Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №498/700/22 — Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/700/22

Провадження по справі №2/498/4/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року с-ще. Велика Михайлівка

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Чернецької Н.С.,

за участю секретаря судових засідань- Гонтаренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної ДТП,

встановив:

17 серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної ДТП. 07 вересня 2021 року, о 8 годині 15 хвилині, на автодорозі Одеса Кучурган, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2103» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в напрямку м. Одеса, перед початком обгону не впевнився в тому, що водій транспортного засобу, який рухався попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч, почав обгін, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем РЕНО реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності. За фактом цієї ДТП 23 листопада 2021 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР №501235 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 грудня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушеня , передбаченого ст.. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн., а також судовий збір в розмірі 454 грн. на користь держави. У результаті противоправних дій ОСОБА_2 його автомобілю марки РЕНО реєстраційний номер НОМЕР_2 , заподіяні механічні ушкодження. Згідно висновку експерта №197-21 від 22.09.2021 року, експертного авто товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу RENAULT KANGOO 1,90, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля RENAULT KANGOO 1,9D, реєстраційний номер НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 07.09.2021 року, визначається рівною 68151, 44 грн. За проведення експертизи ним сплачено 3000 грн. За утримання автомобілю на штраф майданчику, комісію, евакуатор він сплатив 3070 грн. Загальна сума матеріальних збитків внаслідок противоправних дії ОСОБА_2 складає 74 221 грн. 44 коп. Страхова компанія відшкодувала мені збитки на суму 21 018 грн. 94 Невідшкодована сума заподіяної шкоди складає 53 203 грн. 04 коп. Він неодноразово пропонував відповідачу відшкодувати йому збитки, однак ОСОБА_2 категорично добровільно матеріальні збиткийому не відшкодує. Таким чином між ним та ОСОБА_2 склалися правовідносини, пов`язані із виконанням зобов`язань. Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодується у повному обсязі заподіяної особою. Тому просить суд стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 53203,04 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, через канцелярію суду від нього надійшла заява в якій він просить суд розглядати справу у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Оскільки відповідач належним чином повідомлявся про дату розгляду справи і позивач не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача суд, відповідно до ст.280 ЦПК України, виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Renault Kangoo, державний номер НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що відповідно до постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 грудня 2021 року по справі № 511/2482/21 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 14 грудня 2021 року.

В постанові суду зазначено, що 07.09.2021 року о 08 год. 15 хв. на а/д Одеса–Кучурган, ОСОБА_2 керуючи ВАЗ 2103 д/н НОМЕР_1 в напрямку м.Одеса, перед початком обгону не впевнився в тому, що водій т/з який рухався попереду по тій сасмій смузі, не подав сигналу про намір повороту ( перестроювання) ліворуч, почав обгін, в результаті чого допустив зіткненя з автомобілем РЕНО д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , який виконував поворот ліворуч. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 1.5, 14.2 ( б) ПДР України.

Цивільно-правова відповідальність позивача - власника транспортного засобу, Renault Kangoo, державний номер НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована СК «Еталон».

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У відповідності до зазначених положень ЦПК України вищевказані обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також винність відповідача у вчиненні цієї ДТП, не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.

22 вересня 2021 року судовим експертом Крутих Є.О. складений висновок експерта № 197-21 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу Renault Kangoo, 1.9 D реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно якого вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Renault Kangoo, 1.9 D реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 07.09.2021 року, визначається рівною 68151,44 грн. Ринкова вартість автомобіля Renault Kangoo, 1.9 D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 07.09.2021 року, з урахуванням аварійних пошкоджень, визначається рівною вартості утилізації ( вартості металобрухту).

Також в матеріалх справи наявна виписка АТ КБ « Приватбанк» по картці/ рахунку НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) і додатковими рахунками договору SAMDNWFC00046616766 від 30.10.2018 за період з 03.08.2022, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено переказ коштів від СК «Еталон» в розмірі 21018,94 грн.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове правд, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно, з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої, речі.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №755/18006/15 від 04.07.2018, у постанові від 12.12.2018 у справі №758/2356/17-ц та постанові від 15.10.2020 у справі №755/7666/19, володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.

На підставі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вартість матеріального збитку та вартість відновлювального ремонту - це різні суми, які не слід ототожнювати, тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України «Про ОСЦПВ» має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Страхова компанія компенсує матеріальний збиток, а різницю між збитком та вартістю відновлювального ремонту компенсує винна особа.

У постанові Верховного Суду України від 11.12.2019 року у справі №522/15636/16-ц (провадження №61-1819св17) суд касаційної інстанції дійшов таких висновків: виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Враховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду про стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати) (постанова Верховного Суд України від 02.12.2015 року у справі №6-691цс 15). Подібні за змістом висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі №344/3008/17 (провадження №61-26423св18), від 15.10.2020 року у справі №755/7666/19 (провадження №61-10010св20), від 16.02.2022 року у справі №709/370/20 (провадження №61-16320св20), від 21.09.2022 року у справі №486/716/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Винна в ДТП особа не обмежена жодним нормативно-правовим актом для повного відшкодуванні завданої нею шкоди у разі недостатності страхового відшкодування.

Відтак, винна в ДТП особа відшкодовує різницю між страховою виплатою та завданим збитком, якщо розмір завданого збитку складається з платежів, які не покриваються страховою компанією. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах: від 21.12.2022 №369/13458/20; від 09.11.2022 №366/2985/19; від 09.11.2022 № 497/470/2021; від 28.09.2022 №727/182/21; від 21.09.2022 №486/716/20.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки СК «Еталон» здійснило виплату страхового відшкодування позивачу ОСОБА_1 у розмірі 21018,00 грн. відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка дорівнює 47132,5 грн.( 68151,44 – 21018,94 ).

Отже враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення із відповідача ОСОБА_2 47132,5 грн завданого матеріального збитку та 3070 грн. витрат на евакуацію та зберігання транспортного засобу, що знаходиться в безпосередньому причинному зв`язку між протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_2 та завданими збитками/витратами.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд ураховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тому сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (особливо, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22.

Відтак, враховуючи, що позивачем сплачено 3000,00 грн за проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу Renault Kangoo, 1.9 D реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд приходить що із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню витрати на проведення експертизи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 992,40 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.7,10,12,13,258,263-265,268, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної ДТП задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 матеріальну шкоду в сумі 47132,5 грн., витрати за проведення експертизи в сумі 3000,00 грн., а також витрати на за транспортування та утримання автомобіля на штраф майданчику в сумі 3070,00 грн, що разом становить 53203,04 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Великомихайлівським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Н.С. Чернецька