Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №278/3810/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року

м. Київ

справа № 278/3810/25

провадження № 61-1943св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), Міністерство оборони України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2025 року у складі судді Рябенької Т. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року у складі колегії суддів Талько О. Б., Коломієць О. С., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У серпні 2025 року ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (далі - ВДРАЦС у місті Житомирі ЦМРУ Міністерства юстиції (місто Київ)), Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою.

Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 17 квітня 2022 року проходив військову службу в званні старшого солдата на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 востаннє спілкувалась із сином, який на той час знаходився поблизу населеного пункту Вовчанська Чугуївського району Харківської області.

Згідно з доповіддю начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 від 03 липня 2024 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу 02 липня 2024 року о 16 год 30 хв по позиції «Волик» в населеному пункті Вовчанську Харківської області вдалося зайти ворожій штурмовій групі у кількості 6 осіб та захопити вказану позицію 02 липня 2024 року о 17 год 00 хв, після чого зв`язок з позицією було втрачено, ОСОБА_2 зник безвісти.

05 липня 2024 року ОСОБА_1 отримала сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про те, що ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання військового обов`язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України 02 липня 2024 року в населеному пункті Вовчанську Чугуївського району Харківської області.

У зв`язку з цим 08 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до відділення поліції № 4 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення з метою встановлення місця перебування безвісти зниклого ОСОБА_2 , на підставі якої 09 липня 2024 року було відкрито кримінальне провадження № 12024060460000200, в якому ОСОБА_1 було визнано потерпілою, проведено її допит.

Слідчий відділ Управління Служби безпеки України в Харківській області (далі - СВ УСБУ в Харківській області) здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024220000000212 від 27 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 438 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Під час досудового розслідування встановлено, що військовослужбовець зс рф ОСОБА_3 з позивним « ОСОБА_4 » 03 липня 2024 року на території Вовчанського агрегатного заводу, діючи спільно з військовослужбовцем зс рф з позивним « ОСОБА_5 », відповідно до попередньо узгодженого плану, з метою виконання злочинного наказу військовослужбовця зс рф з позивним « ОСОБА_6 », умисно вчинили вбивство двох військовополонених, одним з яких був ОСОБА_2 , шляхом здійснення пострілів в голову потерпілих із стрілецької вогнепальної автоматичної зброї системи «АК», що спричинило смерть останніх на місці. На момент вчинення злочину обидва потерпілі мали статус військовополонених відповідно до положень Женевської конвенції та перебували під захистом норм міжнародного гуманітарного права.

16 червня 2025 року в межах окремого кримінального провадження № 12024250330000248 від 21 червня 2024 року, встановивши наявність достатніх доказів, Служба безпеки України повідомила про підозру військовослужбовцю зс рф ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 438 КК України (організація та співучасть у жорстокому поводженні з військовополоненими, поєднаному з умисним вбивством, вчиненому за попередньою змовою групою осіб).

У межах зазначеного кримінального провадження проведено допит підозрюваного ОСОБА_3 та інших військовослужбовців зс рф: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та проведено слідчий експеримент за участю підозрюваного ОСОБА_3 , під час якого він відтворив обстановку, за якої було здійснено розстріл військовополоненого ОСОБА_2 .

У зв`язку з викладеними обставинами та відсутністю можливості з об`єктивних причин отримати документ встановленої форми про смерть ОСОБА_2 , виданий закладом охорони здоров`я, заявниця позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію його смерті та отримати свідоцтво про смерть відповідно до чинного законодавства України. Від дати припинення активних бойових дій на території місця загибелі ОСОБА_2 , минуло більше шести місяців.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд:

оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 :

вважати, що загибель ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , настала ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Вовчанську Чугуївського району Харківської області під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, безпосередньо в районі їх ведення (здійснення).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Пулинський районний суд Житомирської області рішенням від 13 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 задовольнив.

Оголосив померлим громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Курне Червоноармійського району Житомирської області.

Датою смерті (загибелі) громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_5 - день його вірогідної смерті.

Визнав, що смерть (загибель) громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , настала у місті Вовчанську Чугуївського району Харківської області (місце смерті) під час виконання військового обов`язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України.

Місцевий суд дійшов висновку, що факти, на які посилається заявниця ОСОБА_1 , підтвердилися під час розгляду справи, тому заява про оголошення ОСОБА_2 померлим підлягає задоволенню.

Керувався тим, що настання смерті (загибелі) ОСОБА_2 з високим ступенем ймовірності підтверджується дослідженими в сукупності доказами та тим, що обставини, за яких останній зник безвісти, дають обґрунтовані підстави припускати його загибель.

Оголошення померлим сина заявниці ОСОБА_2 має для неї юридичне значення, оскільки необхідне для отримання свідоцтва про смерть та подальшого забезпечення соціального захисту ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», отримання статусу члена сім`ї загиблого захисника, оформлення пенсії по втраті годувальника, отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, оформлення спадщини тощо.

Не погодившись із рішення суду першої інстанції, Міністерство оборони України оскаржило його до апеляційного суду.

У апеляційній скарзі Міністерство оборони України зазначало, що строк у шість місяців відповідно до частини другої статті 46 ЦК України має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи. Суд визначив день вірогідної смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Вовчанську Чугуївського району Харківської області, проте активні бойові дії на території Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області розпочались 20 червня 2024 року та станом на поточний момент не завершені. Вважало, що відлік встановленого шестимісячного строку ще не розпочався, у зв`язку із чим звернення із заявою про оголошення фізичної особи померлою є передчасним та вказана заява не підлягала задоволенню.

Житомирський апеляційний суд постановою від 25 грудня 2025 року рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2025 року залишив без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що досліджені в сукупності докази та обставини, за яких ОСОБА_2 зник безвісти, беззаперечно підтверджують його загибель під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вовчанська Чугуївського району Харківської області.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи Міністерства оборони України про те, що строк шість місяців, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, має рахуватись з моменту закінчення воєнних дій, оскільки відповідно до практики Верховного Суду оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців з дня настання відповідної події - загибелі у бою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2026 року, Міністерство оборони України просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про оголошення фізичної особи померлою, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, відповідно до якої шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи.

Заявник зазначає, що у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. Також у ньому міститься інформація про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Суди визначили день вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце смерті: місто Вовчанськ Чугуївського району Харківської області, водночас станом на цей час Наказ № 309 втратив свою чинність на підставі наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ № 376). Відповідно до Наказу № 376 активні бойові дії на території Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області розпочались 20 червня 2024 року та станом на поточний момент не завершені.

Отже, суди не врахували, що на вказаній території активні бойові дії відновились 20 червня 2024 року та не завершені, тому відлік встановленого шестимісячного строку ще не розпочався, у зв`язку із чим звернення із заявою про оголошення фізичної особи померлою є передчасним.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Беспала Т. С., подала відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України, в якому посилається на необґрунтованість та безпідставність доводів заявника, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає про те, що судові рішення є законними та обґрунтованими, висновки судів відповідають обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Рух справи у суді касаційної інстанції

У лютому 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Мністерства оборони України на рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року.

Верховний Суд ухвалою від 27 лютого 2026 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи.

У березні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

На підставі розпорядження Верховного Суду від 24 березня 2026 року № 277/0/226-26 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Мартєв С. Ю.

Фактичні обставини справи, що встановили суди

Суди встановили, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Курне Червоноармійського району Житомирської області, що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , виданого 01 червня 1991 року Курненською сільською радою Червоноармійського району Житомирської області (а. c. 8).

Згідно з копією доповіді тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 № 1810/1266 від 03 липня 2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 о 09 год 53 хв, від командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 надійшло повідомлення оперативному черговому командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 про факт зникнення безвісти старшого солдата ОСОБА_2 , стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. 02 липня 2024 року о 16 год 30 хв ворожій штурмовій групі у кількості 6 осіб вдалося зайти та захопити позицію «Волик» в населеному пункті Вовчанську Харківської області, після чого зв`язок з позицією було втрачено, старший солдат ОСОБА_2 вважається таким, що зник безвісти під час виконання бойового завдання (а. c. 15).

Сповіщенням про зниклих (безвісти) від 05 липня 2024 року № 6/2415 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив ОСОБА_1 , що її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний за мобілізацією на військову службу 17 квітня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_6 , зник безвісти під час виконання військового обов`язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України 02 липня 2024 року в населеному пункті Вовчанську Чугуївського району Харківської області (а. c. 10).

Згідно з копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ВП № 4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області із заявою про зникнення безвісти її сина ОСОБА_2 під час виконання військового обов`язку поблизу населеного пункту Вовчанська Чугуївського району Харківської області, 09 липня 2024 року отримала пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого, була допитана як потерпіла (а. c. 16).

Відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_1 до ВП № 4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 08 липня 2024 року відкрито кримінальне провадження № 12024060460000200 від 09 липня 2024 року за фактом зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 (а. c. 11).

Згідно з копіями постанов прокурора Чуднівської окружної прокуратури від 09 липня 2024 року у свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який є братом ОСОБА_2 , та у потерпілої ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , відібрано біологічні зразки, а саме зразок букального епітелію для проведення судових експертиз (а. c. 19).

Відповідно до копії висновку експерта від 10 вересня 2024 року № СЕ-19/106-24/11310-БД, складеного Житомирським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України (далі - Житомирський НДЕЦ МВС України) встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , біологічного брата безвісти зниклого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. c. 20-24).

Згідно з копією висновку експерта від 16 вересня 2024 року № СЕ-19/106-24/11326?БД, складеного Житомирським НДЕЦ МВС України, встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , біологічної матері безвісти зниклого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. c. 26-30).

Відповідно до копії протоколу допиту свідка ОСОБА_3 та стенограми до нього від 28 жовтня 2024 року останній повідомив, що 02 липня 2024 року після штурму в населеному пункті Вовчанську він разом з іншими військовослужбовцями зс рф взяв у полон двох військовослужбовців Збройних Сил України, яких потім розстріляли (а. c. 31-51).

У межах досудового розслідування кримінального провадження № 42024220000000212 від 27 вересня 2024 року проведено допит свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_8 від 05 листопада 2024 року, ОСОБА_11 від 18 листопада 2024 року, ОСОБА_9 від 31 січня 2025 року, Раутіо ОСОБА_13 від 31 січня 2025 року та ОСОБА_7 від 31 січня 2025 року, які повідомили, що 02 липня 2024 року після штурму в населеному пункті Вовчанську вони взяли в полон двох військовослужбовців Збройних Сил України, яких потім розстріляли (а. c. 52-92).

Згідно з копією протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25 березня 2025 року ОСОБА_3 на фотознімку під № 7, на якому зображений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , впізнав військовослужбовця Збройних Сил України, захопленого після штурму в полон військовослужбовцями зс рф на позиції під назвою «Котедж» в місті Вовчанську Харківської області, розташованої поблизу Вовчанського агрегатного заводу, якого надалі страчено пострілом в голову разом з іншим військовослужбовцем Збройних Сил України після їх допиту (а. c. 93-94).

Постановою прокурора Харківської обласної прокуратури від 05 травня 2025 року кримінальні провадження № 42024220000000212 від 27 вересня 2024 року за частиною другою статті 438 КК України, № 12024250330000248 від 21 червня 2024 року за частиною другою статті 438 КК України, № 12024060460000200 від 09 липня 2024 року за частиною другою статті 438 КК України та № 12024060410000458 від 05 липня 2024 року за частиною другою статті 438 КК України, об`єднано в одне провадження, якому присвоєно № 12024250330000248 (а. c. 96, 97).

16 червня 2025 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у жорстокому поводженні з військовополоненими, поєднаному з умисним вбивством, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 438 КК України (у редакції до 24 жовтня 2024 року) (а. c. 98-101).

Згідно з копією протоколу проведення слідчого експерименту від 07 липня 2025 року за участю підозрюваного ОСОБА_3 останній на місцевості продемонстрував механізм та відтворив обстановку, під час якої було здійснено розстріл військовополонених, зокрема ОСОБА_2 (а. с. 144-150).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення судів відповідають.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Порядок розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

За змістом частин другої-третьої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, на яку посилається Міністерство оборони України у касаційній скарзі.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У справі, що переглядається, встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 17 квітня 2022 року проходив військову службу в званні старшого солдата на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до доповіді начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 03 липня 2024 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу 02 липня 2024 року о 16 год 30 хв по позиції «Волик» в населеному пункті Вовчанську Харківської області вдалося зайти ворожій штурмовій групі та захопити вказану позицію 02 липня 2024 року о 17 год 00 хв, після чого зв`язок з позицією було втрачено, ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання. Провести пошукові заходи немає можливості через застосування ворожих обстрілів вказаних позицій, тому вважати старшого солдата ОСОБА_2 зниклим безвісти за особливих обставин.

05 липня 2024 року ОСОБА_1 отримала сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання військового обов`язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України 02 липня 2024 року в населеному пункті Вовчанську Чугуївського району Харківської області.

16 червня 2025 року в межах кримінального провадження № 12024250330000248 від 21 червня 2024 року СВ УСБУ в Харківській області повідомив про підозру військовослужбовцю зс рф ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 438 КК України (організація та співучасть у жорстокому поводженні з військовополоненими, поєднаному з умисним вбивством, вчиненому за попередньою змовою групою осіб).

У межах зазначеного кримінального провадження встановлено, що військовослужбовець зс рф ОСОБА_3 03 липня 2024 року на території Вовчанського агрегатного заводу спільно з іншим військовослужбовцем зс рф умисно вчинили вбивство двох військовополонених, одним з яких був ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що надані заявницею докази беззаперечно свідчать про неминучу загибель військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_5 , а із заявою про оголошення фізичної особи померлою ОСОБА_1 звернулася 30 липня 2025 року, тобто минуло більше шести місяців від його ймовірної загибелі.

Оголошення померлим сина заявниці ОСОБА_2 має для неї юридичне значення, оскільки необхідне для отримання свідоцтва про смерть та подальшого забезпечення соціального захисту ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», отримання статусу члена сім`ї загиблого захисника, оформлення пенсії по втраті годувальника, отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, оформлення спадщини тощо.

Колегія суддів відхиляє доводи Міністерства оборони України про передчасність звернення ОСОБА_1 з цією заявою та висновку судів про оголошення особи померлою внаслідок недотримання строків, встановлених частиною другою статті 46 ЦК України, через те, що воєнні дії на території, де зник безвісті ОСОБА_2 , не завершені, з огляду на таке.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 490/342/17 зазначив, що у разі, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, у такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина. Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме (постанова Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23).

Воєнний стан - це конкретний правовий режим, який запроваджується у випадку загрози або фактичного нападу на країну іншою державою чи навіть кількома державами. Воєнні дії - це організоване застосування військ, сил і засобів для воєнних операцій на суші, на морі, в повітрі, тощо.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України було введено воєнний стан, який триває і на даний час.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Перелік) активні бойові дії на території Вовчанської міської територіальної громади тривали з 13 вересня 2022 року до 09 травня 2024 року, надалі розпочалися 20 червня 2024 року та станом на поточний момент не завершені.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, на яку посилається Міністерство оборони України у касаційній скарзі, зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини.

Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані виключно на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Водночас за змістом доводів касаційної скарги Міністерство оборони України не стверджує, що ОСОБА_2 може бути живим, перебувати у полоні або на тимчасово окупованих територіях, або те, що його загибель є неочевидною.

Стверджуючи про наявність бойових дій на території, де зник безвісти син заявниці, що, на думку Міністерства оборони України, свідчить про передчасність звернення із заявою про оголошення фізичної особи померлою, останнє не врахувало, що у цій справі наявні істотні обставини, які дають підстави для припущення з великою вірогідністю, що ОСОБА_2 загинув внаслідок воєнних дій, тому суд може застосувати скорочений шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, з дня настання відповідної події (вірогідної загибелі ОСОБА_2 ), а не з моменту припинення воєнних дій (воєнного стану) на всій території України загалом, чи Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області зокрема.

Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 741/484/25.

Суди першої та апеляційної інстанцій, належно оцінивши надані документи військової частини НОМЕР_2 , матеріали кримінального провадження № 12024250330000248 від 21 червня 2024 року, відкритому за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 438 КК України (організація та співучасть у жорстокому поводженні з військовополоненими, поєднаному з умисним вбивством, вчиненому за попередньою змовою групою осіб), обґрунтовано вважали, що вірогідною датою смерті (загибелі) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка настала у місті Вовчанську Чугуївського району Харківської області (місце смерті) під час виконання військового обов`язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України.

Отже, доводи касаційної скарги Міністерства оборони України не спростовують висновки судів про наявність підстав для оголошення померлим громадянина України ОСОБА_2 , застосувавши передбачений частиною другою статті 46 ЦК України скорочений шестимісячний строк замість дворічного, враховуючи наявність істотних підстав для припущення з великою вірогідністю, що ОСОБА_2 загинув внаслідок воєнних дій і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення прийнято без додержання норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновками судів по суті вирішення спору й до власного тлумачення норм матеріального права, однак вони спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, а тому Верховний Суд їх відхиляє.

Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховний Суд не встановив.

Також Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99).

На думку судової колегії, судові рішення є достатньо мотивованими.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв