Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №712/13039/23 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/431/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 712/13039/23 Категорія: 304090200 Токова С. Є.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

особа, яка подає апеляційну скаргу – представник Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» – адвокат Кирдан Андрій Васильович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – ОСОБА_4

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» – адвоката Кирдана Андрія Васильовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2025 року (у складі судді Токової С.Є.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати комунальних послуг в розмірі 56994,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 14.08.2008 був укладений кредитний договір№ С81РОК00000307, за яким банк надав останній кредит в розмірі 45145,36 доларів США строком до 14.08.2011.

З метою належного виконання грошових зобов`язань за вказаним договором, 14.08.2008 був укладений договір іпотеки № С8ІРСК00000307, за яким ОСОБА_4 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 62,70 кв.м., житловою площею 46,60 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.07.2012 звернуто стягнення на предмет іпотеки на вказану квартиру, шляхом продажу. Також було вирішено виселити ОСОБА_5 зі спірної квартири.

В подальшому, банк звернувся до суду з позовом про виселення із квартири зареєстрованих у ній осіб – ОСОБА_1 (донька), ОСОБА_2 (онука) , ОСОБА_2 (онук). Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.02.2014 позов банку було задоволено. Однак, рішення не підлягало виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті».

25.04.2017 АТ КБ «Приватбанк» зареєструвало право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З моменту набуття банком права власності на квартиру, відповідачі продовжували в ній проживати та користуватись житлово-комунальними послугами. Фактично таке проживання продовжувалось до 22.09.2020, оскільки саме в цей день державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) були складені акти про виселення.

За період проживання відповідачів у квартирі, що належала банку, утворилась заборгованість за водопостачання та водовідведення у розмірі 23533,25 грн; за управління багатоквартирним будинком у розмірі 5483,88 грн; за послуги з теплопостачання у розмірі 53170,19 грн. Загальна сума заборгованості, яка була сплачена позивачем надавачам комунальних послуг становить 56994,35 грн.

Особові рахунки для сплати житлово-комунальних послуг були відкриті на третю особу ОСОБА_4 , у зв`язку з чим банк звертався до суду з позовом про відшкодування з останньої витрат в порядку регресу, однак рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.12.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У вказаному вище рішенні суду встановлено, що ОСОБА_4 близько десяти років не проживає у спірній квартирі, а відповідно до довідки КП «Соснівська СУБ» № 1382 від 03.04.2013 в квартирі зареєстровані три особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 .

Оскільки позивачем були сплачені рахунки за комунальні послуги, посилаючись на ч. 1 ст. 1191 ЦК України, АТ КБ «Приватбанк» просив суд стягнути в порядку регресу солідарно з відповідачів сплачені кошти в розмірі 56994,35 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.10.2025 у задоволенні позову відмовлено.

В рішенні суду зазначено, що позивач АТ КБ «ПриватБанк» набув права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , 25.04.2017, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і саме з даного часу на нього покладено обов`язок утримання набутого майна.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна новий власник не відповідає за боргами попереднього власника.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, представником АТ КБ «Приватбанк» - адвокатом Кирданом А.В. через підсистему «Електронний суд» було подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.10.2025 скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тими ж доводами, що і позовна заява.

Представник позивача вважає, що рішення суду ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду щодо обставин справи не відповідають дійсності.

Також зазначає, що наявні в матеріалах справи меморіальні ордери, листи?розрахунки та акти звірки є належними та допустимими доказами та є підставою для стягнення з відповідачів заборгованості зі сплати комунальних послуг в порядку регресу.

03.02.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачів – адвоката Прядки В.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що банком виконувався обов`язок за боржників із сплати комунальних послуг. Як на доказ понесених витрат позивач посилається на меморіальні ордера.

Проте, представник відповідачів вважає, що надані меморіальні ордери не є належними та допустимими доказами, оскільки не містять даних, на підставі яких можливо встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи. Вказані меморіальні ордери не містять інформації за який період виникла заборгованість, натомість містять посилання на існування боргу станом на 31.03.2021.

Також, до позову були долучені листи-розрахунки, проведені надавачами житлово?комунальних послуг, з яких вбачається, що станом на дату початку нарахувань у спірному періоді за особовим рахунком уже обліковувалася заборгованість.

При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів звертає увагу, що АТ КБ «Приватбанк» не надано суду доказів про те, що укладаючи від імені власника квартири, на яку банком звернуто стягнення в судовому порядку, а саме ОСОБА_4 договору купівлі-продажу спірної квартири, існували застереження про переведення боргу попереднього власника, та була відсутня згода кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні), саме внаслідок чого банк виконав зобов`язання зі сплати комунальних послуг за боржників.

З огляду на викладене вище, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Згідно з п. 1 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з частиною третьою ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України ).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.07.2012 частково задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , третя особа Орган опіки та піклування м. Черкаси про звернення стягнення на майно. В рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на квартиру площею 46,6, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приват банк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_4 , яка зареєстрована і проживає в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , із зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м. Черкаси.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.02.2014 задоволено позов КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Черкаської міської ради, знято з реєстрації та виселено відповідачів із квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

25.04.2017 АТ КБ «ПриватБанк» зареєструвало право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду із даним позовом, АТ КБ «Приватбанк» обґрунтовувало свої позовні вимоги тим, що банком було сплачено заборгованість за комунальні послуги за період проживання відповідачів у квартирі, на загальну суму 56994,35 грн.

Особові рахунки для сплати житлово-комунальних послуг були оформлені на ОСОБА_4 , всі квитанції також надходили на її ім`я.

Однак, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.12.2022 у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про відшкодування витрат в порядку регресу відмовлено в повному обсязі. У вказаному рішенні зазначено, що ОСОБА_4 у спірній квартирі не проживала.

У даній справі позивач на підтвердження факту проживання відповідачів у спірній квартирі та користування комунальними послугами вказує на те, що лише 22.09.2020 державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було складено акти про виселення відповідачів із квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 в справі № 638/2304/17.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 встановлено право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово?комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласник багатоквартирного будинку – власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч .3 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Таким чином, власник квартири зобов`язаний сплачувати за житлово-комунальні послуги, що надаються за адресою належного йому нерухомого майна.

Відповідно до ст. 13 Конституції України власність зобов`язує.

Крім того, відповідно до ст. ст. 319, 322 ЦК України, власник майна зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач – фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна. Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг – індивідуальний або колективний споживач.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» є власником спірної квартири з 25.04.2017.

Позивачем до матеріалів справи долучені: довідка про нарахування плати та розмір платежів КП «Черкасиводоканал» по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_5 за період з січня 2020 року по квітень 2021 року; лист-розрахунок ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_5 за період з травня 2017 року по березень 2021 року; акт звіряння ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість «Дільниця 34» по кв. АДРЕСА_2 , за період з травня 2019 року по березень 2021 року.

Аналізуючи вказані вище документи, суд звертає увагу на те, що на час формування розрахунків про заборгованість уже обліковувалося від?ємне початкове сальдо.

Також, до позовної заяви не долучено жодних належних та допустимих доказів, що підтверджували б факт проживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_2 .

Актами державного виконавця від 22.09.2020 по виконавчих провадженнях № 59626599 та № 59626203 (що згідно з відомостями АСВП були відкриті 01.08.2019) встановлено факт добровільного виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та факт передачі ключів представнику АТ КБ «Приватбанк» від вказаної квартири.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаним актом не зафіксовано конкретної дати чи періоду фактичного звільнення особами вказаного житлового приміщення.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи долучено акт Виконкому Черкаської міської ради Комітету самоорганізації населення мікрорайону «Соборний» від 10.02.2022, яким встановлено факт проживання відповідачів у даній справі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , з 2015 року за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 140).

Таким чином, враховуючи те, що АТ КБ «Приватбанк», як власником квартири, не доведено належними доказами факт проживання відповідачів після набуття банком права власності на спірну квартиру та сплату заборгованості за житлово-комунальні послуги, що утворилися під час проживання відповідачів, колегія суддів вважає вірним висновок суду про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» – адвоката Кирдана Андрія Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2025 року у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Судді Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

Л.І. Василенко