Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №146/610/26 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/610/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого – судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Колісник А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у селищі Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

вимоги позивача: про зменшення розміру аліментів

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

24 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача ОСОБА_2 у розмірі заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягувати аліменти у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Даний позов обґрунтовано наступним.

Позивач ОСОБА_1 у період з 2015 року по 2020 рік перебував у фактичних шлюбних сімейних відносинах з ОСОБА_2 , проживаючи однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Від спільного проживання у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає біля матері.

Рішенням Томашпільського районного суду від 17 лютого 2020 року з ОСОБА_1 стягувалися на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

28 серпня 2020 року між позивачем та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб. Під час спільного проживання у них народилося двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач зазначає, що з лютого 2022 року він проходив службу в ЗСУ та отримував грошове забезпечення, з якого вчасно сплачував аліменти, однак з лютого 2025 року він був звільнений зі служби за сімейними обставинами, а саме у зв`язку із перебуванням на його утриманні трьох дітей до 18 років.

На даний час позивач офіційно не працевлаштований, не має стабільного доходу, перебуває в пошуках роботи, тому в нього склалося важке матеріальне становище, та йому вкрай важко виплачувати аліменти у зазначеному розмірі, крім цього на його утриманні перебуває ще двоє малолітніх дітей.

11 травня 2026 року на адресу суду від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого остання просить в задоволенні позову відмовити повність.

В відзиві відповідачка ОСОБА_2 зазначає, що з позивача стягуються аліменти на утримання їхньої спільної доньки ОСОБА_3 в мінімальному розмірі, а саме частини заробітку (доходу) платника аліментів, а законодавством не передбачено стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини доходів на одну дитину, так як вона менша мінімального розміру аліментів на одну дитину. Крім цього відповідачка вказує, що позивач в своєму користуванні має два трактори, яким надає послуги населенню, має в своєму користуванні також два автомобілі, причіпне обладнання до тракторів, тобто має можливість отримувати доходи та отримує їх, відповідно має можливість сплачувати аліменти.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 28 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі , перше судове засідання призначено на 29 травня 2026 року без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Позивач ОСОБА_1 2 травня 2026 року отримав ухвалу про відкриття провадження, а від відповідачки ОСОБА_2 17 травня 2026 року отримано відзив на позовну заяву. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження від сторін не надійшло.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх належність та достовірність, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що у сторін є дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно судового наказу Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2020 року, справа № 146/68/20, з ОСОБА_1 стягується на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 січня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Крім цього, позивач є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 відповідно.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 28 серпня 2020 року зареєстрували шлюб.

Відповідно до довідки Нетребівського старостинського округу Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області № 15-04/102 від 23 квітня 2026 року, на утриманні ОСОБА_1 знаходяться діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 офіційно не працює, дружина - ОСОБА_7 не працює, знаходиться в декретній відпустці.

Як вбачається з витягу з наказу № 42 від 11 лютого 2025 року виданого командиром в/ч НОМЕР_5 , солдат ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас у зв`язку із перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому перелік обставин, які можуть слугувати підставами для зменшення або збільшення розміру аліментів є вичерпним.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 та ч.2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів. Таким чином зміна сімейного стану є окремою підставою для зміни розміру аліментів.

У п. 23 Пленум Верховного Суду України у постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У розумінні ст. 81 ЦПК України та наведеної вище норми СК України, саме ініціатор позову має доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров`я або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов`язків щодо дітей, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Так, на підтвердження своїх вимог щодо зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що в нього народилась ще дві дитини, які перебувають на його утриманні, крім цього на його утриманні перебуває дружина яка не працює та веде догляд за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, отже, на думку позивача, в нього є підстави для зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів, до 1/6 частини доходів позивача.

Однак позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту видачі судового наказу про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, суттєво погіршився його матеріальний стан, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Ті обставини, що в позивача народилося двоє дітей та дружина не працює, самі по собі не свідчить про погіршення матеріального стану позивача та не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без доведення погіршення матеріального стану позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення неповнолітньої доньки, та суперечитиме його інтересам.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Посилання позивача що в нього є ще діти від іншого шлюбу, без підтвердження належними та допустимими доказами погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги ст., 141 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81-82, 263-265, 280, 281, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий 22 квітня 2009 року Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: О. В. Пилипчук