Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №708/1394/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/862/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 708/1394/25 Категорія: 310010000 Попельнюх А. О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Новікова О.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

особа, яка подає апеляційну скаргу – ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2026 року (у складі судді Попельнюха А.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб, що зареєстрований 07.10.2006 Чигиринським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 73.

В обґрунтування зазначала, що подружнє життя з відповідачем не склалося, сімейні відносини між ними припинилися, сторони проживають за однією адресою, однак не проживають разом як подружжя, не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільне господарство, а шлюб існує формально. Відповідач матеріально не утримує ні позивачку, ні дітей.

Примирення та подальше спільне проживання між позивачем та відповідачем неможливе, у зв`язку з чим просила суд розірвати шлюб, що зареєстрований між позивачем та відповідачем.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 05.02.2026 позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 07 жовтня 2006 року Чигиринським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 73.

Після розірвання шлюбу залишено позивачу прізвище " ОСОБА_3 ".

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин, дійшов висновку про те, що сторони не підтримують шлюбних стосунків та протягом тривалого часу не відновлюють сімейних відносин, а відтак є підстави для розірвання шлюбу.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, а саме з його мотивувальною частиною, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права.

Вказує, що судом не взято до уваги та не надано оцінки доказам про сплату відповідачем комунальних послуг.

Також, причини подання позову та обставини життя подружжя не встановлювались.

Зазначає, що обставини, встановлені при розгляді справи про розлучення, мають вплив на подальші правовідносини сторін, а саме при поділі майна та визначенню місця проживання спільних дітей.

Скаржник зазначає, що позивач ОСОБА_1 зможе надалі доводити право особистої приватної власності на автомобіль, придбаний 10.05.2024, а відтак ОСОБА_2 просить в суді апеляційної інстанції прийняти та дослідити копію технічного паспорта НОМЕР_1 .

На підставі викладено вище, ОСОБА_2 просить змінити рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05.02.2026, а саме виключити з мотивувальної частини рішення твердження щодо формального існування сім`ї та щодо відсутності шлюбних стосунків між сторонами впродовж тривалого часу.

13.03.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Зазначає, що рішення суду є законним та ухваленим із дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Звертає увагу на те, що предметом розгляду даної справи є розірвання шлюбу і жодних вимог про поділ майна або визначення місця проживання дітей не заявлялось.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Згідно з пунктом 4 частини 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 березня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 07.10.2006 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що зареєстрований Чигиринським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 73 (а.с. 27).

Від даного шлюбу сторони мають трьох спільних дітей, зокрема двох малолітніх, а саме дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 28-29).

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач вдруге звертається до суду із позовом про розірвання шлюбу.

Згідно зі статтею 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

За змістом статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

Статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частини першої статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями частин 3, 4 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частиною 3 статті 105 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Згідно з положеннями статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

За приписами статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів враховує, що суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо.

Отже, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 369/7035/18.

З наведених обставин справи вбачається, що позивач просила розірвати шлюб, про що відповідач у своїй апеляційній скарзі не заперечує, рішення суду в частині розірвання шлюбу сторонами не оскаржується.

В доводах апеляційної скарги відповідач заперечує проти викладених у рішенні мотивів, стверджуючи про те, що судом першої інстанції не встановлено причину припинення сімейних відносин та обставини життя подружжя.

З тексту оскаржуваного рішення суду вбачається, що у вступній частині судом наведено зміст позовних вимог та короткий виклад обставини, якими позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги.

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення судом вказано на те, що сторони не підтримують шлюбних відносин протягом тривалого часу, не мають спільної згоди щодо примирення, відсутні потенційні можливості збереження шлюбу, тобто суд першої інстанції встановив ті обставини, які є підставою для розірвання шлюбу згідно з частиною 2 статті 110 СК України.

Колегія суддів зауважує, що суд не може цікавитися обставинами приватного життя сторін, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Установлення дійсних причин розірвання шлюбу і фактичних взаємин подружжя має бути здійснено до того ступеню, наскільки це необхідно для установлення можливості подальшого збереження сім`ї.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що у даній справі предметом позову є розірвання шлюбу, у зв`язку з чим обставини щодо оплати комунальних послуг, наявність спільного майна, участь у його набутті, тривалість ведення спільного господарства, визначення місця проживання дітей не входили до предмета доказування та не підлягали окремому дослідженню судом.

Також слід зазначити, що у позові зазначено, що спір щодо місця проживання дітей між сторонами відсутній. Жодних заперечень з цього приводу від відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції не надходило.

З огляду на викладене, відсутні підстави для дослідження копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу під час апеляційного перегляду даної справи.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

У відповідності до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для зміни рішення суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2026 року, в оскаржуваній частині, у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Судді Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

О.М. Новіков