Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №716/2372/21 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року

м. Київ

справа № 716/2372/21

провадження № 61-1750св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Карпенко С. О., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гірчак Наталія Аліківна, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 липня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддівПоловінкіної Н. Ю., Литвинюк І. М., Одинака О. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 17 лютого 2008 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано заочним рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області 26 лютого 2018 року.

За час шлюбу сторони за спільні кошти набули таке майно:

- земельну ділянку площею 0,0722 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7321510100:03:018:0071, що розташована на АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071);

- земельну ділянку площею 0,1238 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7321510100:03:018:0085, що розташована на АДРЕСА_2 (далі - земельна ділянка з кадастровим номером 7321510100:03:018:0085);

- незавершений будівництвом житловий будинок (83 % готовності), загальною площею 211,20 кв. м, житловою - 83,40 кв. м, допоміжною площею 127,80 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок).

Позивач зазначала, що Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області 11 березня 2021 року зареєструвало декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Проте ОСОБА_2 умисно зволікає з виготовленням правовстановлюючого документа на спірний житловий будинок та ухиляється від вирішення питання щодо поділу спільного майна або сплати грошової компенсації за належну позивачу частку.

01 жовтня 2020 року позивач надіслала ОСОБА_2 пропозицію щодо добровільного вирішення питання про поділ майна, на яку відповідач не відреагував.

З метою визначення типу будівництва, відсотка готовності спірного житлового будинку та можливості його поділу, позивач замовила інженерно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта Спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Ощипко О. О. від 01 грудня 2021 року № 200 наявна технічна можливість поділу спірного житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами на дві ізольовані частини та земельної ділянки площею 0,0722 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7321510100:03:018:0071.

У зв`язку із зазначеним ОСОБА_1 просила суд:

1) визнати об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке майно:

- земельну ділянку з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071;

- земельну ділянку з кадастровим номером 7321510100:03:018:0085;

- незавершений будівництвом житловий будинок (83 % готовності) літ. А з напівпідвалом «А/Н/Пд» та мансардою «А/Мс», загальною площею 211,20 кв. м, житловою - 83,40 кв. м, допоміжною площею 127,80 кв. м, господарські будівлі та споруди: криниця № 1, вигрібні ями літ. І та II, огорожа з воротами та хвірткою № 2 та № 3, та визначити частки кожного у майні по 1/2, визнавши право власності на них;

2) провести поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами відповідно до першого варіанта, запропонованого експертом під час здійснення інженерно-технічної експертизи;

4) провести поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071 відповідно до першого варіанта розподілу будинковолодіння, запропонованого експертом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заставнівський районний суд Чернівецької області рішенням від 13 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке майно:

- земельну ділянку з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071;

- земельну ділянку з кадастровим номером 7321510100:03:018:0085;

- незавершений будівництвом житловий будинок (83 % готовності) літ. А з напівпідвалом «А/Н/Пд» та мансардою «А/Мс», загальною площею 211,20 кв. м, житловою - 83,40 кв. м, допоміжною площею 127,80 кв. м, господарські будівлі та споруди: криниця № 1, вигрібні ями літ. І та II, огорожа з воротами та хвірткою № 2 та № 3.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0085.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0085.

Визнав за ОСОБА_1 права власності на 51/100 ідеальну частку приміщень житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, виділивши їй ІІ частину за першим варіантом розподілу:

- приміщення у житловому будинку:

І-2 котельня (частина - коридор), площею 12,40 (12,20) кв. м, вартістю 41 364,00 грн;

ІІІ коридор-сходова клітина, площею 10,40 кв. м, вартістю 34 693,00 грн;

1-1-2 коридор-сходова клітина (частина - сходова клітина), площею 7,40 (7,30) кв. м, вартістю 76 058,00 грн;

1-2 гараж площею 21,30 кв. м, вартістю 218 925,00 грн;

1-8 сходова клітина-коридор площею 13,90 кв. м, вартістю 43 736,00 грн;

1-9 кімната площею 21,00 кв. м, вартістю 66 076,00 грн;

1-10 гардероб площею 9,50 кв. м, вартістю 29 892,00 грн;

1-11 ванна кімната площею 7,40 кв. м, вартістю 23 284,00 грн;

1-12 туалет площею 2,40 кв. м, вартістю 7 552,00 грн;

1-13 кімната площею 11,20 кв. м, вартістю 35 241,00 грн;

1-14 кімната площею 21,10 кв. м, вартістю 66 391,00 грн, а всього площею 139,10 (138,80) кв. м та вартістю 643 212,00 грн;

- господарські будівлі та споруди:

1/2 криниці № 1, вартістю 10 258,00 грн;

1/2 огорожі № 2-3 (1, 2), вартістю 8 890,00 грн;

яма вигрібна № І, вартістю 28 038,00 грн, всього вартістю 47 186,00 грн та загальною вартістю 690 398,00 грн.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 49/100 ідеальних часток приміщень житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, виділивши йому І частину за першим варіантом розподілу:

- приміщення у житловому будинку:

І-1 котельня (частина - коридор) площею 3,70 (3,50) кв. м, вартістю 12 343,00 грн;

ІІ підвал площею 14,50 кв. м, вартістю 48 370,00 грн;

I-І-1 коридор-сходова клітина площею 10,10 (10,00) кв. м, вартістю 103 810,00 грн;

1-3 кімната площею 30,10 кв. м, вартістю 309 373,00 грн;

1-4 кухня площею 7,80 кв. м, вартістю 80 169,00 грн;

1-5 туалет площею 1,90 кв. м, вартістю 19 529,00 грн;

1-6 душова площею 1,90 кв. м, вартістю 19 529,00 грн;

1-7 гардероб площею 3,20 кв. м, вартістю 4 103,00 грн;

ганок, вартістю 4 103,00 грн, а всього площею 72,10 (71,80) кв. м та вартістю 630 116,00 грн;

- господарські будівлі та споруди:

1/2 криниці № 1, вартістю 10 258,00 грн;

1/2 огорожі № 2-3 (1, 2), вартістю 8 890,00 грн;

яма вигрібна № ІІ, вартістю 28 038,00 грн, а всього вартістю 47 186,00 грн та загальною вартістю 677 302,00 грн.

Для реалізації варіанта розподілу в житловому будинку зобов`язав провести такий перелік робіт для його перепланування, а саме:

- спільно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно:

у приміщенні поз. І влаштувати перегородку, розділивши це приміщення на два (поз. І-1 - коридор площею 3,70 кв. м з розрахунку до центральної осі новоствореної перегородки (3,50 кв. м - площа новоствореного приміщення) та поз. І-2 - коридор площею 12,40 кв. м (12,20 кв. м));

демонтувати віконне заповнення та розібрати підвіконну частину стіни у новоствореному приміщенні поз. І-2, влаштувати віконно-дверну пройму;

у приміщенні поз. 1-1 влаштувати перегородку, розділивши це приміщення на два (поз. 1-І-1 - коридор площею 10,10 кв. м з розрахунку до центральної осі новоствореної перегородки (10,00 - площа новоствореного приміщення) та поз. 1-1-2 - сходова клітина площею 7,40 кв. м (7,30 кв. м);

ліквідувати / закласти дверну пройму між приміщеннями поз. 1-1 та 1-2;

розділити мережі енергоносіїв та їх облік, а також систему опалення;

Для приведення першого варіанта поділу в дію зобов`язав ОСОБА_1 провести такі роботи:

влаштувати нове віконно-дверне заповнення у новоствореному приміщенні поз. І-2, а також внутрішні дверні заповнення;

приміщення поз. 1-1-3 у подальшому використовувати як кухню / їдальню, обладнавши відповідними мережами та приладами;

привести віконні пройми та їх заповнення, а також утеплення стін у відповідність з державними будівельними нормами;

завершити оздоблення існуючих та виконати оздоблення новостворених поверхонь, а також облаштувати підлоги окремих приміщень;

Для приведення першого варіанта розподілу в дію зобов`язав ОСОБА_2 провести такі роботи:

влаштувати внутрішні дверні заповнення;

об`єднати існуючі приміщення душової та туалету, демонтувавши перегородку між ними, влаштувати приміщення суміщеного санвузла площею більше 3,80 кв. м;

привести віконні пройми та їх заповнення, а також утеплення стін у відповідність з державними будівельними нормами;

завершити оздоблення існуючих та виконати оздоблення новостворених поверхонь, а також облаштувати підлоги окремих приміщень.

Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок рівності часток у спільній сумісній власності подружжя 6 548,00 грн.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на 50/100 ідеальних часток земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071, виділивши їй ІІ частину за першим варіантом розподілу земельної ділянки площею 0,0221 га, з такими розмірами по периметру: 10,13 мп; 21,16 мп; 10,60 мп; 7,58 мп; 4,35 мп; 4,92 мп; 14,83 мп; 3,15 мп; 3,51 мп; 8,98 мп; 15,73 мп; 5,21 мп і 8,69 мп.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 50/100 часток земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071, виділивши йому І частину за першим варіантом поділу земельної ділянки: площею 0,0054 га, з такими розмірами по периметру: 1,98 мп; 8,69 мп; 5,21 мп; 13,74 мп; 2,22 мп; 5,12 мп; 15,46 мп; площею 0,0167 га, з такими розмірами по периметру: 3,09 мп; 4,54 мп; 3,15 мп; 14,83 мп; 12,34 мп; 11,44 мп і 3,02 мп.

Залишив у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з визначенням часток по 1/2 кожному земельну ділянку під житловим будинком, під балконом та на відстані 1,0 м від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку, а також для заїзду та проходу до криниці (їм для її обслуговування), s-0,0280 га, з такими розмірами по периметру: 3,58 мп; 15,46 мп; 5,12 мп; 2,22 мп; 13,74 мп; 5,21 мп; 15,73 мп; 8,98 мп; 3,51 мп; 4,54 мп; 3,09 мп; 11,47 мп і 14,75 мп.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався тим, що спірні земельні ділянки та незавершений будівництвом житловий будинок є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки набуті під час перебування сторін у шлюбі, презумпція спільності майна подружжя не спростована, а тому наявні підстави для їх поділу.

Під час здійснення поділу спірного житлового будинку (83 % готовності) та земельної ділянки під цим будинком суд вважав, що найбільш прийнятним варіантом поділу є перший варіант, запропонований експертом, оскільки він є найбільш наближеним до ідеальних часток, функціональним та менш затратним, відповідає інтересам сторін. При цьому під час поділу будинку з належними до нього спорудами ОСОБА_2 слід виділити першу частину за першим варіантом розподілу, визнавши за ним право власності на 49/100 ідеальних часток, а ОСОБА_1 виділити другу частину за першим варіантом поділу, визнавши за нею право власності на 51/100 ідеальну частку у спірному майні. Оскільки згідно з висновком експерта вартість ідеальної частки спірного будинку становить 683 850,00 грн, а під час здійснення судом поділу вартість реальної частки позивача більша на 6 548,00 грн за ідеальну частку, то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню зазначена сума, як різниця вартості реальної частки від ідеальної частки спірного житлового будинку.

Разом із тим суд вважав, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про застосування позовної давності, зазначивши, що ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав 01 жовтня 2020 року, надіславши ОСОБА_2 пропозицію щодо добровільного вирішення питання щодо поділу майна подружжя, після розірвання шлюбу спору про поділ майна подружжя не виникало.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Чернівецький апеляційний суд постановою від 13 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 квітня 2023 року скасував у частині:

- визнання об`єктами права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке майно: земельну ділянку з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071; земельну ділянку з кадастровим номером 7321510100:03:018:0085; незавершений будівництвом спірний житловий будинок (83 % готовності);

- поділу спірного незавершеного будівництвом житлового будинку (83 % готовності);

- поділу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071.

У позові ОСОБА_1 про визнання спірного майна об`єктами права спільної власності подружжя, про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071 та незавершеного будівництвом житлового будинку (83 % готовності) відмовив.

В іншій частині рішення суду залишив без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині визнання права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на 1/2 частку спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0085 за кожним, оскільки це майно набуте сторонами під час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , презумпція якого не спростована.

Однак апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції в частині визнання спірного незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071, на якій розташований зазначений будинок, спільним майном подружжя та поділу цього майна, зазначивши про те, що позивач обрала неналежний спосіб захисту, а належним способом захисту є визнання права власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку, які були використані під час його будівництва (створення майна) або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

29 січня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гірчак Н. А., засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а також суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 та Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 556/290/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 488/3103/17-ц, від 18 серпня 2021 року у справі № 359/3859/17, від 07 квітня 2020 року в справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року в справі № 680/214/16, 17 січня 2024 року в справі № 522/3999/23.

Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поділ спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071, порушив право ОСОБА_1 на належну їй частку спільного майна подружжя.

Також заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя незавершеного будівництвом житлового будинку та його поділу. Зазначає, що вказаний житловий будинок не є самочинним, прийнятий до експлуатації та експлуатується відповідачем за своїм функціональним призначенням. Однак відповідач умисно ухиляється від реєстрації права власності на спірний будинок з метою уникнення його поділу, що позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна.

Позивач вважає, що оскільки житловий будинок готовий та прийнятий до експлуатації, то існує технічна можливість його поділу. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поділ спірного будинку між сторонами. Однак суд апеляційної інстанції необґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції в зазначеній частині. Позивач вважає, що зазначений апеляційним судом спосіб захисту як визнання права власності на будівельні матеріали, використані під час будівництва, є неефективним способом захисту прав.

Крім того, вказує на те, що суд апеляційної інстанції всупереч нормам процесуального права не вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою від 27 лютого 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Заставнівського районного суду Чернівецької області.

Справа надійшла до Верховного Суду у березні 2024 року.

Ухвалою від 13 січня 2025 року Верховний Суд зупинив касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 607/10858/22 (провадження № 14-138цс24).

Ухвалою від 21 квітня 2026 року Верховний Суд поновив касаційне провадження у цій справі.

Ухвалою від 21 квітня 2026 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення в оскаржуваній частині залишити без змін.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

З`ясовано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 лютого 2008 року, який розірвано заочним рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області 26 лютого 2018 року (т. 1, а. с. 23, 24).

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 , виданого Заставнівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області 10 вересня 2019 року, ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 26).

За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 набули таке майно:

- земельну ділянку площею 0,0722 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7321510100:03:018:0071, що розташована на АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області Малітовською Т. М. (т. 1, а. с. 28-32);

- земельну ділянку площею 0,1408 га, кадастровий номер 7321510100:03:016:0016, що розташована на АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_2 , зі згоди позивача, придбав на підставі договору купівлі-продажу від 04 лютого 2010 року, укладеного з ОСОБА_5 (т. 2, а. с. 38, 39). У зв`язку із тим, що площа придбаної земельної ділянки не відповідала тій площі, що була зазначена в договорі купівлі-продажу, ОСОБА_2 не зміг зареєструвати за собою право власності на неї, а тому змушений був виготовляти технічну документацію щодо її переоформленню. У зв`язку із чим 06 квітня 2011 року ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЛ, № 976221, на земельну ділянку розміром 0,1238, кадастровий номер 7321510100:03:018:0085, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 33-35).

Також у період з 2013 року до 2017 року сторони за спільні кошти збудували житловий будинок, загальною площею 211,20 кв. м, у тому числі житловою площею 83,40 кв. м, допоміжною площею 127,80 кв. м, готовністю на дату подання позову 83 %, що розташований на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 38-59).

Сектор регіонального розвитку, містобудування та архітектури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області надав ОСОБА_2 будівельний паспорт на будівництво спірного житлового будинку (т. 1, а. с. 38-40).

Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області 11 березня 2021 року зареєструвало декларацію про готовність до експлуатації спірного житлового будинку.

За висновком експерта Спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Ощипко О. О. від 01 грудня 2021 року № 200 відсоток готовності спірного житлового будинку становить близько 83 %, є незавершеним будівництвом (т. 1, а. с. 67-98).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу першого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Зміст касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання об`єктами права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071 і незавершений будівництвом спірного житлового будинку та поділу цього майна, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова повною мірою не відповідає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16).

У справі, що переглядається, спір виник щодо поділу спільного майна між особами, які перебували у шлюбі.

З позовом звернулася колишня дружина відповідача, яка зазначила, що під час перебування у шлюбі сторони набули у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071, та побудували на ній житловий будинок, який не ввели в експлуатацію.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , визнав спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071 та незавершений будівництвом житловий будинок (83 % готовності) об`єктами права спільної сумісної власності колишнього подружжя, здійснив поділ цього майна, виділивши сторонам його ідеальні частки відповідно до першого варіанта експертизи.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в зазначеній частині та відмовив у задоволенні цих позовних вимогах через обрання позивачем неналежного способу захисту, зазначивши про наявність у неї права на частину будівельних матеріалів і виконаних робіт, вкладених у будівництво житлового будинку на час припинення шлюбу, або на присудження компенсації за належну їй частку майна, що відповідає висновкам, які Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19.

У касаційній скарзі позивач наголосила, що спірний об`єкт будівництва має 83 % готовності, не є самочинним, прийнятий до експлуатації та експлуатується відповідачем за своїм функціональним призначенням. Однак відповідач умисно ухиляється від реєстрації права власності на спірний будинок з метою уникнення його поділу, що позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна. Тому скаржниця наполягала на ефективності заявленої нею вимоги та заперечила проти способу захисту, на який апеляційний суд вказав як на належний.

Щодо вимог позову про визнання земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071 та незавершений будівництвом житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя

Питання ефективності такого способу захисту порушеного права, як визнання певного майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, вже перебувало на вирішенні Великої Палати Верховного Суду, а саме у справі № 523/14489/15.

У постанові від 23 січня 2024 року, ухваленій у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час розгляду справ про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення.

Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

З огляду на викладене вимоги позову, заявлені у цій справі, про визнання земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071 та незавершеного будівництвом житлового будинку об`єктами спільної сумісної власності подружжя задоволенню не підлягають як такі, що не відповідають критерію ефективності способу захисту порушеного права позивача.

Така вимога становить підставу (а не предмет) позову про поділ майна подружжя і не потребує окремого артикулювання в позовній заяві.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071 та незавершеного будівництвом житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя. У зв`язку з чим постанова апеляційного суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Щодо вимог про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071 та об`єкта незавершеного будівництва як спільного сумісного майна подружжя

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Тлумачення змісту статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15 сформульовано висновок, що законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї. Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Суди попередніх інстанцій встановили, що спірна земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071 та незавершений будівництвом житловий будинок сторони набули під час перебування у зареєстрованому шлюбі, і презумпцію спільності права власності подружжя на таке майно відповідач не спростував. Врахувавши зазначене, суди дійшли правильних та обґрунтованих висновків, що зазначене нерухоме майно є спільним сумісним. Також суди дійшли правильних висновків про наявність порушеного права позивача.

Водночас апеляційний суд, урахувавши те, що спірний житловий будинок є незавершений будівництвом, уважав, що позивач звернулася до суду з вимогою, яка не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права. Таку позицію суд апеляційної інстанції обґрунтував посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18).

Тому залежно від мети, яку ставить перед собою позивач у справі про поділ майна подружжя (у тому числі об`єкта незавершеного будівництва), ефективні способи захисту можуть відрізнятися.

Суди в цій справі встановили, що спірний об`єкт побудований на земельній ділянці, яка була відведена під будівництво, житловий будинок не є самочинним будівництвом та готовий на 83 %, проте не введений у встановленому законом порядку в експлуатацію, ступінь готовності цього об`єкта незавершеного будівництва не є кваліфікуючою ознакою для його ідентифікації як житлового будинку.

Під час розгляду цієї справи, колегія суддів враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2026 року у справі № 607/108/58/22 (провадження № 14-138цс24), до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі, здійснила конкретизацію сфери застосування висновку щодо способу захисту під час спору про поділ незавершеного будівництвом житлового будинку, у зв`язку з чим вказівка апеляційного суду на ефективний, на його переконання, спосіб захисту у спірних правовідносинах не відповідає актуальному та належному правозастосуванню.

Так, у постанові від 08 квітня 2026 року у справі № 607/108/58/22 (провадження № 14-138цс24) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо застосування статті 331 ЦК України у подібних правовідносинах [правовідносинах щодо поділу майна подружжя, у яких об`єкт незавершеного будівництва не містить ознак самочинного спорудження], відповідно до яких:

- нерухомими речами треба визнавати як повністю завершені, так і не завершені будівництвом об`єкти, право власності на які зареєстроване у встановленому порядку. У свою чергу, будівельні матеріали, вироби та конструкції, що використовуються під час будівництва, є рухомими речами до моменту їх фізичного включення до конструкцій об`єкта будівництва, після чого такі матеріали, вироби та конструкції втрачають свою ідентичність;

- об`єктом незавершеного будівництва є річ особливого роду, щодо якої можливе існування цивільних прав і обов`язків, тобто може перебувати в цивільному обороті;

- у випадку, коли об`єкт не має ознак самочинного будівництва, проте не вводиться в експлуатацію з вини одного з подружжя (співвласника -формального забудовника), то суд має право визнати за позивачем право на частку в об`єкті незавершеного будівництва, усунувши невизначеність у правовому режимі відповідної споруди;

- ступінь готовності спорудженого подружжям об`єкта незавершеного будівництва не є кваліфікуючою ознакою для ідентифікації відповідного об`єкта як оборотоздатного та не впливає на можливість застосування такого способу захисту порушеного права, як визнання за одним із подружжя (співвласником) права власності на його частку в спільному майні в порядку його поділу;

- судове рішення про визнання в порядку поділу права власності на частку в незавершеному будівництвом об`єкті не замінює процедуру введення об`єкта в експлуатацію. Цим рішенням закріплюється правовий режим цього майна як такого, що належить сторонам на праві спільної власності, та є підставою для проведення державної реєстрації речових прав саме на об`єкт незавершеного будівництва.

У справі, яка переглядається, суди обставин самочинного спорудження сторонами (без отримання необхідного дозволу або на земельній ділянці, не відведеній для цього) спірного об`єкта незавершеного будівництва не встановили. Навпаки, суди встановили, що спірний об`єкт побудований на земельній ділянці, яка була відведена під будівництво, а також встановили факт отримання ОСОБА_2 будівельного паспорта на будівництво спірного житлового будинку, виданого Сектором регіонального розвитку, містобудування та архітектури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області, а також факт реєстрації 11 березня 2021 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області декларації про готовність до експлуатації спірного житлового будинку.

За таких обставин постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні вимоги позову ОСОБА_1 про поділ спірного об`єкта незавершеного будівництва підлягає скасуванню.

Також підлягає скасуванню постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спірний об`єкт незавершеного будівництва та земельна ділянка з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, є спільним сумісним майно сторін.

Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (стаття 370 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Виділ частки із спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 361/4047/17 зазначив, що системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині поділу спірного незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, взяв до уваги висновок експерта та вважав, що найбільш прийнятним варіантом поділу є перший варіант, запропонований експертом, оскільки він є найбільш наближеним до ідеальних часток, функціональним та менш затратним, відповідає інтересам сторін. Крім того, суд урахував зменшення частки відповідача за рахунок частки позивача, у зв`язку із чим стягнув із неї відповідну компенсацію на користь відповідача.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , не перевірив висновків суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог, не взяв до уваги аргументи і не надав відповіді на доводи відповідача, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині через обрання позивачем неналежного способу захисту.

Враховуючи зазначене, висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав.

Водночас згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, та давати оцінку доказам, які суди не досліджували, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Оскільки апеляційний суд не перевіряв рішення суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог у частині поділу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071 та об`єкта незавершеного будівництва як спільного сумісного майна подружжя, то колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про скасування постанови апеляційного суду в цій частині та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беречи до уваги викладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 липня 2023 року скасувати, справу в частині вирішення позовних вимог про поділ спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071 та об`єкта незавершеного будівництва направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін з огляду на мотиви скасування судового рішення, на підставі чого вирішити спір.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

У такому випадку розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гірчак Наталією Аліківною, задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 липня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ незавершеного будівництвом (83 % готовності) житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 липня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктами права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 7321510100:03:018:0071 та незавершеного будівництвом (83 % готовності) житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко