Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №644/1153/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/1153/26

Провадження № 2/644/2433/26

01.06.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Зайцевої М.С.,

за участю секретаря – Селіхової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №2753852 від 08.07.2020 року у розмірі 32636 грн.; судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 3328 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.07.2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» був укладений Договір про споживчий кредит №2753852, згідно з умовами якого відповідачка отримала 9950 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до умов договору споживач зобов`язаний у встановлений строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит в сумі визначеній Кредитним договором. 26.02.2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021. На підставі даного договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідачки. Сума заборгованості відповідача становить 32636 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка, з них: заборгованість за тілом кредиту- 9950 грн., заборгованість за процентами- 22686 грн.

Ухвалою суду від 13.02.2026 року відкрито провадження та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив суд розглянути справу без його участі, у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що з позовними вимогами не погоджується повністю. Кредитний договір укладено 07.08.2020 року. Останній платіж було здійснено у 2020 році. З 2021 року зобов`язання перебуває у простроченні. Позов подано у 2026 році, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України. Відповідно до ст. 267 ЦК України просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову повністю. Крім того, позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги та повного обґрунтованого розрахунку заборгованості із розподілом на тіло кредиту, проценти та штрафні санкції. Розмір заявлених штрафних санкцій є явно неспівмірним відповідно до ст. 551 ЦК України. Просить суд застосувати строк позовної давності. Справу просить розглянути без її участі.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що 08.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №2753852 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 9950 грн. на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору № 2753852 від 08.07.2020 року, на умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. У п. 1.3., передбачено, що сума кредиту (загальний розмір) складає: 9950,00 гривень. Тип кредиту – кредит. Згідно з п. 1.4., строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. Враховуючи п. 1.5., тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: відповідно до п. 1.5.2., застосовується: стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми- у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1- 4.6 цього Договору; - у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України. Аргументи відповідача про те, що позивач не подав до суду «Привила надання фінансових кредитів ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у редакції на дату укладання кредитного договору є необґрунтованими, оскільки вони розміщенні у вільному доступі на Веб-сайті Первинного кредитора. Таким чином, заборгованість відповідача перед Позивачем становить 32636 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 9950 грн.; заборгованість за процентами – 22686 грн. Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти на споживчі потреби. Відповідач у свою чергу порушив умови договору, відповідно до яких зобов`язувався погашати кредит та проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором. Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із кредитором, якщо дійсно вважав встановлення типу процентної ставки несправедливою умовою, натомість відповідач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Позивачем було надано належні докази на підтвердження заборгованості відповідача та перерахування коштів за кредитним договором, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості може вважатися належним доказом, що підтверджує суму боргу, а наданий Лист про перерахування коштів є належним доказом, який підтверджує видачу кредитних коштів. 26.02.2021 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2753852 від 08.07.2020 року. Усі документи на підтвердження відступлення права вимоги за даним кредитним договором додано до позовної заяви, а саме: копію Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 року, копію Витягу із реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог №ККАУ-26022021 від 26.02.2021 року, що всупереч доводам відповідача містить достатні дані, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, містить підписи сторін та скріплений печатками, акт приймання-передачі Реєстру боржників, копію платіжного доручення до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021. Щодо строків позовної давності, зазначив, що позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду.

Судом встановлено, що 07.08.2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» був укладений Договір про надання споживчого кредиту №2753852, згідно з умовами якого відповідачка отримала 9950 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені договором.

Відповідачка підписала договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором С100678 07.08.2020 року 18.16.21.

Згідно п. 1.3 договору, сума кредиту складає 9950 грн., тип кредиту-кредит.

Згідно з п. 1.4 договору, строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Згідно п. 1.5. договору, тип процентної ставки – фіксована, за користування кредитом нараховуються проценти.

Відповідно до п. 1.5.2., кредиту, застосовується: стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту- у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п. п.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1- 4.6 цього Договору; - у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Відповідно п. 2.1 договору, кредит надається в безготівковій формі на банківський рахунок клієнта використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно п. 2.2 договору, сума кредиту перераховується товариством протягом трьох робочих днів з моменту укладання договору.

Згідно з п 3.1 договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/ факт” .

У п. 3.2. договору зазначено, до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до Розділу 4 Договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Згідно п. 5.1. договору, товариство має право вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених Договором.

Згідно з п. 5.4. договору, споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Відповідно до п. 9.8. договору, споживач підтверджує, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація щодо споживчого кредитування.

Пунктом 4.1. договору передбачена можливість пролонгації строку кредитування. Строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п. 4.2-4.5 договору.

Договір про споживчий кредит №2753852підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису. Графік платежів до договору про надання споживчого кредиту №2753852 від 07.08.2020 року також підписаний відповідачкою електронним підписом. Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 07.08.2020 року електронним підписом, містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

Згідно довідки №6512-ВП від 16.12.2025 року ТОВ «Авентус Україна», 07.08.2020 року на суму 9950 грн. маска картки 5168хххх6909, код авторизації 438766.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 , з якою було укладено договір про надання споживчого кредиту №2753852 від 07.08.2020 року, ідентифікована ТОВ «Авентус Україна».

26.02.2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», уклали Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26.02.2021 року, у відповідності до умов якого право вимоги за договором про споживчий кредит №2753852 від 08.07.2020 року передано ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26.02.2021 року до позивача перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит №2753852 від 08.07.2020 року, в якому боржником вказана ОСОБА_1 .

Відповідачкою порушено умови договору в частині своєчасного повернення суми кредиту з нарахованими відсотками. Згідно розрахунку заборгованості по договору про споживчий кредит №2753852 від 08.07.2020 року, за ОСОБА_1 виникла заборгованість за договором в загальному розмірі 32636 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту- 9950 грн., заборгованість за процентами- 22686 грн.

Викладене підтверджується розрахунком, витягом з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 вказаного закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору про споживчий кредит №2753852 від 07.08.2020 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою, вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного підпису, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

При цьому відповідачкою ОСОБА_1 не заперечується факт укладання договору про надання споживчого кредиту №2753852 від 07.08.2020 року та отримання грошових коштів.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору факторингу та реєстру прав вимоги, а тому до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит № 2753852 від 07.08.2020 року.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Відповідачка не надала суду жодних доказів, які б спростували факт видачі кредитних коштів, або факт погашення заборгованості.

Під час розгляду справи встановлено, що договір від про надання споживчого кредиту містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк повернення коштів, погашення кредиту, розмір відсоткової ставки (річної), відповідальність сторін, він підписаний сторонами, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, на момент укладення договору позичальниця не заявляла додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому частково виконувала його умови, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

Однак, отримавши кошти в кредит, в порушення умов виконання договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 свої зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконала.

Посилання відповідачки щодо ненадання належних доказів переходу права вимоги та повного обґрунтованого розрахунку заборгованості суд до уваги не бере, оскільки матеріали справи містять докази, що підтверджують перехід права вимоги до позивача від первісного кредитора. Договір про відступлення права вимоги від 26.02.2021 року у встановленому порядку недійсним не визнаний, а тому підтверджено, що Товариство набуло права вимоги до боржника. Розрахунок кредитної заборгованості, здійснений при відступленні права вимоги, є підтвердженням суми заборгованості.

Посилання відповідачки на заявлені штрафні санкції, які вона вважає є неспівмірними згідно ст. 551 ЦК України, суд до уваги не бере, оскільки позивачем не заявлялися вимоги щодо стягнення неустойки. Позивачем не здійснювалося нарахування будь-яких штрафних санкції за порушення умов договору та не ставилося питання про стягнення неустойки, а заявлялися вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту та нарахованими відсотками. Відповідачка помилково ототожнює, що проценти за користування кредитом (правове регулювання ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України) є неустойкою (пенею) за невиконання боржником зобов`язань за договором.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить стягнути заборгованість за договором №2753852 від 08.07.2020 року з ОСОБА_1 в розмірі 32636грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту- 9950 грн., заборгованість за процентами- 22686 грн.

Відповідачка заперечує проти розміру відсотків, які були нараховані після спливу строку дії договору.

Відповідно до п. 1.4 договору, строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком до договору.

Відповідно до п. 1.5. договору, тип процентної ставки- фіксована, п. 1.5.2 стандартна процентна ставка застосовується у розмірі 1.90% в день від суми кредиту та застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного у п. 1.4 договору.

Пунктом 4.1. договору передбачена можливість пролонгації строку кредитування. Строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п. 4.2-4.5 договору.

Згідно п. 4.2 договору, споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає менше 400 грн. може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 договору.

Доказів, що свідчили б про продовження дії договору матеріали справи не містять.

Таким чином за користування кредитними коштами відповідачка мала сплатити відсотки за користування кредитом за 30 днів користування.

У постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач не скористався.

Отже, суд зазначає, що у цій справі ТОВ «ФК Кредит-Капітал» необґрунтовано розрахувало відсотки поза межами строку кредитування та не надало доказів збільшення/зміни строку кредитування.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

При зверненні до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 22685 гривень, яка утворилася поза межами строку кредитування.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками кредитування суперечить вимогам ЦК України.

Представник позивача посилається на те, що всі нарахування відсотків нараховувалися в межах погоджених умов кредитного договору. Однак, такі доводи є необґрунтованими та не можуть бути взяти до уваги.

Суду не надано докази того, що строк дії кредитного договору (30 днів) було пролонговано в установленому порядку.

Таким чином, стягненню з відповідачки підлягають відсотки за користування кредитом протягом 30 днів за відсотковою ставкою (стандартна), визначеною договором в розмірі 1,90 % за день користування кредитом в розмірі 5671,50 грн. (9950 х 1,90 % х 30).

Таким чином, суд задовольняє позов частково і стягує з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором в розмірі 15621,50 грн., яка складається: 9950 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5671,50 грн. - заборгованість за відсотками.

Щодо поданої відповідачкою заяви про застосування строку позовної давності суд враховує наступне.

Позивач звернувся до суду із позовом у лютому 2026 року, в якому заявлено вимогу про стягнення з відповідачки заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 08.07.2020 року.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Строк карантину неодноразово продовжувався, в зв`язку з чим карантин в Україні діяв в період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

04.09.2025 набув чинності Закон України № 4434-IX від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності. Вказаним законом внесено зміни до ЦК України, зокрема з його перехідних положень виключається норма, що зупиняла на час воєнного стану перебіг строку позовної давності, отже, перебіг строку, позовної давності від 04.09.2025 року відновлено.

Згідно з умовами договору про споживчий кредит №2753852 від 07.08.2020 року відповідачка повинна була повернути кредитні кошти до 06 вересня 2020 року. Позивач мав звернутися із позовом про стягнення з відповідачки грошових коштів за договором не пізніше 06 вересня 2023 року (три роки від дня, коли відповідач мав повернути кредит за умовами договору).

Таким чином, трирічний строк позовної давності для звернення до суду щодо договору від 08.07.2020 року не пропущений, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до вимог позивача строку позовної давності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, що відповідачка не належним чином виконує свої зобов`язання, суд позовні вимоги задовольняє і стягує з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 2753852 від 07.08.2020 року в загальному розмірі 15621,50 грн., яка складається: 9950 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5671,50 грн. - заборгованість за відсотками.

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

З приводу вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з положеннями п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата),підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет»; ордер адвоката Усенко М.І., акт №182 від 12.01.2026 року наданих послуг; детальний опис наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 12.01.2026 року, в якому зазначені послуги, які надані, кількість годин. Згідно акту, загальна сума витрат – 8000 грн.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання. Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

В зв`язку з викладеним, суд стягує з відповідачки на користь позивача понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме стягує судовий збір в розмірі 1592,98 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2393,29 грн.

Таким чином, суд вважає, що з відповідачки підлягає стягненню сума кредитної заборгованості в розмірі 15621,50 грн., а також судові витрати, з яких 1592,98 грн. - сплачений позивачем судовий збір та 2393,29 грн. - витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 5,10-13, 81, 83, 141, 264-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №2753852 від 08.07.2020 року у розмірі 15621,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1592,98 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2393,29 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, б. 1, 28 корп., 4-й пов., ЄДРПОУ: 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя: М. С. Зайцева