Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №278/3194/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №278/3194/25 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М.І.

Категорія 71 Доповідач Панкеєва В. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

суддів Григорусь Н.Й.,

Павицької Т.М.,

за участю секретаря Добровольської В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 278/3194/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Шестопал Кіра Єгорівна,

на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 11 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Буткевича М.І., у м. Житомирі,

встановив:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, просила встановити факт батьківства ОСОБА_5 , який помер в травні 2025 року відносно малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначити батьком дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду.

30 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Янчук М.О. подав клопотання про призначення судово-біологічної експертизи молекулярно-генетичного аналізу ДНК для встановлення наявності кровного споріднення між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 (сином померлого ОСОБА_5 ), а також між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (донькою померлого ОСОБА_5 ).

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 11 березня 2026 року клопотання представника заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про призначення судово-біологічної експертизи молекулярно-генетичного аналізу ДНК задоволено.

Призначено у справі судово-біологічну експертизу молекулярно-генетичного аналізу ДНК, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1.Чи існує біологічний (генетичний) зв`язок між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 (сином померлого ОСОБА_5 )?

2.Чи існує біологічний (генетичний) зв`язок між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 (донькою померлого ОСОБА_5 )?

3.У разі підтвердження такого зв`язку - чи можна на підставі результатів аналізу стверджувати, що батьком дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є померлий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

4.Чи є ОСОБА_3 (син померлого ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (донька померлого ОСОБА_5 ) біологічними рідними (по лінії батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ) братом та сестрою відповідно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

Проведення судово-біологічної експертизи молекулярно-генетичного аналізу ДНК доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз (вул. Докучаєвська, буд. 4, м. Київ, 03038).

Зобов`язано заінтересованих осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 з`явитися у визначений експертною установою час для надання біологічних зразків.

Оплату за проведення судово-біологічної експертизи молекулярно-генетичного аналізу ДНК та всі витрати пов`язані з її проведенням покладено на заявницю. На час проведення експертизи провадження по справі зупинено.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 18 березня 2026 року виправлено описку, допущену по всьому тексту судового рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 березня 2026 року у справі № 278/3194/25, зазначивши вірне прізвище заінтересованої особи з " ОСОБА_4 " на вірне " ОСОБА_8 ".

Восьмий абзац резолютивної частини ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 11 березня 2026 року викласти у наступній редакції: "Зобов`язати заінтересованих осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_8 з`явитися у визначений експертною установою час для надання біологічних зразків".

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 - адвокат Шестопал К.Є. подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання представника заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про призначення судово біологічної експертизи молекулярно-генетичного аналізу ДНК.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, є незаконною та необґрунтованою. Вказує, що суд безпідставно зобов`язав заінтересованих осіб з`явитися до експертної установи для надання біологічних зразків, незважаючи на те, що вони не є відповідачами у справі.

Так, ОСОБА_9 є законною дружиною померлого та взагалі не має жодного споріднення з померлим, про, що суд першої інстанції був обізнаний та всупереч вимог законодавства поклав на неї обов`язок з`явитися у визначений експертною установою час для надання біологічних зразків, а ОСОБА_3 є діючим військовослужбовцем ЗСУ та через проходження військової служби об`єктивно позбавлений можливості виконати покладений на нього обов`язок.

Суд першої інстанції не врахував об`єктивних обставин, не перевірив можливість явки до експертної установи, не дослідив альтернативних способів отримання біологічних зразків та не надав належної оцінки запереченням представника заінтересованої особи щодо призначення експертизи. Крім того, апелянт вказує, що покладення обов`язку надати біологічні зразки фактично є втручанням у право на повагу до приватного життя та фізичну недоторканність, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.28 Конституції України. Також зазначено, що призначення молекулярно-генетичної експертизи є передчасним, оскільки заявником не надано достатніх та переконливих доказів, які б підтверджували факт спільного проживання ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_5 однією сім`єю, ведення спільного побуту та взаємної турботи, а суд обмежився лише формальним посиланням на необхідність всебічного розгляду справи без належного мотивування необхідності проведення експертизи саме на даному етапі розгляду справи.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 14:00 год 28 травня 2026 року.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Згідно частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Заявник та заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та вчасно.

За приписами ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.

Представник заявника заперечив щодо задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши представників, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання представника заявниці про призначення судово-біологічної експертизи молекулярно-генетичного аналізу ДНК, виходив із необхідності всебічного та повного з`ясування обставин справи про встановлення факту батьківства. Суд зазначив, що відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, а обставини справи мають бути підтверджені належними доказами. Посилаючись на положення ст. ст.102-103 ЦПК України, суд вказав, що висновок експерта може бути підготовлений на підставі ухвали суду, а питання, з яких має бути проведена експертиза, визначаються судом. Враховуючи характер спірних правовідносин та необхідність спеціальних знань для встановлення наявності кровного споріднення між дитиною заявниці та дітьми померлого, суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення судово-біологічної експертизи молекулярно-генетичного аналізу ДНК. У зв`язку з тим, що проведення експертизи потребує значного проміжку часу, суд також дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі на час проведення експертизи відповідно до вимог ст.252 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно зі статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду (частина друга статті 125 СК України).

Частиною першою статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частин першої-третьої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

За правилами статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128-129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №373/2257/18, від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15.

Предметом доказування у справах про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Аналіз норми статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №643/9245/18 зроблено висновок по застосуванню ст.130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Пунктами 2, 3 частини 1 статті 43 ЦПК України передбачено право учасників справи подавати докази та брати участь у їх дослідженні, подавати заяви та клопотання.

Згідно положень ст.76, ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Колегія суддів враховує, що висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи є одним із найбільш переконливих та достовірних доказів у справах про встановлення батьківства, оскільки дозволяє з високим ступенем вірогідності підтвердити або спростувати біологічне походження дитини від певної особи.

Пунктом 1 частини 1 статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.252, п.9 ч.1 ст.253 ЦПК України суд може зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи на час її проведення.

За змістом ч.3 ст.103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Згідно з ч.5 ст.103 ЦПК України учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановляючи ухвалу про призначення судово-біологічної експертизи молекулярно-генетичного аналізу ДНК суд першої інстанції виходив з того, що для вирішення даного питання необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких повне та об`єктивне встановлення обставин походження дитини є неможливим

З висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки такий ґрунтується на матеріалах справи, а також узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Враховуючи предмет заяви, а також питання, визначені судом для проведення судово-біологічної експертизи молекулярно-генетичного аналізу ДНК, колегія суддів вважає, що призначення такої експертизи є доцільним. Її проведення сприятиме всебічному та об`єктивному встановленню фактичних обставин справи.

Твердження в апеляційній скарзі, що достатніх та переконливих доказів на підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_5 однією сім`єю, ведення спільного побуту та взаємної турботи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки докази сторонами надаються у процесі судового розгляду і тільки суд у судовому рішенні може оцінити належність та достатність наданих заявником доказів на підтвердження своїх вимог.

Крім того, вищезазначені доводи не стосуються вирішення питання призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.

При цьому, висновок експертизи є одним із належних доказів на підтвердження заявлених вимог і суд не вбачав правових підстав для відмови у призначенні такої експертизи, оскільки її проведення є необхідним для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо доводів скаржника про неможливість його участі у проведенні призначеної судової експертизи для визначення біологічної спорідненості між ним та дитиною, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 не позбавлений права на отримання відпустки, що передбачена Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до пункту 18 статті 10-1 вказаного Закону під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, додаткова відпустка, визначена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з дозволу командира (начальника) військової частини, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

За рішенням командира (начальника) військової частини військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення загальною тривалістю не більш як 15 календарних днів на рік (пункт 10 статті 10-1 Закону № 2011-XII).

Будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 на час розгляду справи дійсно перебуває безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій та доказів на підтвердження об`єктивної неможливості участі в призначеній судом експертизі, матеріали справи не містять.

Отже, скаржником у порушення частини 1 статті 81 ЦПК не доведено наявність обставин, які б унеможливлювали його участь у проведенні призначеної судової експертизи.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, щодо призначення експертизи у справі, а також не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування ухвали суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом першої інстанції додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому ухвалу суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Шестопал Кіра Єгорівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 11 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді: Н.Й. Григорусь

Т.М. Павицька

Повне судове рішення складено 01 червня 2026 року.