Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №754/19326/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5844/26

Справа №754/19326/25

РІШЕННЯ

Іменем України

01 червня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів, ціна позову 433 891,00 грн,

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

12 листопада 2025 року адвокат Кравченко Т.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- стягнути з Відповідача на користь Позивача 261 141 грн;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача збитки у розмірі 142 750 грн;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

Також Представник позивача просить стягнути судовий збір у розмірі 4338,91 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що Позивач сплатив Відповідачу значну суму коштів за договором на виконання будівельно-ремонтних робіт, однак Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав. Роботи були несвоєчасними, частково неякісними та в окремих випадках узагалі не завершені. Через бездіяльність Відповідача Позивач був змушений власним коштом усувати недоліки, а також залучати інших підрядників для завершення ремонту. Позивач вказує, що такі дії Відповідача спричинили йому істотні фінансові витрати та порушили звичний уклад життя. Крім того, Позивач зазнав моральних страждань, пов`язаних із вимушеним проживанням у непридатних умовах, тривалим очікуванням завершення ремонту та невизначеністю щодо подальшого стану свого майна.

29 грудня 2025 року представник Відповідача засобами "Електронний суд" подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що домовленості щодо виготовлення сходів та розсувної системи "SMART" мали усний характер і знаходилися поза межами укладеного договору. За умов усної домовленості сторони не досягли усіх істотних умов, тому відповідні домовленості продовжують діяти до їх повного виконання. Також Відповідач зазначив, що розсувна система була доставлена, але виявилася пошкодженою після зняття пакування. Після цього з Позивачем було погоджено замовлення нової рами, яку згодом було доставлено, однак Позивач відмовився її прийняти. Сходи не були встановлені через те, що Позивач відмовився приймати їх за адресою об`єкта. Крім того, Відповідач стверджує, що Позивач відмовився сплачувати заборгованість за іншими виконаними роботами, тому виготовлення та доставка сходів були призупинені

17.01.2026 представниця Позивача засобами поштового зв`язку подала до Суду відповідь на відзив.

Представниця Позивача зазначила, що домовленості про виготовлення дерев`яних сходів та розсувної системи "SMART" не знаходилися поза межами укладеного договору. Відповідно до пунктів 2.1.2 та 3.3.1 договору ці роботи були його невід`ємною частиною як узгоджені сторонами комерційні пропозиції. На виконання цих пропозицій Позивач 03.06.2025 сплатив Відповідачу 61 141,00 грн за розсувну систему, а 10.06.2025 сплатив 200 000,00 грн за столярні вироби.

Узгодження всіх істотних умов, обсягу та вартості робіт відбувалося в спеціально створеній Відповідачем робочій групі у месенджері "Telegram". Представниця Позивача наголосила, що Відповідач систематично ігнорував прохання Позивача щодо письмового оформлення додаткових угод на вказані роботи.

Представниця Позивача також спростувала твердження Відповідача про те, що розсувна система була доставлена та виявилася пошкодженою після зняття пакування в присутності Позивача. Зазначено, що Позивач не погоджував замовлення нової рами. Усі ці твердження Відповідача не підтверджені жодними доказами.

Стосовно доводів Відповідача про відмову оплачувати акт виконаних робіт № 7 від 19.08.2025 представниця Позивача вказала, що Позивач підписав цей акт 27.08.2025 із застереженням. Позивач не погодився із зазначеним в акті балансом коштів, який не враховував здійснені оплати за сходи та розсувну систему в загальному розмірі 261 141,00 грн.

ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

У цій справі спірні правовідносини виникли на підставі Договору № 03.05.2025 від 21.05.2025 і стосуються невиконання зобов`язань Відповідачем, що, на думку Позивача, дає право на стягнення сплачених коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позивач вимагає повернення авансу за непередані результати робіт, відшкодування збитків за усунення недоліків іншим підрядником та стягнення моральної шкоди, тоді як Відповідач заперечує ці вимоги, посилаючись на позадоговірний характер частини робіт, прострочення кредитора та наявність заборгованості з боку Замовника.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати (частина перша статті 264 ЦПК України).

Суд задовольнив позов частково, вирішив, що Відповідач не виконав зобов`язання з передачі розсувної системи та дерев`яних сходів, тому сума 261 141,00 грн підлягає стягненню. Моральна шкода підлягає частковому задоволенню у розмірі 15 000,00 грн. Вимоги про відшкодування збитків у розмірі 142 750,00 грн за усунення недоліків не підлягають задоволенню через недоведеність, виходячи з таких обставин;

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

21.05.2025 між ОСОБА_1 (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено Договір № 03.05.25 на виконання косметичного ремонту будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Термін виконання робіт за цим договором було визначено до 01.09.2025. У цей же день Замовник сплатив перший авансовий платіж у розмірі 150 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати у відповідності до умов даного договору якісно та своєчасно будівельно-ремонтні роботи, а Замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

За пунктом 1.2 договору Виконавець зобов`язується у відповідності до затвердженої попередньої (орієнтовної) кошторисної документації (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною цього договору, здійснити косметичний ремонт (дане зобов`язання не стосується столярних виробів) будинку, розташованого за адресою: Київська область, Бучанський район, селище Гостомель, вулиця Героїв Гостомеля, будинок 16-д в термін до 01.09.2025.

Згідно з пунктом 2.1.2 договору Виконавець зобов`язаний виконати роботи в термін згідно графіку виконання робіт (додаток № 2 до договору) в разі своєчасної оплати Замовником робіт відповідно кошторису (який є невід`ємною частиною даного договору) та комерційних пропозицій наданих Виконавцем та узгоджених сторонами.

Відповідно до пункту 3.2 договору попередня ціна за роботи склала 498 166,21 грн. Пунктом 3.3.1 договору додатково встановлено, що комерційні пропозиції надаються Виконавцем по факту необхідності придбання матеріалу та сплачуються Замовником не пізніше 3 днів з моменту їх погодження.

Протягом виконання Договору Позивач здійснював регулярні платежі, загальна сума яких склала 1 012 141,00 грн. Сторони без зауважень підписали Акти виконаних робіт № 1-6.

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджував, що домовленості щодо виготовлення дерев`яних сходів та розсувної системи "SMART" мали усний характер, знаходилися поза межами укладеного Договору № 03.05.25, і сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов. Суд відхиляє ці аргументи з таких підстав.

Для комунікації та погодження робочих питань Відповідач створив робочу групу в месенджері "Telegram" під назвою "Гостомель косметичний ремонт будинку".

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо оцінки роздруківки листування (скриншотів), зокрема, якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі (пункт 51 постанови від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, провадження № 12-8гс23).

Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах (пункти 36, 38 постанови від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, провадження № 12-8гс23).

У цій справі, що розглядається, сторони не ставили під сумнів,достовірність спілкування у месенджері "Telegram", не заперечували обставин того, що вони вели листування подібного змісту, як зазначено у наданих суду роздруківках, не ставили під сумнів відповідність поданої відповідачем копії (паперової копії) оригіналу. Обидви сторони посилаються на відповідне листування як на підтвердження тих обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд приймає це листування як належний доказ, що підтверджує погодження сторонами комерційних пропозицій відповідно до пунктів 2.1.2 та 3.3.1 Договору.

Суд бере до уваги те, що Договір не обмежувався лише первинним кошторисом. Сторони передбачили динамічний механізм замовлення додаткових матеріалів та робіт.

Зокрема, пункт 2.1.2 зобов`язує Виконавця виконувати роботи не лише за кошторисом, але й відповідно до комерційних пропозицій, наданих ним та узгоджених сторонами.

Пункт 3.3 Договору уточнює, що вартість та постачання матеріалів регулюється домовленістю сторін, зокрема шляхом погодження в робочій групі.

Водночас пункт 3.3.1 визначає, що такі комерційні пропозиції надаються по факту необхідності і мають бути оплачені Замовником не пізніше 3 днів з моменту їх погодження.

Суд встановив, що 28.05.2025 Відповідач надіслав у "Telegram" інформацію про систему, а 03.06.2025 виставив остаточну ціну в 61 141 грн. Того ж дня Позивач сплатив ці кошти.

09.06.2025 Відповідач написав у чат, що матеріали на сходи коштуватимуть 200 000 грн, а робота - 45 000 грн (оплачується після виконання). Наступного дня, 10.06.2025, Позивач перерахував 200 000 грн.

Обставини щодо вказаного листування та перерахування коштів сторонами не заперечується.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Отже, за висновком Суду роботи з виготовлення сходів та розсувної системи "SMART" були комерційними пропозиціями в рамках чинного Договору. Відповідач запропонував їх у робочій групі (як вимагав п. 3.3), Позивач їх погодив і вчасно оплатив (як вимагав п. 3.3.1). Дії сторін свідчать про те, що ці замовлення були невід`ємною частиною виконання чинного Договору, а тому аргумент Відповідача про їх позадоговірний характер є безпідставним.

Відповідно, невиконання цих робіт є прямим порушенням письмового Договору підряду, що дає Позивачу право вимагати стягнення сплачених 261 141,00 грн у зв`язку з простроченням боржника.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (частина третя статті 612 ЦК України). Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина четверта статті 612 ЦК України). У цій справі обставини прострочення кредитора не встановлені.

Суд встановив, що у період з 16.06.2025 по 19.06.2025 підрядники Виконавця змонтували металеві підкаркаси для сходів. Водночас належних доказів передачі результатів роботи (роботи з виготовлення та монтажу сходів) матеріали справи не містять.

07.07.2025 автомобілем заводу "STEKO" на об`єкт була доставлена розсувна система "SMART", яку прийняли працівники без зауважень щодо цілісності пакування.

16.07.2025 під час розпакування розсувної системи для її монтажу було виявлено механічне пошкодження рами. 24.07.2025 пошкоджену раму відвезли назад на склад заводу-виробника.

У період з 05.08.2025 по 11.08.2025 Замовник неодноразово вимагав надати специфікації та додаткові угоди на виготовлення сходів і вхідної групи (розсувної системи), однак Виконавець ухилився від їх оформлення. Цей факт підтверджується дослідженим Судом електронним листуванням сторін у месенджері "Telegram" (у робочій групі та в особистих повідомленнях з акаунтом Відповідача "Zagranbud"). Зокрема, 05.08.2025 Відповідач самостійно підняв питання оформлення документів, написавши Замовнику: "Про угоди не забув! Не забив! Не мав часу геть учора! Сьогодні зроблю! Плюс пофоткаю вироби, щоб спокійніше було!". 06.08.2025 у відповідь на повідомлення Відповідача про підготовку зразків для фарбування сходів ("викрасок"), Позивач нагадав про невиконану обіцянку, запитавши: "Додаткові угоди?". 11.08.2025 Позивач знову звернувся до Відповідача з прямою вимогою: "Додаткові угоди на сходи та вхідну групу", на що Відповідач відповів: "Завтра буду займатися. Нема мене на місці", "Я пам`ятаю". Цього ж дня Позивач висловив обґрунтоване невдоволення затягуванням процесу, зазначивши: "Це вже четверта відповідь "завтра"; "Завтра останній термін до 17:00". Відповідач спробував перевести тему на виробничий процес ("Завтра вже викраски будуть робити"), проте Позивач наполіг на пріоритетності документального оформлення: "Угоди. Викраски паралельно можна робити". Зрештою, Відповідач пообіцяв: "Буду на місці підготую акти, угоди та ін.", на що Позивач відповів: "Завтра".

Вказане листування повністю спростовує доводи Відповідача про те, що Замовник нібито сам відмовився від документального оформлення та кошторисів.

19.08.2025 Замовник самостійно здійснив замовлення вхідної групи безпосередньо у ТОВ "ЗАВОД СТЕКО" на суму 44 698,86 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Замовлення № 371254 від 19.08.2025, Рахунку на оплату № 371254 від 19.08.2025 та Платіжної інструкції АТ КБ "ПРИВАТБАНК" № 0.0.4507856517.1 від 19.08.2025 про перерахування вказаної суми з призначенням платежу "за металопластикові вироби". Дана обставина додатково підтверджує доводи Позивача про те, що Відповідач не виконав свої договірні зобов`язання зі встановлення вхідної групи, через що Замовник був змушений задовольняти свої потреби шляхом залучення третіх осіб.

21.08.2025 Виконавець надіслав Замовнику Акт виконаних робіт № 7, назвавши його "завершальним".

Зважаючи на відсутність передачі результатів робіт, між сторонами виник спір щодо стану розрахунків. Водночас 27.08.2025 Замовник підписав Акт № 7 із застереженням, вказавши, що баланс коштів не враховує сплачені ним 261 141 грн за непередані сходи та невстановлену розсувну систему.

01.09.2025 адвокат Замовника направив Відповідачу претензію з вимогою повернути 261 141 грн. Того ж дня, 01.09.2025, Замовник уклав договір з ФОП ОСОБА_3 для усунення дефектів та недоліків у ремонтних роботах, залишених Відповідачем, на суму 142 750 грн.

03.09.2025 Замовник уклав договір з ФОП ОСОБА_4 на виготовлення сходів вартістю 180 000 грн і здійснив авансовий платіж у розмірі 108 000 грн.

Відповідач у листі від 08.09.2025 заявив, що зупинив роботи зі сходами через нібито існуючу заборгованість Замовника за Актом № 7 у розмірі 40 415,45 грн. Також Відповідач повідомив, що Замовник відмовився прийняти нову раму "SMART", тому її буде утилізовано заводом.

30.10.2025 Замовник надіслав Відповідачу повідомлення про одностороннє розірвання Договору з 15.11.2025 через невиконання зобов`язань.

31.10.2025 новий підрядник ФОП ОСОБА_4 завершив роботи з виготовлення та монтажу сходів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 12, частина друга статті 13 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа підлягає вирішенню з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру (пункт 117 постанови Верховного Суд від 08.04.2026 у справі № 127/9527/18).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) [стаття 89 ЦПК України].

Відповідно до частин першої та другої статті 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідач надав суду письмові покази свідків ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ). Суд відхиляє письмові покази свідків, беручи до уваги, що такий порядок дослідження показань свідків не передбачено ЦПК України.

У статтях 90-93 ЦПК України встановлено спеціальний порядок допиту свідків, що передбачає виклик свідків у судове засідання з наданням права задати питання свідкам усім учасникам справи. При цьому суд зобов`язаний попередити свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.

Відповідно до частини першої статті 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Допит свідка - це логічна і психологічна діяльність особи, яка бере участь у справі, та суду, спрямована на одержання від свідка усних показань, що мають значення для справи. Допит свідка є процесуальною формою здобуття та дослідження одного із засобів доказування - показів свідка.

Отже, вказані заяви не можуть підміняти пояснення свідків наданих у суді у розумінні статті 90 ЦПК України, а тому не є належними доказами для підтвердження відповідних фактів чи обставин (постанова Верховного Суду від 16.01.2026 у справі № 757/22241/23-ц). Такі докази є недопустимими доказами.

У судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_9 , який повідомив, що працював виконробом на об`єкті на підставі усних домовленостей з Відповідачем. Свідок зазначив, що розсувна система була доставлена, але виявилася пошкодженою. Також свідок вказав, що сходи не були доставлені через суперечку щодо місця доставки, підтвердивши, що Замовник просив доставити їх у Бучу, а Відповідач відмовився. Суд оцінює ці покази критично, зважаючи на те, що вони не спростовують факту отримання Відповідачем авансу та невиконання зобов`язань з передачі результату робіт у встановленому порядку.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не виконав зобов`язання з виготовлення та передачі сходів і розсувної системи, грошові кошти за які отримав.

Право замовника відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків настає, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина друга статті 849 ЦК України).

Аванс - це визначена грошова сума (попередній платіж), яку покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару).

У разі розірвання договору за домовленістю сторін або у зв`язку з невиконанням однією із сторін договору своїх обов`язків сума коштів, сплачена як аванс, має бути повернута покупцю. Наприклад, якщо продавець відмовляється передавати товар, покупець має право вимагати розірвання договору та повернення авансу.

Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов`язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов`язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути.

Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14 (провадження № 61-6475св20),

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)].

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, що є складовою класичного принципу "jura novit curia" (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19).

Оцінюючи заявлену Позивачем майнову вимогу про стягнення 261 141,00 грн, Суд бере до уваги, що Позивач фактично прагне відновити свій майновий стан, порушений невиконанням Відповідачем оплачених робіт. Враховуючи, що 30.10.2025 Позивач надіслав Відповідачу повідомлення про одностороннє розірвання Договору, Суд кваліфікує дану позовну вимогу як вимогу про повернення суми авансу у зв`язку з відмовою замовника від договору підряду на підставі частини другої статті 849 ЦК України.

Факт перерахування Позивачем коштів у загальному розмірі 261 141,00 грн сторонами не заперечується і підтверджується належними доказами.

Доказів передачі результатів робіт (сходів та встановленої розсувної системи) Відповідач не надав.

Відповідач у відзиві посилається на те, що замовив нову раму для системи "SMART", однак Замовник відмовився її приймати. Суд відхиляє такі заперечення, оскільки Відповідачем не надано належних та допустимих доказів (актів приймання-передачі, офіційних повідомлень про готовність до встановлення нової рами), які б підтверджували факт пропонування Позивачу нової, непошкодженої системи у розумні строки. Листування сторін підтверджує, що Позивач неодноразово намагався з`ясувати стан виконання робіт, однак не отримував результату.

Відповідач також систематично ігнорував запити Позивача щодо строків готовності сходів (повідомлення від 15.08.2025, 19.08.2025, 21.08.2025).

Щодо доводів Відповідача про неможливість встановлення сходів через суперечку щодо місця їх доставки (Замовник просив доставити в м. Буча, а Виконавець наполягав на м. Гостомель), Суд зазначає, що показань допитаного в суді виконроба ОСОБА_9 встановлено, що наприкінці серпня сходи були виготовлені та пакувалися на виробництві. У цей момент Відповідач зателефонував Позивачу для уточнення адреси доставки. Замовник просив привезти сходи у місто Буча, тоді як Виконавець відмовився це робити, наполягаючи на доставці за адресою об`єкта в Гостомелі. Листування від 15.08.2025 також аідтверджує, що Позивач пропонував прийняти сходи в Бучі ("Завтра з 15-17:00. Можуть прийняти в Бучі"). Згодом Відповідач повідомив у листі від 24.09.2025, що перемістив ці габаритні столярні вироби у платне орендоване приміщення для зберігання.

Суд ураховує, що за змістом статті 837 ЦК України суть договору підряду полягає не лише у виготовленні речі, а й у обов`язковому переданні її результату замовникові. Замовник не отримав того результату.

Сходи не входили до первинного кошторису на косметичний ремонт об`єкта в Гостомелі, а були окремою комерційною пропозицією, погодженою в месенджері "Telegram". Зважаючи на цей факт, умови комерційної пропозиції не містили положення, що результат робіт має бути доставлений виключно в Гостомель. Замовник як власник замовленої та повністю оплаченої речі мав право визначити зручне для нього місце прийняття товару. Небажання Відповідача змінити маршрут до Бучі не звільняє його від обов`язку передати товар і не дає йому законного права утримувати це майно.

Крім того, відповідно до статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення відступів від умов договору негайно заявити про них підрядникові. Переданню результатів робіт має передувати офіційне повідомлення підрядника про готовність таких робіт до здачі. Матеріали справи та електронне листування сторін не містять жодних доказів того, що Відповідач письмово повідомляв Позивача про готовність сходів до монтажу та викликав його для підписання Акту приймання-передачі за адресою об`єкта в смт. Гостомель.

Посилання Відповідача на наявність боргу за Актом № 7 у розмірі 40 415,45 грн як на підставу для зупинення робіт з виготовлення сходів є безпідставним. Суд встановив, що 10.06.2025 Позивач сплатив 200 000,00 грн авансу цільовим призначенням саме за столярні вироби (сходи). Згідно зі статтею 851 ЦК України, підрядник має право зупинити роботу у разі невиконання замовником своїх обов`язків, які унеможливлюють виконання договору. Проте наявність спору щодо балансу коштів за іншими видами ремонтних робіт (за Актом № 7) не надавала Відповідачу права утримувати повністю оплачені сходи та відмовлятися від їх встановлення.

Оцінюючи відеозаписи, що містяться на CD-R диску (надані Відповідачем як докази виготовлення та пакування сходів на виробництві), у сукупності з електронним листуванням сторін у месенджері "Telegram", Суд доходить висновку, що ці відеодокази лише підтверджують факт фізичного існування певних дерев`яних конструкцій, але не спростовують факту прострочення боржника перед Замовником. Сам факт виготовлення виробу та переміщення сходів до орендованого приміщення без дотримання процедури їх належної юридичної передачі Замовнику не є належним виконанням договору підряду в розумінні статті 837 ЦК України.

Отже, Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання у розумінні статті 612 ЦК України, так як він не передав результат робіт у встановленому порядку, незважаючи на вчасно отриманий аванс.

Підсумовуючи викладене, Суд, незалежно від того, що Позивач назвав вимогу як "стягнення коштів", керуючись принципом "jura novit curia" кваліфікує, що за своєю правовою природою сплачена сума у загальному розмірі 261 141,00 грн (виготовлення сходів та встановленої розсувної системи) є авансом, який підлягає поверненню, так як договір підряду не було виконано і зустрічне надання зі сторони Відповідача не відбулося.

Відповідно, ці кошти підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача. Позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими.

Позивач також просить стягнути 142 750,00 грн як збитки за неякісно виконані ремонтні роботи (демонтаж душового піддону, ремонт опалювальної системи, фарбування фасадів тощо), посилаючись на договір про надання послуг з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 від 01.09.2025. На підтвердження цих витрат Позивач надав Акт приймання-передачі наданих послуг від 11.02.2026 та платіжну інструкцію від 12.02.2026.

Відповідно до статті 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно із статтею 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Положення статті 858 ЦК України визначають відповідальність підрядника за неналежну якість роботи.

За статтею 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Отже, за змістом статті 852, частин 2- 4 статті 853, статті 858 ЦК України поняття "допущені у роботі відступи від умов договору або інші недоліки" стосується недоліків, що погіршили роботу або роблять її непридатною для використання.

Замовник має обов`язок заявити про відступи від умов договору підряду, що стосується самої роботи, тобто йдеться про порушення підрядником умов договору щодо якісних та кількісних характеристик виконаної роботи, а не про порушення будь-яких інших умов договору, зокрема, порушення строку здачі підрядником визначеної договором підряду роботи.

При цьому обов`язок зробити заяву стосується саме явних недоліків роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі прийняття (частина друга статті 853 ЦК України), оскільки про приховані недоліки замовник може заявити і після прийняття робіт (частина 3 статті 853 ЦК України). Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 904/2739/20, від 24.11.2021 у справі № 910/18570/19, від 20.09.2023 у справі № 917/1212/22, від 08.11.2023 у справі № 914/187/23.

Умовами Договору (пункт 4.2) передбачено, що у випадку виявлення недоробок або дефектів, що були допущені з вини Виконавця, сторони домовляються про формування дефектного акту.

Позивач не надав належних та допустимих доказів (зокрема, дефектного акту, складеного за участю Відповідача), які б достовірно підтверджували, що виявлені недоліки у виконаних роботах виникли саме внаслідок порушення Відповідачем технології робіт. Укладення договору з іншим підрядником не є беззаперечним доказом вини Відповідача у виникненні недоліків. Акт про виявлені дефекти від 01.09.2025 був складений без участі Відповідача. Позивач не надав доказів, які б підтверджували повідомлення Відповідача про виявлені недоліки. Самостійне укладення договору з іншим підрядником без дотримання процедури фіксації недоліків за участю попереднього підрядника позбавляє Позивача права посилатися на ці недоліки як на беззаперечний доказ вини Відповідача.

З огляду на це вимоги про відшкодування збитків у розмірі 142 750,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення моральної шкоди

Сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди є правовими наслідками порушення зобов`язання, що встановлені договором або законом (пункти 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України).

У статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку

з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи,

а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивач просить стягнути 30 000,00 грн моральної шкоди, обґрунтовуючи це душевними стражданнями через тривале очікування, невизначеність та непридатні умови проживання. Замовник наголошує на тому, що Відповідач здійснив демонтаж старих сходів, не встановивши нові, чим створив об`єктивно небезпечні умови для користування майном (залишивши будівельні сходи з фанери без поручнів та огорожі). Ці обставини порушили звичний уклад життя та змусили Позивача докладати додаткових зусиль для організації побуту, проведення численних безрезультатних перемовин та пошуку нових підрядників, що супроводжувалося постійною тривогою та нервовим напруженням.

Суд вважає, що неправомірні дії Відповідача, які полягали у тривалому невиконанні оплачених робіт (зокрема з виготовлення сходів та вхідної групи), систематичному ігноруванні законних вимог Замовника та залишенні будинку в стані незавершеного ремонту, дійсно завдали Позивачу душевних дискомфортів та порушили його нормальний життєвий ритм. Вина Відповідача підтверджується його свідомим ухиленням від виконання зобов`язань та відсутністю дій, спрямованих на виправлення ситуації.

Водночас, визначаючи розмір грошового відшкодування, Суд має керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц). Оцінивши характер та обсяг страждань Позивача, тривалість порушення його майнових прав та ступінь вини Відповідача, Суд бере до уваги те, що в межах розгляду справи не було доведено наявність дефектів у виконаних роботах саме з вини Відповідача. Зважаючи на те, що вимоги Позивача про відшкодування моральних страждань частково ґрунтувалися на непідтверджених належними доказами обставинах щодо неякісного ремонту, Суд дійшов висновку, що заявлений розмір у 30 000,00 грн є завищеним. Виходячи з наведених принципів та дотримання балансу інтересів сторін, Суд визначає розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, у сумі 15 000,00 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути 433 891,00 грн (261 141,00 грн + 142 750,00 грн + 30 000,00 грн). Суд задовольнив вимоги на загальну суму 276 141,00 грн (261 141,00 грн + 15 000,00 грн), що становить 63,64 % від заявлених вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 338,91 грн. Пропорційно до задоволених вимог з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 761,41 грн (4 338,91 грн х 0,636429).

Щодо скасування заходів забезпечення позову

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.12.2025 у цій справі за заявою Позивача було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в межах заявленої ціни позову в сумі 433 891,00 грн.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (частина перша статті 158 ЦПК України).

Суд задовольнив позовні вимоги частково на загальну суму 278 902,41 грн (з урахуванням 261 141,00 грн основного боргу, 15 000,00 грн моральної шкоди та 2 761,41 грн стягнутого судового збору). У задоволенні решти позовних вимог щодо відшкодування збитків Суд відмовив. Подальша дія арешту на всю суму, що була заявлена в позові первісно, порушує критерій співмірності обраного виду забезпечення з фактично задоволеними вимогами.

У випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (частина дев`ята статті 158 ЦПК України). Ураховуючи те, що в цій справі суд дійшов висновку про часткову відмову в позові, а також керуючись правом суду скасувати заходи з власної ініціативи (частина перша статті 158 ЦПК України), Суд вважає за необхідне скасувати вжиті заходи забезпечення позову в тій частині вимог, у задоволенні яких було відмовлено.

З огляду на це Суд скасовує заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 12.12.2025, в частині накладення арешту на грошові кошти Відповідача, що перевищують загальну суму задоволених вимог та стягнутих судових витрат (а саме в частині, що перевищує 278 902,41 грн).

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина десята статті 158 ЦПК України).

Відповідно, у скасованій частині накладений арешт зберігатиме свою дію до набрання цим рішенням Суду законної сили. У решті (в частині задоволених вимог) заходи забезпечення позову продовжують діяти відповідно до частин сьомої та восьмої статті 158 ЦПК України.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 158, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів, ціна позову 433 891,00 грн, - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 261 141,00 грн (двісті шістдесят одна тисяча сто сорок одна гривня) сплачених коштів за невиконані роботи.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди.

У решті позовних вимог щодо відшкодування збитків за усунення недоліків у виконаних роботах - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 761,41 грн (дві тисячі сімсот шістдесят одна гривня сорок одна копійка).

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.12.2025, в частині накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , що перевищують загальну суму задоволених судом вимог та стягнутих судових витрат (а саме в частині, що перевищує 278 902,41 грн).

У цій скасованій частині заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили цим рішенням суду (частина десята статті 158 ЦПК України).

У решті (в частині задоволених вимог на суму 278 902,41 грн) заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.12.2025, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (частина сьома статті 158 ЦПК України). Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частина восьма статті 158 ЦПК України).

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО