Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №619/519/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/519/26

провадження № 3/619/309/26

ПОСТАНОВА

іменем України

13 квітня 2026 року м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Риков М.І.

за участю: секретаря судового засідання Тюпалової А.О.

представниками особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності - адвоката не з`явився,

розглянув у судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кутьківка Дворічанського району Харківської області, громадянки України, українки, працюючої менеджером ФОП ОСОБА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 702030 від 15.01.2026 року, 15 січня 2026 року об 11 год 50 хв ОСОБА_1 , являючись представником фізичної особи підприємця ОСОБА_3 , в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала продаж алкогольних виробів (пива) без наявності ліцензії на здійснення такої діяльності, чим порушила вимоги ст. 62 п. 16 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового» - алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законом.

20 березня 2026 року адвокат Колісниченко А.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , у судовому засіданні в режимі відеоконференції зазначив, що 15 січня 2026 року ОСОБА_1 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » здійснювала торгівлю продуктами харчування, як реалізатор. Дана особа не є суб`єктом господарювання, кафе належить ФОП ОСОБА_2 і на фізичну особу підприємця, як суб`єкта господарювання покладається обов`язок щодо отримання, продовження та контролю термінів дії ліцензії. В ході перевірки було зафіксовано продаж реалізатором лише однієї пляшки пива, однак істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності. В матеріалах справи відсутні будь які данні, щодо систематичного характеру дій ОСОБА_1 , що в свою чергу виключає об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення. Просив врахувати ці обставини при прийнятті рішення по справі.

13 квітня 2026 року в судове засідання адвокат Колісниченко А.С. не з`явився, на адрес суду направив письмове клопотання про відкладення розгляду справи, посилюючись на те, що він на даний час перебуває на лікарняному, але доказів до свого клопотання не додав. При таких обставинах суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає.

У судове засідання ОСОБА_1 жодного разу не з`явилась, повідомлялась належним чином про дату, час та місце судового розгляду за допомогою SMS-повідомлення на номер телефона, який зазначений в матеріалах справи; відомостями списку справ, призначених до розгляду у Дергачівському районному суді Харківської області, які розміщені на загальнодоступному офіційному вебпорталі Судової влади України, однак у судові засідання не з`явився, про причини своїх неявок суд не повідомив.

Відповідно до ст. 268 КУпАП неприбуття в судове засідання особи, що притягається до відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП не перешкоджає судовому розгляду справи за її відсутністю.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП, не є обов`язковою та судом вичерпані заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 та її адвоката про час та місце розгляду справи, суд вважає можливим проводити судовий розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її представника.

Суд, заслухавши пояснення адвоката Колісниченко А.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 ,дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, як визначено ст. 245 КУпАП, є своєчасне всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ч. 1 ст. 164 КУпАП відповідальність за цією нормою закону настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Таким чином, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення (ч. 1 ст. 164 КУпАП), а саме провадження господарської діяльності, виражається в таких формах:

- без державної реєстрації як суб`єкта господарювання;

- без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом;

- без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону;

- у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії;

- без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Вказана диспозиція лише в загальному описує адміністративне правопорушення, не конкретизуючи його змісту, тобто, є бланкетною, оскільки відсилає до закону, що регулює певні види господарської діяльності і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих протиправних діянь, які врегульовані законом, а відтак у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначений закон, який передбачає одержання ліцензії, та який всупереч цим приписам особа не виконала.

Як слідує із змісту протоколу серії ВАД № 702030, 15 січня 2026 року об 11 год 50 хв ОСОБА_1 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала продаж алкогольних виробів - пива (якого самого в протоколі не зазначено) без наявності ліцензії на здійснення такої діяльності, чим порушила вимоги ст. 62 п. 16 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового».

Тобто ОСОБА_1 ставиться в провину провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, однак в провину даній особі ставиться порушення вимог ст. 62 п. 16 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового» - алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законом. Суд зазначає, в протоколі невірно зазначено пункт, частину, статтю ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового» який було порушено ОСОБА_1 .

Крім того, в протоколі не конкретизовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, оскільки не зазначено яким чиномОСОБА_1 здійснювала реалізацію алкогольних напоїв, а саме пива; не відображена систематичність її дій по здійсненню господарської діяльності, що є обов`язковою ознакою вищевказаного адміністративного правопорушення, а також відсутня інформація щодо оплати реалізованого товару чи вилучення грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення правопорушення, що унеможливлює ідентифікувати її дії як здійснення господарської діяльності та встановити мету суб`єкта господарювання щодо отримання прибутку.

Даний протокол не містить посилання на спеціальну норму закону або підзаконного нормативно-правового акту, який діяв на момент складання даного протоколу, та який регламентує господарську діяльність, що потребує ліцензуванню, та який, на думку поліцейського, було порушеноОСОБА_1 .

Відтак, зміст об`єктивної сторони правопорушення при викладенні обставин його вчинення не розкрито і не описано, а лише на думку працівників поліції констатовано факт вчинення такого порушення, без посилання на норму Закону, що в свою чергу порушує право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення посилання на нормативні акти, які передбачають отримання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, свідчить про невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП.

У роз`ясненнях, які містяться в п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 червня 1992 року № 8 зазначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення судді зобов`язані перевіряти правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення.

З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, суд вважає, що складений відносно ОСОБА_1 протокол не може бути визнаний належним доказом на підтвердження наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.

У випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.

Крім того, варто зазначити, що згідно чинного законодавства, ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За змістом ч. 1 ст. 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Пунктом 5 згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 року передбачено, що під здійсненням без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно зі статтями 2, 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (наразі Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності») та ст. 4 Закону України «Про підприємництво», треба розуміти здійснення без ліцензії таких видів господарської діяльності фізичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємництва, та юридичними особами.

Відповідно, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є спеціальний суб`єкт, зокрема, суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність.

Виходячи із вищенаведеного, суб`єктом даного адміністративного правопорушення, а саме провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, є фізична особа, зареєстрована як суб`єкт підприємництва, або юридична особа.

У постанові Пленуму ВСУ від 25.04.2003 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" Верховний Суд України роз`яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи у період зупинення дії ліцензії повністю або частково суб`єкти господарювання притягаються до адміністративної відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення.

З огляду на зазначене, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 164 КУпАП, з`ясуванню підлягають як факти здійснення реалізації продукції (виконання робіт чи надання послуг) особою без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, так і факти систематичності такої діяльності (три і більше рази), її самостійність та ініціативність, наявність в особи господарської компетенції щодо такої діяльності.

Таким чином, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 КУпАП суду мали бути надані докази про те, що особа систематично здійснювала господарську діяльність без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 зареєстрована як суб`єкт підприємництва, її діяльність з продажу алкогольних виробів (пива) мала систематичний характер, у протоколі не наведено, жодних доказів чи свідчень щодо існування таких обставин (фактів) до протоколу додано не було.

Також, в матеріалах провадження відсутні докази отримання нею прибутку від такої діяльності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Однак, достатніх, допустимих та достовірних доказів здійснення ОСОБА_1 торгівлі слабоалкогольними напоями, її систематичності, матеріали справи не містять.

При цьому, слід зазначити, що у разі не доведення здійснення особою саме господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, сам по собі одиничний факт вчинення певних дій, не визнається адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 164 КУпАП.

Також, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними, допустимими та достовірними доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини ОСОБА_1 .

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченої особи, а в матеріалах справи відсутні достатні та допустимі докази, які б переконливо свідчили, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, суд приходить до висновку про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. За таких обставин, провадження у справі відносно ОСОБА_1 слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 9, 10, 11, ч. 1 ст. 164, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, -

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП – закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня винесення постанови.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя М. І. Риков