Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №386/1514/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 386/1514/24

провадження № 22-ц/4809/51/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач)Єгорової С.М., Мурашка С.І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області (суддя Панасюк І.В.) від 17.01.2025,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

13.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (далі - ТОВ «Іннова Фінанс»), від імені якого діє представник за довіреністю - Шведка Даніела Ігорівна, звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 45 664,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 37 664,00 грн - заборгованість за відсотками, та судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позову ТОВ «Іннова Фінанс» зазначило, що 08.04.2024 між ним та відповідачем був укладений договір про надання грошових коштів у позику № 3584960424. Вказаний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа та підписаний електронним підписом відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора «jl0npgh7n».

Відповідно до умов договору, позивач зобов`язувався надати відповідачу позику у розмірі 8 000,00 грн шляхом перерахування на платіжну картку НОМЕР_1 , строком на 360 днів, зі стандартною відсотковою ставкою 2,2% в день або зниженою відсотковою ставкою 1,5% в день у випадку, якщо відповідач 08.05.2024 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином та перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн, на підтвердження чого надав квитанцію. Натомість відповідач свої зобов`язання не виконав, суму позики не повернув та відсотки за користування коштами не сплатив.

Станом на 08.11.2024 заборгованість за договором № 35849602424 від 08.04.2024 у загальному розмірі склала 45 664,00 грн.

2. Короткий зміст рішення суду

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 17.01.2025 позов було задоволено повністю. Суд стягнув із відповідача заборгованість у загальному розмірі 45 664,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 37 664,00 грн - заборгованість за відсотками та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 3584960424 від 08.04.2024 підтвердився в ході судового розгляду.

Заперечення відповідача стосовно того, що у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа, яка нібито укладала кредитний договір, ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи, яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник при укладанні договору, а також доказів, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми від ТОВ «Іннова Фінанс», суд до уваги не взяв, оскільки вони спростовувалися доказами, наданими позивачем.

3. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимоги апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Відповідач зазначив, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження укладення договору № 3584960424 від 08.04.2024 у порядку, визначеному чинним законодавством. Позивач не надав доказів проведення ідентифікації відповідача та доказів того, що саме відповідач використав відправлений ідентифікатор для укладення кредитного договору. Також в матеріалах справи відсутні докази того, чи направлявся примірник договору відповідачу. Таким чином, вказаний договір, на думку відповідача, не може вважатися електронним документом, оскільки не відповідає ст. 5, 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та не є належним доказом укладення договору. За відсутності доказів того, що договір був підписаний саме ним, ОСОБА_1 , йог слід вважати неукладеним, тобто таким що не створює юридичних наслідків.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували перерахування позивачем коштів відповідачу. Відсутні також докази, які б підтверджували належність електронного платіжного засобу, реквізити якого зазначені у договорі неповно, відповідачу та належність йому номера телефону, на який позивачем був направлений цифровий ідентифікатор.

Враховуючи, що, на думку апелянта, позивач не довів належними доказами факт укладення договору та перерахування коштів, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4. Відзив на апеляційну скаргу від позивача ТОВ «Іннова Фінанс» до суду апеляційної інстанції надійшов 05.03.2025. У поданому відзиві позивач зазначив, що одноразові ідентифікатори, які були надіслані відповідачу є складною алфавітно-цифровою послідовністю та є різними для договору та паспорту споживчого кредиту, а отже унеможливлюють випадкове підписання документів та є усвідомленою дією відповідача. Ідентифікація відповідача була здійснена через систему BankID НБУ, що підтверджується підписом відповідача на договорі.

Позивач також зазначив, що він не може надати первинний банківський документ про перерахування коштів, оскільки така інформація є банківською таємницею, до якої позивач безпосередньо не має доступу, бо не є банківською установою. Однак, він долучив до позовної заяви видану ТОВ «ФК «Контрактовий дім» довідку, в якій зазначений номер транзакції, сума, ПІБ відповідача та номер картки, на яку було перераховано кошти.

Оскільки відповідач, підписавши договір, підтвердив свої наміри на отримання кредиту, однак з моменту отримання грошових коштів жодних платежів не здійснив та продовжує ухилятися від виконання своїх обов`язків, позивач просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

5. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Оскільки ціна позову у даній справі (45 664,00 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа не належить до виключень, передбачених п. 2 ч. 6 ст. 19 та ч. 4 ст. 274 ЦПК України, розгляд вказаної справи здійснюється судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, справа переглядається судом апеляційної інстанції за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) та без проведення судового засідання і його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова в такому випадку не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

6. Встановлені судом першої інстанції обставини:

08.04.2024 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання грошових коштів у позику № 3584960424. Вищевказаний договір разом із правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 20.02.2024, складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений.

Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.2. договору, позивач зобов`язувався надати відповідачу позику у розмірі 8 000,00 грн шляхом переказу на поточний рахунок відповідача (реквізити платіжної картки: НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути позику у строк, погоджений сторонами у договорі, та сплатити відсотки за користування грошовими коштами.

Позивач здійснював нарахування відсотків за користування позикою за відсотковою ставкою у розмірі 2,2% на день.

ТОВ «Іннова Фінанс» свої зобов`язання виконало в повному обсязі та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, загальний розмір заборгованості за договором склав 45 664,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 37 664 грн - заборгованість за відсотками.

7. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом не повною мірою відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню.

8. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1. Норми права та їх джерела, практика їх застосування

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. 526, ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України).

8.2. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

У цій справі, що переглядається в апеляційному порядку, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.04.2024 (далі - Договір) у загальному розмірі 45 664,00 грн та судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Суд першої інстанції дослідив наданий позивачем кредитний договір та квитанції на підтвердження переказу коштів відповідачу та дійшов висновку, що факт невиконання відповідачем зобов`язання з повернення коштів є підтвердженим, а відтак задовольнив позов у повному обсязі.

Апелянт не погоджується з таким рішенням, просить суд апеляційної інстанції його скасувати й відмовити у позові, оскільки вважає, що позивач, ТОВ «Іннова Фінанс», не довів належними та допустимими доказами факт укладення договору та реального надання йому грошових коштів.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє ці аргументи відповідача, як не необгрунтовані з огляду на таке.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 1 - 4 ст. 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 - 2 ст. 89 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Щодо факту укладення між сторонами у справі договору від 08.04.2024 № 3584960424 про надання грошових коштів у позику, то суд першої інстанції правильно дослідив та оцінив докази у справі, а саме посвідчені цифровим підписом представника ТОВ «Іннова Фінанс» Шведкою Д. І. паперові копії електронних доказів (електронних документів), електронні оригінали яких створені засобами інформаціно-телекомунікаційної системи ТОВ «Іннова Фінанс» (https://finsfera.ua//), а саме:

-анкета клієнта ОСОБА_1 , яка містить відомості про дату його народження, зареєстроване місце проживання, фактичне місце проживання, РНОКПП, номер документа який посвідчує його особу, електронну адресу та фінансовий номер телефону (а. с. 14, 15);

-паспорт споживчого кредиту, який містить відповідну інформацію згідно зі ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» та підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «pjx7qr0ec» із зазначенням дати та часу підписання 08.02.2024 об 11:36 (а. с. 52 - 58);

-детальний договір від 08.04.2024 № 3584960424 про надання грошових коштів у позику підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «jl0npgh7n» із зазначенням дати та часу підписання 08.02.2024 об 11:36. Згідно з п. 10.6 Договору він укладається сторонами засобами інформаціно-телекомунікаційної системи ТОВ «Іннова Фінанс» у формі електронного документу та підписується позичальником одноразовими інентифікатором, отриманим від товариства через особистий кабінет (а. с. 24 - 45).

Електронна форма паспорта споживчого кредиту та договору про споживчий кредит передбачені ч. 2 ст. 9 та ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування».

Крім того, можливість укладення договору за допомогою інформаційно-комунікаційної системи передбачена ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 3 ст. 100 ЦПК України).

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5 ст. 100 ЦПК України).

Суд першої інстанції не ставив під сумнів паперові копії наданих позивачем електронних доказів, які наведені вище за текстом цієї постанови, а відповідач не звертався до суду з клопотанням про витребування у позивача оригіналів цих електронних доказів.

З огляду на це доводи апеляційної скарги про неналежність та недопустимість вказаних доказів («роздруківку невідомого походження» - апеляційна скарга, с. 3) є безпідставними.

Пунктом 2.17 Договору передбачено, що перед його укладенням товариством була здійснена електронна ідентифікація Позичальника для входу в особистий кабінет, відповідно до п. 2.1. Договору та використаний спосіб ідентифікації та верифікації Позичальника - отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ (а. с. 24 - 48).

На офіційному сайті Національного Банку України (https://bank.gov.ua/ua/bank-id-nbu) розміщена така інформація про систему BankID: «Система BankID Національного банку - це державна система віддаленої ідентифікації, що забезпечує передавання персональних даних користувачів від банку/небанківського надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку, в якому користувачу відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає послугу користувачу.

Система створена для отримання фізичними особами послуг, які потребують ідентифікації/верифікації при наданні дистанційних послуг: банківськими та небанківськими фінансовими установами; державними установами, громадськими та комунальними організаціями; комерційними установами (виключно юридичними особами - резидентами України).

Для користування Системою BankID НБУ громадянам не потрібно додатково реєструватися, достатньо мати відкритий рахунок у банку/небанківському надавачі платіжних послуг з обслуговування рахунку, що є учасником системи.

Системи BankID НБУ - швидкий, зручний, а головне, безпечний спосіб здійснення електронної дистанційної ідентифікації фізичних осіб для подальшого отримання адміністративних (державних), фінансових, комерційних та інших послуг у мережі Інтернет.

Переваги використання Системи BankID НБУ: […] безпека - передача даних відбувається виключно за ініціативою користувача, власника персональних даних.

Як працює Система BankID НБУ

Для отримання послуги онлайн на сайті чи у мобільному застосунку установи потрібно підтвердити свою особу, що легко та миттєво можна зробити за допомогою Система BankID НБУ:

[…] Оберіть послугу, яку бажаєте замовити на сайті або в мобільному застосунку установи. Оберіть Систему BankID НБУ як спосіб проходження ідентифікації. Оберіть банк, у якому відкрито рахунок, та пройдіть автентифікацію через його сайт або мобільний застосунок. Перевірте дані і підтвердіть згоду на передавання персональних даних установі. Ви ідентифіковані. Дані передані до сайту/застосунку установи. Онлайн-послуга надана.

[…] Дані, які можуть бути передані (в зашифрованому вигляді): прізвище, ім`я, по батькові; дата народження; ідентифікаційний код; серія та номер паспорту; адреса реєстрації, адреса проживання; номер телефона; e-mail адреса.

Нагадаємо, що тільки власник персональних даних надає згоду на їх передачу, ваш банк передає лише ті дані, які ви вказували під час відкриття рахунку у ньому».

Особисті дані ОСОБА_1 , які вказані в анкета клієнта та в Договорі, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові - ОСОБА_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ; серія та номер паспорту - НОМЕР_3 ; адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; номер телефона - НОМЕР_4 ; e-mail адреса - ІНФОРМАЦІЯ_2 , належать відповідачу та збігаються з тими, які вказані у «шапці» його апеляційної скарги (а. с. 123) та у витязі з Єдиного демографічного реєстру (а. с. 91).

Таким чином, ці особисті дані відповідача у справі могли бути надані ТОВ «Іннова Фінанс» лише ним особисто, зокрема в процесі ідентифікації з використанням системи BankID НБУ.

З огляду на це безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що у справі відсутні відомості про ідентифікацію відповідача перед укладенням договору у формі електронного документа.

Згідно з нормами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

За змістом ч. 3 ст. 639 ЦК України моментом укладення договору у письмовій формі догові є момент його підписання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Юридичний висновок про зміст та значення підписку на документі сформувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 930/191/23 де зазначила, що підпис - це графічний знак або набір знаків, який особа ставить на документі для підтвердження його автентичності, згоди або авторства. Підпис ідентифікує автора і слугує задля підтвердження того, що особа, яка його підписала, ознайомлена із документом і погоджується з його змістом. В юридичному сенсі, підпис є підтвердженням певної дії, угоди чи зобов`язання і надає документу юридичну силу. Загальноприйнятою практикою є розташування підпису автора документа наприкінці нього. Таке розташування підпису логічно завершує виклад думок автора та підтверджує його згоду з усім написаним вище; до того ж воно відповідає загальним правилам композиції тексту і сприяє його кращому сприйняттю.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначаються ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно по п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію (п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 3, 4, 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Суд першої інстанції на підставі наданої йому позивачем паперової копії Договору встановив, що цей Договір був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «jl0npgh7n», який був надісланий йому ТОВ «Іннова Фінанс» в особистий кабінет в ІКС відповідача.

Ця обставина підтверджується наданою позивачем видруком з сервісу Outlook, відповідно до якого він 08.04.2024 о 10:15 надіслав повідомлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту: «для продовження оформлення кредиту необхідно підписати паспорт кредиту та кредитний договір в прикріпленнях до цього листа. Будь ласка, перейдіть до вашого облікового запису для їх підписання. Унікальний одноразовий ідентифікатор для паспорта кредиту pjx7qr0ec. Унікальний одноразовий ідентифікатор для кредитного договору jl0npgh7n» (а. с. 76).

Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними підтверджується тим, що: ОСОБА_1 ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Іннова Фінанс» і залишила там свої контактні дані; отримав одноразовий ідентифікатор за тими контактними даними, які лишив позивачу, і ввів цей ідентифікатор у спеціально відведене поле в ІКС; ці дії відповідача були пов`язані саме з його наміром укласти Договір.

Оскільки одноразовий ідентифікатор, направлений електронним листом, та одноразовий ідентифікатор, вказаний у п. 11 договору, є ідентичними, у колегії суддів апеляційного суду немає сумнівів щодо підписання договору саме ОСОБА_1 . За таких обставин, суд дійшов висновку, що договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 12.08.2022 у справі № 234/7297/20 зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або СМС-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20.

Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Тож, суд першої інстанції на підставі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів правильно встановив обставини, які мають значення для справи, зокрема те, що 08.04.2024 ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 уклали у вигляді електронного документа договір про надання грошових коштів у позику № 3584960424.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.5 Договору, відповідачу надається кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 360 днів з умовою його повернення та сплати процентів за користування ним, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Пункт 2.6 Договору визначає порядок нарахування відсотків за користування кредитом, а саме: тир процентної ставки - фіксована; стандартна відсоткова ставка складає 2,2% на день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 2.5 цього Договору; знижена відсоткова ставка - 1,5% на день застосовується, якщо 08.05.2024 відповідач сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Відповідно до п. 11 «Реквізити та підписи сторін», договір, з однієї сторони, був підписаний генеральним директором ТОВ «Іннова Фінанс» - Дмитраш У. Б., з іншої - електронним підписом відповідача ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «jl0npgh7n» (а. с. 45).

Відповідач також за допомогою того самого одноразового ідентифікатора «jl0npgh7n» підписав додаток № 1 до договору, в якому міститься графік платежів з урахуванням зниженої відсоткової ставки (а. с. 46 - 48).

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, та з моменту його підписання уклали Договір.

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача стосовно ненадання позивачем доказів на підтвердження надання кредиту (здійснення переказу коштів у розмірі 8 000,00 грн) суд також не бере до уваги з огляду на наступне.

У матеріалах справи наявна квитанція надавача платіжних послуг ТОВ «ФК «Контрактовий дім» до платіжної інструкції №19821-1354-99825387 від 08.04.2024згідно з якою ТОВ «Іннова Фінанс» переказало кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 , номер телефону отримувача - НОМЕР_4 (а. с. 49).

Номер карткового рахунку та номер телефону, вказані в квитанції у розділі Призначення платежу ідентичні з номером карткового рахунку та телефону, вказаними в п. 11 Договору, тобто тим, які належать відповідачу та були надані ним позивачу під час ідентифікації з допомогою системи BankID НБУ.

Відповідач, враховуючи принцип змагальності, мав можливість надати докази на підтвердження того, що вказані в призначенні платежу картка та номер телефону йому не належать, однак цього не зробив, тому у суду немає сумнівів щодо належного виконання ТОВ «Іннова Фінанс» своїх зобов`язань за кредитним договором.

Отже, факт виконання позивачем умов Договору перед відповідачем, а саме надання кредиту в обумовленій договором сумі грошових коштів, доведено.

Натомість відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту частинами та сплати процентів за користування ним згідно з погодженим графіком (додаток № 1 до Договору, а. с. 46) не виконав.

Цю обставину відповідач не заперечував, доказів протилежного суду не надав.

З огляду на таке, колегія суддів апеляційного суду в цілому погоджується з рішенням суду першої інстанції, зокрема з тим, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитом та процентами, а також, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, достроково тієї частини кредиту, яка залишилася (строкова заборгованість).

Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з розміром відсотків за користування кредитом, які підлягають стягненню, оскільки вони не відповідають вимогам закону, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Тож, колегія суддів вважає за необхідне здійснити новий розрахунок процентів.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Однак, відповідно до п. 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Вказаний закон набрав чинності 24.12.2023.

Кредитний договір між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений 08.04.2024, тобто після набрання чинності зазначеним вище законом. Строк кредитування становив 360 днів, однак позивач до закінчення цього строку подав позовну заяву, тож заборгованість за відсотками нараховував з 08.04.2024 до 08.11.2024 включно.

Враховуючи вищевказані норми, протягом перших 120 днів після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір відсоткової ставки на день не міг перевищувати 2,5%. За умовами договору розмір відсоткової ставки на день складав 2,2%, тобто 176,00 грн. Перші 120 днів від набрання чинності законом закінчилися 22.04.2024, отже у період з 08.04.2024 до 22.04.2024 включно (15 днів) заборгованість за кредитним договором склала 2 640,00 грн (176,00 грн х 15 днів = 2 640,00 грн).

Протягом наступних 120 днів максимальний розмір відсоткової ставки на день не міг перевищувати 1,5%. Враховуючи розмір кредиту, 1,5% становили 120,00 грн. Таким чином, у період з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно (120 днів) заборгованість за кредитним договором склала 14 400,00 грн (120,00 грн х 120 днів = 14 400,00 грн).

Після 20.08.2024 максимальний розмір відсоткової ставки на день не міг перевищувати 1%, тобто 80,00 грн. Отже, заборгованість за відсотками у період з 21.08.2024 до 08.11.2024 включно (80 днів) склала 6 400,00 грн (80,00 грн х 80 днів = 6 400,00 грн).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 000,00 грн та відсотками за користування кредитом у розмірі 23 440,00 грн (2 640,00 грн + 14 400,00 грн + 6 400,00 грн = 23 440,00 грн).

У своїй апеляційній скарзі відповідач не посилався на не застосування судом п. 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» та неправильність визначення розміру процентів.

Проте, з огляду на не застосування судом вказаної норми матеріального права, відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у цьому випадку не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги.

9. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).

Суд першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи та не застосував деякі норми матеріального права, які підлягали застосуванню в даній справі (п. 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування»), що призвело до помилковості висновків в частині розміру стягуваних з відповідача процентів за користування кредитом, тому вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення належить скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким позов ТОВ «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

10. Про судові витрати

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із тим, що суд апеляційної інстанції ухвалює нове судове рішення щодо частини позовних вимог, він змінює розподіл судових витрат, понесених сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Так, позивач за подання до суду позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а. с. 10).

Згідно з рішенням суду апеляційної інстанції позовні вимоги задоволено на 68,85 % (31 440,00 х 100 / 45 664,00 = 68,85 %).

Отже, сума компенсації судового збору, право на яку має позивач, становить 1 667,82 грн (2 422,40 / 100 х 68,85 % = 1 667,82).

Натомість відповідач за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 4 542,00 грн (а. с. 130).

З урахуванням встановленого в ч. 1 ст. 141 ЦПК України принципу розподілу судового збору, сума компенсації судового збору, право на яку має відповідач, становить 1 414,83 грн (4 542,00 / 100 х 31,15 % = 1 414,83).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи, що на користь позивача стягненню підлягає більша сума судових витрат, тому суд зобов`язує відповідача сплатити різницю судового збору (1 667,82 - 1 414,83 = 252,99 грн).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 17.01.2025 скасувати й ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (ЄДРПОУ: 44127243) заборгованість за кредитним договором № 3584960424 від 08.04.2024 у загальному розмірі 31 440,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 23 440,00 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (ЄДРПОУ: 44127243) компенсацію за сплачений судовий збір у розмірі 252,99 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

С. І. Мурашко