Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №161/19044/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/19044/25 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.

Провадження № 22-ц/802/575/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Здрилюк О. І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ТОВ «ФК «ЄАПК») звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 13 вересня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 6144500, право вимоги (сума заборгованості 16235 грн) за яким перейшло до позивача згідно з договором факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024 року.

На підставі наведеного позивач просив суд стягнути з відповідачки в свою користь заборгованість у вказаному розмірі, а також суму понесених судових витрат.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 6144500 від 13 вересня 2023 року в розмірі 16 235 грн та понесені витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3028 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у даній справі відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено та не надано належних доказів перерахунку кредитних коштів на її банківський рахунок або в інший визначений умовами договору спосіб, у зв`язку з чим у неї відсутній обов`язок з повернення коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, оскільки в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглянута судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи з огляду на ціну позову -16235 грн.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 13 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Маніфою» було укладено договір позики № 6144500 в електронній формі. Відповідно до умов договору позику надано у розмірі 5000 грн строком на 80 днів (а.с.6-10).

Відповідно до п. 2.5 розділу 2 договору позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового перерахування на рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті (а.с.6-10).

Додатковою угодою №1 від 13 жовтня 2023 року до вказаного договору строк повернення позики було продовжено до 01.01.2024 року (а.с.13).

11 січня 2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 11-01/2024, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача (а.с.16-18).

Згідно із витягом з реєстру боржників № 3 від 10 квітня 2024 року до договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року позивач набув право вимоги до відповідачки у сумі 16235,00 грн, з яких: 5000 грн - основний борг, 11235 грн - відсотки (а.с.22).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики за період з 18 вересня 2024 року по 31 липня 2025 року заборгованість становить 16235,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 11235 грн (а.с. 23).

Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов`язання.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", ні на рахунок попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідачки позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 6 , ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, 13 вересня 2023 року між ТОВ "Маніфою" та ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором було укладено договір позики № 6144500. Підписавши договір, відповідачка погодилася з умовами договору та правилами надання позики від ТОВ "Маніфою".

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Також 13 жовтня 2023 року сторонами укладено додаткову угоду до договору позики № 6144500, підписану ними електронними підписами .

Зазначені договори є чинними та підлягають виконанню сторонами.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Тобто, відповідачка ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За встановленими у цій справі обставинами договір позики та додаткову угоду між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронних підписів. При цьому через особистий кабінет на вебсайті позичальника подано заявку на отримання кредиту відповідачкою та підтверджено умови отримання коштів. Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомленні або надається шляхом дзвінка на номер телефону, який вказаний позичальником на веб-сайті кредитодавця і який має юридичне значення ідентифікації позичальника у розумінні положень ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір містить інформацію про номер телефону позичальника - НОМЕР_2 . Саме цей номер телефону відповідачка ОСОБА_1 зазначила як контактний номер у заявах та в апеляційній скарзі як до суду першої так і до апеляційної інстанції (а. с. 12 зворот, 50, 53, 66), що дає підстави вважати, що на цей номер телефону відповідачці надсилалися СМС-повідомлення або дзвінки з інформацією про одноразовий ідентифікатор.

Отже, надісланий у зазначений спосіб одноразовий ідентифікатор було використано для підтвердження підписання спірного договору.

Кредитний договір також містить інформацію про місце проживання відповідачки, реквізити ідентифікаційного податкового номеру, що також дає підстави вважати, що без зазначення таких відомостей, які є інформацією з обмеженим доступом, неможливо ідентифікувати особу позичальника. Будь-яких доказів, які би вказували на укладення договору іншими особами від імені відповідачки, суду не надано.

До того ж в оспорюваному договорі зазначено номер електронного платіжного засобу, який вказано відповідачкою, зважаючи на те, що така інформація становить банківську таємницю тому позивач не міг би отримати ці банківські реквізити інакше, як від самої відповідачки або за її згодою (стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Разом з тим, відповідачкою ОСОБА_1 не було надано будь-яких доказів на спростування того, що платіжний засіб, на який було зараховано кошти, їй не належить.

Отже, наявні в матеріалах справи документи підтверджують факт отримання відповідачкою кредитних коштів та їх зарахування на її картку, що свідчить про фактичне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором.

Зазначені документи свідчать про фактичне отримання відповідачкою кредитних коштів та їх зарахування на належний їй рахунок, що підтверджує виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за відповідним договором.

Відповідачкою наведені позивачем розрахунки заборгованості не спростовані, контррозрахунок заборгованості не надано.

Таким чином, розрахунки заборгованості, подані позивачем, є належними та допустимими доказами у справі та підтверджують заявлені вимоги.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позовних вимог у частині наявності права вимоги у позивача за вказаним договором через непідтвердження факту перерахування коштів у рахунок позики, а також щодо наявності заявленої суми заборгованості за договором, колегією суддів не приймаються, оскільки випискою з кредитної історії підтверджено наявність заборгованості за кредитним договором, право вимоги за якими належно відступлено кредиторами на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів".

Разом з тим, сама наявність укладеної між сторонами додаткової угоди №1 від 13 жовтня 2023 року, де підтверджено суму позики – 5000 грн, також свідчить про дійсність та реальність основного договору позики від 13 вересня 2023 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність та законність оскаржуваного судового рішення та не можуть бути підставами для його скасування чи зміни.

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення у цій справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшовши правильного висновку про задоволення заявлених вимог позову.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 29 травня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2025 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді