Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №496/2008/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2008/26

Провадження № 3/496/965/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

законний представник неповнолітнього - ОСОБА_2 ,

адвоката - Попова О.А.,

розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,

який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.2 ст.126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

До Біляївського районного суду Одеської області надійшло 2 протоколи від Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 126, ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 25.05.2026 року вказані провадження відносно ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження та присвоєно єдиний номер 496/2008/26.

07.03.2026 року 22:07 год. за адресою: автодорога Одеса-Іванівка Р-71, 14 км, гр. ОСОБА_1 керував тз ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, від продуття алкотестеру «Драгер» та проходження медичної експертизи на стан сп`яніння гр. ОСОБА_1 відмовився під відеозапис боді камери №3, чим порушив п.2.5. ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ ,від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на алкогольне, наркотичне чи інше сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів, які знижують швидкість реакції.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.

Крім того, 07.03.2026 року 22:07 год. за адресою: автодорога Одеса-Іванівка Р-71, 14 км, гр. ОСОБА_1 керував тз ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія, не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а. ПДР України - керування тз особою, яка не має права керування таким тз.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.126 КУпАП.

В судовому засідання ОСОБА_1 вину не визнав, заперечував обставини викладені в протоколах про адміністративне правопорушення.

Адвокат Попов О.А. в інтересах ОСОБА_1 надав письмові заперечення, в яких просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення.

В обґрунтування зазначив, що на момент складання протоколу ОСОБА_1 був неповнолітнім. А тому докази у справі були здобуті працівниками поліції з порушенням вимог ст.ст. 251, 270 КУпАП, а саме без участі законного представника та захисника, тобто з порушенням юридичний гарантій захисту прав і законних інтересів неповнолітнього, а тому є недопустимими. Жодних відомостей

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що уповноважені особи, які складали протоколи про адміністративне правопорушення не ознайомили неповнолітнього ОСОБА_1 зі спеціальним правом, визначеним ст. 270 КУпАП. Наведені обставини вказують на істотне порушення права на захист неповнолітнього, що дає підстави дійти висновку про те, що протоколи про адміністративне правопорушення, які є основним процесуальним документом, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, є недопустимими доказами, що тягне за собою очевидну недопустимість всіх інших зібраних доказів, які не підлягають аналізу з огляду на їх очевидну протиправність.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Попова О.А., дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КУпАП).

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для встановлення події і складу правопорушення, зазначеного у ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася у стані сп`яніння або у неї були явні ознаки сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У Постанові Верховного суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі № 560/751/17 зазначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст.ст. 126, 130 КУпАП, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.

За змістом п.п.1.3., 1.9 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.1.а ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч.9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, працівниками поліції надано до суду:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №479969 від 07.03.2026 року;

-направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння;

-довідку інспектора САП ОРУП №2 ГУНП в Одеській області майора поліції А. Стариченко, відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року за ознаками ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності не притягувався; та посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , не видавалося;

-фотознімки паспорта виданого на ім`я ОСОБА_1 ;

-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №576610 від 07.03.2026 року;

-диски з відеозаписами.

Відповідно до ч.1,3 ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники). Законні представники та представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.

Істотного значення для захисту прав та інтересів неповнолітнього правопорушника набуває можливість участі його батьків або законних представників при першому поясненні та складанні протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому існує потреба у визначенні процедури залучення батьків неповнолітнього до участі у провадженні у справі повідомлення батьків неповнолітнього правопорушника або інших осіб в якості його законних представників та виклик для складання протоколу або залучення їх у якості законних представників, можливість участі яких передбачена ст. 270 КУпАП, що також відображено у ч.2 ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію».

Так, змістом ч.2 ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Із адміністративних матеріалів, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та на час вчинення адміністративного правопорушення мав повних 17 років, тобто є неповнолітньою особою.

Попри це, працівниками поліції СРПП ВП №2 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №479969 від 07.03.2026 року та протоколу серії ААД №576610 від 07.03.2026 року не було залучено та не зазначено законних представників неповнолітнього ОСОБА_1 .

Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано пояснень ОСОБА_1 , відібраних в присутності його законного представника, а також пояснень батьків неповнолітньої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності стосовно вчиненого правопорушення та їх документи.

В порушення вимог ст. 270 КУпАП, поліцейський, встановивши що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, був неповнолітнім, не забезпечив участь його законного представника чи захисника, під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, надання пояснень, хоча в цьому випадку зобов`язаний був такі дії вчинити, шляхом повідомлення і залучення до справи захисника та/або його батьків, законних представників, як того вимагають загальні положення норм права як національного так і міжнародного, зокрема Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.

Відтак, докази по справі відносно неповнолітнього, здобуті посадовою особою з порушенням вимог ст.ст. 251, 270 КУпАП, а саме: під час збирання доказів не залучено законного представника чи захисника, тобто з порушенням юридичних гарантій захисту прав і законних інтересів неповнолітнього, а тому, є недопустимими.

Оскільки всі докази у даній справі були здобуті з порушенням вимог ст.ст. 251, 270 КУпАП, а саме без участі законного представника чи захисника неповнолітнього ОСОБА_1 , тобто з порушенням права на захист останнього, то всі зібрані по справі докази в обґрунтування винуватості неповнолітнього у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП є недопустимими.

У пункті 52 рішення ЄСПЛ від 05 лютого 2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим,

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення ЄСПЛ від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в абз.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за необхідне провадження по справі щодо неповнолітнього ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.126 КУпАП та ч.1 ст. 130 КУпАП, через недопустимість доказів в обґрунтування його винуватості у вчиненні вказаних правопорушень, у зв`язку з отриманням їх з порушенням права неповнолітнього на захист.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 126, 130, 221, 245, 247, 251, 270, 280, 283, 284, 287, 288, 289, 291 КУпАП України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126, ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя М.Л. Пасечник