Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №947/16930/26 — Київський районний суд м. Одеси

Суд: Київський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 28 травня 2026 р.

Справа: №947/16930/26

Суддя: Прохоров П. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/16930/26

Провадження № 3/947/1827/26

29.05.2026 року

Суддя Київського районного суду м.Одеси Прохоров П.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, протокол ЕПР1 №637468,

ВСТАНОВИВ:

В протоколі зазначено, що 10.04.2026 року о 22:43 годин в м.Одесі по вул.Левітана, 62/1 водій ОСОБА_1 керувала автомобілем NISSAN LEAF н.з, НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу ALCОTEST 7510. Результат тесту позитивний 0,38% проміле, чим порушила п.2.9.а ПДР, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні захисник Плукчи Р.В., посилаючись на доводи, викладені у письмовому клопотанні про закриття провадження, зазначив, що ОСОБА_1 не згодна з протоколом, а також не згодна з результатами приладу Драгер, оскільки працівники поліції не запитали ОСОБА_1 про її згоду чи не згоду з результатом Драгеру, відразу склали відносно неї протокол. Також пояснив, що він особисто, як адвокат, прибув на місце події безпосередньо після проходження ОСОБА_1 огляду за допомогою приладу Драгер та особисто наполягав на проходженні огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, на що поліцейські не погодились та відмовити йому, пояснивши, що немає сенсу їхати до медзакладу, оскільки ОСОБА_1 пройшла тест за допомогою Драгера. Після чого відразу склали протокол відносно ОСОБА_1 . Після чого відразу склали протокол відносно ОСОБА_1 . Також долучив до матеріалів справи висновок щодо результатів медичного огляду, виданого КУ «ООМЦПЗ» від 11.04.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення захисника, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч.1 ст.254 КУпАП при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог п.2 ст.278 КУпАП та п.24 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, суд під час підготовки справи до розгляду повинен виявити недоліки наданих матеріалів та протоколу, з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Досліджуючи всі наявні докази, суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеня підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення. Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим.

Належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. А допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання.

Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 N 1452/735.

За правилами ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Таким чином вимоги ст. 266 КУпАП та зазначених актів чинного законодавства передбачають дві альтернативні форми огляду на стан сп`яніння: огляд поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціальних технічних засобів; огляд лікарем закладу охорони здоров`я. У разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським із волевиявленням водія проходити такий огляд у закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує проведення такого огляду в закладі охорони здоров`я. Отже, водій транспортного засобу має право не погоджуватися із проведенням його огляду поліцейським та наполягати на проведення такого огляду у закладі охорони здоров`я.

Як вбачається із матеріалів справи та відтвореного у судовому засіданні відеозапису, водій ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом, на вимогу поліцейських о 22.49 годин пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора Драгер погодилась. Після проходження огляду за допомогою приладу Драгер, на місце події прибув адвокат для захисту інтересів ОСОБА_1 , який о 23.20 годин наполягав на проходженні огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, проте працівниками поліції йому було відмовлено.

Встановлені обставини свідчать про те, що поліцейський, в порушення вимог ст.266 КУпАП, не запитавши водія про його згоду або незгоду з результатами тесту, проведеного за допомогою газоаналізатора Драгер, відразу склав протокол про адміністративне правопорушення, не запропонувавши водію пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

Крім того, відповідно протоколу та відтвореного в судовому засіданні відеозапису встановлено, що після складання протоколу водій ОСОБА_1 своєчасно, самостійно звернулась до медичного закладу, де пройшла відповідний огляд, результат якого показав, що вона перебуває у тверезому стані, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду, виданого КУ «ООМЦПЗ» від 11.04.2026 року.

Згідно п.6 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, і як наслідок, порушення ним п.2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Будь-які інші докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в матеріалах справи відсутні.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

У той же час, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява N 25).

Виходячи з обставин справи, наданих суду доказів, суд приходить до висновку про неможливість прийняття рішення про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наведені обставини вказують на відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 221, ч. 1. ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з ухвалення постанови.

Суддя Прохоров П. А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua