Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №295/2525/15-ц — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №295/2525/15-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 39 Доповідач Панкеєва В. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

суддів Григорусь Н.Й.,

Галацевич О.М.,

за участю секретаря Добровольської В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/2525/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та

зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Антонович Ольги Сергіївни,

на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 21 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомир,

встановив:

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.1-3 т.1).

Позов мотивовано тим, що 26.07.2005 між сторонами у справі укладено кредитний договір № ZHD0GK00000175, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 36000,00 доларів США на термін до 25.07.2025. Умови договору відповідач не виконує належним чином, щомісячно кредит не погашає, внаслідок чого утворилась заборгованість. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість станом на 22.01.2015 у розмірі 32293,14 доларів США, що за курсом 15,76 відповідно до службового розпорядження НБУ від 22.01.2015 складає 508939,89 грн за кредитним договором № ZHD0GK00000175 від 26.07.2005.

01.08.2016 ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним кредитного договору № ZHD0GK00000175 від 26.07.2005 (а.с.197-204 т.1).

На обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 зазначила, що вказаний правочин є недійсним, оскільки під час його укладання банком введено в оману споживача щодо дійсної вартості кредиту, сам кредитний договір було укладено під впливом обману. Крім того, кредитний договір не містить істотних умов, що тягне за собою його нікчемність.

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07 жовтня 2022 року ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № ZHD0GK00000175 від 29.07.2005 в розмірі 25748,82 доларів США, що еквівалентного за курсом НБУ на дату розрахунку становить 405801,40 грн та судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 07 жовтня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору, залишено без розгляду.

13.02.2023 ОСОБА_1 подала до Житомирського апеляційного суду скаргу на заочне рішення Богунського районного суду м. Житомир від 07.10.2022 (а.с.117-123 т.3).

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 21.02.2023 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Антонович О.С. на заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07.10.2022 повернуто скаржнику.

28.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до Богунського районного суду м. Житомира з заявою про перегляд заочного рішення Богунського районного суду м. Житомир від 07.10.2022 (а.с.138-146 т.3).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 11.04.2023 скасовано заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07.10.2022 у даній справі за позов акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

10.05.2023 від представника АТ КБ "ПриватБанк" адвоката Ляхова О.В. надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій просив:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №ZHD0GK00000175 від 26.07.2005 у розмірі 27264,77 доларів США, яка складається: 25748,82 доларів США - заборгованість за кредитом: 1213,04 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 194,40 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 108,51 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення відповідно до роз`яснень, які містяться у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року за №14 (а.с.212 т.3).

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 21 січня 2026 року позов акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № ZHD0GK00000175 від 26.07.2005 в розмірі 26460,37 доларів США: 25150,58 доларів США - тіло кредиту; 1115,39 доларів США - заборгованість за відсотками; 194,40 доларів США - заборгованість з комісії, а також судовий збір у розмірі 17000,00 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору № ZHD0GK00000175 від 26.07.2005 - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Антонович О.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, неналежно досліджено та оцінено докази, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, задовольняючи первісний позов АТ КБ "ПриватБанк", суд безпідставно взяв за основу перший варіант розрахунку заборгованості, наведений у висновку судово-економічної експертизи від 23.10.2025, та фактично проігнорував інші висновки експерта, які свідчать про необґрунтованість частини нарахувань банку. Експертами у висновках від 24.01.2020 та 23.10.2025 встановлено відсутність у матеріалах справи тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування, а також первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне надання таких послуг відповідачу, що унеможливлює перевірку правомірності нарахування щомісячної комісії. Жодних висновків про те, що дані умови договору є недійсними, не відповідають умовам Закону, що був прийнятий після укладення договору експерт не надає. Посилання на Закон України "Про захист прав споживачів" неправомірне, адже у висновку експерт каже саме про відсутність доказів надання послуг та тарифів банку за комісією, тобто вказує, що банк не довів правильність нарахувань в цій частині, а не вказує про невідповідність нарахування комісії Закону "Про захист прав споживачів".

Крім того, суд першої інстанції не навів жодних мотивів відхилення висновків експерта щодо необґрунтованості нарахування пені та підвищених процентів у розмірі 27,14 %, які не передбачені умовами кредитного договору, чим порушив вимоги статей 89 та 110 ЦПК України.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем фактично сплачено 52473,05 доларів США при отриманому кредиті у розмірі 38095,31 доларів США, однак суд не надав належної оцінки цим обставинам та не перевірив співмірність заявлених банком вимог принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Також судом залишено поза увагою встановлені експертизою порушення банком порядку видачі кредитних коштів в іноземній валюті, зокрема невідповідність оформлення кредитної операції вимогам нормативно-правових актів НБУ, а саме Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 20.10.2004 за № 495 та Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2023 за № 337. Суд не надав належної оцінки зазначеним порушенням та безпідставно відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 17 березня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 10:30 год 28 травня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином та вчасно.

За приписами ст.372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача Крикуненко С. В. апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.

Представник позивачазаперечив щодо задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2005 між ВАТ КБ "ПриватБанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № ZHD0GK00000175 (а.с.10-11 т.1).

Згідно п.1.1 кредитного договору, Банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк до 25.07.2025 включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 42660,00 доларів США (надалі - кредит) на наступні цілі: купівля чотирьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 36000,00 доларів США та на сплату страхових платежів у сумі 6660,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,18% від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п.3.11. даного договору. Періодом сплати вважати період з "26" по "1" число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком комісії, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку:

Щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 441,14 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншим витратам банку відповідно до п.п.2.2.9, 4.3.

Відповідно до п.2.2.9. кредитного договору, Позичальник зобов`язується на підставі наданих банком підтверджуючих документів відшкодувати витрати/збитки банку, які виникли у зв`язку зі сплатою послуг, які надані або будуть надані в майбутньому з метою реалізації прав банку за даним договором, а також договором застави, іпотеки, поруки й т.п., укладені з метою забезпечення зобов`язань Позичальника за цим договором. До послуг, вказаних у цьому пункті, входять: доставка застави на місце зберігання; зберігання застави; послуги, пов`язані з реалізацією застави; представництво інтересів банку в суді і перед третіми особами й т. ін. Відшкодування здійснюється не пізніше Періоду сплати, наступного за наданням банком відповідних документів.

Відповідно п.4.3. кредитного договору клієнт зобов`язується відшкодувати банку в повному обсязі витрати на надання правової допомоги юридичних фірм, адвокатів, інших осіб (при залучені їх для представництва інтересів банку), пов`язаних з розглядом суперечок за даним договором у судах всіх інстанцій, у т.ч. апеляційної й касаційної, а також на всіх підприємствах, організаціях, всіх форм власності, в органах державної влади й керування - у строк, зазначений у письмовій вимозі банку.

Відповідно п.1.2 кредитного договору, у випадку виконання банком доручення Позичальника по сплаті страхових платежів згідно з п.2.1.3 цього договору, перерахована в рамках виконання цього доручення сума кредиту повинна бути погашена Позичальником у перший з Періодів сплати, наступний за датою перерахування коштів, якщо інше не передбачено відповідною додатковою угодою до даного договору. Для виконання даного договору банк відкриває Позичальникові:

рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості;

кредитний рахунок НОМЕР_2 ;

рахунок по відсотках НОМЕР_3 ;

рахунок для обліку комісії НОМЕР_4 .

Позичальник доручає банку проводити погашення заборгованості по

даному кредитному договору в передбачені даним договором строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку №, що відповідає платіжній картці №, емітованої Приватбанком. Зазначене доручення Позичальника не підлягає виконанню банком у випадку пред`явлення Позичальником документа, що підтверджує сплату заборгованості іншим способом.

Кредит надається в обмін на зобов`язання Позичальника по погашенню кредиту, сплаті відсотків і комісії в зазначені даним договором строки.

Забезпеченням виконання зобов`язань Позичальника за цим кредитним договором виступає іпотека квартири: чотирьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані Банку з метою забезпечення зобов`язань за даним договором (п.1.3. кредитного договору).

Відповідно до п.2.1.3 кредитного договору, Позичальник звертається до Банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів, відповідно до договорів страхування. Перерахування кредитних коштів Банк зобов`язується провадити у випадку непред`явлення Позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування. Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо кредит надається в іноземній валюті, то Позичальник доручає банку:

- одержати з каси банку суму іноземної валюти необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі договору страхування, укладеного згідно п.2.2.7. даного договору;

- здійснити продаж у касі банку наявної іноземної валюти за курсом її продажу, встановленому на день виконання даного доручення;

- отримані від продажу іноземної валюти кошти, зарахувати від імені Позичальника на сплату чергового страхового платежу.

Зазначене доручення Позичальника не підлягає виконанню банком тільки у випадку пред`явлення Позичальником банку документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування.

Даний пункт договору, виконується лише у випадку укладання договору (-ів) застави іпотеки згідно п.1.3 даного договору або пред`явлення Банком вимог, пов`язаних з особистим страхуванням Позичальника.

Згідно пункту 2.2. кредитного договору Позичальник зобов`язується: Використати кредит на цілі, зазначені в п.1.1. даного договору; Сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до п.1.1., 3.1., 3.2. даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту. Сплатити банку комісію згідно п.1.1. та 3.11. даного договору. Погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п.1.1., 2.3.3. цього договору.

Відповідно до п.2.3.1. кредитного договору, банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користуванням кредитом, при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівняні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США, за згодою Позичальника.

Згідно пункту 2.3.2. кредитного договору, за своїм розсудом банк має право зменшувати розмір процентної ставки до рівня, встановленого чинним законодавством. При цьому банк надсилає письмове повідомлення Позичальникові з наведенням зменшеного розміру процентної ставки й дати, з якого вона встановлюється, що є зміною умов даного договору.

В п.3.1. кредитного договору Сторони погодили, що за користуванням кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту Позичальник щомісяця в Період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п.1.1 даного договору.

Пунктом 3.2. кредитного договору, передбачено, що згідно ст.212 ЦК України, при порушенні Позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1., 2.2.4., 2.3.3. цього договору, Позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,26% на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються Позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену в п.1.1. суму щомісячного платежу за кредитним договором (у випадку погашення заборгованості шляхом надання щомісячного платежу й установлення його суми в п.1.1). При встановлені банком у порядку, передбаченому п.2.3.2., зменшеної процентної ставки, умови даного пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Згідно з п.3.3. кредитного договору, кошти, отримані від Позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно з п.п.2.2.9., 4.3. цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі простроченої комісії по кредиту, далі - комісії по кредиту, далі прострочених відсотків по кредиту, далі відсотків по кредиту, далі простроченої заборгованості за кредитом, частина суми що залишилася (у т.ч. сума, надана Позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється в погашення заборгованості за кредитом (якщо інше не передбачено п.6.2). Остаточне погашення за кредитом виконується не пізніше дати, зазначеної в п.1.1. Сума остаточного погашення заборгованості може відрізнятися від суми щомісячного платежу. При несплаті комісії (у випадку її щомісячної сплати згідно з п.1.1. даного договору або згідно п.3.11. даного договору), відсотків і/або частини кредиту до останнього дня періоду сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п.3.4. кредитного договору нарахування відсотків здійснюється, починаючи з дати списання коштів із кредитного рахунку, до дати повного погашення кредиту. Відсотки нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом й 360 днів у році. Відсотки нараховуються щомісяця, за період з першої дати попереднього періоду сплати по дату, що передує першому дню поточного періоду сплати включно. Дата погашення кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми кредиту.

Пунктом 3.5. кредитного договору передбачено, що для погашення заборгованості за даним договором, у тому числі комісії й відсотків за користування кредитом, Позичальник надає банку кошти на Рахунок для зарахування коштів.

Згідно з п.3.7. кредитного договору Позичальник сплачує банку комісію в розмірі й у строки, зазначені в п.п.1.1., 3.11. даного договору. Якщо згідно з п.1.1. даного договору передбачена щомісячна сплата комісії, то вона встановлюється у фіксованому розмірі (зазначеному в п.1.1.) від дня списання коштів з кредитного рахунку до дати повного погашення кредиту. При цьому, незалежно від кількості днів, що пройшло від дня закінчення останнього періоду сплати до дня остаточного погашення кредиту, комісія сплачується у вищевказаному розмірі.

Пунктом 3.8. кредитного договору передбачено, що при непогашенні кредиту в строки, зазначені в п.1.1., 2.3.3. цього договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. Ha залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно з п.3.2. даного договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до п.3.9 кредитного договору. Позичальник має право сплатити щомісячний платіж достроково, якщо інше не передбачено п.6.2. При цьому нарахування відсотків і комісії здійснюється в порядку, передбаченому п.п.3.4. й п.3.11. даного договору.

Пунктом 3.10. кредитного договору визначено, що у випадку, якщо дата погашення кредиту й/або сплати відсотків за користування кредитом, комісії, пені відповідно до даного договору випадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійсненні в операційний день, що передує вихідному або святковому дням. У відповідності до п.3.11. кредитного договору, при достроковому (як повному, так і частковому) погашені кредиту Позичальник додатково сплачує банку за користування кредитом комісію. Комісія розраховується в розмірі 0,00% від суми кредиту, що погашається достроково. Строк внесення Позичальником даної суми комісії - до останньої дати наступного періоду сплати. У випадку повного погашення заборгованості за кредитом дана комісія сплачується Позичальником одночасно з останнім платежем по Кредиту в порядку згідно з п.3.3. даного договору.

Згідно п.4.1. кредитного договору, при порушені Позичальником кожного із зобов`язань, передбачених п.п.2.2.2., 2.2.3. даного договору, банк має право нараховувати, а Позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні (або суми у валюті кредиту, еквівалентної 1 грн за курсом НБУ на день сплати) за кожен день прострочення.

Як зазначено в п.5.1. кредитного договору, даний договір у частині п.3.7. набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, в інших частинах - з моменту надання Позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих Позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

В п.6.1. розділу 6 "Інші умови" кредитного договору, зазначено, що договір складений в двох екземплярах, які мають однакову юридичну силу. В пункті 6.2. розділу 6 'Інші умови" кредитного договору будь-які відомості відсутні.

Кредитний договір підписаний від імені сторін та містить відбиток печатки банківської установи.

Будь-які додатки та додаткові угоди до кредитного договору № ZHD0GK00000175 від 26.07.2005 в матеріалах справи відсутні.

26.07.2005 начальником відділення № 1 Житомирської філії КБ "ПриватБанк" ТВБВ № 1 видано Розпорядження про видачу коштів в сумі 36000 доларів 00 центів США з розрахункового рахунку № НОМЕР_2 на сплату чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 згідно кредитного договору № ZHD0GK00000175 від 26.07.2005 (а.с.12 т.1).

У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань Позичальником, утворилася заборгованість, яка згідно наданим позивачем розрахунком станом на 22.01.2015 становить 27264,77 доларів США, з яких: 25748,82 доларів США - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); 1213,04 доларів США - заборгованість за процентами; 194,40 доларів США - заборгованість з комісії; 108,51 доларів США - пеня (а.с.213-215 т.3).

Згідно висновку експертів за результатами проведеної комісійної судової економічної експертизи № 18729/23-71 від 23.10.2025, заборгованість позичальника - ОСОБА_1 за кредитним договором № ZHD0GK00000175 від 26.07.2005 станом на 22.01.2015:

- у відповідності до базових умов кредитного договору становить 26460,37 доларів США та складається з наступного:

25150,58 доларів США заборгованість по основному боргу (в т.ч. 1224,60 доларів США - розмір простроченої заборгованості, 23925,98 доларів США - строкова заборгованість по кредиту);

1115,39 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом (в т.ч. 1041,54 доларів США заборгованість по строкових відсотках, 73,85 доларів США заборгованість по прострочених відсотках);

194,40 доларів США заборгованість по комісії за розрахунково-касове обслуговування.

- без урахування щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування становить 13691,03 доларів США складається з наступного:

13262,39 доларів США заборгованість по основному боргу;

428,64 доларів США заборгованість по строкових та прострочених процентах за користування кредитом (в т.ч. 343,22 доларів США - заборгованість по строкових відсотках, 85,42 долари США - заборгованість по прострочених відсотках) (а.с.6-126 т.4).

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову АТ КБ "ПриватБанк", оскільки встановив факт укладення між сторонами кредитного договору від 26.07.2005, отримання відповідачем кредитних коштів та неналежного виконання нею зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту і сплати платежів. Суд визнав доведеним існування заборгованості, однак врахував висновок експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 23.10.2025 №18729/23-71, згідно з яким первинний розрахунок банку не повністю відповідав умовам договору. При цьому суд прийняв до уваги лише перший варіант експертного розрахунку, оскільки він ґрунтувався на умовах договору та законодавстві, чинному на момент його укладення, а другий варіант відхилив через застосування норм Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, яка набрала чинності після укладення договору, що суперечить принципу незворотності дії закону в часі. Суд також погодився з висновком експерта про неправомірність нарахування пені в іноземній валюті, оскільки пеня як вид цивільно-правової відповідальності (неустойка) має стягуватися лише у гривні. У зв`язку з цим суд стягнув з відповідача заборгованість у сумі 26460,37 доларів США, що складається з тіла кредиту, заборгованості за відсотками та комісії.

У задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним суд відмовив, оскільки встановив, що договір був підписаний відповідачем добровільно, банк на момент укладення договору надав усю необхідну інформацію, а валютні ризики є загальновідомими та об`єктивними чинниками. Крім того, суд врахував, що відповідач протягом тривалого часу виконувала договір та користувалася кредитними коштами, а тому її доводи про введення в оману та недійсність правочину є необґрунтованими.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до змісту статті 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 міститься висновок, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положенням частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої і другої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 102 ЦПК України).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, врахувавши мету правочину, відносини між сторонами, їх поведінку та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, установив, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов`язань за кредитним договором від 26.07.2005 № ZHD0GK00000175, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у межах строку дії укладеного між сторонами договору станом на 22.01.2015 у розмірі 26 460,37 доларів США та складається із: 25150,58 доларів США - тіло кредиту; 1115,39 доларів США - заборгованість за відсотками; 194,40 доларів США - заборгованість з комісії.

Розмір вказаної заборгованості розрахований відповідно до базових умов кредитного договору, про що вказано у висновку експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 23.10.2025 №18729/23-71.

Доводи апеляційної скарги про неправильність розрахунку кредитної заборгованості є необґрунтованими, оскільки на спростування на спростування зазначеного розрахунку ОСОБА_1 не надала власного розрахунку та належних і допустимих доказів, що підтверджують повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості (постанова Верховного Суду від 01 червня 2022 року в справі № 175/35/16-ц).

Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунку щодо нарахування заборгованості за кредитом, долученого до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Натомість матеріали справи містять докази виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів, проте відповідачка не довела належними та допустимими доказами повернення цих коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Доводи апеляційної скарги про неправильність розрахунку кредитної заборгованості, з огляду на неправомірність дій банку щодо нарахування комісії, є помилковими.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Установлено, що у пункті 1.1. кредитного договору від 26.07.2005 № ZHD0GK00000175 сторони погодили плату позичальником комісії за розрахунково-касове обслуговування щомісячно.

Оскільки кредитним договором передбачена плата позичальником комісії за розрахунково-касове обслуговування, тому банк правомірно нараховував таку комісію.

Колегія суддів зауважує, що зазначене положення кредитного договору не є недійсним в силу закону та не визнавалося судом недійсним, отже презумцію правомірності цього положення спростовано не було (стаття 204 ЦК України).

У постанові від 13 липня 2022 року по справі № 363/1834/17) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного до 13 січня 2006 року, щодо встановлення додаткової плати (комісії) за обслуговування споживчого кредиту є оспорюваною (частина перша статті 21 Закону № 1023-XII у редакції, чинній на час його укладення, частина третя статті 215 ЦК України). Таку умову суд може визнати недійсною, зокрема через невідповідність частині першій статті 203 ЦК України (пункту 6 частини першої статті 3, частині третій статті 509 ЦК України, частині першій статті 21 Закону № 1023-XII у вказаній редакції, частині третій статті 55 Закону № 2121-III).

16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України № 3795-VI від 22 вересня 2011 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", яким частину четверту статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" доповнено нормою наступного змісту: "кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною".

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір до 13 січня 2006 року (26 липня 2005 року) і до набрання чинності змін до частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (16 жовтня 2011 року), а вимог про визнання недійсним пункту 1.1. договору про сплату комісії не ставилося, то банк правомірно нараховував комісію.

Вказане корелюється з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 216/1162/17.

З наданого на дослідження розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № ZHD0GK00000175 від 26.07.2005 станом на 22.01.2015 вбачається, що при нарахуванні процентів на залишок поточної заборгованості за кредитом, Банком застосовувалась річна процентна ставка 11,04% (ставка за місяць 0,92% *12 місяців), відсотки нараховуються банком на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом і 360 днів у році, що відповідає умовам п.п.1.1., 3.4. кредитного договору.

Щодо нарахування підвищених відсотків за непогашену в строк заборгованість за кредитом (основного боргу), то відповідно до п.3.2. кредитного договору, передбачено, що згідно ст.212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1., 2.2.4., 2.3.3. цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,26% на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником щомісяця в період оплати понад зазначену в п.1.1. суми щомісячного платежу за кредитним договором (у випадку погашення заборгованості шляхом надання щомісячного платежу й установлення його суми в п.1.1). При встановлені банком у порядку, передбаченому п.2.3.2. зменшеної процентної ставки, умови даного пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки (2,26% *12 міс. 27,12% на рік).

При цьому з наданого на дослідження розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № ZHD0GK00000175 від 26.07.2005 станом на 22.01.2015 вбачається, що при нарахуванні відсотків на залишок простроченої заборгованості банком застосована процентна ставка у розмірі 27,14%, що не відповідає розміру підвищеної відсоткової ставки, передбаченої умовами кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції при прийнятті рішення правомірно врахував варіант розрахунку заборгованості у відповідності до базових умов договору та з урахуванням висновків проведеної комісійної судової економічної експертизи № 18729/23-71 від 23.10.2025 стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № ZHD0GK00000175 від 26.07.2005 в розмірі 26460,37 доларів США, з яких 25150,58 доларів США заборгованість по основному боргу (в т.ч. 1224,60 доларів США - розмір простроченої заборгованості, 23925,98 доларів США - строкова заборгованість по кредиту, 1115,39 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом (в т.ч. 1041,54 доларів США заборгованість по строкових відсотках, 73,85 доларів США заборгованість по прострочених відсотках), 194,40 доларів США заборгованість по комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Щодо розгляду судом зустрічного позову.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 07 жовтня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору, залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

З матеріалів справи та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що вказана ухвала у встановленому законом порядку не скасована та є чинною.

За змістом норм ЦПК України залишення позовної заяви без розгляду означає припинення її розгляду без вирішення спору по суті. Після постановлення відповідної ухвали та за відсутності її скасування суд позбавлений процесуальних підстав для подальшого розгляду таких вимог.

Однак, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції фактично здійснив розгляд вимог зустрічного позову по суті, надав оцінку обставинам та доказам, що стосуються саме вимог зустрічної позовної заяви, а також вирішив питання щодо прав та обов`язків сторін у межах таких вимог.

Таким чином, суд першої інстанції вийшов за межі предмета судового розгляду та допустив істотне порушення норм процесуального права, оскільки розглянув позовні вимоги, які на момент ухвалення рішення не перебували у процесуальному статусі предмета судового розгляду.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог зустрічного позову, залишеного без розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено за неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не в повному обсязі відповідають обставинам справи.

Згідно ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, підстави для розподілу судових витрат, які пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, а також щодо судових витрат особи, яка подала апеляційну скаргу, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Антонович Ольги Сергіївни задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 21 січня 2026 року в частині вирішення вимог щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору - скасувати.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді Н.Й. Григорусь

О.М. Галацевич

Повне судове рішення складено 01 червня 2026 року.