Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №642/6138/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

"01" червня 2026 р.

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року

м.Харків

Справа 642/6138/25

Провадження 2-др/642/23/26

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Петрової Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Вольвич Є.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення по справі № 642/6138/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2026 до Холодногірського районного суду м. Харкова через електронний кабінет в системі "Електронний суд" надійшла заява адвоката Лисенка А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення по справі №642/6138/25 за позовом ТОВ «ФК «Маніту» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, в якій він просить суд стягнути з ТОВ «ФК «Маніту» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. та поновити строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заява обґрунтована тим, що 13.05.2026 рішенням Холодногірського районного суду м.Харкова у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Маніту» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат відмовлено.

Питання розподілу судових витрат рішенням суду не вирішувалося, представник відповідача згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України до закінчення судових дебатів надав суду заяву про надання доказів витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі. Такі докази не могли бути подані раніше з підстав неможливості подати на цей час акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до вимог ч.2 ст.246 ЦПК України, судове засідання для вирішення питання судових витрат за заявою представника відповідача призначено на 01 червня 2026 року.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України - якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

01 червня 2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача Безпалого С.О. надійшли заперечення на ухвалення додаткового рішення, просить суд відмовити у задоволенні заяви у зв`язку з необґрунтованістю. Вважає, що заявлений представником відповідача розмір витрат є явно завищеним, неспівмірним зі складністю справи, а також створює тягар для іншої сторони.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду не надходило.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.4 ст.270 ЦПК України).

З урахуванням положень ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Рішенням Холодногірського районного суду м.Харкова від 13.05.2026 у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Маніту» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат відмовлено (а.с.231-237).

Питання розподілу судових витрат рішенням суду не вирішувалося.

Щодо клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що у відзиві на позов адвокатом Лисенком А.О. зазначено, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до суду до ухвалення рішення суду або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України.

Так, повний текст рішення у справі ухвалено 15.05.2026, копію рішення представник відповідача отримав 16.05.2026, докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником відповідача подано 18.05.2026, тобто у встановлений законом строк для їх подання, тому строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення не пропущено, а отже поновлення не потребує.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження судових витрат у вказаному вище розмірі 30 000 грн., представником відповідача суду надано Договір №1 про надання правничої (правової) допомоги від 09.12.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Лисенком А.О. укладено

Згідно з п. 4.1 договору сторони погодили, що розмір гонорару за послуги адвоката за даним договором складає 30 000 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) до Договору №1 про надання правничої (правової) допомоги від 09.12.2025, який також підписаний між ОСОБА_1 та адвокатом Лисенком А.О., виконано такі роботи/послуги: консультація клієнта, узгодження стратегії по справі та підписання договору (09.12.2025); підготовка та подання відзиву на позов з додатками до суду та стороні (02.01.2026); підготовка та подання заперечення на заяву (клопотання) (23.01.2026); підготовка та подання заяви про виключення документу поданого з порушенням порядку ЦПК (23.01.2026); підготовка та подання заперечення на відповідь на відзив до суду та стороні (24.01.2026); участь в судовому засіданні в приміщенні суду (19.03.2026, 14.04.2026, 13.05.2026); підготовка та подання учасникам справи та до суду заяви долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу (18.05.2026). Гонорар визначено у фіксованому розмірі та складає 30 000,00 грн.

Як вбачається з копії квитанції (додаток 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (п.25 Розділу ІІІ) типова форма №КО-1), 18.05.2026 адвокат Лисенко А.О. прийняв від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Схожі висновки викладено також в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі №753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, заперечення представника позивача, а також враховуючи розумність розміру витрат відповідача на правову допомогу, виходячи з характеру спірних відносин у справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення всіх заявлених витрат відповідача на професійну правову допомогу з огляду на їх завищеність, а тому приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника відповідача та зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 15, 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення по справі № 642/6138/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту», місцезнаходження: 61003, м.Харків, м-н Конституції, 1, 6 під., 6 пов., оф.66-16, код ЄДРПОУ 42585871.

Представник позивача: адвокат Добровольський Олексій Володимирович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1216 від 16.08.2004, адреса: 61001, м.Харків, пров.Поштовий, 5.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: адвокат Лисенко Андрій Олександрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3576 від 15.12.2017, адреса: АДРЕСА_2 .

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Наталя Петрова