Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №389/990/26 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

01.06.2026

ЄУН 389/990/26

Провадження №1-кп/389/43/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121020000034 від 13 січня 2026 року стосовно

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Закотне Новопсковського району Луганської області, громадянина України, з повною середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає без реєстрації: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України, вважається таким, що не має судимості,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

08.01.2026 приблизно о 23.50 год. ОСОБА_4 перебував біля території домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_3 .

Перебуваючи у вказаному місці у ОСОБА_4 раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, а саме на крадіжку майна з території вказаного домоволодіння.

Реалізуючи даний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цілях власної наживи, скориставшись тим, що його дії не помічені сторонніми особами, ОСОБА_4 руками відкрив ворота, які були не зачинені на запірний механізм, таким чином, проник на територію домоволодіння, розташовану за адресою АДРЕСА_3 . Після чого, направився до незачиненої на запірний механізм господарської будівлі, звідки таємно викрав металеві каністри об`ємом 20 літрів в кількості 2 шт вартістю за одну 500 грн., загальною вартістю 1000 грн., бензин марки А-95 об`ємом 80 л, вартістю за один літр 54,24 грн., загальною вартістю 4339,20 грн., лещата вартістю 1766,67 грн., шнур гамаковий довжиною 90 м, вартістю 442,80 грн., перфоратор «РroCraft» ВН-2150N в кейсі вартістю 1646,67 грн. Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 9165,34 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними та протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

До такого висновку суд дійшов, виходячи із наступного.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав повністю та надав суду показання, які повністю відповідають викладеному в обвинувальному акті, згідно яких він дійсно 08.01.2026 приблизно опівночі прийшов до домоволодіння по АДРЕСА_3 , знав, що там проживає потерпілий, оскільки раніше в нього працював і знав яке саме майно є у нього. Він взяв тачку, руками відкрив ворота, які були не зачинені та зайшов у двір, викрав дві металеві каністри, бензин, лещата, шнур гамаковий, перфоратор в кейсі, погрузив у тачку і пішов додому. Викраденим частково розпорядився на власний розсуд, а саме бензином. Інше майно було вилучено працівниками поліції та повернуто потерпілому. У скоєному щиро розкаюється, вчинив злочин через скрутне становище з грошима, в подальшому зобов`язався не вчиняти кримінальні правопорушення. Зазначив, що повернув потерпілому кошти у розмірі 6400 грн. за викрадений та витрачений бензин.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, претензій матеріального та майнового характеру до обвинуваченого не має. Міру покарання залишає на розсуд суду.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та кваліфікацію своїх дій, крім того, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє, усвідомлює зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд вважає можливим, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечують прокурор та обвинувачений.

Учасникам процесу роз`яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України за ознаками таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, мотив та мету вчиненого злочину, а також дані про особу: те, що він в силу ст.89 КК України, вважається таким, що не має судимості, оскільки ухвалою Знам`янського міськрайонного суду від 12.05.2022 звільнений від покарання, призначеного вироком Знам`янського міськрайонноо суду від 28.04.2021 за скоєння кримінального правопрушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України дл 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; офіційно не працюючого, не одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, відповідно до повідомлення КНП "Знам`янська міська лікарня ім.А.В.Лисенка" Знам`янської міської ради від 05.02.2026; згідно з довідкою-характеристикою Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 04.02.2026 ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно; висновок досудової доповіді, відповідно до якої, виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе (т.1 а.п.31-36).

Відповідно до вимог ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання

ОСОБА_4 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, про що свідчить надання правдивих та послідовних показань.

Відповідно до вимог ст.67 КК України, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Так, враховуючи вищевикладене, суд, призначаючи покарання ОСОБА_4 , виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, який, відповідно до ст.89 КК України, вважається таким, що не має судимості, його відношення до вчиненого, посткримінальну поведінку, часткове відшкодування шкоди потерпілому за витрачений бензин у розмірі 6400 грн., щире каяття та бажання стати на шлях виправлення, позицію сторони обвинувачення про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбуття покарання, та позицію потерпілого, який міру покарання залишив на розсуд суду, претензій матеріального та майнового характеру до обвинуваченого не має, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч.4 ст.185 КК України.

Щодо наявності підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень, передбачених ст.75 КК України, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст.403, 405, 407, 408, 429 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Під час вирішення питання про можливість виправлення засудженого без відбування реального покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням беруться до уваги тяжкість злочину, особа винного та інші обставини справи.

Законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання, а також при визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням. Однак така дискреція діє лише в межах, установлених законом. Отже, суд, реалізуючи свої повноваження, має навести правові підстави та переконливі мотиви, які є достатніми для постановлення рішення.

Верховний Суд неодноразово вказував у своїх рішеннях, що підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, зміст мети й мотивів протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності, наявність чи відсутність судимості в особи, що притягується до кримінальної відповідальності. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; посткримінальна поведінка; наявність джерел правомірного отримання доходів для забезпечення власних потреб та осіб, які знаходяться на його утриманні; наскільки його ціннісні орієнтири співпадають з загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічна характеристика винуватого тощо. Лише проаналізувавши такі обставини, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин, а також з огляду на право судової дискреції (повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості судового рішення тощо), суд переконаний, що з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК України, вважається таким, що не має судимості, наразі критично ставиться до вчиненого, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, частково відшкодував шкоду потерпілому, щиро розкаявся, шкодує про скоєне, думку потерпілого, який міру покарання для обвинуваченого залишив на розсуд суду, думку покурора, який вважав за можливе виправлення ОСОБА_4 без реального відбуття покарання, а також, долучену досудову доповідь стовоно обовинуваченого, та враховуючи ступінь суспільної небезпеки особи ОСОБА_4 , який хоча і має місце, однак, з огляду на негативне ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, його щире каяття, не є критичним та беззаперечно не свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без реального відбування покарання та наявна можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 інституту звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст.76 КК України, що у даному випадку, відповідатиме принципам законності і справедливості, а також буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, таке покарання обвинуваченому ОСОБА_4 перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Підстав для застосування в цьому кримінальному провадженні норм, передбачених ст.69 КК України, суд не вбачає.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався, під час судового розгляду таких клопотань також не надходило, а тому суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого.

Згідно ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню за проведення судових товарознавчих експертиз №СЕ-19/112-26/1279-ТВ від 29.01.2026 та №СЕ-19/112-26/1280-ТВ від 03.02.2026 у загальному розмірі складають 7131,20 грн.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 124, 349, 367, 368, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнити з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 на період іспитового строку, наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судових товарознавчих експертиз №СЕ-19/112-26/1279-ТВ від 29.01.2026 у розмірі 1782 грн. 80 коп. та №СЕ-19/112-26/1280-ТВ від 03.02.2026 у розмірі 5348,40 грн., а всього на суму 7131 (сім тисяч сто тридцять один) грн. 20 коп.

Речові докази:

-дві металеві каністри об`ємом 20 літрів, дві пластикові каністри по 20 літрів, металеві лещата, мотузка довжиною 90 м, перфоратор марки «РroCraft» ВН-2150N в чорному кейсі з свердлами, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_5 , - залишити останньому як йому належні.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1