Рішення від 24 січня 2011 р. у справі №2-1289/11 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2-1289/11

провадження б/н

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Музичко С.Г

при секретарі Артемович А.Л

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

Суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Свої вимоги мотивувала тим, що на сьогоднішній день проживає разом з донькою окремо від відповідача. Позивачка бажає, щоб відповідач матеріально допомагав їй утримувати неповнолітню дитину.

В судовому засіданні позивачка надала заяву про збільшення позовних вимог і просила шлюб розірвати та стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач, під час розгляду справи, позов про розірвання шлюбу визнав повністю, пояснивши, що з липня 2010 року не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх стосунків, примирення не можливе, шлюб існує формально, просив шлюб розірвати, згоден виплачувати аліменти.

Суд, вислухавши пояснення сторін, з`ясувавши позицію відповідача, який визнав позов повністю, дослідивши матеріали справи, вважає можливим ухвалити рішення, яким задовольнити позов, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб - 18.02.1995 року Житомирським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, про що зроблений актовий запис № 293 (а.с.3)

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4).

Судом встановлено, що між подружжям виникли непорозуміння із-за різних поглядів на життя. З липня 2010 року сторони не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбні стосунки, проживають окремо.

Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливо, оскільки це буде суперечити інтересам подружжя, а тому шлюб розірвати.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, оскільки відповідач, маючи неповнолітню дитину, не належно виконує свої обов`язки щодо їх утримання, та позов підлягає задоволенню, тобто аліменти необхідно стягнути з нього примусово в розмірі частини з усіх видів заробітку /доходу/ щомісяця починаючи з 08.07.2010 року до повноліття дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 208, 212, 213, 215 ЦПК України на підставі ст. 180, 181, 182, 183, 184, 185, 191 Сімейного Кодексу України-

Суд

ВИРІШИВ:

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18.02.1995 року Житомирським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, про що зроблений актовий запис № 293.

Державне мито по розірванню шлюбу в сумі 17 гривень покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порівну по 8 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Житомир, який проживає АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженки м. Житомир, аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку /доходу/ щомісяця, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітноьї доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 державне мито в розмірі 51 гривня на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: