно) на відповідний тарифний коефіцієнт, а також у середніх розмірах (відсоткових значеннях), що фактично виплачені за січень 2023 року та січень 2026 року (відповідно) за відповідною посадою, для обчислення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що розмір його пенсії станом на час звернення до суду продовжує обчислюватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн), тоді як через щорічне зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб у нього виникло право на перерахунок складових грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням), які за пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. 28 лютого 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виготовлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відповідних довідок станом на 01 січня 2023 року та 01 січня 2026 року, проте відповіддю від 01 квітня 2026 року відповідач відмовив у їх виготовленні. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належний соціальний захист і перерахунок пенсії, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 27.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечено. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що частина четверта статті 63 Закону № 2262-ХІІ та Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі – Порядок № 45), передбачають перерахунок пенсій лише у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Відповідач стверджує, що Кабінет Міністрів України не приймав рішення про підвищення грошового забезпечення військовослужбовців у 2023 та 2026 роках, відповідних списків осіб від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відповідач не отримував, а тому правових підстав для складання довідок за заявою пенсіонера немає. На думку відповідача, підставою для перерахунку є саме фактичне підвищення грошового забезпечення діючих військовослужбовців, а не зростання прожиткового мінімуму; розміри посадових окладів та окладів за військовим званням з березня 2018 року розраховуються виходячи з величини 1762,00 грн, додаткові кошти на їх перерахунок Міністерству оборони України не виділялися, а тому вимога застосувати при розрахунку пенсії оклади у неіснуючих у Міністерстві оборони України розмірах є безпідставною. Відповідач також послався на постанову Верховного Суду від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24 та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ), що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 та не заперечується сторонами.

28 лютого 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про підготовку та надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року та на 01 січня 2026 року за посадою, відповідною (аналогічною) останній штатній посаді, яку він обіймав, виготовлених у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року та на 01 січня 2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року та 01 лютого 2026 року.

Листом від 01 квітня 2026 року № 1159/12/5428 відповідач відмовив у виготовленні зазначених довідок, пославшись на відсутність рішення Кабінету Міністрів України про підвищення грошового забезпечення та неотримання від органів Пенсійного фонду України відповідних списків. Не погодившись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, регулює Закон № 2262-ХІІ.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною четвертою статті 9 цього Закону передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року (далі – Постанова № 704), встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців. Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Аналогічні приписи містять примітки до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова № 103), пунктом 6 якої пункт 4 Постанови № 704 викладено в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Отже, станом на 01 березня 2018 року (дату набрання чинності Постановою № 704) пункт 4 застосовувався в редакції змін, унесених Постановою № 103, тобто із «замороженням» розрахункової величини на рівні прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року у справі № 826/9052/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та постановою Верховного Суду від 19 січня 2021 року, визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 103 в частині внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

На виконання зазначених судових рішень та з метою врегулювання питання визначення посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 (далі – Постанова № 481), пунктом 2 якої знову внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши його абзац перший у редакції, згідно з якою розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (тобто без прив`язки до прожиткового мінімуму та з огляду на конкретну фіксовану суму).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24 визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним і нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а вказане рішення суду першої інстанції – без змін.

Таким чином, з урахуванням наведених судових рішень, суд враховує, що з 18 червня 2025 року діє редакція пункту 4 Постанови № 704 (у первинній редакції на дату прийняття), якою встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Водночас суд зазначає, що Закон України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі – Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів. Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти (стаття 6 Закону № 2017-III). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. При цьому величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. Зазначення у пункті 4 Постанови № 704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини не суперечить делегованим Уряду повноваженням. Разом з тим Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року. Натомість закони України про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023, 2025 та 2026 роки, зокрема Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX та Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX, таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, не містять.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 гривні. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX встановлено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 гривень.

Отже, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року (набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік») не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили, проте починаючи з 01 січня 2020 року така суперечність виникла.

Частина третя статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

З огляду на визначені частиною третьою статті 7 КАС України правила та враховуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (через його збільшення на відповідний рік), тобто 2684 гривні станом на 01 січня 2023 року та 3328 гривень станом на 01 січня 2026 року.

Щодо порядку оформлення документів суд зазначає, що питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі – Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 23 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ; пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії. Пунктом 24 Порядку № 3-1 визначено механізм взаємодії уповноважених структурних підрозділів та органів, що призначають пенсії, у разі прийняття нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один із видів грошового забезпечення.

Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган Пенсійного фонду України. Такий висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13 та у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 553/3619/16-а.

Суд наголошує, що у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX та Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових грошового забезпечення, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-XII, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а розмір мінімальної заробітної плати застосований з іншою метою.

До моменту отримання належної довідки від відповідача у пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії позивача.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Згідно із частиною другою статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Частиною третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Надаючи оцінку доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.

Доводи відповідача про те, що єдиною підставою для перерахунку пенсії є виключно прийняте Кабінетом Міністрів України рішення про підвищення грошового забезпечення діючих військовослужбовців та отримання відповідних списків від органів Пенсійного фонду України, а зростання прожиткового мінімуму такою підставою не є, суд відхиляє. Як зазначено вище, посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням за пунктом 4 Постанови № 704 безпосередньо визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Відтак щорічне законодавче збільшення прожиткового мінімуму як базового державного соціального стандарту об`єктивно зумовлює зміну (підвищення) розміру цих складових грошового забезпечення, а отже є тим юридичним фактом, з яким стаття 63 Закону № 2262-ХІІ пов`язує виникнення права на перерахунок пенсії. Протилежне тлумачення нівелювало б саму формулу, закладену Урядом у пункті 4 Постанови № 704, та призводило б до застосування «замороженої» розрахункової величини станом на 01 січня 2018 року, яка з 01 січня 2020 року не відповідає актам вищої юридичної сили.

Доводи відповідача про відсутність повідомлень та списків від органів Пенсійного фонду України також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як рішення Кабінету Міністрів України, так і відповідна заява самого пенсіонера. До того ж відсутність взаємодії між державними органами не може погіршувати становище пенсіонера та позбавляти його гарантованого статтею 63 Закону № 2262-ХІІ права, перерахунок за яким у разі неналежної поведінки уповноважених органів провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком (частина третя статті 51 Закону № 2262-ХІІ).

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24 суд до уваги не бере, оскільки предметом спору у вказаній справі було питання перерахунку грошового забезпечення діючого військовослужбовця за період після 20 травня 2023 року, тоді як предметом цього спору є обов`язок уповноваженого органу виготовити та надати до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військового пенсіонера. Зазначені правовідносини не є подібними, а відтак висновки, наведені у справі № 480/7154/24, до спірних правовідносин не застосовуються.

Натомість суд враховує, що правовідносини щодо обов`язку уповноважених органів виготовляти за заявою пенсіонера довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб є усталеними у судовій практиці касаційного суду.

З урахуванням наведеного суд дійшов таких висновків:

(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік;

(2) у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом № 2710-IX (2684 грн станом на 01 січня 2023 року) та Законом № 4695-IX (3328 грн станом на 01 січня 2026 року), у позивача виникло право на отримання довідок про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням відповідних розмірів прожиткового мінімуму;

(3) обмеження, встановлене пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII щодо застосування мінімальної заробітної плати, на спірні правовідносини не впливає;

(4) бездіяльність відповідача щодо непідготовки та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відповідних довідок станом на 01 січня 2023 року та 01 січня 2026 року порушує право позивача на перерахунок пенсії з 01 лютого 2023 року та 01 лютого 2026 року (відповідно).

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, зокрема у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 120/648/22-а, постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 500/8485/21, постанові від 13 грудня 2022 року у справі № 240/12647/21, постанові від 10 січня 2023 року у справі № 120/8682/21-а, постанові від 06 лютого 2023 року у справі № 160/2775/22 та постанові від 04 квітня 2023 року у справі № 120/5264/22.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язується з принципом захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принципом правової визначеності (legal certainty). У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у таких виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Щодо вимоги позивача про зазначення у довідках надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у середніх розмірах (відсоткових значеннях), фактично виплачених за січень 2023 року та січень 2026 року, суд зазначає, що відповідні дії відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, оскільки алгоритм їх вчинення чітко визначений законодавчо (статтями 43, 63 Закону № 2262-ХІІ, Постановою № 704 та Порядком № 45). Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі № 380/19324/23, залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2024 року, у якій визнано протиправними дії уповноваженого органу щодо зменшення в довідках розмірів надбавки за особливості проходження служби та премії. З огляду на наведене зобов`язання відповідача зазначити у довідках відповідні складові у середніх розмірах (відсоткових значеннях) не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Щодо способу захисту порушеного права суд враховує, що згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Обираючи спосіб захисту, суд керується статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на ефективний засіб правового захисту, а також практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Дорані проти Ірландії», «Салах Шейх проти Нідерландів», «Каіч та інші проти Хорватії»), згідно з якою ефективний засіб правового захисту повинен забезпечувати поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Зважаючи на те, що дії відповідача у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, належним та ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача підготувати та надати відповідні довідки.

За таких обставин бездіяльність відповідача щодо непідготовки та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідок про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2023 року та станом на 01 січня 2026 року є протиправною, а позовні вимоги в частині визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позивача як учасника бойових дій звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат не надано, такі витрати в силу приписів статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8– 10, 14, 72– 79, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення підготовки та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року та станом на 01 січня 2026 року, для перерахунку його пенсії з 01 лютого 2023 року та з 01 лютого 2026 року (відповідно).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) станом на 01 січня 2023 року та станом на 01 січня 2026 року за посадою, відповідною (аналогічною) останній штатній посаді, яку він обіймав, виготовлені у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн) та на 01 січня 2026 року (3328 грн) (відповідно), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, а також з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії у середніх розмірах (відсоткових значеннях), фактично виплачених за січень 2023 року та січень 2026 року (відповідно) за відповідною посадою, для обчислення та перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року та з 01 лютого 2026 року (відповідно).

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.