Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №752/9191/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Суд: Голосіївський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 21 травня 2026 р.

Справа: №752/9191/26

Суддя: Хоменко В. С.

Справа № 752/9191/26

Провадження № 2/752/10005/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 травня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Хоменко В.С.

при секретарі - Павлюх П.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулвся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 у якому просить суд розірвати шлюбу між ним та відповідачем, зареєстрований 15.10.2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції Львівської області, за актовим записом № 184.

В обґрунтовання позовних вимог зазначає, що 15.10.2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції Львівської області, за актовим записом № 184, між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають спільних дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Посилається на те, що подружжя протягом років життя мало спільні життєві цілі, вело активний спосіб життя, було соціально реалізованим та матеріально забезпеченим, а їхні сімейні довготривалі відносини весь час будувалися на взаємній підтримці, довірі та задоволеності умовами такого проживання. До певного моменту, між сторонами не існувало таких істотних умов, істотних труднощів у подружніх відносинах, які б свідчили про фактичний розпад сім`ї або неможливість подальшого збереження шлюбу. Разом із тим, протягом вже довготривалого періоду часу стосунки між позивачем та відповідачем істотно погіршились та фактично зазнали глибокого і незворотного розладу. Між сторонами поступово було втрачено ті основоположні засади, на яких має ґрунтуватися сім`я, а саме взаєморозуміння, взаємну повагу, моральну підтримку, спільність поглядів на сімейне життя та узгодженість життєвих орієнтирів, взаємозамінність, взаємодопомога. Позивач більше не відчуває з боку відповідача розуміння його позиції, належного ставлення до його зусиль, а також тієї моральної підтримки, яка є необхідною складовою повноцінних подружніх відносин. Фактично наразі між сторонами втрачено спільність бачення сімейного життя та спільність майбутнього. Відповідач не поділяє поглядів позивача і на сім`ю як на союз, що повинен будуватися на взаємній підтримці, повазі, відповідальності, особистій участі кожного з подружжя у житті один одного та спільному прагненні до мети.

На сьогодні подружні відносини між сторонами фактично припинені, а шлюб існує лише формально. Позивач та відповідач більше не мають спільного бачення подальшого сімейного життя, не підтримують подружніх відносин у їхньому реальному змісті та не виявляють взаємного прагнення до збереження такого шлюбу.

З огляду на викладене, подальше спільне життя сторін та збереження шлюбу є неможливим, не відповідає інтересам позивача, а також суперечать інтересам сторін загалом як подружжя. Фактичний розпад сім`ї є остаточним, а можливість примирення між позивачем та відповідачем відсутня. Намірів щодо відновлення сімейних відносин, продовження спільного подружнього життя чи вжиття заходів до примирення сторони не мають.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13.04.2026 року по справі відкрито провадження із призначенням до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін на 22.05.2026 року (а.с. 27-28).

Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки подання відповідних заяв по суті.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13.04.2026 року у задоволеннізаяви представника позивача - Анохіної Я.І. із вимогою про розгляд справи з повідомленням сторін відмовлено (а.с. 29-30).

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

11.05.2026 року представник позивача - Анохіна Я.І., через систему «Електронний суд», направила клопотання про долучення доказів у справі відповідно до якого просила прийняти дане клопотання до розгляду та надати належну правову оцінку викладеним в ньому обставинам; долучити до матеріалів цивільної справи №752/9191/26 копію Договору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, питань утримання та участі у вихованні дитини та порядку спілкування з нею від 8 травня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).

За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 15.10.2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції Львівської області, за актовим записом № 184, між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 15).

Від шлюбу сторони мають спільних дітей: неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16) та повнолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 19).

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як роз`яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Таким чином, суд вважає, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Щодо клопотання представник позивача - ОСОБА_5 , про надання правової оцінки Договору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, питань утримання та участі у вихованні дитини та порядку спілкування з нею від 8 травня 2026 року слід зазначити наступне.

Предметом розгяду цивільної справи №752/9191/26 є розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, а Договір між батьками щодо визначення місця проживання дитини, питань утримання та участі у вихованні дитини та порядку спілкування з нею від 8 травня 2026 року не входить до предмета доказування у даній цивільній справі, тому правова оцінка зазначеного договору судом не надається.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст.1,24,36,54, 56, 110-114, СК України, ст.ст. 258,274ЦПК України, суд, -

ухвалив :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , укладений 15.10.2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції Львівської області, за актовим записом № 184- розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ).

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua