Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №712/8987/23 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1042/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/8987/23 Категорія: на ухвалу Борєйко О.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачНовіков О. М.,

суддіКарпенко О. В., Сіренко Ю. В.,

секретар Костенко А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Манзар Тетяни Володимирівни на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, 3 % річних та інфляційних втрат та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «СК «Євроінс Україна». ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

ПрАТ «СК «Євроінс Україна» звернулося до суду з зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 19 908,06 грн., інфляційні втрати в сумі 6 865,27 грн., 3 % річних в сумі 508,89 грн., судові витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи у справі в розмірі 5 051,15 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 834,29 грн., а всього 33 167,66 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3 000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 140,00 грн., а всього 3 140,00 грн.

В іншій частині заявлених ОСОБА_2 вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ПрАТ « СК «Євроінс Україна» відмовлено.

09 березня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Манзар Т. В. звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу. В заяві адвокат Манзар Т. В. просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати за правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення зазначено, що під час судового розгляду справи, Вовком І. І. було заявлено клопотання про вирішення питань про судові витрати після ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2026 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Манзар Т.В. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвала обґрунтована тим, що в договорі про надання правничої допомоги від 26 грудня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Манзар Т. В. не зазначено, в якій саме справі надається правнича допомога адвокатом Манзар Т. В. Крім того, судом зазначено, що на підтвердження виконання умов договору про надання правничої допомоги від 26 грудня 2023 року заявником не було надано розрахунку (детального опису) наданих послуг за вказаним договором та витраченого адвокатом часу на їх надання.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Манзар Т. В. просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2026 року, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове рішення, яким заяву Вовка І.І. про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між ОСОБА_1 та адвокатом Манзар Т. В 26 грудня 2023 року був укладений договір про надання правової допомоги № 88 предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами і способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані, чи можуть бути пов`язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Адвокат зобов`язується представляти права та інтереси клієнта в тому числі в судах загальної юрисдикції. Цим же договором визначено, що гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору. Додатковою угодою від 06 березня 2026 року було визначено фіксовану суму гонорару в розмірі 7 000,00 грн.

Актом виконаних робіт визначено перелік виконаної роботи адвокатом у цивільній справі № 712/8987/23, квитанція підтверджує факт оплати ОСОБА_1 коштів в розмірі 7 000,00 грн. адвокату Манзар Т. В. за надані послуги. Суд першої інстанції помилково вищевикладеного не врахував та безпідставно відмовив в задоволенні заяви. Також вказано, що суд першої інстанції в даному випадку повинен був ухвалити додаткове рішення, а не постановляти ухвалу з цього приводу.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Войналович Н.В., вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Соснівським районним судом м. Черкаси розглядалася цивільна справа № 712/8987/23 за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, 3 % річних та інфляційних втрат та за зустрічним позовом ПрАТ «СК «Євроінс Україна» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за наслідком розгляду якої було ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

Інтереси відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляла адвокат Манзар Т. В. на підставі ордера серія СА № 1081585 від 29 березня 2024 року (а.с. 28 т.2).

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів у справі, представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Манзар Т.В. зроблено відповідне клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення, що підтверджується протоколом судового засідання № 5538536 від 01 грудня 2025 року (а.с. 203 т. 3). Зауважень на протокол судового засідання матеріали справи не містять.

Рішення суду було ухвалено 02 березня 2026 року, останнім днем для подання заяви про розподіл судових витрат є 07 березня 2026 року (субота, вихідний день).

У відповідності до ч. 3 ст. 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Заява про ухвалення додаткового рішення сформована в системі «Електронний суд» 09 березня 2026 року та зареєстрована Соснівським районним судом м. Черкаси в цей же день (09 березня 2026 року), що підтверджується штампом суду, тому строк на подачу відповідної заяви про стягнення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 не пропущено.

До заяви про ухвалення додаткового рішення додано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧК № 000561; договір № 88 від 26 грудня 2023 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Манзар Т. В.; додатковий договір № 1 від 06 березня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 88 від 26 грудня 2023 року; акт прийому наданих послуг від 06 березня 2026 року № 88 до договору про надання правової допомоги від 26 грудня 2023 року та квитанцію про сплату ОСОБА_1 адвокату Манзар Т. В. 7 000,00 грн. за послуги, надані в ході розгляду справи № 712/8987/23.

Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що в договорі про надання правничої допомоги від 26 грудня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Манзар Т. В. не зазначено, в якій саме справі надається правнича допомога адвокатом Манзар Т. В. та врахував, що суду не надано детального опису виконаних робіт адвокатом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понести, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша сторона компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ. Якщо обидві сторони звільнено від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (як у даній справі).

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Манзар Т. В. у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів зроблено відповідну заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, що зафіксовано в протоколі судового засідання № 5538536 від 01 грудня 2025 року (а.с. 203 т. 3).

Колегія суддів враховує, що згідно договору № 88 від 26 грудня 2023 року, укладеному між Вовком І. І. та Манзар Т. В. між сторонами було узгоджено, що адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі зобов`язується представляти права і законні інтереси клієнта ( ОСОБА_1 ) в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені ЦПК України, ГПК України, КАС України, КУпАП, КПК України.

Відповідно до п. 3.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

За умовами п. 4.2 договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

В подальшому, у порядку, передбаченому умовами п. 4.2 договору, 06 березня 2026 року між адвокатом Манзар Т. В. та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, згідно якого сторони дійшли згоди, що гонорар за виконану роботу, який є фіксованою сумою в розмірі 7 000,00 грн.

Суд першої інстанції, відхиляючи як доказ укладений договір № 88 від 26 грудня 2023 року, дійшов помилкового висновку про відсутність договірних відносин між сторонами, оскільки згідно з усталеною судовою практикою, відсутність номера конкретної справи у договорі про надання правничої допомоги не свідчить про його неукладеність або відсутність договірних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно ордера серія СА № 1081585 (а.с. 28 т. 2) вбачається, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 88 від 26 грудня 2023 року.

Саме на підставі вказаного ордера підтверджуються повноваження адвоката Манзар Т. В. щодо представництва інтересів ОСОБА_1 в Соснівському районному суді м. Черкаси під час розгляду цивільної справи № 712/8987/23 і на підставі цих доказів адвокат Манзар Т. В. приймала участь у розгляді справи шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву, подання заяв та клопотань у справі), що підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції як одну з підстав зазначив також відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт та часу, затраченого на такі роботи.

Колегія суддів вважає такі мотиви суду помилковими та враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, згідно якої Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формальних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду з даного приводу зауважила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення – визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

В даному випадку, додатковим договір № 1 від 06 березня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 88 від 26 грудня 2023 року сторони узгодили розмір фіксованого гонорару (який узгоджений договором договору про надання правової допомоги № 88 від 26 грудня 2023 року) в сумі 7 000,00 грн.

Актом № 88 прийому наданих послуг визначено, що у цивільній справі № 712/8987/23 адвокатом Манзар Т. В. було здійснено наступні послуги: вивчення матеріалів справи, підготовка відзиву на позову заяву, підготовка заперечень, заяв, пояснень, клопотань, збирання доказів та представлення інтересів клієнта в судових засіданнях в Соснівському районному суді м. Черкаси у цивільній справі № 712/8987/23.

За таких обставин, висновок суду про відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_1 правничої допомоги за розгляд пропорційно задоволеним позовним вимогам є помилковий та підлягає скасуванню. При цьому, колегія суддів враховує, що апеляційний суд, переглянувши справу, за наявності підстав (наприклад, витрати були документально підтверджені, але суд першої інстанції їх безпідставно не стягнув) скасовує ухвалу про відмову та, керуючись ст. 376, 382 ЦПК України, приймає нове рішення про стягнення витрати на правничу допомогу, вирішуючи питання по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.

Відповідно до положень ЦПК України (ст. 141 ЦПК України) при частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно. Відповідач має право на отримання витрат на професійну правничу допомогу при частковому задоволенні позовних вимог пропорційно розміру тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу було відмовлено.

З матеріалів позовної заяви (а.с. 2-5 т. 1) та заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 111-115 т. 2) просила стягнути з ОСОБА_1 3 000,00 грн. матеріальної шкоди та 20 000,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням суду (а.с. 11-36 т. 4) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000 грн. моральної шкоди, тобто позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 задоволено на 13 відсотків. Відповідач має право на компенсацію витрат на правничу допомогу у розмірі 87 відсотків, що виникли при розгляді справи, тобто на 6 090,00 грн. (від фіксованого розміру гонорару).

Враховуючи, що розгляд справи тривав з серпня 2023 року по березень 2026 року, колегія суддів приходить до висновку, що пропорційний розмір витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу в сумі 6 090,00 грн. є співмірним з часом, витраченим адвокатом та наданим ним послугами та відповідає критеріям розумності та справедливості, відтак саме такий розмір підлягає стягненню з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Отже, доводи апеляційної скарги щодо незаконності висновку суду про відмову в ухваленні додаткового рішення суду –знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та дають підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Манзар Тетяни Володимирівни – задовольнити.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2026 року – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 6 090,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 01 червня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді