Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №644/11742/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/11742/25

Провадження № 2/644/1237/26

28.05.2026

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді – Попової В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача – адвокат Михайлова Ю.В., яка діє на підставі довіреності № 024537/25 від 22.07.2025 в інтересах позивача, звернулася до Індустріального районного суду міста Харкова через підсистему «Електронний суд» з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 27.01.2021 у розмірі 91 028 грн 05 коп. Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 745 грн 70 коп. просить покласти на відповідача.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг.

27.01.2021 підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту № 501291752 відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід?ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі - Угода). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та Банком. Банк прийняв пропозицію відповідача. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

Таким чином, 27.01.2021 між банком та відповідачем було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 501291752, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ

«Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 40 554,25 грн; процентна ставка - 21,99 % річних, тип ставки - фіксована;

строк кредиту - 60 місяців; дата повернення кредиту - 27.01.2026;

порядок повернення кредиту - частинами згідно із графіком платежів;

для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку. Власним підписом позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту,

надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз?яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов?язань за договором. Банк виконав взяті на себе зобов?язання, надавши позичальнику кредит відповідно до узгоджених умов. Позичальник кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером № 24865933 від 27.01.2021, випискою по позичковому рахунку № НОМЕР_2 та випискою по рахунку для повернення заборгованості НОМЕР_3 . Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна заборгованість згідно з угодою № 501291752 від 27.01.2021 становить 91 028 грн 05 коп., яка складається з: 34 857 грн 70 коп. – заборгованість по тілу кредиту, 22 275 грн 43 коп. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 33 894 грн 92 коп. – заборгованість по комісії. За вищевикладених обставин АТ «Сенс Банк» вимушено звернутись до суду із цією позовною заявою.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року позовна заява прийнята, провадження відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином та своєчасно. 26.05.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача – Михайлова Ю.В., в якій зазначено, що АТ «Сенс Банк» підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення суду на підставі наявних у справі доказах.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно шляхом направлення судових повісток в електронний кабінет, про що свідчать довідки про доставку, наявні в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив.Заяв, клопотань тощо до суду від відповідача не надходило.

Відомості про дати та час судових засідань знаходяться у вільному доступі на офіційному сайті Судової влади за адресою в мережі Інтернетhttps://court.gov.ua/fair/ та сайті Індустріального районного суду міста Харкова.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, з письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», в якій зазначив свої персональні дані, зокрема: ПІБ, дата народження, РНОКПП, дані свого паспорта, адресу проживання та реєстрації, номер мобільного телефону, місце роботи, розмір основного доходу тощо (а.с. 9).

Відповідно до п. 2.1.1. Анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив акцепт публічної пропозиції та укладення Договору між ним та АТ «Альфа Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сайті Банку.

Відповідно до оферти на укладення угоди про надання кредиту № 501291752 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкритті відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі - Угода). Підставою для укладення Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що уладений між ним і банком. ОСОБА_1 зазначив умови для укладення Угоди: тип кредиту – кредит готівкою, сума кредиту – 40 544 грн 25 коп., процентна ставка – 21.99% річних, тип ставки – фіксована; строк кредиту – 60 місяців (а.с. 8).

Згідно п. 1. Оферти, під час користування кредитом ОСОБА_1 пропонує Банку надавати йому послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах , що визначені цим пунктом та Договором, за надання яких пропонує встановити комісійну виногороду, а саме: за надання кредиту 0.00% від суми кредиту, за обслуговування кредиту 2.40% від суми кредиту, зазначеної в Оферті без ПДВ.

Згідно п.п. 2.-3. Оферти, дата повернення кредиту – 27.01.2026; кредит надається позичальнику для власних потреб у розмірі 34 359 грн 53 коп., спосіб видачі-переказ коштів на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714.

Окрім того, до матеріалів справи долучений паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 , у якому викладені умови кредитування з урахуванням побажань споживача, зокрема: сума/ліміт кредиту – 40 544 грн 25 коп., строк кредитування – 60 місяців, процентна ставка – 21.99%, тип процентної ставки – фіксована; розмір платежу – 973 грн 06 коп.; загальні витрати за кредитом – 91 197 грн 38 коп., орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом – 125 556 грн 91 коп., реальна річна процентна ставка – 99.04% (а.с. 12).

Крім того, сторони узгодили в письмовій формі Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який підписано сторонами (а.с. 10).

ОСОБА_1 також власноруч підписав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 11).

Встановлено, що банк надав відповідачу грошові кошти у сумі 40 544 грн 25 коп., що підтверджується копією Меморіального ордеру № 24865933 від 27 січня 2021 року, де отримувачем зазначений ОСОБА_1 , призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором № 501291752 від 27.01.2021 (а.с. 16).

З долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що станом на 29.09.2025 за кредитним договором № 501291752 від 27.01.2021 ОСОБА_1 має заборгованість: за тілом кредиту – 34 857 грн 70 коп., по відсотках – 22 275 грн 43 коп., по комісії 33 894 грн 92 коп., сума для погашення договору – 91 028 грн 05 коп.(а.с. 17-18).

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про найменування АТ «Сенс Банк» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань 30.11.2022. Вказані обставини підтверджені копією витягу з державного реєстру банків станом на 02.12.2022.

11.04.2025 АТ «Сенс Банк» направив на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, в якій вимагає протягом 30 календарних днів з дня отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме: 91 028 грн 05 коп. (а.с. 19).

Матеріали справи не містять відомостей, що відповідач виконав вимогу та сплатив заборгованість.

Відповідно до виписки з рахунка ОСОБА_1 за період з 27.01.2021 по 29.09.2025 вбачається, що відповідачу 27.01.2021 встановлено кредитний ліміт у розмірі 40 544 грн 25 коп., останій користувався наданими банком коштами, частково виконував зобов`язання щодо їх повернення.

Відтак, суд доходить висновку, що встановлені вище обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 прав позивача на належне виконання боржником своїх зобов`язань.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

У постанові від 06 травня 2020 року, прийнятій у справі №372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі 372/223/17, на яку є посилання у касаційній скарзі, від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц.

Ураховуючи викладене, надані банком розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка по рахунку боржника, які містять відомості щодо руху коштів за кредитним зобов`язанням та складових заборгованості, є належними та достатніми доказами в розумінні ст. 77, 80 ЦПК України щодо наявності заборгованості та її розміру.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Сенс Банк».

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Положеннями ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

За змістом частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти, користувався ними та частково виконував зобов`язання щодо їх повернення, однак належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, отримані та використані позичальником кошти, останій в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернув.

Таким чином, приймаючи до уваги невиконання відповідачем ОСОБА_1 обов`язків щодо своєчасного повернення кредиту за Угодою про надання споживчого кредиту № 501291752 від 27.01.2021, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги АТ «Сенс Банк» в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в сумі 34 857 грн 70 коп. та по відсотках – 22 275 грн 43 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Однак, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення комісії в сумі 33 894 грн 92 коп. є необґрунтованими виходячи з такого.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

В той же час, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зі змісту Кредитного договору № 501291752 від 27.01.2021, неможливо визначити та встановити, за які саме послуги надані банком, встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту.

З матеріалів справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надавались ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 33 894 грн 92 коп. суд відмовляє з підстав їх необґрунтованості.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає необхідним стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 1 520 грн 40 коп. (57 133 грн 13 коп./91 028 грн 05 коп.*2 422 грн 40 коп.).

Крім того, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 745 грн 70 коп.

Згідно з положеннями п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На обґрунтування стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи наявні наступні копії документів: довіреність № 025521/26 від 13.01.2026 на уповноваження АТ «Сенс Банк» адвоката Михайлову Ю,В. представляти його інтереси на підставі договору про надання правової допомоги № 1006 від 28.01.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001351 видане 26 квітня 2024 на Михайлову Ю.В.; договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, укладеного між АТ «Сенс Банк» та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» в особі керуючого партнера Лойфера А.Е. (а.с. 26-32, 35, 56).

У постанові від 14.11.2024 у справі № 161/629/23 Верховний Суд зробив висновок про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін..), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зауважує, що суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, розрахунку таких витрат.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, з яких би суд міг встановити, що саме Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» була надана професійна правнича допомога у конкретній справі щодо боржника ОСОБА_1 .

Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що адвокат Михайлова Ю.В. здійснює свою діяльність від Адвокатського об`єднання «СмартЛекс», з яким позивачем укладено договір про надання правової допомоги № 1006 від 28.01.2025.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити у повному обсязі у зв`язку з недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 95, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовні вимоги Акціонерного Товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість у розмірі 57 133 (п`ятдесят сім тисяч сто тридцять три) грн 13 коп., з яких: 34 857 грн 70 коп. - заборгованості по тілу кредиту, 22 275 грн 43 коп. - заборгованість по відсотках.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 520 (одна тисяча п`ятсот двадцять) грн 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання/ перебування: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 28.05.2026.

Суддя В.О. Попова