Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №160/4857/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 рокуСправа №160/4857/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , наданої листом від 09.02.2026 № 13399-3941/К-01/8-0400/26, здійснити з 23.01.2023 перерахунок її пенсії у зв`язку з втратою годувальника виходячи з розміру грошового забезпечення її померлого чоловіка ОСОБА_2 у сумі 17 386,95 грн., визначеного довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2021 року №ФД85762, та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року у справі 160/2719/22;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) перерахувати та виплатити з 23.01.2023 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у разі втрати годувальника згідно розміру суми грошового забезпечення її померлого чоловіка ОСОБА_2 у сумі 17 386,95 грн., визначеного довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2021 року №ФД 85762 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року у справі 160/2719/22, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 призначено пенсію в разі втрати годувальника на строк з 23.01.2023 року (довічно). Згідно Розрахунку пенсії в разі втрати годувальника по пенсійній справі 0401030660 для ОСОБА_1 та Протоколу за пенсійною справою – 0401030660 (Міноборони) від 23.01.2023 року, годувальник ОСОБА_2 , наданими Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області додатками до Листа №36402-27830/К-01/8-0400/24 від 23.06.2024 року, ГУ ПФУ у відповідності до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» було призначено ОСОБА_1 з 23.01.2023 року пенсію у разі втрати годувальника за справою щомісячно в сумі 4818,80 грн довічно на 1 утриманця, а станом на 01.03.2024 року, з врахуванням суми індексації базового ОСНП 2024 (2 818,8 х 0,0796) = 224,38 грн., розмір нарахованої вказаної пенсії з 01.03.2024 року склав суму 5 043,18 грн.. Тобто, як слідує з зазначених Розрахунку №1 та Протоколу пенсійної справи ОСОБА_1 , їй нараховано основний розмір пенсії з розрахунку 30 % від суми грошового забезпечення її померлого чоловіка військовослужбовця ОСОБА_2 у розмірі 9 396,00 грн., що склало суму у розмірі 2818,80 гривень (9 396,00 грн - сума грошового забезпечення для розрахунку пенсії *30% = 2 818,80 грн). З урахуванням індексації – 3043,18 грн. Індексація Базового ОСНП 2024 (2818,8 х 0,0796 = 224,38 грн.). Та з щомісячною доплатою до 2 000,00 грн. відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 року (від суми ОСНП 2018,8 грн., кількість утриманців - 1). Таким чином розмір загальної суми призначеної довічно з 23.01.2023 року пенсії в зв`язку з втратою годувальника станом на 01.03.2024 року склав суму у розмірі 5 043,18 грн. з врахуванням нарахованої вищевказаної індексації. Однак рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року у справі 160/2719/22 Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) було зобов`язане перерахувати та виплатити з 01.04.2019 року пенсію ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2021 року №ФД 85762 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, наданої на підставі рішення суду від 30.08.2021 року №160/9273/21, а також доплатити пенсію за період, починаючи з 01.04.2019 року, з урахуванням її щомісячного основного розміру та раніше сплачених коштів, та компенсації за затримку виплати частини пенсії на індекс інфляції до дати фактичної виплати доплати пенсії. Тобто вказаним рішенням суду відповідача було зобов`язано перерахувати пенсію померлому чоловіку позивачки виходячи з суми грошового забезпечення у розмірі 17 386,95 грн., розмір якого був визначений вказаною Довідкою. Таким чином Розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі ФД 85762 для ОСОБА_2 , що був наданий відповідачем на адресу позивачки. Листом №48503-34321/К-01/8-0400/24 від 30.08.2024, відповідач виконав вищевказане рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року у справі 160/2719/22 в частині перерахунку розміру пенсії померлого чоловіка позивачки у відповідності до розміру грошового забезпечення у сумі 17 386,95 грн., який був визначений згідно Довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2021 року №ФД 85762. З зазначеного слідує, що розмір суми грошового забезпечення для розрахунку розміру пенсії в зв`язку з втратою годувальника повинен також складати суму 17 386,95 грн., а не суму у розмірі 9 396,90 грн., яка була фактично застосована відповідачем для цього. Тобто відповідачем була допущена помилка, оскільки відповідач був зобов`язаний нарахувати основний розмір пенсії в зв`язку з втратою годувальника з розрахунку 30 % саме від суми грошового забезпечення у сумі 17 386,95 грн., однак цього не зробив. З метою виправлення помилки, ОСОБА_1 через вебпортал електронних послуг звернулася до ГУ ПФУ з листом номер звернення ВЕБ-04001-ФС-26-024323 від 13.01.2026 року (вхідний ГУ ПФУ в Дніпропетровській області No3941/К-0400-26 від 13.01.2026 року) про перерахунок пенсії. У відповідь ГУ ПФУ листом від 09.02.2026 № 13399-3941/К-01/8-0400/26 відмовило у перерахунку пенсії, у зв`язку із чим позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду від 30.05.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що довідка про розмір грошового забезпечення є основним документом на підставі якого здійснюється призначення та перерахунок пенсії у зв`язку з зміною розміру грошового забезпечення в наслідок прийняття Урядом України відповідного рішення про перерахунок пенсії. За правилами ч.ч. першої, другої та четвертої ст. 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Головне управління повинно керуватися в даному випадку положеннями постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" від 13.02.2008 № 45. Крім того, Головне управління від Пенсійного фонду України не отримувало повідомлень про прийняття Кабінетом Міністрів України нових рішень щодо перерахунку пенсій особам, пенсія яким призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ та не отримувало від уповноваженого державного органу відповідних повідомлень та довідок про розмір грошового забезпечення для проведення відповідного перерахунку пенсії позивача. Отже, враховуючи вищевикладене, перерахунок пенсії позивача за минулий час, повинен бути здійснено не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів, тобто, за 12 місяців, які передують даті подання заяви на перерахунок пенсії та нової довідки про розмір грошового забезпечення, а не з дати з якої вимагає позивач. Таким чином, позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 , суперечать приписам ст. 63 Закону № 2262-ХІІ. Також відповідач звертає увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 призначено пенсію в разі втрати годувальника з 23.01.2023 року (довічно).

Згідно розрахунку пенсії в разі втрати годувальника по пенсійній справі 0401030660, протоколу за пенсійною справою – 0401030660 (Міноборони) від 23.01.2023 року, ГУ ПФУ у відповідності до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» було призначено ОСОБА_1 з 23.01.2023 року пенсію у разі втрати годувальника за справою щомісячно в сумі 4818,80 грн. довічно на 1 утриманця.

Станом на 01.03.2024 року, з врахуванням суми індексації базового ОСНП 2024 (2 818,8 х 0,0796) = 224,38 грн., розмір нарахованої вказаної пенсії з 01.03.2024 року склав суму 5 043,18 грн.

Тобто, як слідує з зазначених Розрахунку №1 та Протоколу пенсійної справи ОСОБА_1 , їй нараховано основний розмір пенсії з розрахунку 30 % від суми грошового забезпечення її померлого чоловіка військовослужбовця ОСОБА_2 у розмірі 9 396,00 грн., що склало суму у розмірі 2818,80 гривень (9 396,00 грн - сума грошового забезпечення для розрахунку пенсії *30% = 2 818,80 грн). З урахуванням індексації – 3043,18 грн. Індексація Базового ОСНП 2024 (2818,8 х 0,0796 = 224,38 грн.) та з щомісячною доплатою до 2 000,00 грн. відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 року (від суми ОСНП 2018,8 грн., кількість утриманців - 1).

Таким чином розмір загальної суми призначеної довічно з 23.01.2023 року пенсії в зв`язку з втратою годувальника станом на 01.03.2024 року склав суму у розмірі 5 043,18 грн. з врахуванням нарахованої вищевказаної індексації.

Однак рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року у справі 160/2719/22 Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) було зобов`язано перерахувати та виплатити з 01.04.2019 року пенсію ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2021 року №ФД 85762 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, наданої на підставі рішення суду від 30.08.2021 року №160/9273/21, а також доплатити пенсію за період, починаючи з 01.04.2019 року, з урахуванням її щомісячного основного розміру та раніше сплачених коштів, та компенсації за затримку виплати частини пенсії на індекс інфляції до дати фактичної виплати доплати пенсії.

Тобто вказаним рішенням суду відповідача було зобов`язано перерахувати пенсію померлому чоловіку позивачки виходячи з суми грошового забезпечення у розмірі 17 386,95 грн., розмір якого був визначений вказаною Довідкою.

Листом №48503-34321/К-01/8-0400/24 від 30.08.2024, відповідач виконав вищевказане рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року у справі 160/2719/22 в частині перерахунку розміру пенсії померлого чоловіка позивачки у відповідності до розміру грошового забезпечення у сумі 17 386,95 грн., який був визначений згідно Довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2021 року №ФД 85762.

Позивач наголошує, що відповідачем при нарахуванні їй пенсії була допущена помилка, оскільки Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області було зобов`язаний нарахувати основний розмір пенсії в зв`язку з втратою годувальника з розрахунку 30 % саме від суми грошового забезпечення у сумі 17 386,95 грн., однак цього не зробив.

З метою виправлення помилки, ОСОБА_1 через вебпортал електронних послуг звернулася до ГУ ПФУ з листом номер звернення ВЕБ-04001-ФС-26-024323 від 13.01.2026 року (вхідний ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №3941/К-0400-26 від 13.01.2026 року) про перерахунок пенсії.

У відповідь ГУ ПФУ листом від 09.02.2026 № 13399-3941/К-01/8-0400/26 відмовило у перерахунку пенсії.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , наданої листом від 09.02.2026 № 13399-3941/К-01/8-0400/26, здійснити з 23.01.2023 перерахунок її пенсії у зв`язку з втратою годувальника виходячи з розміру грошового забезпечення її померлого чоловіка ОСОБА_2 у сумі 17 386,95 грн., визначеного довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2021 року №ФД85762, та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року у справі 160/2719/22.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист є конституційним правом.

У ст. 10 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003 р. (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію, у зв`язку з втратою годувальника.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон №2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ, члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до ст. 6 Закону №2262-ХІІ, сім`ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

За змістом ст. 29 Закону №2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника призначаються сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону №2262-ХІІ, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону №2262-XII непрацездатними членами сім`ї вважаються: б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, або є особами з інвалідністю; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

У ст. 31 Закону №2262-ХІІ передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Відповідно до п. “б” ст. 36 Закону №2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Згідно довідки від 23.09.2021 №ФД85762, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошове забезпечення померлого годувальника становило 17386,95 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 у справі № 160/2719/22 відповідача було зобов`язано обрахувати ОСОБА_2 пенсію виходячи з розміру грошового забезпечення у сумі 17 386,95 грн. визначеного на підставі довідки від 23.09.2021 №ФД85762, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01.04.2019.

Суд наголошує, що довідка про розмір грошового забезпечення є основним документом на підставі якого здійснюється призначення та перерахунок пенсії у зв`язку з зміною розміру грошового забезпечення

Означена довідка від 23.09.2021 №ФД85762, яка визнана рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року у справі 160/2719/22 була наявна у відповідача станом на день призначення позивачу пенсії в зв`язку з втратою годувальника.

Натомість при обрахунку пенсії позивачу відповідачем нараховано основний розмір пенсії з розрахунку 30 % від суми грошового забезпечення її померлого чоловіка військовослужбовця ОСОБА_2 у розмірі 9 396,00 грн., що склало суму у розмірі 2818,80 гривень (9 396,00 грн - сума грошового забезпечення для розрахунку пенсії *30% = 2 818,80 грн), а не 30 % від 17386,95 грн.

Під час розгляду справи відповідачем не обґрунтовано правомірність здійснення розрахунку пенсії позивача виходячи із суми грошового забезпечення її померлого чоловіка військовослужбовця ОСОБА_2 у розмірі 9 396,00 грн., а отже дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , наданої листом від 09.02.2026 № 13399-3941/К-01/8-0400/26, здійснити з 23.01.2023 перерахунок її пенсії у зв`язку з втратою годувальника виходячи з розміру грошового забезпечення її померлого чоловіка ОСОБА_2 у сумі 17 386,95 грн., визначеного довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2021 року №ФД85762, та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року у справі 160/2719/22, є протиправними.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду з позовною заявою.

Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із позовною заявою) та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», з огляду на наступне.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Відповідно до статті 46 Закону України №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

На звернення позивача, відповідач, листом від 09.02.2026 № 13399-3941/К-01/8-0400/26 відмовило у перерахунку пенсії.

Дана позовна заява зареєстрована судом 02.03.2026 року.

Отже, з урахуванням положень ст. 122 КАС України строк звернення до суду з даною позовною заявою позивачем не пропущено.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) перерахувати та виплатити з 23.01.2023 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у разі втрати годувальника згідно розміру суми грошового забезпечення її померлого чоловіка ОСОБА_2 у сумі 17 386,95 грн., визначеного довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2021 року №ФД 85762 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року у справі 160/2719/22, з урахуванням раніше виплачених сум.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Основного Закону України).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державною принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

У справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Суд Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland").

У пункті 145 рішення у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У пункті 50 рішення по справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом".

Тобто, Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат, в тому числі і пенсійних на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України").

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Оскільки позичу пенсія вже призначена та виплачується, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області перерахувати та виплатити з 23.01.2023 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у разі втрати годувальника згідно розміру суми грошового забезпечення її померлого чоловіка ОСОБА_2 у сумі 17 386,95 грн., визначеного довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2021 року №ФД 85762 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року у справі 160/2719/22, з урахуванням раніше виплачених сум.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , наданої листом від 09.02.2026 № 13399-3941/К-01/8-0400/26, здійснити з 23.01.2023 перерахунок її пенсії у зв`язку з втратою годувальника виходячи з розміру грошового забезпечення її померлого чоловіка ОСОБА_2 у сумі 17 386,95 грн., визначеного довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2021 року №ФД85762, та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року у справі 160/2719/22.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) перерахувати та виплатити з 23.01.2023 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у разі втрати годувальника згідно розміру суми грошового забезпечення її померлого чоловіка ОСОБА_2 у сумі 17 386,95 грн., визначеного довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2021 року №ФД 85762 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року у справі 160/2719/22, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса