Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №697/191/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/191/26

Провадження № 2/697/421/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Колісник Л.О.

за участю секретаря с/з Румини М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа Канівський відділ Державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Свій позов обґрунтовує тим, що згідно рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області №2308/1200/2012 від 22.05.2012 відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на її користь на дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 50% всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до їх повноліття, починаючи з 10.05.2012.

В період часу з 2008 року відповідач перебував під слідством в якості підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину (ч.3 ст. 186 КК України). Вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24.03.2010 ОСОБА_1 був засуджений за ч.3 ст. 186 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі та взято під варту в залі суду.

Звільнений від відбування покарання ОСОБА_1 був в листопаді 2010 року, а працевлаштувався в квітні 2012 року, але коштів на утримання дітей так і не надавав.

Весь цей період час ОСОБА_4 не надавав матеріальної допомоги на утримання дітей, як і не виконував рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області про стягнення з нього аліментів.

Відповідно до вказаного вище Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.05.2012 року ОСОБА_1 було отримано виконавчий лист по справі № 2308/1200/2012 про стягнення аліментів (оригінал зазначеного документу знаходиться у Канівському відділі державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)). 31.10.2024 року державним виконавцем Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) проведено відкрито виконавче провадження та проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 за виконавчим провадженням АСВП 76430323.

Відповідач працевлаштований в Україні, але нажаль будь-якої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

Внаслідок невиконання відповідачем рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 травня 2012 року за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання дітей з червня 2014 по даний час в розмірі 179003,41 грн. (сто сімдесят дев`ять тисяч три гривні 41 коп.)

Розмір заборгованості підтверджується копією розрахунку заборгованості по аліментам по ВП № 76430323 станом на 07.01.2026 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментам станом на 07.01.2026 року Відповідач жодного разу не сплатив жодної копійки в рахунок аліментів.

Крім цього, Відповідач оскаржував дії державного виконавця в частині нарахування заборгованості по аліментам, але в задоволенні скарги було відмовлено (справа 2308/1200/2012, провадження № 4-с/697/4/2025).

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 180175,35 грн. також покласти на відповідача судові витрати.

У ході розгляду справи проведено наступні процесуальні дії:

Ухвалою суду від 19.02.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

27.02.2026 відповідачем до суду подано заперечення на позов, відповідно до якого ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає, зазначає, що після винесення рішення суду про стягнення аліментів позивач звернулася до державної виконавчої служби для виконання, 18.06.2012 відкликала виконавчий лист, потім, після розлучення у 2024 пред`явила виконавчий лист до виконання де було нараховано заборгованість по сплаті аліментів. Тобто просить суд врахувати, що заборгованість виникла з вини позивача, він не ухилявся від виконання судового рішення. Просить викликати як свідків дітей, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та проводити розгляд справи за його відсутності.

Представником позивача до суду подано додаткові пояснення по справі, зазначивши, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 травня 2012 року було стягнути із ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 50% від усіх видів доходу (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 10.05.2012 року і до досягнення дітьми повноліття. В період часу з 2008 року перебував під слідством в якості підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину (ч. 3 ст. 186 КК України). Вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24.03.2010р. ОСОБА_1 було засуджено за ч.3 ст.186 до 1 (одного) року позбавлення волі та взято під варту в залі суду. Звільнений від відбування покарання ОСОБА_1 був в листопаді 2010 року, а працевлаштувався в квітні 2012 року, але коштів на утримання дітей так і не надавав. Весь цей період часу ОСОБА_4 не надавав матеріальної допомоги на утримання дітей, як і не виконував рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області про стягнення з нього аліментів. Відповідно до вказаного вище Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.05.2012 року ОСОБА_1 було отримано виконавчий лист по справі № 2308/1200/2012 про стягнення аліментів. 31.10.2024 року державним виконавцем Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження та проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 за виконавчим провадженням АСВП 76430323. Саме в зв`язку з не наданням допомоги на утримання та виховання дітей, позивач у справі була вимушена звернутися до суду для захисту прав та інтересів своїх дітей шляхом стягнення з їх біологічного батька коштів на дітей, оскільки в добровільному порядку останній їх не надавав. Зазначає, що заборгованість по аліментам виникла саме з вини боржника, оскільки до даного часу ним не сплачено жодної гривні на погашення боргу по аліментам, останній уникає свідомо надання допомоги на утримання дітей. Дане рішення про стягнення коштів на утримання дітей не є штучним, а є захистом прав дітей на належне утримання і забезпечення їх всім необхідним, для їх гармонійного співіснування з своїми однолітками. Вважає, що наведені відповідачем у запереченні доводи не заслуговують на увагу суду, оскільки не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, а також не спростовують виникнення заборгованості по аліментам яка вже неодноразово була предметом розгляду різних судових інстанцій. Розрахунок державного виконавця про нарахування заборгованості по аліментам, не одноразово був предметом спору про, що позивачем було надано суду відповідні судові рішення. Стан здоров`я залежить від самого відповідача, а не від обставин даної справи чи позиції Позивача. Твердження позивача про необхідність відводу судді, оскільки вона здійснювала правосуддя по кільком провадженням сторонами в якому були Позивач та Відповідач не є підставою для відводу, а не згода Відповідача з прийнятими не на його користь рішення, які були предметом перегляду в суді апеляційної інстанції та залишені без змін, не свідчать про упередженість судді. Виклик та допит в суді дітей сторін є не обгрунтованим та таким, що немає ніякої доказової бази при розгляді даної справи. Позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

У судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про долучення до справи матеріалів справи № 2308/1200/2012 про стягнення аліментів, для дослідження в судовому засіданні та в зв`язку зі станом здоров`я просить проводити розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи - Канівського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явилася.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами по справі, що згідно рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області №2308/1200/2012 від 22.05.2012 відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 50% всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до їх повноліття, починаючи з 10.05.2012 (а.с.20).

Згідно розрахунку державного виконавця Канівського ВДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ), заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № 76430323 станом на 07.01.2026 становить 179003,41 грн. (а.с.21-23).

Розмір заборгованості по сплаті аліментів визначений державним виконавцем в судовому порядку відповідачем не оскаржено.

Згідно ухвали суду № 2308/1200/2012 від 10.06.2025 Канівського міськрайонного суду відповідачу відмовлено у задоволенні скарги про оскарження постанови головного державного виконавця Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.02.2025.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів необхідно вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Згідно зі статтею 196 СК України, відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України).

Системне тлумачення вказаних норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статі 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Оскільки Сімейним кодексом України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається, застосуванню підлягають норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про допит свідків, дітей, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є необгрунтованим оскільки обставини, встановлені під час розгляду цивільної справи про стягнення аліментів, зокрема щодо визначення розміру аліментів та покладення обов`язку їх сплати, вже підтверджуються належними та допустимими доказами – рішення суду, яке набрало законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував рішення суду про стягнення з нього аліментів на користь позивача на утримання дітей, аліменти не сплачував, допускав несвоєчасне виконання обов`язку зі сплати аліментів. При цьому доказів невиконання рішення суду із причин, що об`єктивно від нього не залежали, відповідачем не надано.

У зв`язку із наведеним суд вважає, що наведені відповідачем обставини не вказують на відсутність його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, а тому у суду є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів.

Верховний Суд у складі Великої Палати у Постанові від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц зазначив, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: ?p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:

?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Оскільки, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, позивачем у позовній заяві здійснено розрахунок пені на заборгованість по аліментах, відповідно до якого вбачається, що за період з 01.06.2014 по 31.12.2026 нарахований розмір пені становить 180175,35 грн. (а.с.24-32).

Надаючи оцінку розрахунку пені, поданого позивачем, суд дійшов висновку, що такий зроблено не у відповідності до зазначеної формули.

Зробивши власні розрахунки, суд встановив, що сума пені за період з 01.06.2014 по 31.12.2026 значно перевищує суму заборгованості за аліментами за цей період.

Разом з тим, відповідно до положення ч.1 ст. 196 СК України максимальний розмір неустойки обмежується 100% розміром заборгованості по аліментам. З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 179003,41 грн.

Суд також не знаходить підстав для застосування ч. 2 ст.196, ч.2 ст.197 СК України, оскільки відповідачем не надано доказів, що підтверджують наявність обставин для зменшення розміру пені чи звільнення від її сплати.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом судовий збір сплачено не було, оскільки вона є звільненою від цих витрат на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, то відповідно з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі, пропорційно задоволеним позовним вимогам 1790,03 грн.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, задовольняючи позовні вимоги частково, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 18000,00 грн., що підтверджуються договором № 71 про надання правової допомоги від 29.10.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Хорошун О.В., акту прийому-передачі наданої правової допомоги від 18.03.2026, платіжними інструкціями Р24А5449321687D5330 від 01.02.2026 та Р24А5415045152D2586 від 23.01.2026 на загальну суму 10050,26 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 18000,00 грн. відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Крім того, суд враховує, що відповідач не висловив заперечення щодо розміру цих витрат позивача та не оспорював їх співмірності, хоча мав достатньо часу для подання заяв та заперечень.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу, пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 17883,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа Канівський відділ Державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з червня 2014 року по жовтень 2025 року у розмірі 179003,41 грн (сто сімдесят дев`ять тисяч три гривні 41 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 17883,00 грн ( сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят три грн 00 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1790,03 грн (одна тисяча сімсот дев`яносто грн. 03 коп).

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаюча та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: с. Ліпляве, Черкаський район, Черкаська область.

Головуючий Л . О . Колісник