Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №904/1502/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 м.Дніпро Справа №904/1502/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства «Скорук А.А.»

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 (суддя Дупляк С.А.) у справі №904/1502/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон»

до Фермерського господарства «Скорук А.А.»

про стягнення грошових коштів

за зустрічним позовом Фермерського господарства «Скорук А.А.»

до ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та оскаржуваного судового рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Скорук А.А.» про стягнення 1844213,59 грн, з яких: 1245490,80 грн заборгованості з оплати товару, 160173,53 грн пені, 187949,68 грн тридцяти шести процентів річних та 250599,58 грн плати за користування товарним кредитом.

07.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від Фермерського господарства «Скорук А.А.» до суду першої інстанції надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , в якій відповідач за первісним позовом просить суд стягнути з ОСОБА_1 598722,79 грн збитків завданих товариству відповідача в результаті підписання договорів з позивачем.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 у справі №904/1502/26 повернуто зустрічний позов Фермерського господарства «Скорук А.А.».

Розглянувши матеріали зустрічного позову місцевий господарський суд зауважив про те, що в даному випадку останній не містить будь-яких вимог, пред`явлених до первісного позивача. Крім того, суд відзначив, що задоволення первісного позову жодним чином не виключить задоволення зустрічного позову. Наведені в сукупності обставини стали підставою для ухвалення судом рішення про повернення матеріалів зустрічної позовної заяви.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Фермерське господарство «Скорук А.А.», в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 у справі №904/1502/26 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ФГ «Скорук А.А.» зазначає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Як вказав апелянт, предметом спору у справі, що розглядається, зокрема, є стягнення заборгованості за договором поставки №647/25/46 від 20 жовтня 2024 року, укладеного між ФГ «Скорук А.А.» та ТОВ «Фірма Ерідон», а саме, суми основного боргу у розмірі 1245490,80 грн., а також за період з 19.03.2026 по 18.10.2025 суми пені 160173,53 грн., суми річних 187949,68 грн., суми платежу за користування товарним кредитом 250599,58 грн.

Отже, за 5 місяців прострочення платежів за товар ФГ «Скорук А.А.» було додатково нараховані 598722,79 грн штрафних санкцій. Таки великі штрафні санкції стали можливі, оскільки повноважним представником СФ «Скорук А.А.» Головою господарства Оганісян А.А., яка на підставі рішення загальних зборів ФГ «Скорук А.А.» від 22.12.2023, наказу №1 від 23.12.2023 була призначена на посаду Голови ФГ «Скорук А.А.», та підписала договір поставки №647/25/46 від 20 жовтня 2024 року з певними невигідними умовами відповідальності.

При цьому, позивач наполягав на тому, що підписання спірного правочину відбулось Головою без погодження із загальними зборами.

Отже, Оганісян Аліна Анатоліївна порушила норми чинного законодавства та статуту, підписавши договір поставки з умовами, застосування яких призвело до відповідальності господарства на значну суму. Ця поведінка має негативні наслідки, оскільки на сьогоднішній день господарство, після неврожайного року, не може розрахуватися за поставлений за договором товар, а тим більше сплатити таку велику суму штрафних санкцій.

Відтак, на погляд ФГ «Скорук А.А.» предмет спору за первісним позовом пов`язаний з предметом за зустрічним позовом, оскільки правовідносини за обома позовами стосуються договору поставки, тобто обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

07.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач за первісним позовом заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Скорук А.А.» залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду доказів доплати судового збору в розмірі 240,00 грн.

21.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом квитанцією до платіжної інструкції №4452569 від 21.04.2026 про сплату судового збору в сумі 240,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Скорук А.А.» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 про повернення зустрічного позову у справі №904/1502/26; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу, інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Зазначену ухвалу надіслано всім учасникам справи в електронні кабінети через систему «Електронний суд» 28.04.2026 о 14:26, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа.

У ході апеляційного розгляду даної справи Центральним апеляційним господарським судом, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надходило.

Не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1-2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з норм статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Нормою пункту 3 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Частиною 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Згідно із частиною 4 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.

При поданні зустрічного позову позивач за первісним позовом стає відповідачем за зустрічним позовом, а відповідач займає процесуальне становище позивача. При цьому, пред`являючи зустрічний позов, відповідач завжди має переслідувати одночасно дві цілі: захистити своє порушене чи оспорене право та захиститися проти вимог позивача.

Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.

Відповідні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №200/22329/14-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.07.2025 у справі №449/1010/22.

Як вбачається із змісту зустрічного позову, відповідач за первісним позовом заявив вимоги про стягнення з Оганісян Аліни Анатоліївни (яка не є стороною за первісним позовом, а була особою (головою господарства відповідача), що підписала договори з позивачем) на користь ФГ «Скорук А.А.» збитків у розмірі 598722,79 грн.

При цьому позивач за первісним позовом – ТОВ «Фірма Ерідон» зазначене у зустрічному позові як третя особа. Підстав на яких вказане товариство підлягало залученню до справи саме у такому процесуальному статусі заявником наведено не було.

За змістом частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідачем за зустрічним позовом може бути лише позивач за первісним позовом або третя особа на стороні позивача, яка має самостійні вимоги щодо предмета спору.

Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що в даному випадку зустрічний позов ФГ «Скорук А.А.» не містить будь-яких вимог, пред`явлених до первісного позивача у справі №904/1502/26 – ТОВ «Фірма Ерідон», отже правова конструкція зустрічного позову у цій справі не відповідає вимогам, які встановлені у ст. 180 ГПК України для зустрічного позову.

Крім того, важливим аспектом прийнятності зустрічного позову є не тільки його взаємопов`язаність з первісним позовом, а і встановлення судом факту доцільності спільного розгляду цих позовних заяв.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відзначив, що матеріально-правові вимоги заявлені сторонами в первісному та зустрічному позовах спричинять необхідність встановлення судом різних обставин і доказів, на які вони посилаються, а відтак спільний розгляд зустрічного позову із первісним не сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору, тобто не може вважатись доцільним в розумінні ч. 2 ст. 180 ГПК України.

Наведена вище позиція також узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 справі №922/4409/21.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що сам факт однорідності первісної та зустрічної позовних вимог, що обмежується лише визначенням їх в грошовому еквіваленті, не є достатньою обставиною для розгляду їх в межах однієї справи.

В даному випадку, місцевий господарський суд зробив правильний та логічний висновок стосовно того, що задоволення первісного позову не виключить задоволення зустрічного позову ані повністю, ані частково, а подання такого зустрічного позову відповідачем за первісним позовом не має на меті довести саме відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

За таких обставин теза ФГ «Скорук А.А.» про те, що стягнення штрафних санкцій за первісним позовом і відшкодування шкоди за зустрічним позовом, призведуть до балансу інтересів сторін по справі, не заслуговує на увагу та не спростовує висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду, однак не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо прийнятності заявленого зустрічного позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В розрізі наведених норм колегія суддів зазначає, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви Фермерського господарства «Скорук А.А.», відтак оскаржувану ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 у справі №904/1502/26 належить залишити без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Скорук А.А.» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 у справі №904/1502/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 у справі №904/1502/26 залишити без змін.

Справу №904/1502/26 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.05.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя С.В. Вінніков