Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №705/573/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

м. Київ

справа № 705/573/24

провадження № 61-12204св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач ? ОСОБА_1 ,

відповідачі: Паланська сільська рада Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 квітня 2025 року у складі судді Єщенко О. І. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування.

Позов мотивований тим, що з 1990 року вона проживала разом із ОСОБА_4 і вони вирішили побудувати власний будинок. ОСОБА_4 звернувся до Кочубіївської сільської ради Уманського району Черкаської області про отримання земельної ділянки для будівництва індивідуального будинку і господарсько-побутових споруд. Рішенням № 19 (1) від 20 серпня 1993 року йому було передано земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва на АДРЕСА_1 . У подальшому ОСОБА_4 отримав рішення № 77 від 21 квітня 1995 року «Про надання дозволу на розміщення об`єктів будівництва в населених пунктах району» та отримав будівельний паспорт на забудову земельної ділянки виділеної індивідуальному забудовнику. Надалі у них виникли розбіжності і вони вирішили розійтися, при цьому домовилися, що розпочате будівництво на АДРЕСА_1 залишиться їй, а ОСОБА_4 написав заяву про відмову від цієї земельної ділянки.

Рішенням сесії Кочубіївської сільської ради XVІІІ від 30 вересня 1998 року № 4-5(54) їй надано в користування 0,25 га на АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку та господарських споруд. Після отримання в користування земельної ділянки та відповідно до будівельного паспорта нею здійснено певний комплекс робіт та завезено будівельні матеріали. Далі у неї були фінансові проблеми, зміна роботи, і вона зупинила забудову вказаної ділянки.

У 2023 році вона вирішила оформити у приватну власність надану їй в користування земельну ділянку та відновити будівництво. При прибутті на місце вона виявила, що її земельна ділянка була захоплена невідомою їй особою. Вона звернулась до ТОВ «Терра профешинал груп» та уклала договір від 17 травня 2023 року № 169 на проведення топографо-геодезичних робіт щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 24 листопада 2023 року отримала повідомлення, відповідно до змісту якого на камеральному етапі було встановлено, що в межах даної земельної ділянки зареєстровано ділянку з кадастровим № 7124384500:01:002:0063, яка передана у власність іншій особі.

За результатами її звернення до Паланської сільської ради, їй було надано оскаржене рішення Паланської сільської ради від 09 листопада 2021 року

№ 22-116/VІІІ про передачу ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,2500 га (кадастровий номер 7124384500:01:002:0063) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) за адресою: вул. Богдана Хмельницького, с. Кочубіївка , яка є паралельною вул. Уманській, між собою вони перетинаються тильними сторонами і однозначно одна земельна ділянка не може бути одночасно на вул. Уманська та вул. Б. Хмельницького.

Тобто, передана їй земельна ділянка на АДРЕСА_1 на підставі рішення Паланської сільської ради передана іншій особі, в результаті чого порушені її права. Крім цього, незрозуміло, яким чином земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки при передачі іншому власнику було зазначено як АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 просила суд:

визнати незаконним та скасувати рішення Паланської сільської ради від 09 листопада 2021 року № 22-116/VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) та передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 »;

припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 7124384500:01:002:0063, площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, номер відомостей про речове право: 45244211 від 19 листопада 2021 року.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. У разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача, судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства. Позивачка на підтвердження її права на земельну ділянку надала: витяг з рішення Кочубіївської сільської Ради народних депутатів від 20 серпня 1993 року № 19(1); будівельний паспорт на забудову земельної ділянки від 27 березня 1995 року; витяг з рішення Кочубіївської сільської ради від 30 вересня 1998 року № 4-5 про надання земельної ділянки площею 0,25 га на АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських споруд. Із поданих позивачем документів встановлено, що ОСОБА_1 не набула право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку, але має охоронюваний законом інтерес на захист права користування нею та завершення процедури набуття її у власність, а отже, має право звернення до суду з позовом в разі порушення її прав на зазначену земельну ділянку.

Позивачем не надано доказів того, що надана їй земельна ділянка вилучалася та звернення до Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області як органу місцевого самоврядування з питанням набуття права власності (приватизації) попередньо наданої їй земельної ділянки, відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Дійсно, рішенням Паланської сільської ради від 09 листопада 2021 року

№ 22-116/VІІІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 та передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий номер 7124384500:01:002:0063) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 . На підтвердження того, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка зареєстрована в межах земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 , позивачем додано лише лист ТОВ «Терра профешинал груп» від 24 листопада 2023 року. Інших доказів суду не надано, як і не заявлено про їх витребування. Доданий позивачем витяг із генерального плану села Кочубіївка Паланської сільської ради підтверджує, що АДРЕСА_2 є паралельними, тому зареєстрована земельна ділянка на АДРЕСА_2 теоретично не може бути на АДРЕСА_1 . Жодних заяв чи клопотань, у тому числі про проведення судової земельно-технічної експертизи, для підтвердження заявлених у позові обставин та встановлення меж, координат земельних ділянок, про які йде мова, до суду не подано.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, що позивач не надала суду належних, достовірних та допустимих доказів про те, що сформована земельна ділянка ОСОБА_2 площею 0,2500 га (кадастровий номер 7124384500:01:002:0063) накладається на земельну ділянку позивача, яка перебуває в стадії формування, і тим самим зменшує її площу та унеможливлює її державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі як об`єкта цивільних прав, їй створені реальні перешкоди у реалізації її суб`єктивного права на набуття у власність вказаної земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських споруд. Клопотань про проведення судової земельно-технічної експертизи для підтвердження заявлених у позові обставин матеріали справи не містять. ОСОБА_1 не зазначала про неможливість отримання будь-яких доказів, не заявляла жодних клопотань про їх витребування відповідно до вимог статті 84 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

29 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції є суперечливими, оскільки відмовляючи у задоволенні позову суд визнав за нею право на користування земельною ділянкою та охоронюваного законом інтересу щодо завершення процедури набуття її у власність, що само по собі надає право на судовий захист у разі порушення відповідного права, проте водночас вказав про відсутність порушеного права.

Посилання суду на ненадання доказів вилучення ділянки є юридично некоректним. Жодного вилучення не відбувалося і право користування за нею продовжує обліковуватися, що підтверджується архівним рішенням і відзивом Паланської сільської ради.

Помилковим є висновок суду про необхідність попереднього звернення позивача до Паланської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для набуття права власності, оскільки замовниками документації із землеустрою можуть бути безпосередньо землекористувачі, а встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється за рішенням землекористувача та не завжди вимагає дозволу органу місцевого самоврядування. Вона реалізувала це право самостійно, що повністю відповідає закону та не потребує попереднього погодження чи відмови сільської ради.

Суд фактично відхилив довідку ТОВ «Терра профешинал груп» та витяг із генерального плану, мотивуючи їх недостатністю для встановлення меж та координат. Проте відповідно до статті 1 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» топографо-геодезичні роботи є процесом створення матеріалів і даних щодо меж та координат земельної ділянки. Надане повідомлення проектної організації засвідчує проведення таких робіт та неможливість подальшого виготовлення технічної документації через наявність накладення іншої ділянки. За цих умов вимога суду про додаткову судову земельно-технічну експертизу є необґрунтованою, оскільки для її проведення необхідна технічна документація, яка не може бути виготовлена саме через спірну реєстрацію чужої ділянки.

Висновок суду про відсутність порушеного права є неправильним, оскільки на стадії формування земельної ділянки було зафіксовано порушення права користування, а суд, неправильно витлумачивши норми земельного законодавства, фактично позбавив її можливості захистити своє право.

Суд не мав права ігнорувати довідку ТОВ «Терра профешинал груп» без призначення експертизи (стаття 103 ЦПК України дає суду право призначити експертизу, якщо це необхідно для з`ясування обставин). В результаті суди порушили статтю 80 ЦПК України, оскільки не забезпечили всебічне дослідження доказів, обмежившись формальним висновком про їх «недостатність», не врахувавши надані архівні витяги, будівельний паспорт, лист топографо-геодезичної організації та відповідь Паланської сільської ради, з яких убачається фактичне накладення земельних ділянок.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2026 року відзив Паланської сільської ради на касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Кочубіївської сільської ради Народних депутатів № 19 (1) від 20 серпня 1993 року вирішено: надати ОСОБА_4 у власність земельну ділянку в АДРЕСА_3 площею 0,25 га для будівництва індивідуального житлового будинку і господарсько-побутових споруд; просити Уманську райдержадміністрацію дозволити ОСОБА_4 будівництво індивідуального житлового будинку і господарсько-побутових споруд на виділеній земельній ділянці; зобов`язати ОСОБА_4 до одержання у відділі архітектури та містобудування району «Будівельного паспорта» і реєстрації його у виконкомі сільської ради не розпочинати будівництво.

27 березня 1995 року ОСОБА_4 виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки.

Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Уманської районної ради народних депутатів № 77 від 21 квітня 1995 року дозволено ОСОБА_4 будівництво індивідуального житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 та видано «Паспорт на забудову садиби».

Рішенням четвертої сесії сільської ради ХХІІІ скликання Кочубіївської сільської ради Уманського району Черкаської області № 4-5 від 30 вересня 1998 року вирішено надати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га на АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських споруд, вилучену ріш. 10-2/118 від 08 грудня 1997 року у ОСОБА_4 згідно з заявою.

Листом Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області від 06 листопада 2023 року на звернення ОСОБА_1 надіслано копію рішення Паланської сільської ради від 09 листопада 2021 року № 22-116/VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) та передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ».

Цим рішенням передано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий номер 7124384500:01:002:0063) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 .

24 листопада 2023 року за вих. № 482 директор ТОВ «Терра профешинал груп» повідомила ОСОБА_1 , що відповідно до договору № 169 від 17 травня 2023 року ТОВ «Терра профешинал груп» було проведено топографо-геодезичні роботи щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована на АДРЕСА_1 (яка була передана ОСОБА_1 відповідно до рішення Кочубіївської сільської ради від 30 вересня 1998 року № 4-5) та на камеральному етапі було встановлено, що в межах даної земельної ділянки зареєстровано ділянку з кадастровим номером 7124384500:01:002:0063, яка передана у власність іншій особі.

Листом Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області від 04 січня 2024 року повідомлено ОСОБА_1 (на її заяву від 03 січня 2024 року № 12/02-10 стосовно надання інформації про місце знаходження вул. Богдана Хмельницького та перейменування вул. Уманської в с. Кочубіївці Уманського району ), що на території с. Кочубіївка Паланської сільської ради знаходяться вул. Богдана Хмельницького та вул. Уманська. Після створення Паланської громади дані вулиці не перейменовувалися.

Додано витяг із генерального плану села Кочубіївка Паланської сільської ради, відповідно до якого вул. Б. Хмельницького та вул. Уманська в с. Кочубіївка є паралельними, перетинаються лише тильними сторонами.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження

№ 61-20968 сво 21)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та інші).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

Натомість усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, що коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74).

Статті 22, 23 ЗК України (у редакції чинній на момент прийняття сільською радою рішення про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських споруд на АДРЕСА_1 , її вилучення та передачі позивачу) передбачали, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок була врегульована Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі - Декрет), у пункті 1 якого постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК України. Установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Пунктом 6 Декрету (втратив чинність на підставі Кодексу № 2768-III від 25 жовтня 2001 року) було зупинено дію частини другої статті 17 і статті 23 ЗК України щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 цього Декрету.

Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

За змістом статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що:

«встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (пункт 4.1 Інструкції). Пунктами 4.2, 4.3 Інструкції встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_1 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 134/1648/18 вказано:

«до компетенції суду відносяться питання щодо встановлення наявності чи відсутності порушення відповідачем права позивача в межах вимог позовної заяви. Водночас, до компетенції суду не входять функції з встановлення на підставі правовстановлюючої документації, зокрема, перетину спірних земельних ділянок. Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги стосовно відступу від правового висновку Верховного Суду про можливість доведення факту перетинання земельних ділянок на підставі лише висновків експерта чи спеціаліста.

Отже, факт порушення цивільного права позивача як особи, частину земельної ділянки якої передано у власність третій особі на підставі розпорядження органу місцевого самоврядування шляхом передання у власність іншій особі разом з суміжною земельною ділянкою, може бути доведений, зокрема, на підставі відповідних висновків експерта чи спеціаліста».

Разом з тим, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність (пункти 4, 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов, зокрема для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо (частина перша стаття 103 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пунктом 3 частини першої статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

У справі, що переглядається:

суди встановили, що: рішенням Кочубіївської сільської ради Народних депутатів № 19 (1) від 20 серпня 1993 року вирішено: надати ОСОБА_4 у власність земельну ділянку в АДРЕСА_3 площею 0,25 га для будівництва індивідуального житлового будинку і господарсько-побутових споруд; рішенням четвертої сесії сільської ради ХХІІІ скликання Кочубіївської сільської ради Уманського району Черкаської області № 4-5 від 30 вересня 1998 року вирішено надати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га на АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських споруд, вилучену ріш. 10-2/118 від 08 грудня 1997 року у ОСОБА_4 ; ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер 7124384500:01:002:0063 на АДРЕСА_2 , переданої йому безоплатно у приватну власність на підставі рішення Паланської сільської ради від 09 листопада 2021 року № 22-116/VІІІ;

позивач вважає, що порушено її права на вказану земельну ділянку, переданої їй на підставі органу місцевого самоврядування від 30 вересня 1998 року, право власності на яку вона не може оформити, оскільки цю земельну ділянку було передано у власність ОСОБА_2 на підставі оспорюваного рішення Паланської сільської ради від 09 листопада 2021 року;

суди встановили, що на підтвердження того, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка кадастровий номер 7124384500:01:002:0063 на АДРЕСА_2 зареєстрована в межах земельної ділянки площею 0,25 га на АДРЕСА_1 , наданої ОСОБА_1 , позивачем додано лише лист ТОВ «Терра профешинал груп» від 24 листопада 2023 року, тому зробили висновок, що позивач не надала суду належних, достовірних та допустимих доказів накладення земельних ділянок, яке зменшує її площу та унеможливлює її державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі як об`єкта цивільних прав, їй створені реальні перешкоди у реалізації її суб`єктивного права на набуття у власність вказаної земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських споруд, оскільки не надано інших доказів, не заявлено про їх витребування, у тому числі про проведення судової земельно-технічної експертизи для підтвердження заявлених у позові обставин, зокрема меж, координат спірних земельних ділянок, їх перетину (накладення);

суди не обґрунтували, в чому полягає неналежність, недопустимість, сумнівність або недостатність інформації ТОВ «Терра профешинал груп», викладеної в листі від 24 листопада 2023 року, не мотивували його відхилення. Разом з тим, згідно з публічними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності цього товариства є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, тобто вказаний лист з інформацією сфери землеустрою за наслідком проведення топографо-геодезичних робіт щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є висновком спеціаліста - письмовим доказом;

колегія суддів звертає увагу, що при розгляді цієї справи Паланська сільська рада заперечувала заявлені позивачі вимоги, оскільки вважала оспорюване рішення № 22-116/VIІІ від 09 листопада 2021 року прийнятим з дотриманням положень законодавства, проте не надала доказів на спростування інформації, наданої ТОВ «Терра профешинал груп», згідно з якою в межах даної земельної ділянки на АДРЕСА_1 (яка була передана ОСОБА_1 відповідно до рішення Кочубіївської сільської ради від 30 вересня 1998 року № 4-5) зареєстровано ділянку з кадастровим номером 7124384500:01:002:0063, яка передана у власність іншій особі ( ОСОБА_2 ), а ОСОБА_2 відзив на позов ОСОБА_1 не подав, її позовні не заперечив;

суди зазначили, що ОСОБА_1 не набула право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку, але має охоронюваний законом інтерес на захист права користування нею та завершення процедури набуття її у власність, проте такий висновок не мотивували, не звернули уваги, що рішення про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських споруд на АДРЕСА_1 , її вилучення та передачі позивачу, прийняті сільською радою під час дії Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» та зупинення дії статті 23 ЗК України 1992 року щодо обов`язку посвідчення цього права державними актами. Тому суди не з`ясували правовий режим спірної земельної ділянки, відповідно, характер права або інтересу, який позивач вважає порушеним, що впливає і на обрання нею належного способу захисту її права або інтересу;

проте вимога про припинення права власності на земельну ділянку не передбачена законом, тому за будь-яких обставин є належним способом захисту порушеного права. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Оцінка доводам позивача щодо порушення її права (інтересу) (вирішення спору по суті) має надаватися лише за належною вимогою. Суди відмовили у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог, а в задоволенні цієї позовної вимоги слід було відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Тому судові рішення в цій частині слід змінити в мотивувальній частині.

За таких обставин передчасним є висновок судів, що немає підстав вважати порушеними права та інтереси позивача як підстави для відмови у задоволенні її позову в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині - змінити в мотивувальній частині.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 квітня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки скасувати.

Справу № 705/573/24 в зазначеній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 квітня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянкузмінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко