Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №467/463/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/463/26

Провадження № 2-а/467/10/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29.05.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Догарєвої І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в :

Представник позивача, адвокат Риженко Д.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Арбузинського районного суду Миколаївської області із позовною заявою в порядку адміністративного судочинства до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Просив визнати протиправною та скасувати постанову №1899 від 07.11.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яку було винесено начальником відповідача та якою було накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000,00 грн. Разом із позовною заявою представник позивача, адвокат Риженко Д.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся із заявою, у якій просив поновити позивачу строк звернення до суду із позовом.

В обґрунтування позову представник позивача вказував, що 09.10.2025 року в сервісному центрі МВС позивача було затримано працівниками поліції та доставлено до відповідача, де він перебував до вечора та після того, як працівники позивача дізнались про наявні у позивача захворювання відпустили його додому.

26.03.2026 року позивач дізнався про те, що на його банківські рахунки було накладено арешт. В той же день позивач звернувся з заявою до Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області, де дізнався про відкрите виконавче провадження та отримав постанову відповідача №1899 від 07.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУПАП, яка була складена начальником відповідача. Відповідно до мотивувальної частини вказаної постанови, 09 жовтня 2025 року о 08-45 під час дії особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до відповідача працівниками поліції був доставлений позивач, під час проведення звірки облікових даних виявлено ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме, позивач не пройшов медичний огляд на визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством, чим порушив вимоги п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до Закону України військовозобов`язані та резервісти зобов`язані проходити медичний огляд (ВЛК) під час мобілізації. Позивач вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУПАП та на нього було накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Посилаючись на норми діючого законодавства щодо направлення військовозобов`язаних на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, представник позивача зазначив, що керівником відповідача не приймалося рішення та не видавалося направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду позивача. Направлення на ВЛК позивачу під особистий підпис з доведенням вимог законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду не вручалось. Позивач не викликався до ТЦК та СП для проходження медичного огляду з метою визначення його придатності до військової служби. На розгляд адміністративних матеріалів позивач у жодний спосіб не запрошувався. Оскаржувана постанова була винесена без участі та без відома позивача. Примірник оскаржуваної постанови надісланий позивачу не був. Таким чином, позивач не має бути притягнутим до адміністративної відповідальності за відсутності факту адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді від 15.04.2026 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, відкрито провадження у справі за зазначеною позовною заявою. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

22.04.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що протокол №1087 від 09.10.2025 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП складений у присутності ОСОБА_1 , про день, час та місце розгляду справи, 24.10.2025 року о 14-00 год. У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет №3 ОСОБА_1 повідомлено при ознайомленні з протоколом. До протоколу позивач надав пояснення, зазначивши, що він не проходив ВЛК так як ніхто не повідомив його про необхідність проходження ВЛК. 20.10.2025 року ОСОБА_1 у телефонному режимі звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з усною заявою, мотивуючи віддаленістю свого місця проживання від ІНФОРМАЦІЯ_2 та погіршенням стану здоров`я, з проханням відкласти розгляд справи на 07.10.2025 року 14-00 год. Узгодивши нову дату розгляду справи, посадові особи відповідача повідомили позивача усно та шляхом направлення повідомлення.

По суті адміністративного правопорушення зазначено, що станом на дату вчинення правопорушення, 08.06.2025 року діяв особливий період. Позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 є порушником військового обліку з 26.02.2015 року. 09.10.2025 року о 08-45 год. Під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 співробітниками поліції був доставлений ОСОБА_1 , під час звірки облікових даних виявлено, що ним вчинено адміністративне правопорушення, а саме він не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно рішення ВЛК чи відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги п.3 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На підставі протоколу та зібраних доказів 07.11.2025 року начальником відповідача винесено оскаржувану постанову.

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до наявної інформації в реєстрах та базах даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС та ЗСУ військовозобов`язаних ОСОБА_1 не завершив уточнення даних, а саме не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби, що передбачено вимогами ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Але так як позивачем зазначених дій вчинено не було, то 08.06.2025 року статус позивача змінено на «порушник військового обліку», після чого було сформовано і направлено звернення до органів поліції про супроводження та доставлення військовозобов`язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК. 07.11.2025 року відповідачем було направлено оскаржувану постанову позивачу.

На підставі викладеного, вимог діючого законодавства позовна вимога про скасування постанови №1899 від 07.11.2025 року, яку виніс начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має під собою законних підстав.

Ухвалою від 15.05.2026 року розгляд справи відкладено з метою забезпечення можливості позивача подати відповідь на відзив.

25.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просив відхилити відзив представника відповідача та наполягав на задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування своєї позиції зазначив, що на противагу аргументам позивача проте, що він не викликався до ТЦК та СП для проходження медичного огляду з метою визначення його придатності до військової служби представник відповідача перелічив лише норми права, що регулюють мобілізаційне законодавство та заключив, що позивач не завершив уточнення даних, а саме: не пройшов медичний огляд з посиланням на витяг з системи «Оберіг». Крім того не прибув до відповідача без поважних причин та є ухилянтом. Також представник відповідача зазначив, що вчасно надіслав примірник оскаржуваної постанови позивачу. Втім, наведені представником відповідача доводи не спростовують обґрунтованість та законність позовних вимог. Відповідачем не додано жодного доказу того, що позивач звертався до нього з прохання про відкладення розгляду його справи, при цьому справа не була розглянута у вказаний відповідачем у протоколі час. Отже, позивач не знав, та не міг знати, що його справа буде розглянути в інший день. Відповідач не надав жодного доказу надіслання повідомлення відповідачу про зміну дати та часу розгляду його справи відповідачем. Відповідно до мотивувальної частини оскаржуваної постанови, позивач не пройшов медичний огляд на визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством, чим порушив вимоги п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до Закону України військовозобов`язані та резервісти зобов`язані проходити медичний огляд (ВЛК) під час мобілізації. В той же час, рішення ВЛК, чи відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 про необхідність проходження медичного огляду позивачем відповідач так і не надав через їх відсутність. Отже, відповідач не надав як підстав для проходження медичного огляду, в тому числі доказів отримання позивачем направлень та повісток на проходження ВЛК, так і доказів сповіщення позивача про необхідність з`явитись до відповідача для вказаних мобілізаційних заходів. Жодного належного заперечення з посиланням на відповідні норми права відповідач з вказаного доводу позову не надав.

Сторони, їх представники належним чином повідомлені про розгляд справи.

Інші заяви по суті справи від сторін та їх представників до суду не надходили.

Вирішуючи справу у письмовому провадженні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, з врахуванням позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, на основі наданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що постановою №1899 про адміністративне правопорушення від 07.11.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 17 000,00 грн. В мотивувальній частині постанови зазначено, що 09.10.2025 року о 08 год. 45 хв. під час дій особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 , співробітниками поліції був доставлений громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час проведення звірки облікових даних виявлено ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме, ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ВЛК чи відповідного РТЦК та СП, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством, чим порушив вимоги п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до Закону України, військовозобов`язані та резервісти зобов`язані проходити медичний огляд (ВЛК) під час мобілізації, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із частинами 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів свідчить про те, що законодавець за певних умов на військовозобов`язаних покладає обов`язок уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України 24.02.2022 року Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, яким на території України з 24.02.2022 року введено воєнний стан, строки якого неодноразового продовжувалась та який наразі діє.

Законом України №2105-IX від 03.03.2022 року затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і на даний час.

Саме з періоду оголошення Президентом України рішення про мобілізацію законодавець пов`язує настання особливого періоду під час якого громадянами України зобов`язуються виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

У подальшому, частину 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024 року, який набрав чинності 18.05.2024 року.

Абз. 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» передбачено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Вказаний обов`язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487.

За приписами пункту 17-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема, належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Отже, станом на дату вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення 09.10.2025 року діяв особливий період.

За даними облікової карти до військового квитка (військово-облікового документу) * НОМЕР_1 * ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та є військовозобов`язаним, тип картотеки: картотека вільних залишків; тип підкартотеки: підлягають призову під час мобілізації, а отже на нього поширюється дія норм вищеперелічених законодавчих актів.

За таких обставин у ОСОБА_1 виник обов`язок з уточнення своїх персональних даних у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 року (включно) у визначений законодавцем спосіб.

Однак, згідно фактичних обставин справи, ОСОБА_1 не уточнив своїх персональних даних та не пройшов медичний огляд для визначення придатності до виконання військового обов`язку.

09.10.2025 року, під час дії особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 , співробітниками поліції був доставлений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де під час проведення звірки облікових даних виявлено, що ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме, ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно рішення ВЛК чи відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги п.3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення №1087 було складено 09.10.2025 року в присутності позивача та свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Позивач у протоколі пояснив, що не проходив ВЛК так як знаходився у стаціонарі. Аналогічні пояснення ОСОБА_1 надав 09.10.2025 року на окремому аркуші. Протокол про адміністративне правопорушення було підписано позивачем та отримано його другий екземпляр. ОСОБА_1 роз`яснено положення ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Також в протоколі адміністративне правопорушення, визначено і повідомлено (оголошено) при свідках (які зазначені вище), що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14 год. 00 хв., 24.10.2025 року в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 , каб № 3.

Факт вчиненого правопорушення підтверджується також даними облікової карти до військового квитка (військово-облікового документу) * НОМЕР_1 * військовозобов`язаного ОСОБА_1 , в якому зазначено що позивач визнаний порушником військового обліку з 08.06.2025 року.

Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.

Згідно частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 порушено законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а тому його цілком правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Водночас, суд відхиляє доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 не повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки таке твердження спростовується даними протоколу про адміністративне правопорушення №1087 від 09.10.2025 року, за змістом якого позивачу роз`яснено його права та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14-00 год. 24.10.2025 року. Позивач у зазначену дату для розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не з`явився, розгляд справи було відкладено, а позивач повідомлений про наступну дату розгляду, що підтверджено повідомленням вих. №12597 від 13.10.2025 року.

Після розгляду справи, постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУПАП №1899 від 07.11.2025 року була направлена позивачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується копією супровідного листа, яким було направлено екземпляр постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача (вих. №13348/2 від 07.11.2025 року).

Не є юридично спроможними твердження представника позивача про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт вручення ОСОБА_1 повістки і направлення на проходження військово-лікарської комісії, адже в спірних правовідносинах обов`язок із уточнення своїх персональних даних щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до виконання військового обов`язку у військовозобов`язаного виник в силу закону, а не у зв`язку направленням органом ТЦК та СП відповідної повістки.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За принципами змагальності сторін і диспозитивності, закріпленими у статті 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому суд враховує, що обов`язок доказування у адміністративному судочинстві визначено статтею 77 КАС України, згідно із якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов`язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

За фактичними обставинами справи, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП (не уточнення своїх персональних даних щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до виконання військового обов`язку).

Жодних доказів, які б спростовували вчинення ОСОБА_1 такого правопорушення та підтверджували уточнення персональних даних щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до виконання військового обов`язку, матеріали справи не містять.

Поданий позивачем позов та додані до нього документи не містять підтвердження факту порушення порядку або ж процедури, передбаченої для розгляду уповноваженою на те особою справи про адміністративне правопорушення та винесення відповідної постанови, а оспорювана постанова відповідає визначеним у ст. 283 КУпАП вимогам.

Виявивши правопорушення, уповноважена на те особа, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 виконав свої безпосередні посадові обов`язки і притягнув винну особу до відповідальності. При цьому діяв правомірно.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч.3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн відповідає вимогами чинного законодавства, принципу невідворотності покарання і прагнення народу України жити в правовій державі, що передбачає не лише відповідальність держави перед громадянами, а і обов`язок громадян дотримуватись вимог закону. Тим більше, в умовах збройної агресії російської федерації проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпеку інших громадян і саме існування держави, і є нагальна потреба в належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії та наявні високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання конституційного обов`язку захисту Вітчизни.

Відповідно до вимог пункту 1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог закону, підстави для її скасування відсутні, а тому рішення суб`єкта владних повноважень щодо винесення останньої слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушеннявідмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 ; зареєстрований по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження по АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя І.О.Догарєва