Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №619/3748/24 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3748/24

провадження № 2/619/17/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 травня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С, за участі секретаря судового засідання Кісіль А.О., представника позивача адвоката Мойсюка А.М., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Клімова М.П., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просила суд, після уточнення позовних вимог, встановити факт проживання чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у період часу у період з 30.11.2009 по 15.07.2012, а також визнання житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову позивачка посилалася на те, що сторони двічі перебували у зареєстрованому шлюбі, а саме з 10.11.1995 по 30.11.2009 та з 16.07.2012 по 05.03.2024.

Під час шлюбу у період часу з 10.11.1995 по 30.11.2009, який було розірвано рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009 у справі №2-2948/2009, у них народилися діти дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

16.07.2012 сторони повторно уклали шлюб, який був зареєстрований Черкасько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області, від якого народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

01.02.2024 рішенням Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/5631/23 шлюб було розірвано.

Позивачка вказала, що сторони після припинення першого шлюбу, який було розірвано 30.11.2009, продовжили спільно проживати, мали подружні, теплі та сімейні стосунки, виховували та забезпечували дітей, вели спільне господарство та побут, мали спільний сімейний бюджет та взаємні права та обов`язки.

22.12.2010 сторонами було придбано житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та зерестрований за відповідачем, але 17.01.2011, тобто менше як через місяць після придбання житлового будинку ОСОБА_1 зареєстрував місце проживання спільних дітей та Позивачки за вказаною адресою.

Позивач вказала, що ОСОБА_1 заперечує факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у зв`язку з чим, остання вимушена була звернутися до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу на загальних підставах у порядку позовного провадження, а також у зв`язку з тим що у спірний період часу, зокрема 22.12.2010 сторонами було придбано житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де вона з дітьми зареєстрували своє місце проживання 17.01.2011, просила визнати таке майно спільною сумісною власністю.

Представником позивача до позовної заяви доданий протокол огляду електронних доказів від 15.05.2024, відповідно до якого він провів огляд змісту наданих позивачкою файлів у електронному вигляді, що містять фотознімки (19 фотокарток), які йому було надано у якості доказів на флеш-накопичувачі, що містять відомості про фактичне проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільно без реєстрації шлюбу. За результатами огляду таких фотокарток, адвокатом Мойсюком А.М. складено висновок, з якого вбачається, що адвокатом за результатами проведеного огляду фотознімків було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у період часу з 01.01.2010 по 16.01.2012 спільно проводили час в одній компанії, святкові заходи, мали спільні інтереси та подружні стосунки. Адвокат вважає, що наведені обставини можуть свідчити про наявність між сторонами у справі тривалих стосунків то їх спільного проживання без реєстрації шлюбу (а.с. 26-49).

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

08.07.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому він заперечував проти позову. Пояснив, що Сакським міськрайонним судом АР Крим від 10.11.2009 встановлено, що сторони не підтримують подружні відносини протягом шести місяців. Майнового спору між ними не має, діти залишаються проживати з позивачем за згодою відповідачки. Сторони спільно не проживають з квітня 2009 року. Вимоги про розподіл спільного майна не заявлені.

Зазначив, що після розлучення у 2009 році, діти залишились проживати з ОСОБА_1 за згодою сторін.

При повторному зверненні до Дергачівського районного суду Харківської області 01.02.2024 з позовною заявою про розірвання шлюбу, а потім і в рішенні суду позивачка мотивувала, що спільного господарства сторони не ведуть, тому ще в 2023 - 2024 роках суду не було повідомлено про те, що у сторін є якесь сумісне майно, чи сумісне господарство.

Казав, що позов є надуманим і таким, що не підлягає задоволенню.

Також додав, що відповідач добросовісно виконував вимоги рішення Сакського міськрайонного суду, щодо утримання двох неповнолітніх дітей, яким за рішенням суду було визначено їх місце проживання разом з батьком. Позивачка ніякої допомоги щодо утримання дітей не надавала, тому як вона ніде не працювала, а її приїзд до дітей, та під час таких відвідувань надана нею допомога, не мають жодного відношення до спільного проживання.

Позивачка має постійне місце проживання у АДРЕСА_2 , де квартира належить їй на праві приватної власності з 1992 року і по теперішній час. Спільну сумісну власність сторони не набували, а будинок у якому він мешкає з 2010 року і по теперішній час не є сумісною власністю з позивачкою, так як відповідач такий житловий будинок придбав у період складної життєвої ситуації, так проживав один з двома малолітніми дітьми у період розірвання шлюбу з позивачкою.

Зазаначив, що позивачка жодної інформації про свій матеріальний стан у період часу з 2009 року по 2012 рік суду не надала, тому вважає, що «стихійний приїзд» позивачки до дітей у період часу з 2009 року по 2012 рік не є періодом фактичного сумісного проживання з нею.

Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 надала до суду письмові пояснення, щодо розгляду спраи, у яких просила відмовити у заадоволенні позовних вимог.

Пояснила, що відповідач у справі ОСОБА_1 є її сином.

10.11.2009 був розірваний шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 Сакським міськрайсудом АР Крим. Згідно рішення суду неповнолітні діти після розірвання шлюбу залишилися мешкати з її сином ОСОБА_1 . Данне рішення ні ким не оскаржувалося і 01.12.2009 року набрало законної сили, майнових спорів не було.

Зазначила, що спірний житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , нею та її чоловіком було придбано для сина – відповідача у справі, за їхній власний кошт та відповідно оформлено було на сина.

Зазначила, що при купівлі і переоформленні житлового будинку позивачка ОСОБА_3 була відсутня так її син з позивачкою у шлюбі не перебували, сімейних відносин між ним не було, разом не проживали, про що свідчить акт депутата Малоданилівської селищної ради, що був складений у присутності двох свідків.

Вважає не логічним бути відсутнім при купівлі-продажу житлового будинку і не заявити своїх прав на нього будучі поза шлюбом.

Позивачка ніде не працювала без поважних причин до 2020 року.

Додала, що на прикладі відносин даних людей, це не той випадок коли люди не спішать узаконювати свої відносини, обидва шлюби були зареєстровані незабаром після початку будь яких відносин. Також звернула увагу на те що після розірвання другого шлюбу 01.02.2024 року у позивній заяві позивачка ОСОБА_3 майнових претензій до її сина не мала. Спірний житловий будинок не знаходився під арештом і на нього не накладалися будь-які заборони, щодо відчуження.

Вказала, що свій житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , її син подарував їй законно.

10.02.2026 представник відповідача надав відзив на позов повторно, у якому заперечував проти уточнених позовних вимог, вказав, що після розірвання першого шлюбу між сторонами та народження двох дітей, позивачка, проживала окремо від родини протягом шести місяців, а відповідач проживав разом з двома дітьми у АР Крим. Позивач мала на праві власності житло - частину квартири приватизовану, де проживає і по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 , та у зв`язку з тим, що сім`я розпалась з її вини бо вона залишила сім`ю і переїхала мешкати у свою квартиру.

Представник відповідача вказав, що зі слів сусідів та друзів сім`ї ОСОБА_7 , позивачка мала іншу сім`ю заради якої залишила свого чоловіка з двома неповнолітніми дітьми в АР Крим. У зв`язку з чим, ідповідач був змушений самостійно продати приватизовану на його ім`я квартиру в АР Крим і займатись пошуком житла у м. Харкові, або десь поблизу мешкання своїх батьків.

Будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач придбав лише через рік після продажу квартири у АР Крим за 130 000 гривень, а іншу частину коштів, приблизно 80 000 гривень на купівлю житлового будинку у с. Черкаська Лозова, задля забезпечення житлом свого сина та двох неповнолітніх дітей, надала йому його мати – третя особа у справі ОСОБА_2 .

Позивачка на момент придбання цього будинку в АДРЕСА_1 , проживала окремо від сім`ї у м. Харків. Жодних коштів на придбання будинку вона не витрачала, і вже на той і по теперішній час має частину квартири у м. Харкові.

Про придбання ОСОБА_1 житлового будинку вона дізналась значно пізніше, після чого стала навідуватись до дітей, які проживали з батьком.

Вважає, що у зв`язку з тим, що позивачка вчасно нічого не знала про придбання будинку відповідачем, нею було заявлено клопотання про проведення експертизи, маючи намір використати її у якості доказу щодо вартості будинку в АДРЕСА_1 .

Лише після придбання ОСОБА_1 житлового будинку у с. Черкаська Лозова, позивачка почала приїздити до дітей.

Будинок було придбано за власні кошти відповідача, частину з яких йому дала його мати. Інші кошти не було витрачено на придбання спірного будинку, який у подальшому було відремонтовано за допомогою друзів та знайомих відповідача.

Зазначив, що фотографії, які позивачка додала до матеріалів справи відносяться до другого шлюбного періоду. ОСОБА_1 не забороняв матері приїздити до дітей та не заперечував проти її візитів. Внаслідок чого шлюб було повторно зареєстровано у липні 2012 року.

У період часу з 2009 по 2012 рік сторони проживала у фактичному шлюбі. На теперішній час позивач знову перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком, тому після повторного розпаду сім`ї у 2023 році, та розірванні шлюбу у 2024 році (01.02.2024) ОСОБА_1 разом з позивачкою не проживав однією сім`єю.

Позивачка проживала в м. Харків у своїй квартирі разом із співмешканцем, а відповідач з 2012 року і по теперішній час проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача пояснив, що між сторонами за 14 років спільного життя не було сумісного майна, у зв`язку з чим позов про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання житлового будинку АДРЕСА_1 лозова спільною сумісною власнсітю задоволенню не підлягають.

На теперішній час будинок належить 3-ій особі - матері відповідача.

Додав, що факт того, що після придбання спірного будинку ОСОБА_1 здійснював поточний ремонт (протягом півтора роки) у ньому до реєстрації шлюбу повторно, можуть підтвердити свідки.

Просив відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Пояснив, що шлюб у період часу 30.11.2009 по 15.07.2012 було розірвано між сторонами, так як ОСОБА_1 було необхідно звільнитися з Військової служби у АР Крим, оскільки він був на той час єдиною особою, який опікувався дітьми, що було підтверджено свідками у судовому засіданні. Конкретна дата вселення усієї сім`ї у житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1 – неідома, під час судових засідань таку встаноити не вияилося можлиим. Зазначив, що позивачкою у будинок були вкладені спільні сумісні кошти, які сторони набували під час спільного проживання. Будь які сторонні кошти у будинок не залучалися окрім сімейного бюджету. Щодо конкретних сум, вкладених позивачкою під час купівлі такого будинку – інформація представнику позивача невідома. Які суми були використані конкретно позивачкою при ремонті такого будинку представнику позивача невідомі. Зазначив, що це були кошти накопичені у сімейному бюджеті сторін, проте суть такої інформації не має жодного значення для вирішення спору про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав, що не дивлячись на те, що шлюб було розірвано 30.11.2009 року, з позивачкою він не проживав з 15.06.2009 року, про що він вказував у першій позовній заяві про розірвання шлюбу. Вказав, що починаючи з 15.06.2009 він проживав тільки разом з дітьми у АР Крим, відповідно до рішення суду, яким дітей було передано йому на виховання. З військової служби йому прийшлося звільнитися так, як він мав виховувати дітей. Позивачка коштів для забезпечення дітей не надавала, він самостійно виховував дітей. У подальшому він разом з дітьми поїхав у м. Харків - у вересні 2010 року. Після переїзду до Харкова одразу купив будинок у АДРЕСА_1 . Будинок був придбаний за кошти, виручені від продажу квартири у АР Крим, а також частину коштів надала його мати. У подальшому він проживав у цьому будинку приблизно декілька років. Вказав, що позивачку бачили вагітною сусіди, проте це вже відбувалося у період часу після укладення другого шлюбу між сторонами з 15.07.2012, так як третя дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також додав, що одразу після купівлі будинку, діти проживали деякий час разом з дружиною ОСОБА_3 , це продовжувалося місяці 2-3, поки у будинку вівся ремонт. У період поки діти проживали з матір`ю відповідач все одно продовжував їх забезпечувати матеріально. На питання представника позивача пояснив, що ОСОБА_3 після розірвання першого шлюбу, а саме після 30.11.2009 року проживала у квартирі яка їй належить у м. Харкові, де на той час окрім неї там проживало 6 осіб. Вказав, що у період часу з 2009 по 2012 окрім обов`язків щодо виховання спільних дітей у нього з ОСОБА_3 не було. У цей період часу ніякі обставини не передували тому, що у подальшому після 2012 вони знову зійшлися як пара та почали спільне проживання з реєстрацією шлюбу. У період часу з 2010 по 2012 роки будь-яких стосунків між сторонами не пов`язаних з вихованням спільних дітей між сторонами не було, шлюб з ОСОБА_3 було укладено з огляду на її вагітність. Щодо наданих стороною позивача сімейних світлин у виді фотографій – повністю заперечував ті обставини, які вказані стороною позивача, що такі фото були зроблені на території придбаного ним житлового будинку у с. Черкаська Лозова, так як ці фото були зроблені за інших обставин, за іншою адресою та у інший період часу. Зазначив що будь-яких відносин притаманних подружжю з ОСОБА_3 у період 2010-2012 не мав. Фотографії надані позивачем заперечував, вказав, що вони не відповідають дійсним обставинам. Зазначив, що у сторін спільних коштів не було, позивачка ніколи ніде не працювала. Вказав, що будинок купив він разом з матір`ю. Будинок у с. Черкаська Лозова купляв для себе та неповнолітніх дітей. Наразі діти вже дорослі та проживають окремо. Наразі будинок належить матері відповідача, так як він його їй подарував. З ОСОБА_3 він не проживає з березня 2022 року, так як на початку війни вона поїхала з Харківської області. У період часу з червня 2009 року позивачка перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, приблизно до 2011-2012. Під час купівлі спірного будинку ОСОБА_3 начебто не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком.

Представник відповідача проти позову заперечував, пояснив, що у період часу з листопада 2009 по липень 2012 року сторони разом не проживали. Житловий будинок ОСОБА_1 купив 22.12.2010 року за свої кошти та частину коштів давала матір відповідача. Також зазначив, що у обох рішеннях суду про розірвання шлюбів між сторонами, зазначено, що сторони не мають майнового спору. Додав, що спільних коштів сторони не мали, ОСОБА_3 вклад у сімейний бюджет не вносила, так як ніде не працювала. Доказів того, що житловий будинок у с. Черкаська Лозова було придбано на спільні власні кошти сторін матеріали справи не містять. Просив відмовити у задоволенні такого позову.

Тетя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що вона є матір`ю відповідача, позов ОСОБА_3 не визнає у повному обсязі. Пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом не проживали. ОСОБА_3 завжди допомогав дітям, так як у ОСОБА_8 не було коштів зовсім. На купівлю спірного будинку вона разом зі своїм чоловіком надали кошти, для того щоб її син придбав собі з дітьми житло, так як у нього не хватало власних збережень. Під час ремонту у тому будинку вона допомогала синові фізично. Зазначила, що після першого розірвання шлюбу сторони разом не проживали. Коли сторони фактично перестали проживати разом ОСОБА_2 пояснити не змогла. Вказала, що їй достовірно відомо про те, що у період часу між шлюбами, ОСОБА_8 іноді приходила до дітей, а ОСОБА_9 їй не забороняв цього робити. ОСОБА_9 після розлучення проживав у своєму будинку у с. Черкаська Лозова. Додала, що якийсь час діти проживали з матір`ю у її квартирі декілька місяців. Потім діти переїхали до батька у с. Черкаська Лозова, де проживали там більше року. У подальшому між сторонами було укладено повторний шлюб. На питання представника позивача щодо визначення місця проживання дітей за батьком після першого розірвання шлюбу, пояснила, що це відбулося через те, що ОСОБА_8 не могла утримувати дітей. Щодо звільнення ОСОБА_9 з військової служби на підставі догляду за дітьми, вказала, що їй про таке нічого не відомо. На питання, чи мало місце таке розірвання шлюбу підставу звільнення ОСОБА_9 з військової служби задля переїзду до м. Харкова, третя особа заперечувала такі підстави. Пояснила, що позивачка не вкладала власні кошти у купівлю житлового будинку у с. Черкаська Лозова, також позивачка не знала детальних обставин такої купівлю (типу у кого такий будинок було придбано). У якому складі і як саме сторони переїздили із Криму до Харкова пояснити не змогла, вказала, що не знає (чи ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 та дітьми разом чи окремо). Чи відвідував хтось із дітей ( ОСОБА_10 чи ОСОБА_11 ) школу у с. Черкаська Лозова, пояснила, що ій здається що ОСОБА_12 ходив у школу у с. Черкаська Лозова. На питання хто займався документами щодо оформлення дітей до школи та супроводу їх до школи, пояснила, що не пам`ятає такої інформації, за спливом часу. Пам`ятає, що коли ОСОБА_12 ходив до школи разом сторони не прожиали, ОСОБА_8 приходила до дитини лише на свята. Третя особа бачила ОСОБА_3 вагітною у с. Черкаська Лозова, пояснила, що це був час коли сторони уклали шлюб.

Свідок ОСОБА_5 (зі сторони позивача) у судовому засіданні пояснив, що він є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . У період часу з 31.11.2009 по 16.12.2010 проживав у АДРЕСА_1 . У період часу з грудня 2010 року по липень 2012 року він також проживав у тому самому будинку у с. Черкаська Лозова, разом з батьками. Батьки проживали постійно разом за цією адресою, та користувалися цим житловим приміщенням як сім`я, батьки вели домашнє господарство разом. Щодо розподілу обов`язків між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вказав, що батько працював – заробляв гроші, мати була домогосподаркою. За які гроші було придбано будинок свідок вказати не зміг, зазначив, що йому було лише 5 років, він не може на те вказати, так як був ще дитиною. У якому стані такий житловий будинок був придбаний – пам`ятає, що його батьки, а також батьки його мами та батьки його тата робили ремонт. Чи бачив свідок як батьки разом робили спільні покупки, продукти харчування, предмети побуту – вказав, що так, звісно. Чи здійснювали сторони великі покупки за спільні гроші – вказав, що у цей період батько купляв автомобіль за спільні сімейні кошти. Великі покупки за спільний бюджет батьками здійснювалися. Чи відомо як формувався спільний бюджет – батько заробляв гроші, мати виховувала дітей. Зазначив, що у матері були кошти (припустив, що можливо їй батько виділяв кошти). Як розподілявся сімейний бюджет пояснити не зміг. Кишенькові гроші надавалися і батьком і матір`ю. Батьки святкували разом свята – дні народження, новий рік. У період часу з 30.11.2009 по ІНФОРМАЦІЯ_5 батьки також разом святкували свята. Батьки проводили спільно свій вільний час. Як себе ОСОБА_3 та ОСОБА_1 представляли на людях (як пара, сім`я чи сторонні люди) – вказав що вони жили як сім`я, у нього були мама та тато, які жили разом та були родиною. На питання як його батьки зверталися один до одного, пояснив, що вони зверталися зазвичай по імені, також між ними були якісь ласкаві слова. Чи допомогали у побутових питаннях батьки один одному – вказав, що вони допомогали один одному, наприклад коли хтось захворів. За час проживання у с. Черкаська Лозова, свідок навчався у школі у с. Черкаська Лозова, з 1 по 9 клас, приводила до школи та забирала зі школи – мама, до 3 класу, так як батько завжди зранку був на роботі. Після 3-го класу він до школи ходив самостійно. Вказав, що деякий час він з батьками проживав у баби – по материній лінії, поки у бідинку вівся ремонт, а до 1-го класу він пішов вже проживаючи у спірному будинку. Вказав, що він був дитиною тому точно вказати коли саме вони вселилися до цього будинку у 2009 чи у 2010 році він не може. Пам`ятає, що він почав проживати у новому будинку коли йому було 5 років. Який саме час вівся ремонт у житловому будинку він не знає, вважає що приблизно пів-року. Грошових коштів у матері свідок не брав у борг. Пояснив, що ремонт у будинку проводився капітальний – замінювалися вікна, стеля, підлога, стіни, купляли меблі, ставили забори. На питання чому після розлучення двох дітей передавали на виховання батьку – свідок вказав, що такого факту не було, ніхто нікого нікому не передавав, він та його сестра на той час проживали усі разом. Зазначив, що до 18 років він проживав разом з батьками. На питання скільки разів його батьки розлучалися, пояснив, що у батьків було «фіктивне» розлучення, коли йому було 18 років. Чому саме розлучення було «фіктивним» - батько проходив службу у АР Криму, для того, щоб розірвати контракт батькам прийшлося розлучитися у 2010 році. У Криму проживали у квартирі. Коли продали квартиру у Криму – не може відповісти. У якому році батьки зареєстрували шлюб у с. Черкаській ОСОБА_13 – свідок не знає, не цікавився таким питанням. Чи виїздили вони з с. Черкаська Лозова у зв`язку з воєнним діями, свідок вказав, що так, вони виїзджали у 2022 році: свідок, мати, сеста, молодший брат – до Полтавської області, пізніше - виїхав і батько. При укладенні договору купівлі-продажу будинку у с. Черкаська Лозова, свідок присутнім не був. У період часу до того, як купили житловий будинок у с. Черкаська Лозова, свідок проживав у квартирі у м. Харкові у такому складі: батько, мати, свідок та сестра.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що позивачка є його рідною сестрою, приїхали у 2010 купили будинок у АДРЕСА_1 , якийсь час вони ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) проживали у нього у квартирі, так як у купленому ними будинку вівся ремонт. З літку 2011 року почали жити у тому будинку. На питання де проживали сторони у період часу з 31.11.2009 по 16.12.2010 та у період часу з 16.12.2010 по 15.07.2012 – проживали разом у Криму, 2010 році вони приїхали з Криму – проживали у свідка в квартирі у м. Харкові (просп. Перемоги), у 2011 році – після ремонту сторони разом переїхали у будинок у с. Черкаська Лозова, де і проживали аж до часу поки не розлучилися. У квартирі свідка у м. Харкові з 2010 по 2011 рік сторони проживали разом, у складі: батьки свідка та позивачки, дружина свідка, та син свідка, ОСОБА_7 до них переїхали у складі: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з дітьми ОСОБА_15 та ОСОБА_11 . ОСОБА_11 у той час оформили у школу у м. Харкові № 159. Пояснив, що сторони вели домашнє господарство разом, розподілу обов`язку між ними не було. Свідок вказав, що їхні сім`ї тепло спілкувалися, він із сім`єю приїздили до ОСОБА_7 у гості до ОСОБА_16 , свята відмічали, вони їздили на відпочинок до моря. Щодо факту купівлі будинку у ОСОБА_17 (за чиї кошти був куплений такий будинок, у якому стані перебував той будинок на момент покупки, чи проводився там ремонт), свідок пояснив, що сторони у справі давно планували переїзд до Харківської області, збирали кошти на купівлю будинку, ремонт вони проводили усі разом разом (свідок з дружиною, батьки). Ремонт проводився власними силами, з його слів, ніякі спезіалізовані бригади з цього приводу не наймалися. Щодо купівлі сторонами за спільні кошти майна, чи предметів побуту, як формувався сімейний бюджет у сім`ї ОСОБА_7 – свідок вказав, що частково ремонт у спірному будинку (натяжні потолки) було куплено за кошт ОСОБА_8 , яка отримувала кошти від держави на малолітніх дітей – ОСОБА_18 та ОСОБА_11 . Свідок вказав, що сторони спільно святкували усі сімейні свята, на які часто приїздив і свідок із сім`єю, окрім свят – також мали спільні зустрічі, починаючи з моменту переїзду з Криму. Ці святкування відбувалися у них удома у Черкаській ОСОБА_13 . Сторони проводили вільний час разом, виїздили до моря, ходили на рибалку. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 себе представляли оточуючим як подружжя, розбіжностей у поглядах ніяких вони не мали, мали теплі стосунки. За яку суму купили будинок свідок не знає. Чи була присутня ОСОБА_3 при купівлі будинку свідок не знає, проте запевнив, що на час покупки такого майна ОСОБА_8 перебувала у м. Харкові. Чому його сестра не знає за яку ціну було куплено будинок у с. Черкаська ОСОБА_13 свідок не знає. Чому будинок було куплено у грудні 2010 року. З ОСОБА_19 приїхали вони у жовтні 2010 року. Свідок вказав, що він та їхні з позивачкою батьки особисто не несли фінансових затрат на житловий будинок у с. Черкаська Лозова, допомогали фізично. Приблизно за рік до свого переїзду з криму свідок чув від ОСОБА_7 , що ті збирають кошти на купівлю будинку, проте з яких коштів відбувалися такі відкладення свідку не відомо. Зазначив, що ОСОБА_1 у нього кошти у борг не брав. Зазначив, що сторони постійно проживали разом, у них був «фіктивне» розлучення, яке їм прийшлося оформити через те, що ОСОБА_9 було необхідно розірвати контракт та вийти досрочно на пенсію, проте, коли вони переїхали до ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 оформили шлюб знову.

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснила, що вона є дочкою позивача. Щодо обставин переїзду до Харківської області, пояснила, що після переїзду з Криму у 2010 році до м. Харкова вона навчалася у 9-му класі. Батьки купили будинок у с. Черкаська Лозова, і поки там вівся ремонт вона разом з мамою, батьком та братом ОСОБА_15 проживали у баби у м. Харкові (просп. Перемоги). До будинку у с. Черкаська Лозова - переїхали у 2011 році, за адресою: АДРЕСА_1 . Вказала, що з Криму вона переїздила до м. Харкова разом з мамою, батьком та молодшим братом. У квартирі у м. Харкові проживали баба з дідом, дятько з тіткою та їхній син, свідка брат (двоюрідний). Батьки купили будинок у с. Черкаській Лозовій та разом робили у ньому косметичний ремонт. Батько працював, мати була у декретній відпусці. Коли народився молодший брат, мати відкладала кошти з отриманих від держави виплат для догляду за дитиною, які також вкладувалися у ремонт. Батьки спільно вели домашнє господарство (батько працював, мати вели домашнє господарство), спільтні великі покупки – меблі купляли, спільні свята у родині мали місце та проводилися зазвичай удома у Черкаській Лозовій. Стосунки між батьками на той час були нормальні. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перед оточенням себе позиціонували як сім`я. Між собою батьки свідка називали один одного по имені, або ласкавими словами. Вказала, що під час проживання у с. Черкаська Лозова вона до школи не ходила. За який кошт батьки купили будинок свідок не знає. Вказала, що при оформлені будинку, що розташований у АДРЕСА_1 , її мама була присутня. Де проводилося оформлення договору купівлі-продажу цього житлового будинку свідок не знає. Зазначила, що скільки себе пам`ятає, батьки завжди говорили про те, що хочуть купити будинок. Свідок вказала, що її баба ОСОБА_2 не несла фінансових витрат на цей будинок, так як вони жили завджи окремо. На питання чи знає свідок точно чиї кошти були використані на покупку цього житлового будинку – свідок вказала, що не знає за чиї кошти було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснив, що він є сусідом ОСОБА_22 , який проживає у АДРЕСА_3 з 2002 року. ОСОБА_9 проживає 15 років у с. Черкаська Лозова, десь через 2 роки після покупки свідок бачив на території цього будинку дітей. Про те, що будинок купив ОСОБА_1 сам, свідок знає зі слів самого ОСОБА_1 . Протягом цих 2-х років ОСОБА_1 проживав у будинку сам. Чи була у ОСОБА_1 дружина свідок не знає, бачив, що хтось приходив, але точно не знає. Свідок вказав, що через 2 роки після покупки будинку, з ОСОБА_1 у будинку проживали діти і дружина була. Ремонт у будинку ОСОБА_1 допомогали робити сусіди. Із родичів бачив тільки батьків ОСОБА_1 , які допомогали йому робити ремонт. Познайомився з ОСОБА_1 з самого першого дня, щойно він купив цей будинок, точну дату не пам`ятає, приблизно 15 років тому. При купівлі-продажу ОСОБА_1 був один. Свідок вказав, що після того як ОСОБА_1 вже облаштував будинок, до будинку почала з`являтися дружина. Вперше побачив ОСОБА_3 приблизно через 2 роки після покупки того будинку. ОСОБА_23 бачив, вона йшла по вулиці – бачив із вікна, та заходила у двір до ОСОБА_1 . Бачив, дітей, які проживали з ОСОБА_1 – одна дитина приблизно 12-13 років та друга - 3-4 роки. Чи бачив свідок що хтось із дітей ходив до школи - бачив хлопчик ходив до школи, якого до школи водила жінка. На питання чи знає свідок хто така ОСОБА_24 .? – свідок вказав, що це директор школи. Чи є вона депутатом селищної ради, свідок вказав, що не знає, проте зазначив що вона є вуличним депутатом у їхньому селі. За період часу 30.11.2009 по 15.07.2012 свідок бачив тільки ОСОБА_9 . Чи був свідок 09.12.2024 у будинку у АДРЕСА_3 - не пам`ятає, зазначив, що 09.03.2022 він виїздив до Німеччини, та повернувся до України приблизно через 2 роки, пояснив, що скоріш за все вже повернувся до України. Чи перебував свідок за адресою АДРЕСА_3 – свідок не пам`ятає. Свідок вказав, що він підписував якісь документи, пов`язані з будинком за адресою АДРЕСА_3 , проте які не пам`ятає. Не пам`ятає щоб ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом з 2010 по 2012 рік, вказав, що коли приходив до них, бачив тільки ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_25 , у судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 , з яким вона познайомилася приблизно 15-20 років тому, коли той оглядав будинок, а потім купив його. Оглядати будинок ОСОБА_9 приїздив усього 2 рази. Приїздив першого разу на огляд будинку зі своїми батьками, вона познайомилася з його матір`ю, потім батьком, а у подальшому зі всією родиною. Першочергова ціна цього будинку була 100 000 доларів, проте за спливом часу свідок не пам`ятає, знає що у подальшому ціна на цей будинок була значно знижена. Ремонт продовжувався у будинку 2-3 роки. Батьки ОСОБА_9 приїздили, але як часто сказати не може. Чи залучалися якісь спеціалісти для виконання ремонту у будинку свідок не знає. Свідок проживає у будинку, що розташований напроти будинку ОСОБА_1 . Бачила родичів ОСОБА_1 які приїздили допомогати робити ремонт. Родичів ОСОБА_3 вона побачила, коли вже переїхали проживати у тому будинку. У якому році було закінчено ремонт пояснити не може – не пам`ятає. Заселилися у будинок у який час року не пам`ятає. Вказала, що на її думку, на ремонт ОСОБА_1 витратив значні кошти. Про те, що у ОСОБА_9 є дружина, свідок дізналася, коли ОСОБА_3 почала приїздити у будинок – була вже вагітною. Чи виконувала ОСОБА_8 якісь роботи під час ремонту свідок не знає. На той час коли у будинку вівся ремонт ОСОБА_8 приїздила, не проживала там постійно, проте можливо у той час там проживав ОСОБА_9 , бо іноді вона його бачила увечері на подвір`ї разом з сусідами. Разом з вагітною ОСОБА_8 свідок бачила дитину ОСОБА_18 . З якою періодичністю ОСОБА_8 з`являлася у будинку де проживав ОСОБА_9 свідок пояснити не може. Коли свідок уперше побачила ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , той проживав самостійно. Вказала, що коли вівся ремонт у будинку ОСОБА_9 проживав самостійно, після ремонту – у будинку проживала уся сім`я разом. У 2022 році почалася війна – ОСОБА_8 з дітьми виїхала одразу, ОСОБА_9 виїхав у 24 березня. Сім`я проживала у бідинку у такому складі: старша ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і потім народився ОСОБА_26 . ОСОБА_12 був віком приблизно 4-5, ОСОБА_11 – підліток. Коли Дані було 4-5 років сім`я він з матір`ю та сестрою у будинку ОСОБА_27 не проживали, тільки приїздили до нього. Свідок не змогла пояснити як себе позиціонували ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перед оточенням. На питання хто така ОСОБА_24 , пояснила, що це сусідка, працює директором школи і є депутатом сільської ради с. Черкаська Лозова. Останній раз на території житлового будинку АДРЕСА_1 була приюлизно рік тому. Чи була 09.12.2024 свідок на території домоволодіння ОСОБА_1 , вказала, що приблизно у цей час вона дійсно була у ОСОБА_9 , який на той час там був зі своєю подругою ОСОБА_28 . Приблизно у грудні 2024 року свідок заходила до ОСОБА_9 дізнатися інформацію за своїми сімейним обставинами. Свідок вказала, що на території домоволодіння ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_24 , ОСОБА_21 одночасно вона ніколи не перебувала. Вказала, що вона не пам`ятає чи підписувала якісь документи пов`язані з будинком, адресою АДРЕСА_1 .

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, відповідача, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та свідків, дослідивши надані сторонами письмові докази, та оцінивши докази у їх сукупності для вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували двічі у зареєстрованому шлюбі, а саме з 10.11.1995 по 30.11.2009 та з 16.07.2012 по 05.03.2024.

10.11.1995 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який був зареєстрований Харківським міським відділом рреєстрації актів громадянського стану (а.с. 12).

10.11.2009 рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим у справі №2-2948/2009 шлюб було розірвано, про що сідчить сідоцтво про розірвання шлюбу 30.11.2009 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 за №072311, актовий запис №291, виданого Відділом реєстрації актів циільного стану Сакського міськрайонного управління управління юстиції АР Крим від 30.11.2009 (а.с. 13-15).

Відповідно до свідоцтв про народження, від шлюбу у сторін народилися діти: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 16.08.1996, син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 видане повторно 06.02.2020, актовий запис №104 (а.с. 16-17).

16.07.2012 сторони повторно зареєстрували шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серій НОМЕР_4 від 16.07.2021, видане Черкасько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області, актовий запис №6 (а.с. 18).

У сторін від повторного шлюбу народилася третя дитина син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 09.01.2013, виданого Черкасько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області, актовий запис №1 (а.с. 19).

01.02.2024 рішенням Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/5631/23 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було вдруге розірвано (а.с. 21-24).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 22.12.2010 зареєстроване право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,20 кв.м, житловою площею 57,50 кв.м та площею земельної ділянка 2500 кв.м, на підставі договору купівлі-продажу №2242 від 16.12.2010, засвідченого приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу В.В. Задоріною (а.с. 25).

Як вбачається зі сторінки паспорту позивачки «місце проживання» остання відмітка про реєстрацію місця проживання останньої датується 17.01.2011 виконавчим комітетом Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав за №383989065 від 22.06.2024, право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,20 кв.м, житловою площею 57,50 кв.м приватним нотаріусом Харкіського міського нотаріального округу Жовніром Я.В., на підставі договору дарування серії та номеру: 3118 від 22.06.2024, було зареєстроване за ОСОБА_2 (а.с. 117-18).

Право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, за кадастровим №6322083001:00:000:4367, відповідно до рішення про передачу земельної ділянки у власність, серії та №56, виданий 18.07.2024 Малоданилівською селищною радою Харківського району Харківської області, 31.07.2027 була зареєстрована за ОСОБА_2 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав сформований 06.08.2024 за №389765842 (а.с. 118).

Тобто право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,20 кв.м, житловою площею 57,50 кв.м та земельну ділянку площею 2500 кв.м, за кадастровим №6322083001:00:000:4367 у період часу з червня по липень 2024 було зареєстроване за третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , яка є матір`ю відповідача ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду від 25.02.2025 про витребування, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської област приватного нотаріуса Жовніром Я.В. до суду було надано копію Договору дарування серії та номеру: 3118 від 22.06.2024, відповідно до якого право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,20 кв.м, житловою площею 57,50 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами, перейшло від відповідача ОСОБА_1 до його матері - третьої особи у справі – ОСОБА_2 (а.с. 175-176).

З акту депутата Малоданилівської селищної ради Харківського району Харкіської області від 09.12.2024, що складений у присутності двох свідків, вбачається, що ОСОБА_3 , 1976 року народження, яка є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , фактично не проживала за цією адресою з 30.11.2010 року по 15.06.2012 рік (а.с. 162).

Позивачкою заявлено дві позовні вимоги: встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 30.11.2009 по 15.07.2012 та про визнання житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 108-109).

На підтвердження позовних вимог позивачка зазначає, що факт спільного проживання підтверджується фотознімками, де вони разом з дітьми відзначають свята, відпочивають разом, вона зареєстрована за спірною адресою з 17.01.2011, разом робили ремонт будинку та надвірних будівель та підтверджується поясненнями свідків.

Допитані в якості свідків діти сторін ОСОБА_5 , ОСОБА_20 пояснили, що батьки весь час проживали разом, вели спільне господарство, разом робили ремонт у будинку; при цьому батько працював, а мати отримувала «дитячі» гроші.

Свідок ОСОБА_14 – брат позивачки – зазначив, що сестра з сім`єю спочатку жили у Криму, потім мешкали у нього, збирали гроші на будинок, після купівлі будинку робили разом ремонт. Весь цей час вони жили як сім`я.

Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову зазначав, що до розірвання шлюбу у 2009 році вони вже з червня разом не проживали, оскільки позивачка знайшла іншого чоловіка, у листопаді 2009 шлюб між ними офіційно розірвано. У вересні 2010 він разом з дітьми переїхав до Харкова, де живуть його батьки. У 2009 році у Криму він продав свою приватизовану квартиру за 130000 грн; 80000 грн. додали батьки і він купив будинок у 2010 у с. Черкаська Лозова, зробив там ремонт. Не заперечує, що позивачка приїздила до дітей, проти чого він не заперечував; разом спілкувались, однак однією сім`єю не жили; спільного господарства не вели; позивачка взагалі ніде не працювала.

Допитана у якості свідка ОСОБА_29 пояснила, що вона є депутатом сільради та зі слів сусідів складала акт, що ОСОБА_3 за спірною адресою не проживала у період з 30.11.2010 по 15.06.2012.

Свідок ОСОБА_21 – сусід – пояснив, що відповідач після переїзду жив сам, йому допомагала мати; відповідач робив ремонт у будинку, утеплював його, побудував сарай; потім десь через 2 роки з`явилася дружина.

Свідок ОСОБА_25 , що вона є сусідкою ОСОБА_1 . Ремонт продовжувався у будинку 2-3 роки. Батьки ОСОБА_9 приїздили, але як часто сказати не може. Бачила родичів ОСОБА_1 які приїздили допомогати робити ремонт. Родичів ОСОБА_3 вона побачила, коли вже переїхали проживати у тому будинку.

На той час коли у будинку вівся ремонт ОСОБА_8 приїздила, не проживала там постійно.

Третя особа ОСОБА_2 проти позову заперечувала, пояснила, що з 22.06.2024 вона є власницею спірного будинку згідно договору дарування. Зазначає, що з 2009 по 2012 син проживав один з дітьми і позивачки не було.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2, 5 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

Згідно ч. 2 ст. 3, ст. 74 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обгрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу.

Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обгрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.

Позивачкою заявлено вимогу про визнання житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя.

Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові зазначає, що така вимога також не є ефективним способом захисту.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15 – ц (пункт 58), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31) та інші.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Оскільки позивачкою заявлені дві позовні вимоги, а саме: встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 30.11.2009 по 15.07.2012 та про визнання житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , то виходячи з висновків Великої Палати Верховного Суду такі позовні вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки питання щодо поділу майна позивачкою не заявлено, а отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Крім того, ОСОБА_2 , яка на даний час є власницею спірного майна, притягнуто до участі у справі у якості третьої особи, а не відповідачки, що суттєво порушує її права, оскільки процесуальне становище третьої особи та відповідача суттєво різняться. Щодо вирішення питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. 3, 21, 25, 26, 74 СК України, ст. 12, 13, 78, 79, 82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 ;

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2026.

Суддя В. С. Овсянніков