Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №612/335/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 612/335/25 Головуючий суддя І інстанції Масло С. П.

Провадження № 22-ц/818/1923/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: що виникають з договорів оренди

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Смірнової Наталії Андріївни на заочне рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2025 року, у цивільній справі №612/335/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа – Мале приватне підприємство «Агросервіс» про виділ в натурі частки у спільній частковій власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

07 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа – Мале приватне підприємство «Агросервіс» про виділ в натурі частки у спільній частковій власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_4 , яка є матір`ю сторін по справі. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 5,4634 га, кадастровий номер 6320683000:02:000:0224, розташованої на території Квітневої (колишня Кіровської) сільської ради Близнюківського району Харківської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії 1У-ХР № 048766, виданого Кіровською сільською радою Близнюківського району Харківської області від 28 квітня 2000 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 86.

За життя ОСОБА_4 розпорядилася своїм майном на випадок своєї смерті та залишила на ім`я ОСОБА_1 заповіт. Згідно заповіту ОСОБА_1 прийняла спадщину. Окрім неї спадкоємцями спадкового майна є її рідні сестри - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які є пенсіонерами та на час відкриття спадщини мали обов`язкову частину (долю) в спадщині, незалежно від місту заповіту.

У порядку спадкування спадкоємці, отримали земельну ділянку в спадок ОСОБА_1 в розмірі 2/3 частини від загальної площі 5,4634 га, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в розмірі по 1/6 частині від цієї землі, отримавши свідоцтва про право на спадщину.

Вказала, що спадщина, на яку видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом складаються із земельної ділянки площею 5,4634 га, розташованої на території Квітневої (колишня Кіровської) сільської ради Близнюківського району Харківської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6320683000:02:000:0224. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 424 від 28.02.2017 року НВО 887317 на 2/3 частини зазначеної земельної ділянки, в цілому площею 5, 4634 гектарів в межах згідно з планом, кадастровий номер 6320683000:02:000:0224, яка розташована на вищезазначеній території, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва видано державним нотаріусом Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області на ім`я ОСОБА_1 та відповідна інформація внесена в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 19234873. Відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом (на ім`я ОСОБА_2 - НМІ 444291, на ім`я ОСОБА_3 - НМІ 444292) були видані відповідачам та відповідна інформація була внесена в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Тобто, спадкове майно є об`єктом спільної часткової власності трьох спадкоємців.

Зазначила, що вказана земельна ділянка перебуває в оренді згідно договору оренди від 10 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та МПП «Агросервіс» кадастровий номер 6320683000:02:000:0224 строком на 25 років. Після оформлення своїх спадкових прав 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та МПП «Агросервіс», уклали додаткову угоду про зміну власників земельної ділянки на спадкоємців, про визначення нормативної грошової оцінки, строку оренди, розміру орендної плати. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.12.2017 року земельна ділянка площею 5,4634 га, кадастровий номер 6320683000:02:000:0224, розташованої на території Квітневої (колишня Кіровської) сільської ради Близнюківського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належать 2/3 частини ОСОБА_1 , 1/6 частина ОСОБА_3 та 1/6 частина ОСОБА_2 з якими зареєстроване право оренди земельної ділянки строком на 25 років з Малим приватним підприємством «АГРОСЕРВІС».

На даний час ОСОБА_1 виявила бажання виділити свою частку в натурі, оскільки спільна власність з відповідачами на вказану земельну ділянку створює для неї перешкоди у вільному володінні та розпорядженні земельною ділянкою, у зв`язку з тим, що будь-які дії з приводу володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою мають здійснюватися спільно всіма співвласниками, а не нею одноособово. Оформлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно - земельну ділянку та присвоєння кадастрового номеру на неї також можливе після виділення земельної ділянки в натурі. З метою досудового врегулювання спору ОСОБА_1 надіслала заяви відповідачам з пропозицією про добровільний поділ земельної ділянки та укладання у нотаріальній конторі договору про поділ часток. Письмових відповідей від відповідачів до теперішнього часу не надходило. Також неодноразово проводилися перемовини між відповідачами та її представником, проте ніяких позитивних результатів це не принесло. Тому укласти та нотаріально посвідчити договір про поділ земельної ділянки неможливо, реалізувати своє право на поділ земельної в досудовому порядку неможливо, оскільки відсутня домовленість на це між співвласниками вказаної ділянки та фактично відповідачі заперечують проти поділу в натурі земельної ділянки.

Позивач посилаючись на вказані обставини, просила суд виділити їй в натурі, в самостійний об`єкт нерухомого майна у приватну власність 2/3 частки земельної ділянки площею 3, 6422 га, як окремий об`єкт нерухомого майна, загальним розміром 5,4634 га, кадастровий номер 6320683000:02:000:0224, розташованої на території Квітневої (Кіровської) сільської ради) Лозівського (Близнюківського) району Харківської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до її частки у праві спільної часткової власності, що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 424 від 28.02.2017 року серії НВО 887317; припинити її право спільної часткової власності на 2/3 частки земельної ділянки площею 3,6422 га із загальної площі 5,4634 га кадастровий номер 6320683000:02:000:0224, розташованої на території Квітневої (Кіровської) сільської ради) Лозівського (Близнюківського) району Харківської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Заочним рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Смірнова Наталія Андріївна подала апеляційну скаргу, у якій просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Розгляд справи проводи за відсутності позивачки та її представника. Судові витрати залишити за позивачем.

Вказала, що надана до позову схема поділу спірної земельної ділянки складена сертифікованим землевпорядником ФОП ОСОБА_5 , підписана та завірена ним, засвідчена печаткою. Схема повністю ідентифікує земельну ділянку, розробника, дату, спосіб поділу тощо та відповідає вимогам діючого земельного законодавства і підтверджує технічні можливості виділу на стадії судового розгляду тобто є належним та допустимим доказом та містить достатню інформацію.

Зауважує, що для виділення частки в натурі громадянин не зобов`язаний одразу подавати готовий проект землеустрою, достатньо надати схему від сертифікованого землевпорядника, що доводить технічну можливість поділу із дотриманням норм, а сам проект замовляється вже після встановлення права на виділ, що спрощує процес і зменшує витрати позивача. ОСОБА_1 не могла замовити технічну документацію, оскільки відповідачі, як співвласники не надали згоди на розробку технічної документації.

Зазначила, що позивач намагалася виділити свою частину земельної ділянки у позасудовому порядку, шляхом укладення всіма співвласниками договору про поділ земельної ділянки в натурі направляла всім співвласникам (відповідачам) пропозицію, однак відповіді не отримала.

Звертає увагу, що 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та МПП «Агросервіс», уклали додаткову угоду про зміну власників земельної ділянки на спадкоємців, про визначення нормативної грошової оцінки, строку оренди, розміру орендної плати. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.12.2017 року земельна ділянка площею 5,4634 га, кадастровий номер 6320683000:02:000:0224, розташованої на території Квітневої (колишня Кіровської) сільської ради Близнюківського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належать 2/3 частини ОСОБА_1 , 1/6 частина ОСОБА_3 та 1/6 частина ОСОБА_2 з якими зареєстроване право оренди земельної ділянки строком на 25 років з Малим приватним підприємством «АГРОСЕРВІС». Вважає, що підписуючи додаткову угоду відповідачі підтвердили тим самим своє розуміння та згоду з розмірами часток.

Зазначає, що відсутність з боку відповідачів відповідей на пропозицію ОСОБА_1 щодо добровільного поділу земельної ділянки, не надання відзиву проти поданого позову, свідчить про те, що відповідачі не заперечують проти виділу належної ОСОБА_1 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку та фактично погоджується з позовними вимогами.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не долучено земельно-технічного висновку або проєкту землеустрою щодо поділу земельної ділянки, виконаного суб`єктом господарювання, який має відповідну ліцензію, за відсутності доказів, суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, необхідні для вирішення спору, зокрема можливості формування окремої земельної ділянки у розмірі частки позивача, її межі, конфігурацію, площу, доступ до дороги та інші істотні характеристики.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 лютого 2017 року, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя склала заповіт та спадкоємицею майна є її донька ОСОБА_1 . Спадщина на яку видано свідоцтво складається із 2/3 частки земельної ділянки площею 5,4634 га, розташованої на території Квітневої (колишня Кіровської) сільської ради Близнюківського району Харківської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6320683000:02:000:0224. Відповідна інформація внесена в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 19234873.

Вказана земельна ділянка перебуває в оренді згідно договору оренди від 10 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та МПП «Агросервіс» кадастровий номер 6320683000:02:000:0224 строком на 25 років. Після оформлення своїх спадкових прав 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та МПП «Агросервіс», уклали додаткову угоду про зміну власників земельної ділянки на спадкоємців, про визначення нормативної грошової оцінки, строку оренди, розміру орендної плати.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.12.2017 року, підтверджується, що земельна ділянка площею 5,4634 га, кадастровий номер 6320683000:02:000:0224, розташована на території Квітневої (колишня Кіровської) сільської ради Близнюківського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належать 2/3 частини ОСОБА_1 , 1/6 частина ОСОБА_3 та 1/6 частина ОСОБА_2 за якими зареєстроване право оренди земельної ділянки строком на 25 років з Малим приватним підприємством «АГРОСЕРВІС».

ОСОБА_1 з метою досудового врегулювання спору надіслала заяви відповідачам з пропозицією про добровільний поділ земельної ділянки та укладання у нотаріальній конторі договору про поділ часток.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ринкова вартість об`єкта оцінки – земельної ділянки, яка розташована за адресою Харківська область, Близнюківський район, Квітнева с/рада, кадастровий номер 6320683000:02:000:0224, власником якої є ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , загальною площею 5,4634 га становить 140 688 грн 96 коп. без урахування ПДВ, вартість 2/3 частки об`єкта оцінки становить 93792 грн 64 коп. без урахування ПДВ.

Відповідно до приписів ст. 358 ЦК України - право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (ст. 361 ЦК України).

Відповідно до умов ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно із ст. 367 ЦК України - майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України - спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно частини першої ч.1 ст.86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Унаслідок відсутності угоди про виділення в натурі часток, що є у спільній частковій власності, із метою реалізації права на виділ в натурі належної частки, позивач ОСОБА_1 зазначає про те, що вона звернулася до землевпорядника про виготовлення схеми поділу земельної ділянки площею 5,4634 га щодо визначених часток, що належать співвласникам.

Однак наданий позивачем документ, який нею зазначено як схема розподілу спірної земельної ділянки, не може бути належним і допустимим доказом, оскільки не містить жодних реквізитів (назви документу, даних про розробника, дату складання та його погодження тощо). Крім того, надана схема не дає змоги ідентифікувати до якого саме проекту землеустрою він належить, також цей документ не підтверджує, що розподіл ділянки здійснювався із дотриманням вимог ст.79-1, 86, 87 ЗК України, тому не може засвідчувати технічну можливість виділу в натурі частки земельної ділянки.

Учасники спільної часткової власності повинні погоджувати один з одним свою поведінку по володінню, користуванню і розпорядженню спільною річчю. Право кожного із співвласників по володінню, користуванню і розпорядженню спільним майном одночасно створює для нього і обов`язок погодити свою поведінку щодо відповідних дій з іншими співвласниками. Якщо ж співвласники не дійдуть згоди щодо здійснення повноважень по володінню і користуванню спільним майном, то спір, що виник, може бути вирішений судом.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 759/15156/16-ц (провадження № 61-3301св19) зазначено, що «при вирішенні спору про поділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядок користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном».

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 102 ЦПК України).

За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що для висновків про порушення прав позивача визначенням меж сусідніх земельних ділянок мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності (користуванні) позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Підтвердження обставин накладення однієї земельної ділянки на іншу може бути відповідна земельно-технічна експертиза (див. постанови Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 372/2650/17 (провадження № 61-12760св19), від 15 вересня 2021 року у справі № 570/1721/20 (провадження № 61-10072св21), від 13 квітня 2022 року у справі № 738/46/20 (провадження № 61-5944св21), від 19 березня 2025 року у справі №569/2168/23 (провадження № 61-14290св24)).

У ст.ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до наказу МЮУ08.10.98 № 53/5 Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

3 листопада 1998 р. за № 705/3145 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень»,

Згідно п.6 інструкції, земельно-технічна та оціночно-земельна експертизи

6.1. Основними завданнями земельно-технічної експертизи є:

визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо);

визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації;

визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки;

визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування);

визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.

6.1.1. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

Який фактичний порядок користування земельною ділянкою? Яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні співвласника (співвласників)?

Чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок технічній документації?

Чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки?

Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів розділити земельну ділянку (встановити порядок її користування) відповідно до часток співвласників (зазначити частки)?

Які варіанти розподілу земельної ділянки (порядку її користування) можливі відповідно до часток співвласників (зазначити частки) та вимог нормативно-правових актів?

Які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку?

Чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на ділянці? Якщо так, то надати варіанти встановлення земельного сервітуту.

6.1.2. Зазначені питання земельно-технічної експертизи вирішуються за наявності відповідної правовстановлювальної та технічної документації, зокрема результатів виконання топографо-геодезичних робіт, які проводяться відповідними фахівцями з використанням відповідного обладнання та бази даних.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Отже, при вирішенні спору про поділі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядок користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 викладено правовий висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Таким чином, вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позовних вимог.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Смірнової Наталії Андріївни – залишити без задоволення.

Заочне рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2025 року-залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 01 червня 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина

Судді колегії Ю.М.Мальований

О.Ю.Тичкова