Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №725/688/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/688/26

Номер провадження 2-а/725/23/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:

головуючої судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового Попової Р.Р.,

та представника позивача Куцак О.М. в режимі ВКЗ, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року позивач через свого представника звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що постановою відповідача від 15.09.2025 року №1738 його було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню з огляду на те, що він не був присутній при розгляді справи про адміністративне правопорушення, що позбавило його можливості надати свої пояснення з приводу обставин викладених у постанові, а також він не міг своєчасно оскаржити відповідне рішення суб`єкта владних повноважень про накладення на нього адміністративного стягнення.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову відповідача від 15.09.2025 року №1738, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В судове засідання позивач не з`явився, в його інтересах діяла представник, яка приймала участь в судовому засідання дистанційно в режимі ВКЗ, позов підтримала та просила задовольнити. Зазначала, що позивач був позбавлений можливості бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що, на її думку, є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 9, 77 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що встановлює вину особи.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Так, судом встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1738 від 15.09.2025 року позивача визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Частиною першою ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З диспозиції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/22 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102 -IX від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» .

За змістом ст.ст. 10,11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Таким чином, відповідач під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, повинен відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним, перебуваючи у статусі обмежено придатного до військової служби у воєнний час не з`явився до ТЦК та СП у строк до 05.06.2025 року для проходження повторного медичного огляду ВЛК з метою встановлення ступеня придатності до військової служби. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю), ОСОБА_1 порушив: абз.4 п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», яким визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; п.2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621 -IX від 21.03.2024 року відповідно до якого громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до 04.05.2025 року (крім осіб, визначених в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Так, у відповідності до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024, відповідно до абз. 2 Прикінцевих положень цьогоЗакону громадянин України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено непридатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначеності придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Вищевказані норми чітко передбачають категорію громадян, які були визнані обмежено непридатними до військової служби, вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, зокрема вищевказана норма передбачає строк для проходження військово-лікарської комісії до 05 червня 2025 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач не відносився до категорії осіб, які були зобов`язані відповідно до вказаних вище норм пройти ВЛК до 05.06.2025 року та з цих підстав відповідна постанова позивачем не оскаржується.

Таким чином, відсутні будь-які сумніви щодо наявності в діях позивача складу правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за обставин, що вказані в оскаржуваній постанові.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що він не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Зі змісту постанови вбачається, що позивач не був присутній при розгляді справи про адміністративне правопорушення, разом з тим, останній отримав другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення № 1738 від 05.09.2026 року, про що свідчить відмітка у відповідній графі протоколу, в якому зазначено час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме 15.09.2025 року о 10 год. 00 хв. в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 .

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин позивач не надав.

У відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.7-10, 210-1, 222, 283, 284 КУпАП , ст.ст. 2, 5-10, 14, 72-79, 90, 94, 241-246, 250, 251, 255, 293, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 1738 від 15.09.2025 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.