Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №711/4013/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/4013/26

Номер провадження 3/711/1039/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м.Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Михальченко Ю.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ЕПР1 № 641725 від 15.04.2026 року) про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ,

до адміністративної відповідальності заст.124 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 641725 від 15.04.2026 року, ОСОБА_1 15 квітня 2026 року о 14 год. 45 хв. в м.Черкаси по бульв. Шевченка, 367, керуючи автомобілем «Ataman A-092H6» (автобус) д.н.з. НОМЕР_2 , та змінюючи напрямок руху, виконуючи маневр перестроювання з крайньої правої в крайню ліву смугу, не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникм руху, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «VDL Ambassador 200» (автобус) д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку, а саме в крайній лівій смузі, чим порушив п. 10.1, п.10.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе не визнав. Заперечив факт порушення ним п. 10.1, п.10.3 Правил дорожнього руху України та зіткнення з транспортним засобом «VDL Ambassador 200» (автобус) д.н.з. НОМЕР_3 .

Крім того, з метою всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи судом було здійснено виклик поліцейського взводу № 2 роти № 1 БУПП в Черкаській області, молодшого лейтенанта поліції Ратушного Богдана Вячеславовича, який складав протокол серії ЕПР1 № 641725 від 15.04.2026 року. Під час судового розгляду ОСОБА_2 пояснив, що 15.04.2026 року він разом із напарником прибув на виклик щодо дорожньо-транспортної пригоди. Зі слів поліцейського, ДТП сталася за участю двох автобусів, при цьому один із водіїв повідомив, що один транспортний засіб здійснив наїзд на інший. Також поліцейський зазначив, що механічні пошкодження були виявлені лише на одному автобусі, а саме — пошкоджене дзеркало заднього виду, у зв`язку з чим відносно водія було складено адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП. Разом із тим ОСОБА_2 повідомив, що будь-які заміри на місці події працівниками поліції не здійснювалися, фототаблиці не складалися.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , працівника поліції Ратушного Б. В. дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозаписи, як з нагрудних камер працівників поліції, так із камер відеоспостереження з місця події, приходжу до наступних висновків.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з відеозаписами, наданими Управлінням патрульної поліції в Черкаській області із системи відеоспостереження «Безпечне місто», суду були надані відеоматеріали із зафіксованим часом на камерах у період з 13 год. 00 хв. по 14 год. 00 хв. Разом із тим, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 641725 від 15.04.2026 року, дорожньо-транспортна пригода мала місце о 14 год. 45 хв., тобто поза межами часу, зафіксованого на наданих відеозаписах. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди на підставі зазначених відеоматеріалів.

Також у судовому засіданні були досліджені відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, на яких водій транспортного засобу «VDL Ambassador 200» (автобус), державний номерний знак НОМЕР_3 , повідомив, що водій транспортного засобу «Ataman A-092H6» (автобус), державний номерний знак НОМЕР_2 , допустив зіткнення з його транспортним засобом, унаслідок чого було пошкоджено дзеркало автобуса. Разом із тим, під час детального дослідження вказаних відеозаписів судом не встановлено зафіксованих пошкоджень дзеркала транспортного засобу «VDL Ambassador 200» д.н.з. НОМЕР_3 . Крім того, на транспортному засобі «Ataman A-092H6» д.н.з. НОМЕР_2 будь-яких механічних пошкоджень також не виявлено, що додатково було підтверджено самим водієм указаного транспортного засобу.

Дослідивши письмові матеріали провадження, а саме: протокол серії ЕПР1 № 641725 від 15.04.2026 року, схему місця ДТП від 15.04.2026 року, письмове пояснення водія автобуса «VDL Ambassador 200» (автобус), державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_3 від 15.04.2026 року, письмове пояснення ОСОБА_1 від 15.04.2026 року, відомості з бази ІПНП про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія, суд приходить до висновку, що факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, чи іншого майна не доведено.

Інших доказів суду не надано.

Отже, повертаючись до обставин даної справи, Суд звертає увагу на те, що ст.124 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_1 .

Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що саме ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не дотримався ПДР України, що призвело до ДТП, на підтвердження чого, суду було надано протокол про адміністративне правопорушення.

В даній ситуації на думку Суду в матеріалах справи не знайшло підтвердження того, що ОСОБА_1 порушив п. 10.1, п.10.3 ПДР України.

Зокрема, як було зазначено вище, ОСОБА_1 повністю заперечив вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме в ході складання протоколу, повідомив уповноваженій особі патрульної поліції, що він рухався дотримуючись правил дорожнього руху, а в момент завершення маневру саме водій автобуса «VDL Ambassador 200», державний номерний знак НОМЕР_3 , почав притискати його транспортний засіб до бордюру. Разом із тим, ОСОБА_1 зазначив, що контакту між транспортними засобами він не відчув, а будь-які механічні пошкодження на належному йому транспортному засобі відсутні, у тому числі в місці можливого зіткнення, на яке посилався водій автобуса «VDL Ambassador 200» д.н.з. НОМЕР_3 , стверджуючи про пошкодження дзеркала.

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.

В своїй прецедентній практиці даючи тлумачення Конвенції Європейський Суд неодноразово повторював, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого. Існують винятки з цього принципу, але вони не можуть призводити до порушення права на захист. За деяких обставин може виникнути потреба у використанні показань, отриманих на етапі розслідування. Якщо підсудному було надано достатню й належну можливість спростувати такі показання - при їх оголошенні або на пізнішому етапі провадження, - саме по собі їх прийняття як доказів не суперечитиме вимогам пункту 1 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції. Але з цього природно випливає, що в разі, якщо обвинувальний вирок виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, яку обвинувачений (підсудний) не мав можливості допитати особисто чи домогтися її допиту під час розслідування справи або судового розгляду, права сторони захисту виявляються обмеженими настільки, що передбачені статтею 6 Конвенції гарантії виявляються порушеними. Щодо показань свідків, допитати яких у присутності підсудного або його захисника виявилося неможливим, Європейський Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту. Однак, якщо немає підстав звинувачувати органи влади в недостатньо старанних зусиллях із забезпечення підсудному можливості допитати відповідних свідків, відсутність цієї можливості як така не означає необхідності припинення кримінального переслідування. Водночас слід з надзвичайною обережністю ставитися до доказів, отриманих від свідка за обставин, що не давали змоги забезпечити право сторони на захист тією мірою, якою Конвенція завжди вимагає забезпечувати його. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати (пункт 41 справи «ОСОБА_4 проти України»).

Так, відповідно до матеріалів справи свідки в даному випадку відсутні, а відомості в протоколі, спростовуються поясненнями ОСОБА_1 , що потребувало перевірки «обвинувачення» в судовому засіданні, але як і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, так і Суд були позбавлені можливості зробити відповідну «перевірку».

Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги Суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 124 КУпАП.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Об`єктивною складовою адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП є саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, оскільки в ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 вищевказаного порушення, а тому відсутня складова вищезазначеного правопорушення.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.124, 247, ст.256 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Ю. В. Михальченко