Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №522/24320/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026

Справа № 522/24320/25-Е

Провадження № 2/522/460/26

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого – судді Ярема Х.С. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

ВСТАНОВИВ:

1.05.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 .

2.Позивач просить суд:

- визнати недостовірними поширені ОСОБА_2 відомості шляхом подання заяви до Приморського ВДВС від 12.09.2025 у ВП № 76759436, що дитина ОСОБА_1 має «астено-невротичного синдрому», «стан дитини є наслідком контакту з батьком».

- зобов`язати спростувати поширені відомості тим самим способом і у тій самій формі, направити письмове спростування до Приморського ВДВС у м. Одесі та всім адресатам, куди подавалась заява.

- заборонити ОСОБА_2 надалі поширювати аналогічні відомості щодо ОСОБА_1 .

3.12.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

4.20.03.2026 відповідач подав відзив.

5.20.03.2026 позивач подав відповідь на відзив.

6.26.03.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

7. ОСОБА_1 звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . У них народилась дочка. Між батьками буди судові спори щодо участі батька у вихованні дитини, у зв`язку з чим було відкрито виконавче провадження. Так, 12.09.2025 адвокат Гайса А.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 подав до Приморського ВДВС заяву про закриття виконавчого провадження, в якій зазначено: в дитини наявний «астено-невротичний синдром»; «стан дитини є наслідком контакту з батьком». Державний виконавець розмістив заяву в АСВП. Позивач вважає, що ці твердження подано як факти, які порочать його честь, гідність і репутацію, як батька дитини.

8.Відповідач проти позову заперечує. Заява подана 12.09.2025 адвокатом в межах виконавчого провадження. Заява є документом для виконавчого провадження, а не публічним поширенням відомостей. Відомості поширені в цій заяві є достовірними.

Судом встановлено такі обставини справи.

9.16.12.2024 державним виконавцем Приморського ВДВС відкрито виконавче провадження № 76759436 про виконання виконавчого листа №335/7222/21 від 18.11.2024 (про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 у формі зустрічей кожен вівторок з 17:00 год до 19:00 год та щосуботи з 15:00 до 19:00 год в присутності матері дитини ОСОБА_2 та психолога, у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку за бажанням дитини ОСОБА_3 , безперешкодного спілкування за телефоном та засобами відеозвязку у будь-який інший час за бажанням дитини).

10.12.09.2025 адвокат Гайса А.М., діючи в інтересах боржника ОСОБА_2 подав до Приморського ВДВС заяву про закриття ВП № 76759436 такого змісту: “…На підставі рішення Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради № 25 від 27.06.2025 відповідно індивідуального плану надання соціальних послуг ОСОБА_2 , як законним представником (матір`ю) малолітньої ОСОБА_3 01.07.2025 було укладено договір про надання соціальних послуг, а саме консультування психологічного характеру. Підставою укладення договору є ситуація, що склалася при виконанні рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у справі №335/7222/21. Цим судовим рішенням за позовом колишнього чоловіка ОСОБА_2 , який є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та його батьків (дідуся й бабусі дитини) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визначено спосіб їх участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Ухвалою Вознесенського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025 у справі № 335/7222/21 спосіб та порядок виконання вказаного судового рішення змінені. ОСОБА_2 зобов`язано забезпечувати спілкування у визначені судовим рішенням дні та години дитини ОСОБА_3 з батьком, дідусем та бабусею за телефоном та засобами відеозв`язку (в онлайн режимі). При цьому участь психолога під час такого спілкування судом не передбачена. Таким чином, ОСОБА_2 сумлінно виконує рішення суду у спосіб, зазначений в ухвалі суду від 10.07.2025 та надає технічну можливість для такого зв`язку та спілкування в режимі онлайн з дитиною батьку, дідусю, бабусі. Незважаючи на ці обставини в провадженні головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Осадчої К.І. на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 335/7227/21 від 18.11.2024, виданий Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 у формі зустрічей, кожен вівторок з 17:00 год до 19:00 год та щосуботи з 15:00 до 19:00 год в присутності матері дитини ОСОБА_2 та психолога, у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку за бажанням дитини ОСОБА_3 , безперешкодного спілкування за телефоном та засобами відеозв`язку у будь-який інший час за бажанням дитини ОСОБА_3 . Однак малолітня ОСОБА_3 категорично відмовляється спілкуватись з батьком. Така поведінка дитини цілком зрозуміла. Малолітня ОСОБА_3 народилась після припинення сімейних відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (шлюб між ними було розірвано 23.01.2018). Батька, як такого, в житті дитини ніколи не було, вона проживає з матір`ю ОСОБА_2 , яка займається її вихованням, утриманням, розвитком її особистості самостійно. Участь батька ОСОБА_1 у вихованні дитини зводиться лише до сплати ним добровільно щомісячних платежів в сумі 3 200 грн., яка є явно неспівмірною з витратами, пов`язаними з потребами дитини. Батько жодного разу не намагався налагодити теплі стосунки з дитиною звичним шляхом. Він не вітає її навіть з днем народження, не дарує подарунків, не приїздить особисто протягом довгого часу. Його «участь» у вихованні дитини зводиться до подання позовів, різноманітних скарг на матір дитини. ОСОБА_2 ніколи не оспорювала право батька на спілкування з дитиною та участь в її вихованні та не перешкоджала цьому, сумлінно виконуючи відповідні судові рішення. Однак після зустрічей дитини з батьком, які відбувалися в 2020 році, у дитини погіршився сон, почали спостерігатися ознаки безпричинної стурбованості, пригніченості та тривалий час від часу виникала носова кровотеча та спостерігались інші розлади здоров`я. Під час однієї із зустрічей з дідусем та бабусею 15.05.2021 у дитини відбувся нервовий зрив. За результатами обстеження дитини лікарем-педіатром в неї було виявлено діагноз «астено-невротичний синдром», призначено медикаментозне лікування та рекомендована консультація психолога. В процесі консультації з психологом підтвердилось, що такий стан дитини є наслідком контакту з батьком, який викликає у неї стрес, фрустрацію та появу невротичних реакцій: вона плаче, відмовляється від спілкування, благає припинити побачення. 03.06.2021 практичним психологом відділу соціальної роботи Запорізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Запорізької міської ради було проведено спільну психологічну консультацію за участі, батька, матері та дитини. В процесі консультації дитина, побачивши батька, почала плакати, благала, щоб мама винесла її з кімнати та повела додому, на прохання батьків залишитись дитина ще більше плакала. Батьку була надана консультація щодо тимчасового припинення спілкування з дитиною до того часу, поки стан дитини покращиться. Однак батька дитини очевидно взагалі не хвилює психоемоційний стан та здоров`я дитини, він егоїстично наполягає на реалізації своїх прав на спілкування з нею в досить агресивний спосіб. Звинувачує ОСОБА_2 в перешкоджанні цьому спілкуванню, подає численні скарги до соціальних служб, нав`язує ОСОБА_2 та дитині психологічну допомогу, якої вочевидь потребує саме він. Дитина гармонійно розвивається, займається спортом, в щоденному житті ніяких психологічних проблем та розладів поведінки й здоров`я немає. Її психо-емоційний стан погіршується лише внаслідок спілкування з батьком та іншими особами, в тому числі психологами та представниками соціальних служб, адже це спілкування пов`язано з батьком. Останній такий випадок відбувся 18.07.2025 у приміщенні центру «Барнахус» в м. Одесі під час спілкування з батьком в онлайн режимі за участі психолога ЦСС ОМР ОСОБА_6 та державного виконавця, який здійснював виконавчі дії в межах відповідного виконавчого провадження, дитина знову відмовилась спілкуватись з батьком, перебувала у стресі. Також звертаю вагу, що згідно висновку психолога ОСОБА_7 від 20.07.2025 за результатами опитування ОСОБА_3 слідує що, за оцінкою вербальних та емоційних реакцій дитини, можна зробити висновок: ОСОБА_8 категорично відмовляється у спілкуванні з батьком, що обумовлено її негативним ставленням до нього через наявний конфлікт лояльності між батьками та можливий вплив з боку матері на формування думки дитини.

В зв`язку з цим рекомендує організувати проведення відповідної психо-корекційної роботи з дитиною з метою подолання негативного ставлення до батька. Спілкування дитини з батьком тимчасово припинити. Батькам призначити судово-психологічну експертизу дитячо-батьківських стосунків для експертного аналізу психологічних особливостей внутрішньо-сімейних відносин та наступні зустрічі проводити з урахуванням найкращих інтересів дитини. Батькам, у разі складнощів у досягненні домовленостей та відсутності позитивних змін у спілкуванні, доцільно залучити медіатора для пошуку спільних рішень. Добровільне виконання рішення з боку ОСОБА_2 та висновки психолога ОСОБА_7 від 20.07.2025 за результатами опитування ОСОБА_3 просив закрити ВП №76759436 з примусового виконання виконавчого листа №335/7222/21 від 18.11.2024 про визначення спосіб участі батька - у зв`язку з добровільним виконанням».

Висновки суду.

11.Предметом позову є захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи (як батька дитини), а його підставами – інформація поширена матір`ю дитини про батька у виконавчому провадженні.

12.Батько вважає, що така інформація є недостовірною та посягає на його честь, гідність та ділову репутацію.

13.Матір не заперечує, що зазначено таку інформацію її адвокатом у заяві, однак інформацію вважає достовірною.

14.Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

15.У справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова.

16.Згідно з ч. 2 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

17.Згідно зі статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

18.Законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими благами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

19.Під “гідністю” необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

20.При розгляді справ вказаної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

21.Згідно зі статтею 277 ЦК України та статтею 81 ЦПК України позивач має довести факт поширення недостовірної інформації, недостовірність цієї інформації, отже, для позивача діє загальний тягар доведення.

22.Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

23.“Недостовірною” вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

24.Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

25.Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, надавши оцінку усім доказам у справі.

26.Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень – не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

27.Отже, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ).

28.Позивач зазначає, що не відповідають дійсності твердження відповідача про наявність у дитини «астено-невротичного синдрому», який є наслідком контакту з батьком.

29.З метою розмежування чи це є констатацією факту чи оціночними судженнями, суд, вважає, що викладені у заяві висловлювання можна витлумачити як такі, що частково містять фактичні дані (про те, що в дитини «астено-невротичний синдром»), оскільки такий психологічний діагноз уже є констатацією, яка, або відповідає дійсності, або ні (тобто, є недостовірною). Тоді стверджування матері, що дитина набула такого синдрому через негативний вплив батька є оціночним судженнями.

30.Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

31.З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем, які є батьками неповнолітньої дитини, є спір що визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною, усунення перешкод з боку матері щодо спілкування з дитиною. Як видно, між батьками дитини склались неприязні відносини.

32.Так, постановою ВС від 23.07.2024 (№ 335/7222/21) постанову Запорізького апеляційного суду від 07.02.2024 в частині вирішення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою скасовано, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 в цій частині залишено в силі.

33.Тобто, в принципі спілкування батьків дитини між собою є достатньо напруженим.

34.Також суд звертає увагу, що навіть в зазначеній постанові, а саме в п. 117 йдеться: “Верховний Суд враховує, що станом на час перегляду справи в суді касаційної інстанції відносини між батьком та донькою не змінилися, про що свідчить і заява ОСОБА_1 від 02.07.2024 року, в якій він особисто погодився на допомогу психолога у налагодженні стосунків дитини з ним.

35.(п. 107) “.... згідно з довідкою медичного центру «Енамед» від 04.01.2021 у малолітньої ОСОБА_3 діагностовано невроподібний стан, скарги на часті пробудження вночі, носову кровотечу, енурез, підвищену тривожність, плаксивість. Із посиланням на виписку з протоколу психо-корекційних, розвивальних групових та індивідуальних занять малолітньої ОСОБА_3 , надану приватно практикуючим психологом ОСОБА_9 від 06.05.2021, висновок спеціаліста-психолога, кандидата психологічних наук, завідуючої кафедри психології Запорізького національного університету Губи Н. О. від 20.05.2021, виписку з протоколу психологічного консультування та спостереження приватно практикуючого психолога ОСОБА_9 від 26.06.2021 у розпорядженні констатовано негативну емоційну реакцію малолітньої дитини ОСОБА_3 на батька ОСОБА_1 та рекомендовано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернутися з дитиною до спеціаліста-психоневролога, звернутися до медіатора для одержання психологічної допомоги у налагодженні міжособистісних стосунків, рекомендовано через 1 місяць надати медичний документ про наявність або відсутність позитивних змін в психо-емоційному стані малолітньої ОСОБА_3

36.(п.108 постанови) “...матеріали справи містять й низку інших доказів, які підтверджують наявність певних емоційних реакцій дитини при зустрічах із батьком, а також відчуття стресу у дитини під час таких зустрічей”.

37.Згідно з висновком психолога ОСОБА_7 від 20.07.2025 за результатами опитування дитини ОСОБА_10 слідує що, за оцінкою вербальних та емоційних реакцій дитини, можна зробити висновок: ОСОБА_8 категорично відмовляється у спілкуванні з батьком, що обумовлено її негативним ставленням до нього через наявний конфлікт лояльності між батьками та можливий вплив з боку матері на формування думки дитини.

38.Тобто, згадування у заяві відповідача про наявність в дитини «астено-невротичного синдрому» не є вигадкою відповідача, яка б порочила честь, гідність позивача, як батька, а є констатацією за результатами спілкування дитини з психологами. Також твердження відповідача, що «стан дитини є наслідком контакту з батьком», не становить посягання на честь, гідність і репутацію як батька, оскільки є як оціночним судженням відповідача, так і вбачається, що дійсно певний психологічний вплив на дитину це все становить.

39.Крім того, інформацію поширив у заяві адвокат, що діяв в інтересах ОСОБА_11 . Особа адвоката та особа клієнта не повинні ототожнюватись.

40.Підсумовуючи суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ярема Х.С.