Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №824/139/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року

м. Київ

справа № 824/139/25

провадження № 61-3842ав26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

секретаря судового засідання - Мартинюка О. С.;

заявник, позивач в арбітражному провадженні - Міністерство оборони України,

заінтересована особа, відповідач в арбітражному провадженні - юридична особа, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VECTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI

за участю:

представників Міністерства оборони України: ОСОБА_2.,

представників юридичної особи, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VECTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI: Шелест Ю. В., Литвиненка С. С., Майстра Д. М.,

розглянув у закритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітряних Сил, 28) апеляційну скаргу юридичної особи, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VECTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року у складі судді Поливач Л. Д. у справі за заявою Міністерства оборони України про визнання і надання дозволу на виконання постанови Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2024 року в справі № 425/2023 за позовом Міністерства оборони України до юридичної особи, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VECTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

26 березня 2024 року Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАСпри ТПП України) прийняв постанову у справі № 425/2023 за позовом Міністерства оборони України до юридичної особи, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (далі - відповідач, компанія), якою задовольнив позовні вимоги Міністерства оборони України та стягнув з відповідача на користь позивача 2 692 244,26 дол. США, у тому числі 2 669 673,44 дол. США як штрафні санкції та 22 570,82 дол. США - відшкодування витрат на сплату арбітражного збору.

Ухвалою від 20 вересня 2024 року у справі № 824/91/24 Київський апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви юридичної особи, створеної відповідно до законодавства Турецької Республіки, VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI про скасування постанови МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023 за позовом Міністерства оборони України до VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI про стягнення заборгованості та залишив постанову МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023 без змін.

Верховний Суд постановою від 03 січня 2025 року апеляційну скаргу юридичної особи, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VEKTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYIVE TICARET LIMITED SIRKETI, яка підписана представником Майстром Дмитром Миколайовичем, задовольнив частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції своєї постанови.

У грудні 2025 року Міністерство оборони України звернулося до Київського апеляційного суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання постанови МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023 за позовом Міністерства оборони України до юридичної особи, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI та просило видати виконавчий лист на його примусове виконання, судові витрати покласти на боржника.

На обґрунтування заяви зазначило, що сторони уклали договір поставки від 09вересня 2022 року № VV2022-M1908 (далі - договір).

Арбітражним застереженням, що міститься у розділі 10 договору, сторони передбачили, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо врегулювання спірних питань шляхом переговорів протягом одного місяця кожна сторона має право передати спір на розгляд та вирішення арбітражу з урахуванням положень 10.4-10.8 цього договору. Усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв`язку із ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у МКАС при ТПП України згідно з його Регламентом. Місцем проведення засідання арбітражного суду є місто Київ, Україна. Арбітражний суд складається з одного арбітра.

Заявник наголосив, що договір, який містить арбітражне застереження, не оспорювався та недійсним не визнавався.

Унаслідок неналежного виконання умов договору відповідачем та подальшого неврегулювання спірних питань під час переговорів Міністерство оборони України, керуючись розділом 10 договору, звернулося до МКАС при ТПП України із позовом до відповідача.

За результатами розгляду арбітражного спору арбітр МКАС при ТПП України 26 березня 2024 року ухвалив постанову про задоволення позову.

Під час арбітражного розгляду сторони не висунули жодних заперечень щодо невиконання умов арбітражного застереження, вимог Регламенту МКАС при ТПП України чи Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Заявник вважає, що з огляду на статтю 4 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтю 44 Регламенту МКАС при ТПП України сторони відмовилися від права на заперечення щодо цих питань.

Міністерство оборони України направило на електронну адресу відповідача та його представників лист-вимогу від 08 квітня 2024 року № 220/4847, у якому зазначило про остаточність постанови МКАС при ТПП України та необхідність сплати відповідачем на користь позивача стягнутих коштів.

Також Міністерство оборони України надало вичерпну інструкцію щодо форми сплати за постановою МКАС при ТПП України, надало реквізити для такої сплати, а також зазначило необхідні формулювання призначень відповідних платежів для уникнення проблем із зарахуванням коштів на банківські рахунки Міністерства оборони України. Цим листом-вимогою позивач повторно наголосив на необхідності повного виконання постанови МКАС при ТПП України та надав відповідачу вичерпні інструкції щодо її виконання.

Відповідач є юридичною особою, яка зареєстрована в Турецькій Республіці і провадить свою діяльність відповідно до турецького законодавства. При цьому відповідач як іноземний суб`єкт господарювання станом на дату подання цієї заяви не здійснив жодних дій, спрямованих на виконання постанови МКАС при ТПП України.

Відповідач звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про оскарження постанови МКАС при ТПП України та згодом з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду про відмову у скасуванні постанови до Верховного Суду у справі № 824/91/24.

Заявник не володіє інформацією про активи відповідача поза межами України, а положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, не передбачені подібні повноваження (пошук активів боржників - іноземних юридичних осіб за кордоном). Таким чином, позивач не володіє відомостями щодо майна відповідача поза межами України і не має повноважень щодо пошуку активів боржників - іноземних юридичних осіб за кордоном.

Міністерство оборони України зазначило, що відповідно до відомостей з ухвали Вищого антикорупційного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 991/11123/23 на території України знаходиться майно, власником (володільцем) якого є відповідач, а саме: штани теплі зимові вітровологозахисні у кольорі ММ14 (український піксель) у кількості 29 622 одиниці; тепла підкладка під штани кольору ММ14 (український піксель) у кількості 7 972 одиниці; тепла куртка кольору мультикам у кількості 171 одиниця; куртка зимова вітровологозахисна кольору ММ14 (український піксель) у кількості 39 771 одиниця; флісова підкладка під зимову куртку кольору ММ14 (український піксель) у кількості 6 115 одиниць; штани вітровологозахисні кольору мультикам у кількості 2 113 одиниць.

Листом від 08 грудня 2025 року № 2398/1/8733 Тил ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив, що згадане вище майно перебуває на відповідальному зберіганні у військовій частині НОМЕР_1 , у сховищі № 2/330 на території військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Також в ухвалі від 10 листопада 2025 року у справі № 991/11123/23 Вищий антикорупційний суд зазначив, що на території України знаходиться майно, власником (володільцем) якого є відповідач, а саме: комплекти камуфляжних костюмів (куртка та штани) у кількості 2 494 шт. Зазначив, що майно знаходиться на складі Вінницької митниці № 2 за адресою: Україна, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Спортивна, 175.

Листом від 09 грудня 2025 року № 7.12-4/21-01/8.2/7628 Вінницька митниця Державної митної служби України також повідомила, що майно знаходиться на складі Вінницької митниці № 2 за адресою: Україна, Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул. Спортивна, 175.

Водночас арешт із зазначеного майна було знято в межах об`єднаного кримінального провадження від 09 червня 2022 року № 62022000000000370.

Отже, позивач підтвердив те, що на території України знаходиться майно, яке належить відповідачу і на яке може бути звернуто стягнення.

У зв`язку із викладеним Міністерство оборони України просило суд визнати і надати дозвіл на виконання постанови МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023, якою з компанії VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Siyavuspasa mah. Okul 3 sok. № 10B, Bahcelievler, Istanbul, Turkiye, реєстраційний номер 460753) на користь Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, Україна; код ЄДРПОУ 00034022) стягнуто 1 626 673,44 дол. США в рахунок пені за непоставку товару у строки, передбачені Специфікацією до договору, 1 043 000,00 дол. США в рахунок штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів та 22 570,82 дол. США в рахунок відшкодування арбітражного збору, всього 2 692 244,26 дол. США (два мільйони шістсот дев`яносто дві тисячі двісті сорок чотири долари США 26 центів); видати виконавчий лист на примусове виконання постанови МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023. Судові витрати покласти на відповідача.

Короткий зміст оскарженого судового рішення

Ухвалою від 26 лютого 2026 року Київський апеляційний суд заяву Міністерства оборони України задовольнив частково.

Надав дозвіл на виконання постанови МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023 за позовом Міністерства оборони України до юридичної особи, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI про стягнення заборгованості.

Видав виконавчий лист на виконання постанови МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023 за позовом Міністерства оборони України до юридичної особи, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI про стягнення заборгованості, відповідно до якого було вирішено: «Стягнути з компанії VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Siyavuspasa mah. Okul 3 sok. № 10B, Bahcelievler, Istanbul, Turkiye, реєстраційний номер 460753) на користь Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, Україна; код ЄДРПОУ 00034022) 1 626 673,44 доларів США в рахунок пені за непоставку товару у строки, передбачені Специфікацією до Договору, 1 043 000,00 доларів США в рахунок штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів та 22 570,82 доларів США в рахунок відшкодування арбітражного збору, всього 2 692 244,26 доларів США (два мільйони шістсот дев`яносто дві тисячі двісті сорок чотири долари США 26 центів)».

Стягнув з компанії VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Siyavuspasa mah. Okul 3 sok. № 10B, Bahcelievler, Istanbul, Turkiye, реєстраційний номер 460753) на користь Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, Україна; код ЄДРПОУ 00034022) судові витрати у розмірі 2 722 (дві тисячі сімсот двадцять дві) гривні 40 копійок.

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що постанова МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023 набрала законної сили і підлягає виконанню.

Перевіривши відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на виконання цього рішення, які передбачені статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ураховуючи те, що місце арбітражу знаходиться на території України, а тому відповідно до статті 482 ЦПК України рішення МКАС не потребує його визнання судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для надання дозволу на виконання постанови МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023, а тому заява Міністерства оборони України підлягає частковому задоволенню в частині надання дозволу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

23 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» адвокатка Шелест Ю. В. звернулася до Верховного Суду в інтересах VECTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року, у якій просила скасувати оскаржену ухвалу та залишити без розгляду заяву Міністерства оборони України про визнання і надання дозволу на виконання постанови Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2024 року в справі № 425/2023 за позовом Міністерства оборони України до юридичної особи, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VECTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI про стягнення заборгованості.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційну скаргу адвокатка Шелест Ю. В. мотивувала тим, що ухвала постановлена без з`ясування всіх обставин, які мають вирішальне значення у справі та з грубим порушенням норм процесуального права (статті 476 ЦПК України), та без врахування постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі № 824/80/22, від правового висновку у якій станом на дату прийняття рішення відступлення не було.

Зазначила, що до матеріалів справи долучено лист Офісу Генерального прокурора від 12 лютого 2026 року № 11/1/2-44242-23, згідно з яким Офіс Генерального прокурора направив Міністерству оборони України додатки, а саме засвідчені уповноваженими особами копії з оригіналів договорів від 09 вересня 2022 року за № VV2022-M1908, № VV2022-M1808, №VV2022-M1708, та їх копії вилучені під час тимчасового доступу. Однак представники Міністерства оборони України долучено до матеріалів справи лише сам лист, без додатків, які є його невід`ємною частиною.

Суд, оскільки цей лист вказував на наявність додатків, не витребував у Міністерства оборони України копій договорів, які були надані до листа Офісу Генерального прокурора від 12 лютого 2026 року № 11/1/2-44242-23 для їх порівняння з наявною копією у справі.

Зазначила, що оригінал договору поставки від 09 вересня 2022 року № VV2022-M1908 суд не досліджував. Разом із тим про відсутність підписаного сторонами договору поставки вказує лист Головного слідчого управління Служби безпеки України від 07 лютого 2024 року № 6/1800, в якому повідомлено, що у Головного слідчого управління наявні оригінали договорів поставки від 09 вересня 2022 року № VV2022-M1708, № VV2022-M1808 та № VV2022-M1908 та додатки до них, підписані лише стороною покупця - Міністерством оборони України в особі т.в.о. директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України ОСОБА_3., а також копії додаткових угод до них, які 17 березня 2023 року були вилучені слідчим СУ ГУНП у місті Києві під час тимчасового доступу до речей і документів. Отже, ця обставина підтверджує відсутність волевиявлення відповідача на укладення договорів поставки у відповідних редакціях, копії яких надавались Міністерством оборони України до суду.

У випадку підписання відповідного договору сторонами оригінал такого примірника з оригінальними підписами обох сторін мав бути наявний у кожної сторони, в тому числі у Міністерства оборони України, а тому посилання на скановані копії та надання їм юридичної сили, які завірені заступником директора Департаменту матеріального забезпечення Міністерства оборони України - самостійного структурного підрозділу Міністерства оборони України, відповідального за супроводження договору, не може бути розцінено, як належне завірення копії.

Національне законодавство, а саме частина четверта статті 476 ЦПК України, передбачає надання до заяви оригіналу належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завіреної копії такого рішення; оригінал арбітражної угоди або нотаріально завіреної копії такої угоди.

Оскільки Міністерство оборони України є стороною спору, тому не має права самостійно підтверджувати автентичність документів, які подає до суду. Це суперечить принципу незалежного підтвердження та порушує баланс процесуальних прав сторін.

VECTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI вважає, що Київський апеляційний суд не дотримався вимог процесуального законодавства, порушив принцип рівності сторін та принципи публічного порядку, що призвело до прийняття протиправного рішення.

Провадження у Верховному Суді як суді апеляційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 03 квітня 2026 року відкрив апеляційне провадження у цій справі; витребував із Київського апеляційного суду справу № 824/139/25; надіслав учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати у десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали відзив на апеляційну скаргу.

23 квітня 2026 року до Верховного Суду з Київського апеляційного суду надійшла справа № 824/139/25.

Ухвалою від 28 квітня 2026 року Верховний Суд закінчив підготовчі дії у цій справі, призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 травня 2026 року о 10 год 00 хв за адресою: м. Київ, просп. Повітряних Сил, 28, із повідомленням учасників справи.

Ухвалою від 06 травня 2026 року Верховний Суд клопотання представника Міністерства оборони України - ОСОБА_4. задовольнив, постановив розгляд справи за заявою Міністерства оборони України про визнання і надання дозволу на виконання постанови МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року в справі № 425/2023 за позовом Міністерства оборони України до юридичної особи, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VECTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою юридичної особи, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VECTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року проводити в закритому судовому засіданні.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У судове засідання з`явилися представник Міністерства оборони України - ОСОБА_2., представники юридичної особи, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VECTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI: Шелест Ю. В., Литвиненко С. С., Майстро Д. М.

Клопотань про відкладення апеляційного розгляду справи до Верховного Суду не надходило.

Пояснення представників

У судовому засіданні представникиюридичної особи, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VECTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI Шелест Ю. В., Литвиненко С. С., Майстро Д. М. підтримали доводи та вимоги поданої апеляційної скарги та просили Верховний Суд її задовольнити.

У судовому засіданні представник Міністерства оборони України - ОСОБА_2. проти задоволення скарги заперечував та просив суд відмовити у її задоволенні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

09 вересня 2022 року Міністерство оборони України та юридична особа, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYIVE TICARET LIMITED SIRKETI уклали договір поставки № VV2022-M1908 та додатки до договору (специфікація, технічний опис товару, таблиця розмірів), відповідно до умов якого VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYIVE TICARET LIMITED SIRKETI як постачальник зобов`язалося передати у встановлений строк партію (партії) товару (куртки вітрозахисні зимові (100 000 штук) та штани вітрозахисні зимові (100 000 штук) у власність Міністерства оборони України як покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

06 жовтня 2022 року Міністерство оборони України та юридична особа, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYIVE TICARET LIMITED SIRKETI уклали додаткову угоду № 1 до договору.

Постановою від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023 МКАС при ТПП України у складі одноосібного арбітра пана ОСОБА_1 задовольнив позов Міністерства оборони України.

Стягнув з компанії VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYIVE TICARET LIMITED SIRKETI на користь Міністерства оборони України 1 626 673,44 дол. США в рахунок пені за непоставку товару в строки, передбачені Специфікацією до договору, 1 043 000,00 дол. США в рахунок штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів та 22 570,82 дол. США в рахунок відшкодування арбітражного збору, а всього 2 692 244,26 дол. США.

Міністерство оборони України звернулося до МКАС при ТПП України на підставі арбітражної угоди, що викладена у формі арбітражного застереження у пункті 10 договору поставки від 09 вересня 2022 року № VV2022-M1908, який визначає, що усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв`язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у МКАС при ТПП України згідно з його Регламентом.

Пункт 10.5 договору визначив місцем арбітражу м. Київ, Україна.

Обидві сторони договору поставки вчиняли дії на його виконання, укладали до договору додаткову угоду.

VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYIVE TICARET LIMITED SIRKETI договір поставки чи арбітражне застереження в судовому порядку не оспорило.

Копія наданого Міністерством оборони України до МКАС при ТПП України та Київському апеляційному суду договору містить підпис власника та директора VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYIVE TICARET LIMITED SIRKETI ОСОБА_5.

Директор VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYIVE TICARET LIMITED SIRKETI ОСОБА_5 надсилав до директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України листи від 02 грудня 2022 року № 2022-0212-1 та від 08 грудня 2022 року № 0812-22, в яких зазначав про договір поставки від 09 вересня 2022 року № VV2022-M1908, зокрема просив продовжити термін поставки товарів за цим договором.

VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYIVE TICARET LIMITED SIRKETI не спростовувало виникнення з Міністерством оборони України правовідносин за договором поставки.

Ухвалою від 20 вересня 2024 року, зміненою постановою Верховного Суду від 03 січня 2025 року у справі № 824/91/24, Київський апеляційний суд у задоволенні заявиюридичної особи, створеної відповідно до законодавства Турецької Республіки, VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYIVE TICARET LIMITED SIRKETI про скасування постанови МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року в справі № 425/2023 за позовом Міністерства оборони України до VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYIVE TICARET LIMITED SIRKETI про стягнення заборгованості відмовив. Постанову МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023 залишив без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла таких висновків.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви, суд першої інстанції керувався тим, що спір між сторонами виник з договірних відносин, які мають комерційний характер, він відповідає предметній і суб`єктній юрисдикції міжнародного комерційного арбітражу. Зважаючи на пункт 10 договору поставки від 09 вересня 2022 року № VV2022-M1908, МКАС при ТПП України обґрунтовано визнав себе компетентним розглядати цей спір.

Договір та арбітражне застереження, що міститься у ньому, укладені з додержанням всіх вимог, є дійсними та визнані сторонами.

Зазначив, що встановлені постановою МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023 обставини, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави Україна, це рішення ухвалене у спорі, передбаченому арбітражною угодою та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи і самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканності, конституційним правам, свободам, гарантіям. А отже, визнання та виконання цього арбітражного рішення не суперечитиме публічному порядку України.

Керувався тим, що спірні правовідносини у справі ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), а саме договорі поставки, зі змісту якого не вбачається факту застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України, отже, публічний порядок України в цьому випадку не порушується.

Встановивши, що постанова МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023 набрала законної сили і підлягає виконанню, а також, перевіривши відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на виконання цього рішення, які передбачені статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ураховуючи те, що місце арбітражу знаходиться на території України, а отже, відповідно до положень статті 482 ЦПК України рішення МКАС не потребує його визнання судом, Київський апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для надання дозволу на виконання постанови Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023.

Дійшов висновку про те, що заява Міністерства оборони України підлягає задоволенню частково щодо надання дозволу.

Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про наявність підстав для залишення заяви без розгляду, оскільки оригінал договору поставки від 09 вересня 2022 року № VV2022-M1908 вилучили у Міністерства оборони України українські органи досудового розслідування у зв`язку із розслідуванням кримінального провадження.

Факт вилучення правоохоронними органами оригіналу договору поставки від 09 вересня 2022 року № VV2022-M1908 підтверджується документами, наданими позивачем, а саме: копіями протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 17 березня 2023 року, опису речей і документів, які вилучили за ухвалою слідчого судді від 17 березня 2023 року, а також листом Головного слідчого управління Служби безпеки України від 07 лютого 2024 року № 6/1800.

Так, згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було прийнято, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.

Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в главі 3 розділу ІХ «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів» ЦПК України.

За статтею 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором; згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені у статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (далі - Нью-Йоркська конвенція), статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

За змістом статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було прийнято; або б) сторону, проти якої прийнято рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення прийнято щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.

Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні рішення міжнародного арбітражного суду покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.

Необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є блокуванням такого рішення і матиме характер штучного нормативного бар`єра, який відповідно до міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, а й порушуватиме законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших країнах.

Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення порушуватиме частину першу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 301-В ).

Установивши, що постанова МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023 набрала законної сили і підлягає виконанню, а також перевіривши відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на виконання цього рішення, які передбачені статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ураховуючи те, що місце арбітражу знаходиться на території України, а отже, відповідно до положень статті 482 ЦПК України постанова МКАС при ТПП України не потребує його визнання судом, колегія суддів вважає, що Київський апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви та надання дозволу на виконання постанови МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023, а також видання Міністерству оборони України виконавчого листа на примусове виконання цієї постанови.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність залишення заяви Міністерства оборони України без розгляду

Відповідно до частини п`ятої статті 476 ЦПК України до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, поданої без додержання вимог, визначених у цій статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 476 ЦПК України у випадку подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1, 2 частини четвертої цієї статті, можуть подаватися в копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разі неподання вказаних документів заява повертається без розгляду, про що суд постановляє відповідну ухвалу.

Міністерство оборони України надало до Київського апеляційного суду належним чином засвідчену паперову копію оригіналу електронного документа - сканованого договору, на якому наявні підписи та печатки Міністерства оборони України та відповідача.

Засвідчення здійснив заступник директора Департаменту матеріального забезпечення Міністерства оборони України - самостійного структурного підрозділу Міністерства оборони України, відповідального за супроводження договору.

Частини перша, друга статті II Нью-Йоркської конвенції, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року та імплементована у законодавство України, встановили, що кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об`єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.

Термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами, або що міститься в обміні листами чи телеграмами.

За пунктами 15-19 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року наявність угоди про арбітраж встановлювалася в різних ситуаціях, зокрема коли сторони І) брали участь у переговорах за договором; ІІ) брали участь у виконанні договору; ІІІ) брали участь як у переговорах, так і у виконанні договору; IV) знали про існування арбітражної угоди або V) брали участь у арбітражному розгляді, не висуваючи жодних заперечень щодо компетенції арбітражного суду.

Зокрема, пункт 39 Керівництва визначає, що на своїй тридцять дев`ятій сесії в липні 2006 року ЮНСІТРАЛ безпосередньо рекомендувала застосовувати частину другу статті ІІ з огляду на визнання того, що опис обставин, що міститься в ній, не має вичерпного характеру.

Надалі, на підтвердження цього ЮНСІТРАЛ на цій же сесії внесла поправку до Типового закону про міжнародний торговий арбітраж з метою роз`яснення того, що вимога про укладення арбітражної угоди в письмовій формі також задовольняється електронним повідомленням.

За частинами п`ятою статті 7 (в першому варіанті) Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговий арбітраж 1985 року (з поправками 2006 року), з урахуванням якого відбувається тлумачення та застосування Нью-Йоркської конвенції, арбітражна угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона укладена шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна зі сторін стверджує про наявність угоди, а інша проти цього не заперечує.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні.

Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Арбітражна угода укладається в письмовій формі.

Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв`язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує.

Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

Із матеріалів справи відомо, що компанія і Міністерство оборони України вели переговори щодо укладення договору поставки від 09 вересня 2022 року № VV2022-M1908.

Умови договору поставки від 09 вересня 2022 року № VV2022-M1908 виконані обома сторонами, що підтверджується матеріалами справи та не заперечували представники обох сторін під час розгляду справи.

У відзиві на позовну заяву 11 жовтня 2023 року № VEC-UA-11-10-2, поданому компанією до МКАС при ТПП України, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 4, а. с. 148-157 (переклад)), в пунктах 10, 12 зазначено: «Міністерство оборони України (Україна) і VEKTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYIVE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) уклали договір поставки № VV2022-M1908 від 09 вересня 2022 року, за яким постачальник передає партію (ї) Товару у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар (п. 1.1. договору). Таким чином, спір між сторонами виникає щодо договору продажу / купівлі / доставки / товару […] МКАС має юрисдикцію щодо даної справи на підставі пункту 10.4 Договору поставки № VV2022-M1908, укладеного сторонами 09 вересня 2022 року».

У постанові МКАС при ТПП України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023 зазначено: «той факт, що відповідач змінив свою позицію та оскаржує чинність Договору поставки № VV2022-M1908 від 09 вересня 2022 року, явно суперечить його попереднім заявам у цьому арбітражі, та підкреслює, що твердження Відповідача не є достовірним. Така поведінка Відповідача порушує принцип добросовісності та доктрину «non concedit venire contra factum ргорrіum» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), на яку сам Відповідач посилався у відзиві на позовну заяву, щоб обґрунтувати свої заперечення проти вимог Позивача. Метою нього принципу є запобігання ситуації, коли одна зі сторін займає в судовому розгляді спору позицію, яка відрізняється від попередньої поведінки або заяв цієї сторони, що ставить іншу сторону спору в невигідне становище. По-друге, Договір поставки № VV2022-M1908 від 09 вересня 2022 року повністю виконано Сторонами, що підтверджується рахунками-фактурами № 1908 від 12 вересня 2022 року та 07 жовтня 2022 року, а також актами приймання-передачі, які підписані представником Відповідача та містять посилання на Договір поставки № VV2022-M1908 від 09 вересня 2022 року та Додаткову угоду № 1 від 06 жовтня 2022 року. Сума в розмірі 14 899 990,00 доларів США була перерахована Відповідачу відповідно до Договору поставки № VV2022-М1908 від 09 вересня 2022 року, що очевидно підтверджується платіжним дорученням Державного експортно-імпортного банку України № 184 від 11 жовтня 2022 року та повідомленням SWIFT від 14 жовтня 2022 року. По-третє, Відповідач сам посилався на Договір поставки № VV2022-M1908 від 09 вересня 2022 року в листах № 2022- 212-1 від 02 грудня 2022 року та № 0812-22 від 08 грудня 2022 року, підписаних паном ОСОБА_5. Отже, заява представника Відповідача про те, що Відповідач не підписував з Позивачем жодного Договору, є спростованою. По-четверте, представник Відповідача визнав, що Додаткова угода № 1 від 06 жовтня 2022 року до Договору поставки № VV2022-M1908 від 09 вересня 2022 року був підписаний паном ОСОБА_5, а ініціатива щодо укладення цього Додаткового договору надійшла від Відповідача у його листі до Позивача від 03 жовтня 2022 року, підписаному паном ОСОБА_5. Нарешті, Відповідач не надав жодних релевантних та допустимих доказів того, що підпис пана ОСОБА_5 на Договорі поставки № VV2022-M1908 від 09 вересня 2022 року, даний Позивачем, є сфальсифікованим.

124. Арбітраж бере до уваги позицію представників Позивача (радників) про те, що письмова форма включає телеграму та телекс (стаття 13 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів) і що договір є дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або судом (стаття 204 Цивільного кодексу України).

125. Позивач подав до МКАС копію Договору поставки № VV2022-M1908 від 09 вересня 2022 року (яка була додана до позовної заяви) з підписами та печатками обох Сторін у розділі 13 («Підписи Сторін») та з підписами обох Сторін на кожній сторінці.

126. Арбітраж зазначає, що Договір поставки № VV2022-M1908 від 09 вересня 2022 року було укладено в режимі, погодженому Сторонами у їхній практиці за відповідний період. Угода про арбітраж, що міститься в пункті 10 Договору поставки № VV2022-M1908 від 09 вересня 2022 року відповідає вимогам терміна «письмовий договір», зазначеного у статті II Конвенції Організації Об`єднаних Націй про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (6), статті 7 Закону про МКАС та статті 4 (1) Регламенту МКАС».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторона, яка знає про те, що яке-небудь положення цього Закону, від якого сторони можуть відступати, або яка-небудь вимога, згідно з арбітражною угодою, не були дотримані, і проте продовжує брати участь у арбітражному провадженні, не заявивши заперечень проти такого недотримання без невиправданої затримки, а якщо для цього передбачено будь-який строк, то протягом цього строку, вважається такою, що відмовилась від свого права на заперечення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що компанія і Міністерство оборони України уклали договір поставки від 09 вересня 2022 року № VV2022-M1908 (який надали до МКАС при ТПП України), умови якого виконали обидві сторони, що свідчить про його укладеність, незалежно від того, чи підписаний він обома сторонами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, обмінюючись позовною заявою та відзивом на позов, обидві сторони посилалися як на укладення договору поставки від 09 вересня 2022 року № VV2022-M1908, так і на те, що МКАС при ТПП України має юрисдикцію щодо цієї справи.

Цей спосіб укладення арбітражної угоди відповідає вимогам Нью-Йоркської конвенції і статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж України».

Європейський суд з прав людини зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (справа «Дія 97» проти України» (заява № 19161/04) від 21 жовтня 2010 року).

У рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Наведене визнанав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Вимоги частини п`ятої статті 12 ЦПК України зобов`язують суд зберігати об`єктивність і неупередженість та сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Отже, посилання заявника в апеляційній скарзі на необхідність залишення без розгляду заяви Міністерства оборони України про визнання і надання дозволу на виконання постанови МКАС при ТПП України є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.

Київський апеляційний суд у цій справі належним чином взяв до уваги доводи і позиції сторін та зробив правильні висновки з цього питання.

Зокрема, в мотивувальній частині ухвали суд зазначив, що під час розгляду справи з`ясував, що оригінал договору у Міністерства оборони України вилучили українські органи досудового розслідування у зв`язку із розслідуванням кримінального провадження.

Факт вилучення правоохоронними органами оригіналу договору заявник підтвердив копіями протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 17 березня 2023 року, опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 17 березня 2023 року, а також листа Головного слідчого управління Служби безпеки України від 07 лютого 2024 року № 6/1800. У листі Головного слідчого управління Служби безпеки України від 07 лютого 2024 року № 6/1800 зазначено, що наявні оригінали згаданих вище договорів поставки та додатків до них, а також копії додаткових угод до них 17 березня 2023 року були вилучені слідчим СУ ГУНП у місті Києві під час тимчасового доступу до речей і документів.

Із матеріалів справи відомо, що в судовому засіданні 26 лютого 2026 року представники VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYIVE TICARET LIMITED SIRKETI наполягали на необхідності надання Міністерством оборони України додатків до листа Офісу Генерального прокурора від 12 лютого 2026 року №11/1/2-44242-23.

У зв`язку із цим представники Міністерства оборони України надали відповідні додатки.

Під час дослідження документів суд порівняв копію договору поставки від 09 вересня 2022 року за № VV2022-M1908, яка засвідчена заступником директора Департаменту матеріального забезпечення Міністерства оборони України - самостійного структурного підрозділу Міністерства оборони України, відповідального за супроводження, з копією договору поставки від 09 вересня 2022 року за № VV2022-M1908, завіреною представником Офісу Генерального прокурора, яка була долучена до листа від 12 лютого 2026 року № 11/1/24424223.

Отже, Київський апеляційний суд дослідив це питання та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для залишення заяви Міністерства оборони України без розгляду.

Щодо відсутності волевиявлення на укладення договору поставки у редакціях договору, наданого заявником

Колегія суддів погодилася з доводами Київського апеляційного суду щодо безпідставності твердження відповідача про ненадання згоди на укладення договору та згоди на всі положення та умови, які зазначені в ньому, включаючи і арбітражне застереження.

Як правильно встановив апеляційний суд, договір уклали у формі, узгодженій сторонами у їхній практиці, яка діяла у відповідний період, а арбітражна угода, що міститься в пункті 10 договору відповідає вимогам терміна «угода в письмовій формі», зазначеного в статті ІІ Нью-Йоркської конвенції, статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Під час розгляду заяви відповідача про скасування постанови МКАС національними судами у справі № 824/91/24 підтвердилося укладення Міністерством оборони України та відповідачем договору у спосіб, узгоджений сторонами у їхній практиці відповідного періоду, а також те, що договір містить підписи та печатки обох сторін. Київський апеляційний суд вже підтвердив укладення сторонами арбітражної угоди у зазначеному договорі.

Отже, обидві сторони договору поставки від 09 вересня 2022 року № VV2022-M1908 вчиняли дії на його виконання, уклали до договору додаткову угоду, відповідач надсилав Міністерству оборони України листи від 02 грудня 2022 року № 2022-0212-1 та від 08 грудня 2022 року № 0812-22 за підписом ОСОБА_5, в яких посилався на договір поставки від 09 вересня 2022 року № VV2022-M1908.

Компанія не спростовувала виникнення з Міністерством оборони України правовідносин за договором поставки від 09 вересня 2022 року № VV2022-M1908.

Отже, колегія судів вважає, що безпідставними є твердження відповідача про відсутність згоди VEСTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYIVE TICARET LIMITED SIRKETI на укладення договору поставки та на всі положення та умови, які зазначені в ньому, зокрема і арбітражне застереження, а договір поставки від 09 вересня 2022 року № VV2022-M1908 уклали у формі, узгодженій сторонами у їхній практиці, яка діяла у відповідний період, а арбітражна угода, що міститься в пункті 10 договору відповідає вимогам терміна «угода в письмовій формі», зазначеного в статті ІІ Нью-Йоркської конвенції, статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) дійшла висновку про те, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Обставини, встановлені постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2024 року у справі № 425/2023, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави України, вказане рішення ухвалене у спорі, передбаченому арбітражною угодою та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканності, конституційним правам, свободам, гарантіям. А отже, визнання та виконання цього арбітражного рішення не суперечитиме публічному порядку України.

Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги щодо відсутності волевиявлення на укладення договору поставки у редакції договору, наданого заявником.

Щодо порушення публічного порядку

Заявник в апеляційний скарзі послався на те, що це рішення суперечить публічному порядку України і ухвалено без належної оцінки допустимості і достовірності кожного наданого позивачем доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку таких доказів у їх сукупності.

Публічний порядок будь-якої країни включає, зокрема, правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок).

Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу, стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо.

Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями.

Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них.

Постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року в справі № 761/39565/17 містить такий висновок: «застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього.

Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави.

Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями.

Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя.

Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок.

Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.

У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим.

Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах.

Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти».

Подібні висновки виклав Верховний Суд у постанові від 23 січня 2025 року у справі № 824/37/24.

Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів від 15 червня 1995 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку.

Під час вирішення питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду суди безумовно зобов`язані здійснювати перевірку того, чи призведе до порушення публічного порядку України таке визнання і звернення до виконання рішення.

Застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього, не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави.

Порушення публічного порядку може стосуватися основоположних принципів як матеріального, так і процесуального права.

Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу, стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо. Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями.

Термін «публічний порядок» необхідно розуміти як оціночний критерій, елементи якого закріплені в публічно-правових нормативних актах держави, що визначають основи державного ладу, політичної системи та економічної безпеки держави. Тому правовий захист не надається жодним правам чи інтересам, які могли б виникнути з дії, що порушує публічний порядок.

Такі принципи та засади стосуються, насамперед, національної безпеки країни, тобто захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

Визначаючи зміст поняття «публічний порядок», варто враховувати рекомендації Асоціації міжнародного права щодо публічного порядку, прийняті у місті Нью-Делі у 2002 році, у яких зазначено, що остаточність арбітражних рішень у міжнародному комерційному арбітражі повинна поважатися, за винятком надзвичайних обставин, що вимагають і виправдовують втручання.

Такі надзвичайні обставини існують, якщо визнання або примусове виконання арбітражного рішення буде суперечити міжнародному публічному порядку.

Згідно з пунктом 1 (d) цих рекомендацій, міжнародний публічний порядок будь-якої держави містить: I) фундаментальні принципи, що стосуються справедливості або моралі, які держава бажає захищати, навіть якщо вона не була безпосередньо залучена до участі у спорі; IІ) правила, призначені для обслуговування основних політичних, соціальних або економічних інтересів держави або правила громадського порядку; і IІІ) обов`язок держави дотримуватися своїх зобов`язань перед іншими державами або міжнародними організаціями.

Колегія суддів наголошує, що правова концепція публічного порядку існує з метою захисту держави від рішень міжнародного комерційного арбітражу, які порушують чинні в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя.

Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок.

Вони також призначені не допустити можливість надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних із корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.

Водночас порушення публічного порядку слід застосовувати як виключну міру для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення.

Особливість застосування категорії публічного порядку на стадії вирішення питання про визнання та виконання арбітражного рішення полягає у тому, що йдеться не про те, що правочин, щодо виконання якого виник спір, суперечить публічному порядку, не норма іноземного права, застосована арбітражем під час вирішення спору по суті, суперечить публічному порядку України, а саме визнання і виконання арбітражного рішення, ухваленого за результатами вирішення спору, суперечить публічному порядку.

Необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, мати характер штучного нормативного бар`єру, який згідно з міжнародним правом є недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, а й порушуватиме законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах.

Безпідставна відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо доступу до суду, а також частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що Верховний Суд як суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку, перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу юридичної особи, яка створена відповідно до законодавства Турецької Республіки, VECTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ю. Мартєв

Судді В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко