Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №479/1618/24 — Кривоозерський районний суд Миколаївської області

479/1618/24

2/479/25/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2026 року с-ще Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Репушевської О.В.,

за участі секретаря судового засідання Рябощук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Криве Озеро, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №479/1618/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Кривоозерська селищна рада Первомайського району Миколаївської області, Приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Шинкарук Надії Іванівни, про визнання недійсним заповіту та виключення зі спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту,

у ч а с н и к и с п р а в и :

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Філатов І.Л., за ордером серія ВЕ №1139922

від 11 грудня 2024 року,

відповідач ОСОБА_2 ,

представник відповідача адвокат Дулдієр О.А., за ордером серія ВЕ №1158214

від 09 червня 2025 року,

в с т а н о в и в :

Позивач в особі представника звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та виключення зі Спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина. За життя вона, нібито, склала заповіт від 09 травня 2024 року, згідно з яким усе своє майно заповіла ОСОБА_2 .. Позивач вважає, що спірний заповіт не міг бути складений та підписаний ОСОБА_4 особисто, оскільки 09 травня 2024 року остання перебувала на стаціонарному лікуванні у місті Одеса в КНП "Міська клінічна лікарня №10" Одеської міської ради, де і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На переконання позивача, спірний заповіт не відповідав волі спадкодавця, а у діях посадової особи органу місцевого самоврядування наявні ознаки підробки, а тому вказаний заповіт має бути визнаний недійсним, а запис про його державну реєстрацію — виключений зі Спадкового реєстру.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання відповідач та його представник не з`явилися. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій він просив винести рішення згідно з чинним законодавством.

Дослідивши письмові докази, подані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Положеннями ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області та проживала в АДРЕСА_1 . 09 травня 2024 року на випадок своєї смерті склала заповіт. Згідно з текстом правочину, усе своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, і взагалі все те, що буде їй на день смерті належати, вона заповіла ОСОБА_2 , 1962 року народження.

Вказаний заповіт був посвідчений старостою Кривоозерського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області Ревво Л.М. 09 травня 2024 року. Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_4 і власноручно підписаний нею у присутності старости о 08.10 год.; особа заповідача встановлена, її дієздатність перевірена. Заповіт зареєстровано в реєстрі за №8-72 (а.с.42).

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Одеса Одеської області, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 10 травня 2024 року (зворот а.с.41).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №67/2024 (а.с.38-55), після смерті ОСОБА_4 у встановленому законом порядку із заявами про прийняття спадщини звернулися: позивач ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_5 (за законом), та відповідач ОСОБА_2 (за заповітом) (а.с.39), (зворот а.с.46-47).

Постановою приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Шинкарук Н.І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії №454/02-31 від 14 листопада 2024 року малолітньому ОСОБА_5 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його баби ОСОБА_4 .. Відмова мотивована тим, що ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 09 травня 2024 року старостою Кривоозерського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області Ревво Л.М. та зареєстрований у реєстрі за №8-72 (номер у Спадковому реєстрі 72434223), згідно з яким спадкодавець заповідала все своє майно іншій особі.

Водночас, листом КНП "Міська клінічна лікарня №10" Одеської міської ради №658 від 11 березня 2025 року підтверджується, що пацієнтка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , безперервно перебувала на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі: з 29 квітня 2024 року по 03 травня 2024 року — в урологічному відділенні, а з 03 травня 2024 року по 09 травня 2024 року (день смерті) — у відділенні урології та трансплантології (а.с.76). Зазначена інформація також підтверджується листом КНП "Міська клінічна лікарня №10" Одеської міської ради № 1911 від 23 червня 2025 року (а.с.100).

Згідно з посмертним епікризом від 09 травня 2024 року, пацієнтка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була ургентно госпіталізована до КНП "Міська клінічна лікарня №10" в урологічне відділення №1 зі скаргами на періодичні болі у поперековій ділянці, періодичні домішки крові в сечі, виражену загальну слабкість, нудоту, головокружіння та запаморочення. З анамнезу відомо, що за три місяці до цього їй було виконано МРТ таза, за даними якої визначено об`ємне утворення сечового міхура по задній стінці розмірами до 38 мм з інвазією вічок обох сечоводів, проростанням усіх шарів сечового міхура та ймовірною інвазією передньої стінки матки.

У відділенні пацієнтці проводилася симптоматична, інфузійна та дезинтоксикаційна терапія. Незважаючи на лікування, стан пацієнтки демонстрував негативну динаміку, у зв`язку з чим було прийнято рішення про проведення оперативного втручання в обсязі: ЧПНС білатерально. 07 травня 2024 року, враховуючи важкий стан пацієнтки та з метою контролю центрального тиску, виконано катетеризацію підключичної вени зліва. 09 травня 2024 року о 18.40 год. стан хворої різко погіршився, її було переведено до відділення АІТ (анестезіології та інтенсивної терапії). О 19.15 год. зафіксовано зупинку серцевої діяльності та розпочато реанімаційні заходи, які виявилися безуспішними. О 20.00 год. зафіксовано біологічну смерть ОСОБА_4 ..

Клінічний діагноз: Рак сечового міхура Т4 Nx Mx 3 ст., клінічна група 2; уретерогідронефроз білатерально; нефростомічний дренаж справа; гострий обструктивний пієлонефрит; гостре пошкодження нирок на фоні хронічної хвороби нирок; уросепсис; порушення толерантності до глюкози; поліорганна недостатність; гостра серцева недостатність; гостра легенева недостатність; атеросклеротичний кардіосклероз; ішемічна хвороба серця; гіпертонічна хвороба 3 ст., ст-2, ризик 4; СН-ІІІ; фібриляція передсердь, персистуюча форма.

КНП "Міська клінічна лікарня №10" Одеської міської ради територіально знаходиться за адресою: вул.Олексія Вадатурського, 61-А, м.Одеса.

Крім того, згідно з висновком експерта Миколаївського НДЕКЦ Міністерства внутрішніх справ України №СЕ-19/115-26/1952-ПЧ від 18 лютого 2026 року встановлено: Підпис у графі "Підпис заповідача" у заповіті від імені ОСОБА_4 від 09 травня 2024 року, який зареєстрований у реєстрі для реєстрації вчинених нотаріальних дій Кривоозерського старостинського округу за №8-72, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. Підпис у графі "Підпис осіб (їхніх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальної дії" на аркуші №13 реєстру для реєстрації вчинених нотаріальних дій Кривоозерського старостинського округу під номером нотаріальної дії №8-72, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою (а.с.159-173).

Отже, зібраними у справі та дослідженими судом доказами в їх сукупності беззаперечно підтверджено, що ОСОБА_4 09 травня 2024 року безвиїзно перебувала на стаціонарному лікуванні в медичному закладі у м.Одеса у вкрай важкому фізичному стані. Вона фізично не могла в цей день перебувати у селі Криве Озеро Друге Первомайського району Миколаївської області, де старостою Кривоозерського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Ревво Л.М. було оформлено оспорюваний заповіт, та особисто його підписувати.

Ураховуючи, що складання та посвідчення заповіту є одностороннім правочином, до цієї процедури застосовуються як загальні вимоги цивільного законодавства про чинність правочинів, так і спеціальні норми. Спеціальними вимогами закону щодо змісту заповіту та процедури його посвідчення є конкретні норми Книги шостої ЦК України "Спадкове право", положення Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року №3306/5.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Категорія волі та волевиявлення є ключовою для оцінки законності заповіту.

Положеннями ч.2 ст.1257 ЦК України встановлено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Законодавством чітко визначено вимоги до форми заповіту, процедури його посвідчення та стану заповідача, в якому він має перебувати під час вчинення цього одностороннього правочину

Положеннями ст.1247 ЦК України передбачено загальні вимоги до форми заповіту.

Загальними ці вимоги названо тому, що вони стосуються як випадків посвідчення заповіту нотаріусом, так і іншими посадовими особами, яким законом надано такі повноваження. Специфіка посвідчення заповітів деталізується у відповідній нотаріальній процедурі.

Названі у цій статті вимоги є мінімально необхідними, і їх недотримання тягне за собою наслідки, передбачені статтею 1257 ЦК України. До загальних вимог належать: письмова форма із зазначенням місця і часу складення заповіту, його особисте підписання заповідачем (або іншою особою у порядку частини четвертої статті 207 ЦК України), а також посвідчення нотаріусом або іншими уповноваженими посадовими, службовими особами відповідно до статей 1251, 1252 ЦК України.

При цьому відсутність бодай однієї із зазначених обов`язкових умов (зокрема, особистого підпису заповідача) є самостійною та безумовною підставою для визнання заповіту недійсним у судовому порядку. Стаття 1247 ЦК України визначає комплекс співіснуючих умов, де ключовим аспектом є саме вираження справжньої внутрішньої волі особи, скріплене її власним підписом.

Відповідно до ч.1 ст.1248 ЦК України, нотаріус (або уповноважена посадова особа) посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Згідно з ч.1 ст.1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1252 ЦК України встановлено, що заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров`я, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров`я. Відповідно до частини сьомої цієї ж статті, заповіти таких осіб посвідчуються виключно при свідках.

Законодавець встановив чітку послідовність та територіальну підсудність щодо осіб, які мають право посвідчувати заповіт: загальним правилом є посвідчення заповіту нотаріусом. За умови відсутності нотаріуса у сільському населеному пункті, право посвідчення заповіту (крім секретного) надано уповноваженій посадовій особі органу місцевого самоврядування, а у разі перебування особи в стаціонарному лікувальному закладі — відповідному медичному персоналу цього закладу.

Ч.1 ст.37 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють визначені нотаріальні дії, зокрема: посвідчують заповіти (крім секретних), за умови відсутності в такому населеному пункті нотаріуса.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що посадові особи органів місцевого самоврядування мають право посвідчувати заповіти виключно в межах території своєї територіальної громади (населеного пункту) та щодо осіб, які фізично перебувають на цій території.

Отже, посадова особа органу місцевого самоврядування не вправі вчиняти нотаріальну дію, зокрема посвідчувати заповіт, поза межами своєї територіальної компетенції (свого населеного пункту).

Аналізуючи зазначені нормативні акти, суд приходить висновку, що здійснення посадовою особою органу місцевого самоврядування нотаріальних дій виключно в межах визначеного населеного пункту є невід`ємною складовою встановленого законом порядку вчинення таких дій. Вчинення посадовою особою органу місцевого самоврядування посвідчувального напису на правочині поза межами своєї території, за винятком прямо визначених законом випадків, є суттєвим порушенням порядку посвідчення правочину.

Вимагаючи від заповідача додержання обовязкової процедури посвідчення заповіту, законодавець одночасно вживає заходів щодо охорони його прав, оскільки покладає на посадових осіб обовязок чітко дотримуватись вимог закону. Така правоохоронна функція нотаріального процесу передбачена передусім для захисту прав громадян, які можуть бути юридично необізнаними щодо процесуальних особливостей, які свідчать про дійсність заповіту.

Безумовно, ключове значення для дійсності заповіту має вільне волевиявлення заповідача. Порушення порядку посвідчення заповіту тягне за собою його недійсність не через надмірний формалізм процесуальних вимог, а тому, що дотримання цих вимог є єдиним законним способом належного засвідчення справжньої волі заповідача. У разі, коли порядок такого засвідчення порушено, такий заповіт не може вважатися таким, що відповідає дійсній волі спадкодавця, так само як не можна визнати правомірними дії посадової особи органу місцевого самоврядування, яка вийшла за межі свого правового статусу та територіальної юрисдикції. Дотримання встановленої процедури є гарантією захисту волевиявлення особи від зловживань та підробки.

В силу принципу територіальної організації діяльності суб`єктів владних повноважень та надання публічних послуг, територіальна організація діяльності органів нотаріату та уповноважених посадових осіб переслідує легітимну мету щодо забезпечення законності та рівномірності надання таких послуг. На основі принципу територіальності, встановленого відповідно до ст.133 Конституції України, діяльність публічних органів здійснюється за ознакою відокремлення та поєднання населених пунктів в окремі територіальні одиниці. Усі закони та нормативно-правові акти держави, визначаючи повноваження та компетенцію органів і посадових осіб, передбачають їх реалізацію у суворій відповідності до територіального устрою України.

Оскільки посадові особи органів місцевого самоврядування здійснюють повноваження щодо посвідчення правочинів від імені держави, тим самим підтверджуючи їх легітимність, зазначені положення про суворе дотримання правопорядку повною мірою поширюються й на їхню діяльність. Свобода волевиявлення не може трактуватися таким чином, щоб її реалізацією нівелювалися імперативні вимоги законодавства щодо форми правочину та законності його посвідчення.

Ст.203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а сам правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. За змістом ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

На підставі досліджених доказів судом беззаперечно встановлено, що оспорюваний заповіт від 09 травня 2024 року від імені ОСОБА_4 нею не підписувався, а її волевиявлення на випадок смерті у спосіб, визначений цим документом, не здійснювалося, оскільки спадкодавець у цей час перебувала у важкому стані в стаціонарі медичного закладу іншого регіону (м.Одеса).

За таких обставин, оскільки оформлення заповіту відбулося з порушенням вимог закону щодо його форми, процедури посвідчення та за повної відсутності волі самого заповідача, спірний заповіт не може породжувати будь-яких правових наслідків, а позовна вимога про визнання його недійсним є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до підпункту 1.3.2 пункту 1.3 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5 (далі — Положення), реєстратором Спадкового реєстру є Державне підприємство "Національні інформаційні системи" та його регіональні філії щодо заповітів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом 2.1.6 розділу ІІ Положення, Реєстратором до Спадкового реєстру вносяться відомості про заповіти, зокрема щодо визнання заповіту недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Оскільки оспорюваний заповіт визнано судом недійсним через відсутність волевиявлення спадкодавця та підробку підпису, реєстраційний запис про такий заповіт у Спадковому реєстрі порушує спадкові права малолітнього ОСОБА_5 за законом. За таких обставин, вимога про скасування реєстраційного запису (його виключення) є належним і похідним способом захисту порушеного права, що підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, надавши оцінку в сукупності всім дослідженим доказам у справі, суд приходить висновку, що позовні вимоги є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 80, 81, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, —

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Шинкарук Надії Іванівни, про визнання заповіту недійсним та виключення зі Спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту — задовольнити повністю.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , посвідчений старостою Кривоозерського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області Ревво Л.М. 09 травня 2024 року, зареєстрований у реєстрі за №8-72 (номер заповіту у Спадковому реєстрі 72434223).

Виключити зі Спадкового реєстру запис про державну реєстрацію заповіту ОСОБА_4 , посвідченого старостою Кривоозерського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області Ревво Л.М. 09 травня 2024 року, зареєстрований у реєстрі за № 8-72 (номер заповіту у Спадковому реєстрі 72434223).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422.40 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя :