Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №509/3298/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3298/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

судді Козирського Є.С.,

за участю секретаря Лепешенкової В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2026 року заявник звернувся до суду з вищевказаною заявою, в якій просить суд: видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов`язків: 1) заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання постраждалої особи ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяці; 2) заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300м до місця постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяці; 3) заборонити ОСОБА_2 вести телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з ним через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців; 4) заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо він за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати його та в будь-який спосіб спілкуватися з ним строком на 6 місяців.

В обґрунтування заяви зазначив, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є його пасинком. Він та його онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потерпають від насильства зі сторони ОСОБА_2 вже протягом кількох років. Поведінка ОСОБА_2 негативно впливає на здоров`я заявника та працездатність. Після щоденних скандалів, сварок, образ та погроз з боку ОСОБА_2 , заявник не може належним чином виконувати свої професійні обов`язки, оскільки пасинок не контролює свої дії (вчинки) . Заявник неодноразово звертався до правоохоронних органів , починаючи з 2024 року, проте це не дало жодного результату. ОСОБА_2 не змінив мвоєї поведінки. Йому виносилися усні попередження про недопустимість вчинення домашнього насильства. 12 травня 2026 року ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство в сім`ї відносно заявника (ображав нецензурними словами, словесно погрожував побиттям та кидався до заявника у бійку). Заявник викликав працівника поліції, який прийняв його заяву, однак результату це не дало. У зв`язку із чим, заявник змушений звернутися до суду про видачу обмежувального припису.

Дослідивши надані суду письмові докази по справі, суд вважає заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 27 Конституції України визначено, що кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Згідно із ст. 350-1 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства. У разі, якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Відповідно до ст.350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана: зокрема, п. 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У відповідності до ст. 350-3 ЦПК України, заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.

Згідно ст. 350-4 ЦПК України, в заяві про видачу обмежувального припису мають бути зазначені, зокрема, п. 3) обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до п. 8, 10 ч.2 ст.3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: дід (баба) та онук (онука); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка).

Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Приписами частин 2, 3, 4ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до ч.2 ст.350-6 ЦПК України у разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Згідно із ст. 350-7 ЦПК України, за заявою осіб, визначених статтею 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 350-6 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі №711/3693/22 зазначено, що: «…обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків.

Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону.

Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками…».

У постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №127/9600/22 вказано, що: «…обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях…».

У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі №161/16344/20 зазначено про те, що систематичність визначається виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними.

З матеріалів заяви вбачається, що заявник ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є його пасинком. Заявник та його онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потерпають від насильства зі сторони ОСОБА_2 вже протягом кількох років.

28 травня 2026 року з відділення поліцій №1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області надійшла відповідь на запит, відповідно до якого зазначено, що до ВП №1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області в період з 2024 року по 19 травня 2026 року (дата подання заяв про видачу обмежувального припису до суду) звернення гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо вчинення домашнього насильства за адресою: АДРЕСА_1 надходили:

-19.11.2024, зареєстроване до ІТС ІПНП 9941 (висновок 6757/24);

-24.10.2025. зареєстроване до ІТС ІПНП 114653 (висновок 5918/25);

-05.11.2025, зареєстроване до ІТС ІПНП 11800 (висновок 6057/25).

Також повідомлено, що на гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складалися адміністративні матеріали, які були направлені до Овідіопольського районного суду Одеської області, а саме: 19.11.2024 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (ВАД №610968) та винесено ТЗПсК (АА 562750), провадження 509/6850/24; 05.11.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 173-2 КУпАП (ВАД707799) та винесено ТЗПсК (АА 421240), провадження № 509/6634/25.

Таким чином, з огляду на зміст заяви про видачу обмежувального припису та документально підтверджених фактів погроз та нецензурної лайки та образ на адресу заявника ОСОБА_1 з боку кривдника ОСОБА_4 судом встановлено, що заявник є особою, яка систематично зазнає домашнього насильства психологічного характеру від свого пасинка ОСОБА_2 , який в даному випадку, з огляду на приписи вищевказаних норм Закону - є кривдником заявника і на сьогодні наявні ризики систематичного продовження застосування подібного насильства з боку останнього по відношенню до заявника, який потерпає від його протиправних насильницьких дій, що підтверджується вищевказаними доказами.

Підсумовуючи викладене, оцінивши всі докази у сукупності та в їх взаємозв?язку між собою, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги заявника, а саме щодо заборони кривднику спілкуватися, вести телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з ним через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців.

Частиною 2 статті 350-8 ЦПК України визначено, що про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Відповідно до приписів п. 10 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду.

Згідно з ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 263, 264, 265, 350-1 - 350-8, п.10 ч.1 ст. 430 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким заборонити йому строком на 6 місяців :

- спілкуватися, вести телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з ним через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців.

В іншій частині вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його скарження - не зупиняє його виконання.

Суддя: Є. С. Козирський