Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №380/7749/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 рокусправа № 380/7749/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.06.2023 по 19.12.2025;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за зазначений період у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) гривень, з подальшим уточненням суми відповідно до фактичних розрахунків.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України з 25.09.2019 по 22.12.2025 та упродовж усього періоду служби перебував на грошовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке виплачувалося відповідно до чинного законодавства. Позивач стверджує, що у період з 18.06.2023 по 19.12.2025 індексація грошового забезпечення йому фактично не нараховувалася та не виплачувалася або виплачувалася не в повному обсязі. 02.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, однак отримав відповідь від 11.03.2026 № 1159/13/670, якою у проведенні перерахунку відмовлено. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 27.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, в якому проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що позивач не проходив військову службу у березні 2018 року, що підтверджується довідкою № 95 від 29.12.2025, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим встановити та розрахувати різницю між розміром підвищеного доходу та сумою можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року неможливо. Послався на те, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, необхідно встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року та суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, що є неможливим, оскільки в лютому та березні 2018 року грошове забезпечення позивачу не нараховувалось і не виплачувалось. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій навів додаткові доводи на обґрунтування позовних вимог. Зазначив, що з огляду на прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) для всіх військовослужбовців, а той факт, що позивач вступив на службу пізніше (у 2019 році), не звільняє відповідача від обов`язку визначити березень 2018 року як базовий місяць для розрахунку індексації за посадою, яку обіймала особа. Послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07 вересня 2023 року у справі № 480/5766/22 та від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, наголосивши, що обов`язок нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не є дискреційним повноваженням, а є прямим обов`язком фінансового органу.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 № 95 від 29.12.2025 позивач проходив військову строкову службу з 08 травня 1985 року по 27 червня 1987 року, а 25.09.2019 на підставі Положення про проходження військової служби призваний до Збройних Сил України за контрактом.

Контракт про проходження військової служби укладено 25.09.2019, що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 19.12.2025 № 353. Цим же наказом позивача, який проходив службу на посаді стрільця ІІІ відділення охорони взводу охорони, з 22 грудня 2025 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням у відставку за віком (за досягненням граничного віку перебування на військовій службі) на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 02.12.2025 № 56-РС.

Упродовж усього періоду служби позивач перебував на грошовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 як розпорядника бюджетних коштів, що сторонами не оспорюється.

Згідно з довідкою про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію № 1015 від 22.12.2025 позивачу у період з грудня 2023 року по листопад 2025 року щомісяця нараховувалися щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія.

Відповідно до грошового атестата № 1015 від 22.12.2025 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення до 22 грудня 2025 року включно в сумі 94 грн 55 коп., тобто у мінімальному (поточному) розмірі.

02.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, за результатами розгляду якої ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 11.03.2026 № 1159/13/670 повідомив, що підстав для перерахунку індексації грошового забезпечення немає, оскільки індексація нараховувалась та виплачувалась відповідно до вимог Порядку № 1078, при цьому базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення був березень 2018 року.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 цього Закону).

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (тут і надалі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 1282-XII).

Згідно з визначенням, наведеним в абзаці другому статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі – Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. З аналізу положень Закону № 2011-XII та Закону № 1282-XII убачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх суб`єктів, які здійснюють виплату відповідного доходу, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Крім того, суд зазначає, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078). Така сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки (абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078).

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими.

01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704), положеннями якої встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками. Цією постановою змінено (збільшено) розмір грошового забезпечення, зокрема посадового окладу, що є підставою для встановлення базового місяця для проведення індексації.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.

Щодо позовних вимог у частині індексації-різниці, суд зазначає таке.

Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з огляду на спосіб, застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А), що визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року (з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б), що визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків; та чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

З огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. У такому випадку розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Як підтверджено матеріалами справи, зокрема довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 № 95 від 29.12.2025, на момент підвищення тарифних ставок у березні 2018 року позивач не проходив військову службу у Збройних Силах України та не отримував доходу. Контракт про проходження військової служби укладено позивачем лише 25.09.2019.

За таких обставин у спірних правовідносинах неможливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) та дослідити перевищення розміру підвищення доходу (А) суми можливої індексації (Б), оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року має обчислюватись виходячи з суми його грошового забезпечення (включно зі всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру), яке в лютому та березні 2018 року йому не нараховувалось і не виплачувалось.

Підвищення посадових окладів відповідно до Постанови № 704 у березні 2018 року не вплинуло на розмір грошового забезпечення позивача в контексті його зменшення або збільшення стосовно розміру грошового забезпечення у попередньому місяці, оскільки, по-перше, позивач станом на березень 2018 року не проходив військову службу у відповідача; по-друге, на момент початку військової служби позивача означена постанова вже була чинною та підлягала застосуванню до позивача, тож підвищення посадового окладу під час проходження служби внаслідок підвищення тарифних ставок у нього не відбулось.

Таким чином, застосування положень абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078 можливе тільки у разі, якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем, і якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення та стягнення такої індексації-різниці задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог у частині поточної індексації грошового забезпечення.

Водночас суд звертає увагу, що поряд з індексацією-різницею Порядок № 1078 передбачає виплату так званої поточної індексації, право на яку не залежить від проходження особою служби у місяці останнього підвищення посадових окладів.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078, який застосовується з 01.12.2015, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Відтак з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника залежно від прийняття його на роботу або зростання його доплат і надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Як зазначено вище, останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулось у березні 2018 року у зв`язку з набранням чинності Постановою № 704. З огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 саме березень 2018 року став місяцем підвищення доходу (базовим місяцем), за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої (поточної) індексації грошового забезпечення позивача як новоприйнятого військовослужбовця. Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та від 10 квітня 2024 року у справі № 200/564/23.

При цьому, з урахуванням того, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, відсутність позивача на службі безпосередньо у березні 2018 року не означає, що при розрахунку поточної індексації його грошового забезпечення можна ігнорувати правила встановлення базового місяця, визначені пунктами 5, 10-2 Порядку № 1078.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування індексації, які встановлені пунктом 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними, а є прямим обов`язком фінансового органу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.

Доводи відповідача про те, що індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась та виплачувалась відповідно до вимог Порядку № 1078, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема грошовим атестатом № 1015 від 22.12.2025, з якого слідує, що позивачу за весь період служби виплачено індексацію грошового забезпечення лише в сумі 94 грн 55 коп., що не відповідає правилам обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком з базового місяця (березня 2018 року).

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач належними та допустимими доказами правомірності своєї бездіяльності в частині повноти нарахування поточної індексації грошового забезпечення позивача не довів, розрахунку нарахованих та виплачених сум індексації наростаючим підсумком з березня 2018 року до суду не надав.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період із урахуванням березня 2018 року як базового місяця та зобов`язання відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату.

При цьому, суд враховує, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (далі - Закон № 2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII.

Суд звертає увагу, що вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.

Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі.

При цьому, оскільки дію Закону № 1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діє протягом 2023 року.

З урахуванням наведеного, підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 18.06.2023 по 31.12.2023 відсутні.

Водночас, оскільки належний спосіб захисту порушеного права полягає у зобов`язанні відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум, конкретний розмір такої індексації підлягає визначенню відповідачем як фінансовим органом на стадії виконання судового рішення, виходячи з фактичних складових грошового забезпечення позивача та індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком з базового місяця.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення у конкретно визначеному розмірі 60000 грн суд зазначає, що позивачем визначено цю суму орієнтовно, виходячи з мінімального середнього розміру щомісячної індексації, та зазначено про її уточнення після отримання бухгалтерських даних відповідача. Належним та ефективним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є зобов`язання суб`єкта владних повноважень здійснити нарахування та виплату належної індексації, а не стягнення наперед визначеної позивачем приблизної суми, розрахунок якої належить до компетенції відповідача. Тому ця вимога у заявленому вигляді задоволенню не підлягає.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити частково.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, то такі, в силу приписів статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 19.12.2025 (включно) із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 19.12.2025 (включно) із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.