Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №320/58760/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м. Київ справа №320/58760/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ»

доГоловного управління Держпродспоживслужби в Київській області

провизнання протиправними та скасування постанов,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» (позивач/ КП ВКГ «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ»/ Підприємство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 17.11.2025 № 10-5.2-06/37 «Про накладання штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів»;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 17.11.2025 № 10-5.2-06/38 «Про накладання штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів».

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних постанов про накладання штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів, позивач зазначає наступне.

Квартири, що розташовані за адресою: по АДРЕСА_1 ) по факту розташовані в зблокованому житловому будинку, який має один інженерний ввід централізованого водопостачання. На інженерному вводі встановлено комерційний лічильник у відповідності до Розділу 13 ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація» та статті 3 розділу ІІ Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а відтак до нарахування обсягу спожитої послуги з централізованого водопостачання має застосовуватись положення частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 10 розділу III Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та приписи Методики.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 від 30.05.2020 не встановлено, що останній є саме окремо розташованим об`єктом нерухомості.

22.08.2016 Підприємство видало Технічні умови № 13 на підключення до централізованих систем водопостачання та водовідведення 12-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 (надалі – ТУ) замовнику ТОВ Садівниче товариство Обслуговуючий Кооператив «ПАЛАРІС» по вул. Радгоспній, 1. У пункті 8 ТУ зазначено, що водопровідний ввід обладнати водомірним обліком холодної води, діаметр визначити проектом. Згідно з протоколом Загальних зборів Обслуговуючого Кооперативу «ПАЛАРІС-1» від 24.05.2019 № 3 були внесені зміни до Статуту, в якому змінилась назва з ТОВ «Садове товариство Обслуговуючий Кооператив «ПАЛАРІС-1» на Обслуговуючий Кооператив «ПАЛАРІС-1» і адреса з вул. Радгоспна, 1 на вул. Ясна, 13 у м. Бориспіль. На підставі ТУ у 2016 році було виконано Робочий проект «Зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення 12-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 ». На Аркуші 6 Проекту 2 «План мережі водопроводу В1 і напірної каналізації 2НК1 (закінчення)» показана зовнішня мережа водопостачання і підключення житлового будинку від колодязя Вк1. На Аркуші 6.1 «План будинку з вводом В1» показана внутрішньобудинкова мережа 12-ти квартирного житлового будинку з місцем встановлення розподільних лічильників – ванна кімната.

За таких обставин, як зазначає позивач, висновок відповідача про те, що ніби то КП ВКГ «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» протиправно здійснює розподіл обсягів споживання (небалансу) між будівлями, зокрема, на будинок споживача за адресою: м. Бориспіль, вул. Ясна, 26/5, який не обладнано вузлом комерційного обліку та не належить до будівель, зазначених у частинах другій і третій статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», всупереч вимогам частини 2 статті 9 та частини 4 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також абзацу 3 частини 1 розділу II Методики № 315, не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Поряд з цим, позивач акцентує, що КП ВКГ «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» категорично не погоджується із наявністю допущених порушень умов пункту 13 Індивідуального договору, так як Підприємством визначався обсяг спожитої у будинку послуги з централізованого водопостачання у повній відповідності до абзацу 3 частини 1 розділу II Методики.

Позивач звертає увагу, що будівля за адресою: вул. Ясна, 26 у м. Бориспіль обладнана одним окремим інженерний вводом, а тому, на цьому вводі встановлений саме комерційний лічильник. При цьому, враховуючи той факт, що у будівлі за зазначеною адресою налічується більше двох споживачів, кожному споживачу встановлено розподільний лічильник для індивідуального обліку споживання комунальної послуги. Власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку питної води. У будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку.

У даному випадку, водопровідний ввід зблокованого житлового будинку за адресою: вул. Ясна, 26 обладнано комерційним приладом обліку водопостачання у відповідності до Розділу 13 ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація», Проекту-1 та норм Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». «Садовий будинок» Споживача за адресою: вул. Ясна, 26/5, у м. Бориспіль, не є окремо розташованим самостійним об`єктом нерухомого майна, а знаходиться у складі зблокованого житлового будинку за адресою: вул. Ясна, 26 у м. Бориспіль. З цього слідує, що обсяг спожитої у самостійному об`єкті нерухомого майна споживача послуги централізованого водопостачання визначається у чіткій відповідності до абзацу 3 частини 1 розділу II Методики, на порушення якого посилається в оскаржуваній постанові № 10-5.2-06/38 відповідач. Таким чином, позивач вважає, що Підприємством при визначенні обсягу спожитої у спірному будинку послуги з централізованого водопостачання не було порушено положення пункту 13 Індивідуального договору та проведено нарахування у відповідності до абзацу 3 частини 1 розділу II Методики.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 відкрито провадження у адміністративній справі №320/58760/25, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вказаною ухвалою витребувано від відповідача: матеріали проведеної перевірки позивача (документи на підтвердження існування фактичних підстав призначення перевірки, накази, направлення, акт проведеної перевірки з додатками); копію протоколу засідання на якому було прийнято оскаржувані постанови; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірних рішень.

18 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» представником Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області подано відзив на позов (зареєстровано 19.12.2025).

Відповідач в поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності оскаржуваних постанов, прийнятих у межах наданих повноважень, а також зазначив, що доводи позовної заяви є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач зазначає, Підприємство на початковому етапі помилково кваліфікувало Садовий будинок Споживача як квартиру в межах зблокованого житлового будинку №26 та, як наслідок, - застосувало механізм розподілу, за нормою споживання питної води у квартирах багатоквартирних будинків, який не мав бути застосованим.

З урахуванням вимог пункту 13 Порядку № 206, вузол комерційного обліку споживання послуг централізованого водопостачання садовим будинком № 26/5 мав бути встановлений на межі розмежування зовнішніх водопровідних мереж Підприємства та внутрішніх мереж цього будинку, тобто у точці приєднання, що належить споживачу на праві власності або іншому речовому праві, або максимально наближено до такої точки.

Як вказує відповідач, в єдиних державних реєстрах об`єкта нерухомого майна - 12-квартирного житлового БУДИНКУ АДРЕСА_4 фактично та юридично не існує. Натомість, на відповідній території під одним дахом розміщені окремі садові будинки з номерами № 26/1 – № 26/12, а на одному з них висить табличка "вулиця Ясна 26".

За висновками відповідача Підприємство порушило Закон України "Про захист прав споживачів", а саме: звернення Споживача Підприємство двічі ігнорувало та відмовлялося провести перерахунок, попри очевидну помилку в розрахунках; Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а саме: до моменту встановлення вузла комерційного обліку обсяг спожитої у Садовому будинку № 26/5 води мав визначатися виключно розрахунковим способом— відповідно до Методики № 315; Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", а саме: застосувало механізм нарахування, допустимий лише для квартирних будинків з наявними в ньому розподільними лічильниками, що призвело до незаконного нарахування обсягів води та завищення плати Споживачу; Підприємство було зобов`язане визначати обсяг спожитих у Садовому будинку послуг розрахунково — за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування.

18 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про перехід зі спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

25 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив (зареєстровано 26.12.2025).

У відповіді на відзив позивач зазначає, що не дивлячись на те, що садовий будинок є об`єктом нежитлової нерухомості, фактично зазначена будівля Споживача передбачена для постійного проживання протягом року. Об`єкт Споживача є самостійним об`єктом нерухомого майна, який відповідно до Робочого проєкту «Нове будівництво зовнішніх мереж водопостачання та каналізації на території обслуговуючого кооперативу «ПАЛАРІС-1» по вул. Ясній, 13 Бориспільського району Київської області» Том 1 «Зовнішні мережі водопостачання та каналізації 3ВК. Бориспіль 2019 р.» та по факту розташований у зблокованому житловому будинку. Водопровідний ввід зблокованого житлового будинку обладнано вузлом комерційного обліку водопостачання у відповідності до Проекту та будівельних норм.

За посиланнями позивача, відповідачем ігнорується той факт, що водопровідні мережі Споживача закінчуються за суміжною стіною будівлі за адресою: вул. Ясна, 26/6, приєднані до внутрішньобудинкових мереж зблокованого житлового будинку і не мають водопровідного вводу. Відповідно до Проекту та факту будівництва водопровідна мережа Споживача не має приєднання до зовнішніх інженерних мереж, відповідно не має водопровідного вводу на якому необхідно було б встановити комерційний прилад обліку водопостачання.

Звертає вагу, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що виконавець комунальної послуги зобов`язаний розробляти проєктну документацію та встановлювати комерційні або розподільні прилади обліку на водопровідні мережі будинків, які будуються і мають намір приєднатись до зовнішніх мереж централізованого водопостачання.

Також, на переконання позивача, твердження Держпродспоживслужби про те, що обсяг споживання послуг з централізованого водопостачання повинен виконуватись без урахування комерційного і розподільних лічильників, однак за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, не відповідає дійсним обставинам справи та суперечать приписам Закону

Позивач наголошує, в порушення вимог Закону, Правил № 190, Методики № 315, ДБН Держпродспоживслужба вимагає від Підприємства здійснювати нарахування плати за спожиті послуги за нормою споживання без урахування фактичних показників розподільного та комерційного лічильників. Разом із тим, з огляду на встановлені обставини, та норми чинного законодавства, будівля за адресою: АДРЕСА_2 є самостійним об`єктом нерухомого майна, яка розташована в зблокованому житловому будинку у складі 12-ти самостійних об`єктів нерухомого майна, не має інженерного вводу водопостачання, а має підключення до внутрішньобудинкових мереж водопостачання. У місці підключення до внутрішньобудинкових мереж запроектовано та встановлено розподільний лічильник, який прийнятий на абонентський облік.

05 січня 2026 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів - роз`яснення Міністерства розвитку громад та територій України 6/25/14-26 від 01.01.2026

02 січня 2026 року через систему «Електронний суд» представником Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області подані заперечення на відповідь на відзив (зареєстровано 08.01.2026), за змістом яких відповідач зазначає, що твердження Підприємства про те, що садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 не є окремою будівлею, а перебуває «у складі» будинку за адресою: вул. Ясна, 26, є безпідставним та таким, що не підтверджується жодними правовстановлюючими або містобудівними документами. Кожен із 12 садових будинків має окрему поштову адресу, є самостійним об`єктом нерухомого майна, право власності на який зареєстроване в установленому законом порядку.

Сам факт присвоєння окремої адреси та державної реєстрації права власності виключає можливість вважати такі будинки частиною одного будинку № 26. Будинок «Ясна, 26» фактично не існує як об`єкт нерухомого майна, а використовується виключно як умовне адресне позначення (табличка) для вузла обліку, що не відповідає вимогам законодавства.

Положення статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» не ставлять обов`язок оснащення вузлами комерційного обліку у залежність від дій або бездіяльності забудовника чи проектанта, а покладають його безпосередньо на оператора зовнішніх інженерних мереж. Саме позивач зобов`язаний забезпечити оснащення кожної будівлі, приєднаної до мереж централізованого водопостачання, вузлом комерційного обліку.

Посилання Підприємства на відсутність окремого інженерного вводу як на підставу для незастосування статті 3 Закону є юридично хибним. Відповідно до пункту 13 Порядку, вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях, а у разі неможливості встановлення вузла безпосередньо у точці вводу — він встановлюється в іншому місці, максимально наближеному до такої точки. Таким чином, відсутність інженерного вводу не скасовує обов`язок оператора, а навпаки — свідчить про неналежне виконання ним своїх обов`язків при приєднанні об`єктів.

Обставина, що проєктна документація була виконана з одним інженерним вводом і одним комерційним лічильником на 12 окремих об`єктів, не може створювати правових наслідків, які обмежують права споживачів або звільняють позивача від виконання імперативних норм Закону. Помилки або недоліки технічних умов та проєктних рішень, допущені з ініціативи або за погодженням оператора мереж, не можуть перекладатися на споживача.

Факт прийняття комерційного та розподільних приладів обліку на абонентський облік до набуття Споживачем права власності не має правового значення для вирішення спору, оскільки обов`язок щодо комерційного обліку є триваючим та має виконуватися відповідно до чинного законодавства незалежно від дати виникнення права власності у конкретного споживача.

07 січня 2026 року через систему «Електронний суд» відповідачем подано заперечення на долучення до матеріалів справи роз`яснення Міністерства розвитку громад та територій України 6/25/14-26 від 01.01.2026.

14 січня 2026 року через систему «Електронний суд» позивачем подані додаткові пояснення.

В додаткових поясненнях позивач зазначає, Підприємством у запиті від 24.11.2025 № 01-08/2-386, на який і було надано Міністерством роз`яснення від 01.01.2026 № 6/25/14-26, окреслюється саме спірна ситуація та обставини, що стосуються саме будинку за адресою: АДРЕСА_2 , надаються в копіях всі матеріали перевірки Держпродспоживслужби та наводиться мета відповідного звернення.

В жодному офіційному документі відповідачем (в Акті, Приписі, відзиві на позовну заяву та запереченнях) не було доведено та документально підтверджено те, що будівля Споживача за адресою: вул. Ясна, 26/5 у м. Бориспіль є саме «окремо розташованою нежитловою будівлею».

Держпродспоживслужба посилається лише на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Держпродспоживслужба не бере до уваги наявну проектну документацію, наявні у матеріалах справи фотографії фактично побудованого будинку, фактично побудованих інженерних комунікацій централізованого водопостачання, наявність комерційного та розподільного лічильників і той факт, що будівля Споживача є житловою будівлею для постійного (а не сезонного) перебування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 залишено без задоволення клопотання представника Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ” про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із Посвідченням (направленням) Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 28.10.2025 № 876 на проведення державного нагляду (контролю) та на виконання наказу від 28.10.2025 № 2935 у період із 28.10.2025 по 05.11.2025 проведено позапланову перевірку Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» на предмет дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, щодо відповідності нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення за адресою: м. Бориспіль, вул. Ясна, буд. 26/5.

Підстава: звернення громадянина ОСОБА_1 № П-1012-2025 від 23.09.2025 та №П-1017-2025 від 25.09.2025 та погодження Державної служби України з безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів від 22.10.2025 № 15.1.2-6/27206.

28 жовтня 2025 року ГУ Держпродспоживслужби в Київській області сформована Вимога про надання інформації по Скарзi щодо порушення прав споживача КП ВКГ «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» ОСОБА_1 , який є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

30 жовтня 2025 року КП ВКГ «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» було направлено відповідь № 01-08/2-362.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області складено акт від 05.11.2025 №10-5.2-03/000060 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів та винесено припис «Про припинення порушень прав споживачів» від 05.11.2025 № 33.

За висновками акта від 05.11.2025 №10-5.2-03/000060 встановлено:

1) В період 2024-2025 роки КП ВКГ «БОРИСПТЛЬВОДОКАНАЛ» визначало обсяги споживання питної води та здійснювало розподіл обсягів споживання (небалансу) між будівлями, зокрема на садовий будинок споживача за адресою: м. Бориспіль, вул. Ясна, 26/5, який не обладнано вузлом комерційного обліку та не належить до будівель, зазначених у частинах другій і третій статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», всупереч вимогам частини 2 статті 9 та частини 4 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також абз.3 ч.1 розділу II Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

2) порушення виконавцем пункту 13 Індивідуального договору про надання послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, укладеного між комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» та споживачем - власником садового будинку 26/5 по вулиці Ясна, а саме: обсяг спожитої у будинку послуги з нейтралізованого водопостачання визначався не у відповідності до абз.3 ч.І розділу II Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

ГУ Держпродспоживслужби в Київській області було направлено КП ВКГ «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» запрошення на засідання комісії по розгляду справи про порушення законодавства про захист прав споживачів на 17.11.2025 на 11.00.

13 листопада 2025 року КП ВКГ «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» направлено заперечення № 01-08/2-377 на акт та припис.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області прийнято постанову від 17.11.2025 №10-5.2-06/37, якою, керуючись ст.ст.14, 15, 16 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», за здійснення розподілу обсягів комунальних послуг з порушенням вимог Закону або Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі послуг, застосовано до КП ВКГ «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» штраф у розмірі 109008 грн.

Також, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області прийнято постанову від 17.11.2025 №10-5.2-06/38, якою, керуючись ст.ст.23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та Порядком накладання стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1177, застосовано до КП ВКГ «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» штраф у розмірі 10840,26 грн.

Позивач, вважаючи вказані постанови про накладення штрафу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877).

За визначенням, що міститься в абз. 2 ст. 1 цього Закон №877: державним наглядом (контролем) є діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до статті 2 Закону №877 дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною четвертою статті 4 Закону №877 визначено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №877-V підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) (частина третя статті Закону №877-V).

Згідно з частинами першої та другої статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до частини третьої та п`ятої статті 7 Закону №877-V у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Частиною 6 статті 7 цього ж Закону № 877 передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

У разі створення суб`єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов`язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Частина 7 статті 7 Закону № 877 визначає, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Так, у зв`язку із введенням з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану», пунктом 1 якої вирішено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану.

Разом з тим, 08 березня 2024 року постанову Кабінету Міністрів України №303 доповнено пунктом 41, відповідно до якого протягом періоду воєнного стану за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, захисту прав споживачів та метрологічного нагляду у сфері надання житлово-комунальних послуг здійснюються за рішенням Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Частиною 2 ст. 16 України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що посадові особи, уповноважені на проведення перевірок та складання актів, визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах метрологічного нагляду та державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667, (далі - також Положення 667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику, зокрема, у сфері здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення 667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів: перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; проводить контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону; накладає на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Пунктом 7 Положення 667 передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

З огляду на матеріали справи, оскаржувані постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області прийняті на підставі висновків перевірки, результати якої оформлені актом від 05.11.2025 №10-5.2-03/000060.

Засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначені Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 №2119-VIII (далі - Закон №2119-VIII).

За визначенням, що міститься у п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2119-VIII вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.

Відповідно до частин першої- четвертої статті 3 Закону №2119-VIII оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.

Забороняється приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку відповідних комунальних послуг відповідно до вимог цього Закону.

Такими вузлами обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у будівлі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил.

Для споживача комунальних послуг, якому комунальна послуга постачається для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності в кожній точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж.

Оператор зовнішніх інженерних мереж не менш як за два місяці до встановлення вузлів комерційного обліку повідомляє власників (співвласників) будівлі про намір встановити такий вузол та вартість такого встановлення. Порядок такого інформування визначається Кабінетом Міністрів України.

Власник (співвласники) будівлі протягом двох місяців з дня отримання такого повідомлення має право повідомити оператору зовнішніх інженерних мереж (за своїм вибором) про:

згоду на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах;

намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку.

У разі якщо протягом двох місяців з дати отримання повідомлення власник (співвласники) не надав згоду на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах або не повідомив оператора зовнішніх інженерних мереж про намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку, а також у разі якщо власник (співвласники) повідомив про намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку, але не зробив цього протягом чотирьох місяців з дати повідомлення оператором про намір встановити вузли комерційного обліку, оснащення будівлі вузлами комерційного обліку здійснює оператор зовнішніх інженерних мереж.

У разі якщо власник (співвласники) будівлі не дає згоди або створює перешкоди для встановлення вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю, оператор зовнішніх інженерних мереж, до яких приєднана (приєднується) будівля, може вимагати встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в/на якій обладнується вузол комерційного обліку, для встановлення та обслуговування такого вузла обліку. У такому разі порядок відшкодування витрат на оснащення будівлі вузлами комерційного обліку, встановлений цією статтею, не змінюється.

Вузли комерційного обліку, встановлені за рахунок власника (співвласників) будівлі, належать на праві власності власнику будівлі або є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку. Вузли комерційного обліку приймаються виконавцем відповідної комунальної послуги та оператором зовнішніх інженерних мереж на абонентський облік протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання виконавцем та оператором звернення власника (співвласників).

У разі порушення виконавцем відповідної комунальної послуги або оператором зовнішніх інженерних мереж строків прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку споживачі мають право вимагати, а виконавці і оператори на таку вимогу зобов`язані визначати обсяг спожитої комунальної послуги на основі показань вузла комерційного обліку з дати фактичного встановлення такого вузла, яка підтверджується відповідним актом, складеним між замовником і виконавцем робіт із встановлення (монтажу) вузла комерційного обліку.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2119-VIII комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Пунктом 2 частини другої статті 9 Закону №2119-VIII встановлено, до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону: обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №2119-VIII у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов`язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (Методика №315), яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Порядок користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення населених пунктів України визначають Правила користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27 червня 2008 року № 190 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 19 квітня 2021 року № 97) (Правила №190).

Поряд з цим, відповідно до пункту 3 частини другої статті 14 Закону №2119-VIII за порушення вимог цього Закону на суб`єктів господарювання, які є операторами зовнішніх інженерних мереж або виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання, а також на інших осіб, які здійснюють розподіл обсягів відповідної комунальної послуги, накладається штраф у таких розмірах: 36 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у разі здійснення розподілу обсягів комунальних послуг з порушенням вимог цього Закону або методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

За пунктами 9 ,11 ч. 1 ст. 26 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (Закон №1023-XII ) у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суми штрафів зараховуються до державного бюджету. У разі невиконання в добровільному порядку суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (частини 2 і 3 ст. 26 Закону №1023-XII).

Частиною 1 ст. 26 Закону №1023-XII встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: 1) давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; 2) перевіряти додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб`єктів; 3) відбирати у суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/ або фальсифікованої суб`єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України; 4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію, у тому числі харчові продукти, відповідно до закону; 5) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції; 7) забороняти суб`єктам господарювання реалізацію споживачам продукції: г) забороняти суб`єктам господарювання реалізацію неправильно маркованих харчових продуктів або непридатних харчових продуктів; ґ) яка є фальсифікованою; 8) приймати рішення про: а) припинення суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг реалізації та виробництва продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - до усунення виявлених недоліків; б) тимчасове припинення діяльності суб`єктів господарювання сфери торгівлі (секцій, відділів), послуг складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків; 9) опломбовувати у порядку, передбаченому законодавством, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням про це центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрологічного нагляду; 10) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; 11) передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування; 12) накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів; 13) накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України; 14) здійснювати контроль за розкриттям замовником будівництва (девелопером будівництва, управителем фонду фінансування будівництва) інформації про подільний об`єкт незавершеного будівництва (багатоквартирний будинок) та накладати штраф за порушення вимог щодо розкриття такої інформації.

За вимогами ч. 2 ст. 26 Закону №1023-XII результати перевірок суб`єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів на суб`єктів господарювання накладається стягнення у вигляді штрафу відповідно до статті 23 Закону України Про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. №1177.

З огляду на зміст акта перевірки, перевірка проведена, зокрема, на підставі звернень громадянина ОСОБА_1 (споживач) щодо відповідності нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 .

В своєму зверненні споживач скаржився, що Підприємство виставило йому борг у розмірі 2074,33 грн за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 при своєчасній передачі показників споживання води та своєчасній оплаті рахунків. Повідомлено, що згідно з Індивідуальним договором облік споживання води у його домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 здійснюється за показанням встановленого лічильника, підприємство не надавало документів про те, що його садовий будинок технічно приєднано до Вузла комерційного обліку разом з іншими будинками, наголошує на тому, що садовий будинок є окремим об`єктом нерухомого майна з власною земельною ділянкою та не є квартирою багатоквартирного будинку.

Згідно з пояснень Підприємства, споживач є власником приватного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , будинок розташований у котеджному містечку «Паларіс», споживач проводив оплату за показниками лічильника без урахування розподілу по комерційному лічильнику, відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

За висновками акта від 05.11.2025 №10-5.2-03/000060 у період 2024-2025 роки КП ВКГ «БОРИСПТЛЬВОДОКАНАЛ» визначало обсяги споживання питної води та здійснювало розподіл обсягів споживання (небалансу) між будівлями, зокрема на садовий будинок споживача за адресою: м. Бориспіль, вул. Ясна, 26/5, який не обладнано вузлом комерційного обліку та не належить до будівель, зазначених у частинах другій і третій статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», всупереч вимогам частини 2 статті 9 та частини 4 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також абз.3 ч.1 розділу II Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Також, за висновками акта від 05.11.2025 №10-5.2-03/000060 встановлено порушення виконавцем пункту 13 Індивідуального договору про надання послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, укладеного між комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» та споживачем - власником садового будинку АДРЕСА_2 , а саме: обсяг спожитої у будинку послуги з нейтралізованого водопостачання визначався не у відповідності до абз.3 ч.І розділу II Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Ключовим, у справі, що розглядається є те, що позивач визначає будинок споживача за адресою: АДРЕСА_2 як будинок в межах зблокованого житлового будинку №26, у противагу, відповідач акцентує, що відповідно до інформації з бази даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно споживач є власником "садового будинку" 26/5 по вулиці Ясна, Київська область, Бориспільський район, с/рада Глибоцька, "Паларіс" масив, загальною площею 77,6 кв.м., літера А-ІІ; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна – 2090141532208, Садовий будинок є об`єктом нежитлової нерухомості.

Відповідно до п. 3.3 та 3.14 Розділу 3 «Терміни та визначення понять» ДБН В.2.2- 15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»:

Багатоквартирний житловий будинок – житловий будинок, до складу якого входить більше ніж одна квартира. Може бути зблокованого, секційного, коридорного, галерейного і терасного типів.

Зблокований житловий будинок – будинок квартирного типу, що складається з двох та більше квартир, кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку або вулицю.

Відповідно до п. 3.11 Розділу 3 «Терміни та визначення понять» ДБН В.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»:

Будинок садовий – будівля для літнього (сезонного) використання, яка в частині нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків.

З огляду на матеріали справи, 22.08.2016 Підприємство видало Технічні умови № 13 на підключення до централізованих систем водопостачання та водовідведення 12-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 замовнику ТОВ Садівниче товариство Обслуговуючий Кооператив «ПАЛАРІС» по вул. Радгоспній, 1. У пункті 8 ТУ зазначено, що водопровідний ввід обладнати водомірним обліком холодної води, діаметр визначити проектом.

Згідно з протоколом Загальних зборів Обслуговуючого Кооперативу «ПАЛАРІС-1» від 24.05.2019 № 3 були внесені зміни до Статуту, в якому змінилась назва з ТОВ «Садове товариство Обслуговуючий Кооператив «ПАЛАРІС-1» на Обслуговуючий Кооператив «ПАЛАРІС-1» і адреса з вул. Радгоспна, 1 на вул. Ясна, 13 у м. Бориспіль.

На підставі ТУ у 2016 році було виконано Робочий проект «Зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення 12-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 ».

На Аркуші 6 Проекту 2 «План мережі водопроводу В1 і напірної каналізації 2НК1 (закінчення)» вказана зовнішня мережа водопостачання і підключення житлового будинку від колодязя Вк1. На Аркуші 6.1 «План будинку з вводом В1» показана внутрішньобудинкова мережа 12-ти квартирного житлового будинку з місцем встановлення розподільних лічильників – ванна кімната.

Матеріали фотофіксації споруди, що містяться в матеріалах справи, дають підстави для висновку, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 (у складі якого знаходиться будівля Споживача за адресою: АДРЕСА_2 ) є багатоквартирним житловим будинком зблокованого типу.

Зблокований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 складається з шести дворівневих квартир з однієї сторони та з іншої сторони будинку (всього дванадцять квартир в будинку) з безпосереднім виходом на вулицю з кожної квартири. При цьому, спірний будинок має суміжні стіни з лівого і правого боку з такими ж будинками під номерами 26/4 та 26/6, позаду з будинком під номером 26/8 і тільки одну зовнішню стіну, спільний фундамент та стелю на дванадцять садових будинків.

Суміжні стіни, спільний фундамент і спільний дах підтверджує, що «садовий будинок», на який посилається відповідач, не є окремо розташованим, а є самостійним об`єктом нерухомого майна у скалі зблокованого житлового будинку. Крім того, відповідно до ДБН В.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» відстань між садовими будинками по протипожежним нормам, які по ступені вогнестійкості належіть до І-ІІ ступені (цегляні, бетонні) повинна бути не менше 6 метрів, натомість, відстань між будівлями з окремими кадастровими номерами відсутня взагалі, що убачається з аркушу 30 Проекту та матеріалів фотофіксації.

Відповідно до Проекту запроектовано і виконано забудовником один інженерний ввід на зблокований житловий будинок № 26 з встановленим комерційним лічильником та запроектовано і встановлено забудовником розподільні лічильники на кожному відгалужені трубопроводу до самостійного об`єкту нерухомого майна (Аркуш 30 Проекту).

Відповідно до Проекту водопровідна мережа споживача не має приєднання до зовнішніх інженерних мереж, відповідно не має водопровідного вводу на якому необхідно було б встановити комерційний прилад обліку водопостачання.

При цьому, суд вважає слушними посилання позивача, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що виконавець комунальної послуги зобов`язаний розробляти проектну документацію та встановлювати комерційні або розподільні прилади обліку на водопровідні мережі будинків, які будуються і мають намір приєднатись до зовнішніх мереж централізованого водопостачання.

Приєднання об`єктів відбувається відповідно до Розділу ІІІ Правил № 190, відповідно до якого: приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення здійснюється відповідно до технічних умов, виданих виконавцем послуги з централізованого водопостачання/ централізованого водовідведення, та розробленого і затвердженого в установленому порядку проєкту на приєднання.

Для забезпечення водопостачанням та водовідведенням будівельних майданчиків (на час будівництва об`єкта) видаються технічні умови на тимчасове підключення та укладаються тимчасові угоди з водопостачання та водовідведення за тимчасовою схемою на період будівництва.

Відповідачем не заперечується, комерційний і розподільні лічильники встановлені у відповідності до ДБН В.2.5- 64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація» та Проекту, а також прийняті на абонентський облік відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІІ та пунктів 1, 2 Розділу ІІІ Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 12.10.2018 року № 270.

Підлягає врахуванню і те, що зблокований житловий будинок, у складі якого знаходиться самостійний об`єкт нерухомого майна споживача був обладнаний комерційним та розподільними приладами обліку водопостачання відповідно до ДБН, норм Закону та Правил № 190 до моменту вступу у право власності споживача (право власності споживач набув 05.05.2021), а комерційний та розподільні прилади обліку були прийняті на абонентський облік 11.08.2020.

Отже, з огляду на встановлені обставини, будівля за адресою: АДРЕСА_2 , є самостійним об`єктом нерухомого майна, який розташований в зблокованому житловому будинку у складі 12-ти самостійних об`єктів нерухомого майна, не має інженерного вводу водопостачання, а має підключення до внутрішньобудинкових мереж водопостачання. У місці підключення до внутрішньобудинкових мереж запроєктовано та встановлено розподільний лічильник, який прийнятий на абонентський облік.

Посилання відповідача, що відповідно до інформації з бази даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про будинок споживача є «садовим будинком» дійсно підтверджується відповідним витягом з Реєстру, проте, ГУ Держпродспоживслужби в Київській області, за змістом акта перевірки, не дослідило та не проаналізувало проєктні рішення і фактичні приєднання будівлі до водопровідних мереж, зокрема, враховуючи, що комерційним обліком водопостачання обладнуються не будівлі, а інженерні вводи водопостачання будівлі.

Будівля споживача не має водопровідного вводу у розумінні Правил № 190 і приєднана до внутрішньобудинкових мереж, та як наслідок, не може бути обладнано комерційним приладом обліку.

За таких обставин, висновок відповідача про те, що позивач протиправно здійснює розподіл обсягів споживання (небалансу) між будівлями, зокрема, на будинок споживача за адресою: м. Бориспіль, вул. Ясна, 26/5, який не обладнано вузлом комерційного обліку та не належить до будівель, зазначених у частинах другій і третій статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», всупереч вимогам частини 2 статті 9 та частини 4 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також абзацу 3 частини 1 розділу II Методики № 315, не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Також, розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках – розрахунково.

Відповідно до пункту 3 Розділу І Правил №190 договірні відносини між виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення та споживачем здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

У відповідності до абзацу 3 частини 1 розділу II Методики №315 загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку холодної води (Vв.п./буд) визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку централізованого водопостачання або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Згідно з пунктом 13 Індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, укладеного між КП ВКГ «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» та споживачем-власником садового будинку 26/5 по вулиці Ясна (Індивідуальний договір) обсяг спожитої у будинку послуги з централiзованого водопостачання визначається як обсяг питної води, спожитої в будинку, за показаннями засобiв вимiрювальної технiки вузла (вузлiв) комерцiйного облiку або розрахунково вiдповiдно до Методики. Обсяг наданих споживачевi послуг з централiзованого водовiдведення визначається на piвнi обсягiв спожитих ним послуг з централiзованого водопостачання та постачання гарячої води. Якщо будинок оснащено двома та бiльше вузлами комерцiйного облiку централiзованого водопостачання вiдповiдно до вимог 3акону України «Про комерцiйний облiк теплової енергiї та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначаеться як сума показань таких вузлiв облiку. 3а рішенням спiввласникiв багатоквартирного будинку розподiл здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерцiйного облiку послуг. Одиницею вимiрювання обсягу спожитих споживачем послуг є куб. метр.

Як встановлено судом, будівля за адресою: вул. Ясна, 26 у м. Бориспіль обладнана одним окремим інженерний вводом, а тому, на цьому вводі встановлений саме комерційний лічильник.

Враховуючи той факт, що у будівлі за зазначеною адресою налічується більше двох споживачів, кожному споживачу встановлено розподільний лічильник для індивідуального обліку споживання комунальної послуги.

Власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку питної води.

У будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку.

Отже, позивачем, при визначенні обсягу спожитої у спірному будинку послуги з централізованого водопостачання, не було порушено положення пункту 13 Індивідуального договору та проведено нарахування у відповідності до абзацу 3 частини 1 розділу II Методики.

Вказане відповідає і роз`ясненням Міністерства розвитку громад та територій України, викладеним від 01.01.2026 №6/25/14-26, в яких зазначено, що виходячи із інформації наданої КП ВКГ «Бориспільводоканал» житловий будинок по вул. Ясна, 26 у місті Бориспіль має один окремий інженерний ввід, на якому встановлений комерційний прилад обліку. У будинку проживає більше двох споживачів, у кожного споживача встановлено розподільний прилад обліку. Отже, розподіл загального обсягу спожитої холодної води між споживачами житлового будинку по АДРЕСА_4 (інформаційні матеріали додаються) у м. Бориспіль за відповідний розрахунковий період здійснюється правомірно на підставі показань вузлів комерційного та розподільного обліку, з урахуванням вимог Закону про комерційний облік та Методики № 315.

Відповідно до змісту частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь – якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене вище у сукупності, суд виснуває, оскаржувані постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, не запобігаючи всім формам дискримінації; а також непропорційно, зокрема, без дотриманням необхідного балансу між будь – якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Наведене свідчить про протиправність постанов Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 17.11.2025 №10-5.2-06/37, №10-5.2-06/38 та має логічним наслідком скасування останніх у судовому порядку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» є обґрунтованим і підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, за подання цього адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір загальній сумі 6056 грн.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено.

Водночас, ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України "Про судовий збір", де вказано, що за подання до адміністративного суду: майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом із тим, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" передбачено, що з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень.

В той же час, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Матеріалами справи підтверджується, позивач звернувся до суду з позовною заявою через систему «Електронний суд», із позовними вимогами майнового характеру, де ціна позову становить 119848,26 грн, отже, відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору становить 2422,40 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, надмірно сплачений судовий збір може бути повернутий позивачу за його клопотанням за ухвалою суду.

У той же час, судовий збір у розмірі 2422,40 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС).

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу було надано договір про надання правничої допомоги від 01.09.2025, укладений між адвокатом Пегзою Катериною Костянтинівною та КП ВКГ «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ», відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну клієнту правничу (правову) допомогу, зокрема, але не виключно: представляти та захищати Інтереси Клієнта перед фізичними, юридичними, посадовими особами, у будь-яких підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, зокрема, але не виключно: в банківських (фінансових) установах України (з правом отримання, розкриття банківської інформації), органах державної реєстраційної служби (Департаменті державної реєстрації Міністерства юстиції України / відділі державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, перед державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в органах Пенсійного Фонду України, органах Прокуратури України, органах Міністерства внутрішніх справ України, органах Національної поліції України, органах Національного антикорупційного бюро України та Служби безпеки України, органах Державного бюро розслідувань, та структурних підрозділах означених підприємств, установ, організацій, органів, перед їх посадовими особами, перед органами та особами, які здійснюють примусове виконання рішень, у справах про адміністративні правопорушення, в місцевих та апеляційних (цивільних, господарських, адміністративних) судах, у справах позовного, окремого та наказного провадження, у кримінальному провадженні, у Верховному Суді (в тому числі Великій Палаті Верховного Суду, палаті Верховного Суду, об`єднаній палаті Верховного Суду, Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду, Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду), Вищому суді з питань інтелектуальної власності, Вищому антикорупційному суді, в Конституційному суді України, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Вищій раді правосуддя, в будь-яких третейських судах, перед приватними та/або державними нотаріусами будь-якого нотаріального округу, Європейському суді з прав людини (European Court of Human Rights).

Відповідно до пункту 4 Договору про надання правничої допомоги від 01.09.2025 порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок та строки його сплати визначаються Сторонами у додаткових угодах до цього Договору.

Після виконання доручень за кожним етапом даного Договору, за яким перераховується гонорар, Адвокат надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг.

В Додатковій угоді від 01.12.2025 № 2 до Договору про надання правничої допомоги від 01.09.2025 сторони погодили, що «розмір гонорару Адвоката, яку Клієнт сплачує Адвокату за надання правничої допомоги та юридичного супроводу у справі за позовом Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправними та скасування постанов від 17.11.2025 № 10-5.2-06/37 «Про накладання штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів» та від 17.11.2025 № 10-5.2-06/38 «Про накладання штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів» на КП ВКГ «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ», складає 70 000,00 грн (сімдесят тисяч гривень), що перераховується протягом 5 (п`яти) календарних днів після підписання даної Додаткової угоди. Зазначена сума включає надання правничої допомоги в суді першої інстанції, зокрема, Київському окружному адміністративному суді».

Також, в Додатковій угоді від 01.12.2025 № 2 до Договору зазначено, що «Клієнт додатково в якості податкового агента здійснює відповідні утримання до державного бюджету (18 % - податок на доходи фізичних осіб, 5 %- військовий збір) та нарахування ЄСВ на суму винагороди у розмірі 22 %, згідно чинного законодавства України».

Відповідно до акта прийому-передачі наданих послуг №3/1 від 15.01.2026 надані послуги:

1.1 Складання, підготовка та подання до Київського окружного адміністративного суду заяви про забезпечення позову разом із поданням позову про визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 17.11.2025 № 10-5.2-06/37 «Про накладання штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів» та від і7.11,2025 № 10-5.2-06/38 «Про накладання штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів»;

1.2. Підготовка та подання клопотання про перехід зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи в порядку загального позовного провадження (справа № 326/58760/25);

1.3. Складання та подання відповіді на відзив Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області;

1.4. Подання клопотання про долучений доказів до справи №320/58760/25;

1.5. Підготовка та подання додаткових пояснень на заперечення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на шепотання про долучення доказів.

Поряд з цим, до заяви про стягнення судових витрат додані: платіжна інструкція №2255 від 03.12.2025 про сплату 70000 грн, платіжна інструкція №2252 від 03.12.2025 про сплату 4545,40 грн, платіжна інструкція №2254 від 03.12.2025 про сплату 20000 грн, платіжна інструкція №2253 від 03.12.2025 про сплату 16363,60 грн,

Посилаючись на вищевказані докази, представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 110909,00 грн.

17 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представником Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідач зазначає, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу у розмірі 110 909,00 грн є неспівмірною із характером та складністю даної справи, що розглядалася у письмовому провадженні без проведення судових засідань та без дослідження значного обсягу доказів.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, суд враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 про наступне: «…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».

Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі №320/4936/23, від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що «…Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».

З огляду на викладене, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат належить аналізувати через призму не тільки долучених доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і з урахуванням складності справи та складності наданих послуг.

Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді, беручи уваги заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат, зважаючи на предмет позову, фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає документально підтвердженими, розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу в суді у розмірі 12 000 грн.

За таких обставин суд вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також із заявленими вимогами майнового характеру.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 17.11.2025 №10-5.2-06/37, №10-5.2-06/38.

3. Стягнути на користь Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.

4. Стягнути на користь Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн (дванадцять тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.