Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №725/9277/25 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/9277/25

Номер провадження 2/725/3424/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

та представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення втручання у приватне життя шляхом зобов`язання демонтажу пристроїв відеоспостереження, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року позивач через свого представника звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що він разом з родиною проживає за адресою АДРЕСА_1 у багатоповерховому будинку в якому також мешкає відповідач. Так, у січні 2024 року відповідачка без його згоди на електроопорі встановила камеру відеоспостереження, яка здійснює відео зйомку його квартири та членів його сім`ї без їх згоди, зокрема приміщення кухні, спальні та кімнати його неповнолітньої доньки. Звертав увагу на те, що відповідач проживає на першому поверсі, натомість камера розташована високо під ліхтарем електроопори, фактично навпроти його вікон, на камері вмикається ліхтар, який горить всю ніч. Таким чином, за допомогою вказаних технічних засобів відповідач отримала можливість знімати та накопичувати інформацію щодо обставин його особистого життя та особистого життя членів його сім`ї, тим самим без його згоди збирає конфіденційну інформацію про нього, чим порушує вимог Конституції України.

Звертав увагу, що між ним та відповідачкою виникли неприязні відносини з приводу паркування його автомобіля, внаслідок чого остання йому погрожувала. З метою врегулювання конфлікту він звертався в поліцію, натомість це не мало позитивного результату. Доступу до відеозаписів у нього немає, натомість з відповіді голови ЖБК №53 на адвокатський запит вбачається, що доступ до перегляду відеозаписів наявний у мешканців будинку, що, на його думку, вказує на можливість стороннім особам переглядати приватне життя його родини, розташування цінних речей в помешкані, що створює додаткові ризики.

Наведені вище обставини зумовили необхідність звернення до суду з даним позовом.

З урахуванням вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив припинити втручання у його приватне життя шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати пристрій відеоспостреження за адресою АДРЕСА_2 та зобов`язати відповідачку припинити втручання у його приватне життя шляхом припинення відеозйомки квартири за адресою АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивач не з`явився, в його інтересах діяла представник, яка позов підтримала та просила задовольнити, надала суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що у неї з позивачем конфліктні стосунки, адже він кілька разів пошкодив її автомобіль, у зв`язку з чим вона вирішила встановити камеру відеонагляду, яка фільмує її автомобіль та вікна її квартири. З моменту встановлення відеокамери її автомобіль жодного разу не був пошкоджений. У її розпорядженні наявні дві відеокамери, одна безповоротна, інша мобільна, проте вона не перемикає зображення на мобільній камері, а фільмує лише власні автомобіль та квартиру та в приватне життя позивача не втручається.

У своїх додаткових письмових поясненнях відповідач звертала увагу на те, що відеозйомка проводяться нею відкрито на вулиці, камера фіксує тільки розташування її автомобіля і позивач не довів протилежного, зокрема не надав доказів втручання у його приватне життя.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним та недоведеним. В подальшому в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що у нею з відповідачкою неприязні стосунки, остання її ображає та погрожує, що буде стежити за нею. Про наявність камери її повідомила донька, яка зателефонувала та повідомила, що відповідач ходить під вікнами та налаштовує відеокамеру на їх вікна, також вона помітила, що відеокамера рухається коли вона ходить по квартирі, а тому впевнена, що відповідачка за нею дійсно спостергіає.

Суд, заслухавши пояснення відповідачки, представників сторін, покази свідка, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що позивач зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом з членами його сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а/с 8, 11).

Згідно листа ЖБК №53 від 23.09.2025 року №39/53 ОСОБА_2 було надано усний дозвіл на влаштування за власні кошти камери на електроопорі, яку спрямувати на 2-й під`їзд будинку та частину прилеглої території, при необхідності є доступ до перегляду запису камери (а/с 13).

До матеріалів справи позивачем долучено фото з місця розташування камери відеоспотереження.

Відповідно до договору №21/24 від 01.10.2024 року, укладеного між ЧМКП «Міськсвітло» та відповідачкою ОСОБА_2 останній забезпечено технологічну можливість розміщення кабелю електроживлення, волоко-оптичного кабелю неметалевого самоутримного та камери відеоспостереження на конструкціях технологічних мереж зовнішнього освітлення АДРЕСА_3 та на замовлення відповідачки 03.06.2024 року були розроблені технічні умови з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електропостачання - камери за адресою АДРЕСА_3 (а/с 63-68).

В судовому засіданні відповідач своїми поясненнями підтвердила облаштування нею кількох камер відеоспостереження, відеозаписи з яких транслюються на її мобільний телефон, при цьому одна з камер має функцію обертання, тобто є поворотною.

Зі згоди відповідачки в судовому засіданні було переглянуто відеозапис, який транслюється на її мобільний телефон та встановлено, що дійсно розміщена нею на електроопорі відеокамера спрямована на вікна квартири позивача.

Так, особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (ч.1 ст.19 ЦК України).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у ст.8 проголошує право на повагу до приватного і сімейного життя.

Згідно зі ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Положеннями ст.32 Конституції України встановлено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною 1 ст.275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. За загальним правом фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.1 ст.302 ЦК України).

Частиною 2 ст.14 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Зазначені положення цивільного законодавства спрямовані на захист особистих немайнових прав особи, зокрема особистого, сімейного життя від втручання у нього сторонніх осіб.

Відеоспостереження, приховане чи відкрите, визнається серйозним втручанням в приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі № 70838/13 Antovic and Mirkovic v. Montenegro від 28 листопада 2017 року, § 44).

Хоча мета ст.8 Конвенції переважно полягає у тому, щоб захистити осіб від свавільного втручання з боку органів державної влади, окрім цього первинно негативного зобов`язання, можуть існувати і позитивні зобов`язання, невід`ємні від дійсної поваги до приватного життя. Ці зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на гарантування поваги до приватного життя навіть у сфері стосунків між приватними особами (рішення Європейського суду з прав людини у справі № 6339/05 Evans v. The United Kingdom від 07 березня 2006 року, § 75).

За наслідками розгляду справи встановлено, що відеокамера на електроопорі розміщена відповідачкою таким чином, що має можливість огляду квартири позивача, разом з тим, з системного аналізу вище наведених норм міжнародного права та національного законодавства вбачається недопущення проведення однією особою відеоспостереження та збору відомостей про іншу особу за відсутності її згоди, з певними виключеннями, наприклад, якщо зйомка проводиться відкрито на вулицях, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру (ч.1 ст.307 ЦК України). Натомість у спірних правовідносинах позивач, як мешканець квартири, яка перебуває в зоні відеоспостереження, не надавав своєї згоди на встановлення камер вуличного відеоспостереження на електроопорі.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказувала на те, що мета встановлення спірних камер є легітимною та не спричиняє втручання у особисте життя позивача, оскільки спрямована на захист її права власності, зокрема автомобіля, разом з тим, з такими твердженнями відповідача суд не погоджується, виходячи з того, що забезпечення схоронності особистого майна та контроль за можливими незаконними діями інших осіб відповідач має здійснювати без втручання у приватне життя позивача, зокрема шляхом встановлення камер відеоспостереження, які не можуть бути спрямовані на вікна квартири позивача.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір та матеріали справи не містять доказів наявності підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 157 СК України, ст.ст. 6, 11, 626, 627, 629, 638, 651 ЦК України ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати пристрій відеоспостереження (камеру відеонагляду), яка знаходиться за адресою м.Чернівці, вул.руська, 261/1 та припинити здійснення відеозйомки квартири АДРЕСА_4 , де проживає ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.