Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №636/8854/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/8854/25

Провадження 2/636/1347/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27.05.2026 м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Грошової Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Марченко К.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Зінченко С.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3035118113 від 11.12.2020 у розмірі 80681,51 грн.

в с т а н о в и в :

14.10.2025 до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3035118113 від 11.12.2020 у розмірі 80681,51 грн. та понесених судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова кампанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 3035118113.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з п. 1.3. Кредитного договору Позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорт кредиту №5118113, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Кредитного договору всі інші умови кредитного договору, викладені в Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР».

Відповідно до умов кредитного договору та паспорту кредиту позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту - 68 748,87 гривень; строк користування - 48 місяців; річні проценти - 0,01 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти - 2,49 % від суми кредиту. Кредит надається безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) банківських днів від дня кладення договору (п.4 Паспорту кредиту). Кредит відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в Кредитному договорі та паспорті кредиту, отже кредитодавець свої обов`язки за кредитним договором виконав в повному обсязі.

17 грудня 2021 року права вимоги за Кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Договору про відступлення прав вимог №171221 від 17.12.2021 року, відповідно до умов Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору №171221 від 17.12.2021 позивач є новим кредитором ОСОБА_1 за Кредитним договором №1234567890 від 20 грудня 2019 року з усіма наступними додатками та змінами.

Факт передачі права вимоги за вищезазначеним договором, а також відповідний розмір зобов`язання, що існував на момент передачі підтверджуються Реєстром прав вимоги до Договору відступлення права вимоги, випискою та розрахунком заборгованості, доданими до даної позовної заяви.

Умови вищезазначеного кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (графіком погашення кредиту) строки не повернуті. Неодноразовими телефонними повідомленнями банку позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни.

Станом на 01.05.2025 заборгованість позичальника за кредитним договором № 3035118113 від 11.12.2020 становить 80681,51 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 52222,13 грн; заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) - 7,25 грн; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) - 28452,13 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Зінченко С.А. надано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що за наданим позивачем розрахунком заборгованості по кредитному договору №3035118113 від 11 грудня 2020 , заборгованість відповідача за період з 11.12.2020 по 11.07.2023 по щомісячним відсоткам становить 28452,13 грн.13 коп. Однак, з урахуванням того, що строк кредитного договору до 11.12.2022, вважає, що позивач міг нараховувати проценти саме до цієї дати, в межах строку кредитного договору. Тобто сума процентів згідно розрахунку , нарахована з 12.12.2022 по 11.07.2023 року , що складає 11333, 63 грн, стягненню не підлягає.

Представник позивача надав письмові пояснення, в яких вказує, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про нарахування відсотків поза межами кредитного договору, однак згідно із договором № 3035118113 від 11 грудня 2020 року, строк дії договору становить 48 місяців, а тому договір був дійсний до 11.12.2024, а не до 11.12.2022, як помилково вважає відповідач та його представник. Про строк в 48 місяців вказує відповідач у відзиві, тобто сам строк не оспорюється, але дата закінчення договору зазначається невірна. Відповідно до виписки з рахунків відповідача та розрахунку заборгованості, відсотки після закінчення терміну договору, тобто 11.12.2024 року, не нараховувалися. Відповідач сплачував відсотки, тобто намагався виконати зобов`язання, що свідчить про те, що його влаштовували умови договору щодо сплати відсотків. Договір було підписано боржником, що свідчить про волевиявлення його як сторони договору та погодження із його умовами щодо щомісячних процентів за користування кредитом. Таким чином, враховуючи зміст кредитного договору, відповідач з моменту підписання цього договору був обізнаний щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту. Зазначає, що відповідач частково виконував свої обов`язки, здійснюючи платежі, а також у відзиві погодився із наявністю заборгованості в межах строку дії кредитного договору, який був дійсний до 11.12.2024, що є юридичним фактом та фактичним визнанням усієї суми заборгованості.

Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Зінченко С.А. до суду подані заперечення на відповідь на відзив, в яких щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами зазначає, що при додатковому вивченні позову та долучених до позову матеріалів, у кредитному договорі № 3035118113 від 11 грудня 2020 року процентна ставка не зазначена, лише вказано, що позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати погашення кредиту на умовах, передбачених в паспорті кредиту № 5118113 , який є невід`ємною частиною цього договору та умови отримання кредитів ТОВ ФК «ЦФР», редакція від 04.05.2020. Виходячи зі змісту паспорту кредиту від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» № 5118113, вважає що він не є належним доказом погодженої між сторонами процентної ставки за користування кредитними коштами, оскільки зі змісту цього паспорту слідує, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту, базуються на обраних споживачем умовах кредитування, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку; реальна річна процентна ставка обчислена на припущеннях про те, що процентна ставка, інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та\або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача. Долучена до позовної заяви копія паспорту кредиту від 11 грудня 2020 року, з огляду на те, що в ньому зазначено, що умови договору можуть відрізнятися від нього, не може вважатись складовою кредитного договору. Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» у редакції від 04.05.2020, долучені до матеріалів позову, не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи кредитний договір. Надані умови кредиту є повністю одностороннім документом, який може редагуватися за бажанням позивача.

Вважає недоведеним погодження між сторонами розміру плати за користування кредитними коштами, яка встановлена у формі сплати відсотків, як наслідок відсутні підстави для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом. Відповідач неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком не лише на погашення основного боргу, а й на погашення процентів, розмір яких сторонами не узгоджено, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала. Оскільки у кредитному договорі від 11 рудня 2020 року процентна ставка та строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то списання банком коштів, внесених боржником на погашення боргу, в рахунок погашення відсотків за користування кредитом є неправомірним та безпідставним, а підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.

З наданих позивачем виписок по рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем сплачено у рахунок погашення основного боргу 3075,4грн та щомісячних процентів 3422,10 грн, тому стягненню з ОСОБА_1 підлягає сума в розмірі 52222,13 грн-3422,10 грн = 48800,03 грн, тобто, різниця між фактично отриманими та внесеними коштами, із врахуванням занесених в рахунок погашення процентів по кредитному договору грошових коштів, яка є остаточною сумою, яку відповідач визнає в межах поданого до суду позову та просить позовні вимоги задовольнити частково.

Представник позивача надав письмову заяву, в якій вказав, що відповідач перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами (умовами кредитного договору) і в разі незгоди з запропонованими умовами відмовитися від укладення такої угоди, під час підписання договору відповідача влаштовували умови вищевказаного договору, про що свідчить його підпис. Підпис споживача на Паспорті кредиту, який включає і Графік платежів (де також зазначені відсотки, хоча відповідач стверджує, що не знав про них) є беззаперечним доказом отримання клієнтом від банку певної пропозиції про початок певних договірних відносин. Підпис споживача також доводить те, що сторони дійсно перебували у договірному процесі, тобто на стадії укладення договору. Звертає увагу суду на те, що як видно із розрахунку заборгованості по кредитному договорі, то відсоткова ставка не була змінена, а нараховувалася така, як було в підписаному відповідачем договорі, а тому аргумент про те, що вона може бути змінена позивачем, є необґрунтованим. Тобто, банк би повідомив про такі зміни.

Надаючи правову оцінку паспорту споживчого кредиту з урахуванням вимог статей 638, 640-642 ЦК України, то за своїм змістом складення та надання споживачеві банківських послуг певного паспорту споживчого кредиту є офертою, а у разі прийняття цієї оферти акцептантом - набуває статусу договору. Ознайомившись з умовами паспорта споживчого кредитування та кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання додаткових вимог щодо спірних умов договору не заявляв. Вважає, що як і в попередній заяві (відзиві на позовну заяву), відповідач та його представник прагнуть перекрутити наявні факти, подаючи суперечливі аргументи лише для того, щоб відповідач уникнув виконання зобов`язання за договором, що на переконання сторони позивача, порушує права позивача. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 24 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника АТ «ТАСКОМБАНК».

Представник відповідача - адвокат Зінченко С.А. в судовому засідання, просила позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 48800,03 грн., посилаючись на доводи викладені у запереченнях від 04.02.2026.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позицію представника - адвоката Зінченко С.А., просив позов задовольнити частково.

Вислухавши відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова кампанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 11.12.2020 укладено кредитний договір № 3035118113, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 68748,87 грн, строком на 48 місяців.

Відповідно до п 1.3 позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в паспорті кредиту № 5118113, який є невід`ємною частиною цього договору.

У пункті 1.4 договору зазначено, що, підписавши цей договір позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів за наступними реквізитами:

-отримувач: ОСОБА_1 код ЄДПОУ 2308301119, сума грн. 55 990,00, рахунок НОМЕР_1 у ПАТ «Ідея Банк», призначення Перек.грош.кошт.на погашборг. КД. Z07.00504.005963322 від 18.11.2019 р.за рах.кред.кошт.зг. КД3035118113 від 11.12.2020 та заяви кл. Осика О.М.Без ПДВ;

-отримувач ПАТ «Страхова компанія «ТАС» код ЄДРПОУ 30929821 сума, грн 600,00 рахунок НОМЕР_2 у AT «ТАСКОМБАПК» призначення 01-12.12.2020 Осика Олександр Митрофанович - 2308301119-25000.00-600.00-12.12.2021~3035118113-ТС-Страховнй платіж.Без ПДВ;

-отримувач ПАТ «Страхова компанія «ТАС» код ЄДРПОУ 30929821, сума грн. 7 909,37рахунок НОМЕР_2 у АТ «ТАСКОМБАНК» призначення Оплата страхового платежу за договором страхування №3035118113-С від 11/12/2020;.

-отримувач ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» код ЄДРПОУ 30115243, сума грн. 650,00, рахунок НОМЕР_3 у ПАТ КБ «ПРИВАТБАПК» призначення Оплата страхового платежу за договором страхування № 3035118113-KMZ від 11/12/2020;

-отримувач ПАТ «Страхова компанія «ТАС» код ЄДРПОУ 30929821 сума, грн 800.00, рахунок НОМЕР_2 у AT «ТАСКОМБАНК» призначення Оплата страхового платежу за договором страхування №3035118113-ДО від 11/12/2020.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що всі інші умови кредитного договору викладені у Паспорті кредиту та Умовах отримання фінансових кредитів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» в редакції від 04 травня 2020 року, які розміщені на сайті товариства, з якими позичальник ознайомився до укладення цього договору та до яких приєднується, підписавши цей договір.

Відповідно до пункту 2.2, цей договір, паспорт кредиту № 5118113 та Умови отримання фінансових кредитів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» у редакції від 04 травня 2020 року складають єдиний кредитний договір. Позичальник підписавши цей договір підтверджує, що свій примірник цього Договору він отримав.

Укладанню договору передувало підписання 11.12.2020 ОСОБА_1 паспорту кредиту від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» № 5118113, відповідно до якого визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника, встановлено, що йому надається кредит в сумі 68748,87 грн., строком на 48 місяців безготівковим шляхом протягом 3 банківських днів від дня укладення договору, зі сплатою процентів щомісячно у розмірі 2,49 % від суми кредиту та 0,01 % річних від суми боргу за договором. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом становить 150932,89 грн.

17.12.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено договір факторингу № 171221, на підставі якого до якого до АТ «Таскомбанк» перейшло право грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами, зокрема і за кредитним договором № 3035118113 від 11.12.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 , що також підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги від 17.12.2021, меморіальним ордером № 833437008 від 17.12.2021, щодо зарахування коштів за договором про відступлення права вимоги № 171221 від 17.12.2021.

Відповідно до реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 171221 від 17.12.2021 до АТ «Таскомбанк» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3035118113 від 11.12.2020.

Позивачем долучено виписку особового рахунку кредитного договору № 3035118113 від 11.12.2020 за період з 11.12.2020 по 01.05.2025, з якої вбачається, що відповідачу були видані кредитні кошти та підтверджується наявність заборгованості.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по кредитному договору № 3035118113 від 11.12.2020, станом на 01.05.2025, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 80681,51 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 52222,13 грн; заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) - 7,25 грн; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) - 28452,13 грн.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору № 3035118113 від 11.12.2020 вбачається, що ОСОБА_1 на погашення заборгованості сплачено 6500,00 грн.

Позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни, про що свідчить копія повідомлення-вимоги.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Таскомбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

У постанові Великої палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг: « З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником ».

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст.1081ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3035118113 від 11.12.2020, оскільки наявний у справі договір, містить всі реквізити сторін, зокрема повну інформацію щодо позичальника ОСОБА_1 та підписаний ним.

17.12.2021 відповідно до умов договору факторингу право вимоги до відповідача перейшло від первісного кредитора до АТ «Таскомбанк», що підтверджується, зокрема : копією договору факторингу № 171221 від 17.12.2021, копією з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 171221 від 17.12.2021 року, копією акту прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу № 171221 від 17.12.2021 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № 171221 від 17.12.2021.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Договірні правовідносини, що виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг регулюються Законом України від 12 травня1991року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

В матеріалах справи міститься кредитний договір № 3035118113 від 11.12.2020, який підписаний особисто відповідачем.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень того, що підписуючи кредитний договір № 3035118113 від 11.12.2020 відповідач ознайомився та погодився з Тарифами та Умовами отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» в редакції від 04.05.2020 які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www/kreditmarket.ua та вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, містили умови про сплату відсотків за користування кредитними коштами у зазначеному у позові порядку, а тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в кредитному договорі позичальника від 11.12.2020, який безпосередньо підписаний відповідачем. Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Суд зазначає, що у кредитному договорі № 3035118113 від 11.12.2020 процентна ставка не зазначена, лише вказано, що позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати погашення кредиту на умовах, передбачених в паспорті кредиту № 5118113, який є невід`ємною частиною цього договору.

Так, у пункті 8 вказаного вище паспорту кредиту від 11.12.2020 вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Паспорт кредиту від 11.12.2020 містить лише узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, умови якого залежать від проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Паспорт споживчого кредиту не може свідчити про узгодження цих умов кредитного договору між сторонами, що вимагає положення статей 3, 627 ЦК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20-ц, провадження № 61-14573св20.

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво - і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Така правова позиція міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню.

Отже, долучена до позовної заяви копія паспорту кредиту від 11.12.2020, з огляду на те, що в ньому зазначено, що умови договору можуть відрізнятися від нього, не може вважатись складовою кредитного договору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитними коштами оскільки на момент підписання договору вони не були узгоджені із відповідачем.

Проте, згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Тобто, навіть за відсутності факту дотримання сторонами письмової форми договору, головним для визначення правовідносин між сторонами є факт повного або часткового його виконання сторонами, наявність конклюдентних дій сторін, спрямованих на його укладення та виконання.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що виписки з особового рахунку клієнта банку (банківська виписка з розрахунку позичальника) є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує рук коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції здійсненні протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій ( постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 381/1647/21 від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

З розрахунку заборгованості за договором від 11.12.2020 вбачається, що станом на 01.05.2025 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за тілом кредиту у розмірі 52222,13 грн, що узгоджується із долученою Банком випискою по особового рахунку кредитного договору № 3035118113.

Встановлено, що відповідач неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені нею кошти розподілялись банком не лише на погашення основного боргу, а й на погашення процентів, розмір яких сторонами не узгоджено, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту.

Оскільки у кредитному договорі від 11.12.2020 процентна ставка та строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то списання банком коштів, внесених боржником на погашення боргу, в рахунок погашення відсотків за користування кредитом є неправомірним та безпідставним. Ці кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, провадження № 61-2498св22.

З наданих позивачем виписок по рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 на погашення заборгованості сплачено та зараховано на погашення основного боргу - 3075,40 грн., відсотків - 3424,6 грн. (щомісячні - 3423,70 грн, річні - 0,90 грн).

Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3035118113 від 11.12.2020 у розмірі 48797,53 грн. (52 222,13 (заборгованість за тілом кредиту) - 3424,6 (зараховані кошти на погашення відсотків) = 48797,53).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1465,11 грн (48797,53х2422,40:80681,51=1465,11), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258-259, 263- 265, 279 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3035118113 від 11.12.2020 у розмірі 80681,51 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 3035118113 від 11.12.2020 у розмірі 48797 (сорок вісім тисяч сімсот дев`яносто сім) гривень 53 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» судовий збір у розмірі 1465 (одна тисяча чотириста шістдесят п`ять) гривень 11 копійки.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», 02094, м. Київ, пр. Леоніда Каденюка, буд. 23, ЄДРПОУ: 098064434;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача: адвокат Зінченко Світлана Анатоліївна, РНОКПП: НОМЕР_5 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

Головуючий: суддя Н.М. Грошова