Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №571/826/26 — Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/826/26

Провадження № 2/571/430/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року с-ще Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Качмар М.Я.,

за участю секретаря судового засідання Качановської О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 27 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Відповідачем - ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 74588161.

Між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», відповідно до договору факторингу № 031-050123 від 05.01.2023 р. право грошової вимоги щодо Відповідача перейшло до ТО«ѲРОКО ФІНАНС». Згідно з умовами зазначеного Договору, перехід прав вимоги імперативно прив`язаний до дня підписання Сторонами відповідного Реєстру. Перехід права вимоги індивідуалізовано та підтверджує Витяг з Реєстру прав вимог № 22/03/23 до договору факторингу № 031-050123 від 05.01.2023 р. | м. Київ, 22 березня 2023 р., де під порядковим номером №308 ідентифіковано Відповідача з усіма необхідними атрибутами ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Сума яка видавалась: 5 178,64 грн).

В подальшому, на підставі Договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 р., Позивач став повноправним власником права вимоги. Перехід права зафіксовано в Реєстрі боржників (Додаток 1), де під порядковим номером №3035, фігурує Відповідач, та підтверджено Актом приймання-передачі від 17.12.2025 р. Реальність операції підтверджена Платіжною інструкцією № 14 від 17.12.2025 р. на суму 2 498 737,99 грн.

Загальна сума заборгованості становить 19 839,39 грн., з яких:

- Основна сума (тіло кредиту, фактично отримане на картку) — 5 178,64 грн.;

- Проценти за користування кредитом — 8 789,04 грн.;

- Комісія — 5 871,71 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят одна гривня 71 копійка) грн.

З огляду на що, позивач просить стягнути з відповідача у розмірі 19839,39 грн. заборгованості до договором, судові витрати пов`язані зі сплати судового збору та витрати на професійну допомогу у розмірі 9000 грн.

Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Цією ж ухвалою роз`яснено відповідачу порядок подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

13 травня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву якому позивач вказує серед іншого, що матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно - телекомунікаційній системі відповідачів, відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваними кредитними договорами, тому наявні достатні праві підстави для судового захисту прав та інтересів останнього. З огляду на що просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Відповіді на відзив не надходило.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.

Так, судом встановлено, що 27.12.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 74588161 (а.с. 6 зворот).

Кредитний договір був підписаний електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредит в розмірі 18000 грн.; строк кредиту 64 днів; періодичність платежів зі сплати процентів.

27.12.2021 на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , вказаний у договорі позики, перераховано грошові кошти в сумі 18000 грн., що підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 21.01.2026 № КД-000113234/ТНПП (а.с. 15), а також копією платіжної інструкції. (а.с. 15 зворот)

Однак, відповідач умов договору не виконала, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості за договором станом на 22.03.2023 заборгованість відповідача становить 19839,39 грн., з яких: 5178,64 грн. - тіло кредиту; 8789,04 грн. - нараховані відсотки, 5871,71 грн. – комісія.

Судом також встановлено, що 05.01.2023 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (фактор) та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ » (клієнт) укладено договір факторингу № 031-050123.

17.12.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено договір факторингу №17/12/25-01, згідно якого фактор набуває право вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу від 09.09.2025 № ДО-20250909/001 та витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від, ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 74588161 від 27.12.2021 на загальну суму 19839,39 грн.

Таким чином, позивач наділений правом вимоги до відповідача за договором.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у встановлені строки (терміни) виконання зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема припинення зобов`язання, сплата неустойки, що передбачено статей 549, 611 Цивільного кодексу України. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Частиною 2 ст. 625 КК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 5 та 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний кредитний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, факт укладення кредитного договору та використання відповідачем кредитних коштів є доведений. Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 13967,68 грн., з яких 5178,64 грн. – тіло кредиту та 8789,04 грн. – проценти за користування кредитом.

Щодо вимоги про стягнення комісії суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 5871,71 грн. комісії.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, ч. 2 ст. 8 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають сплату комісії за надання кредиту, а передбачають сплату комісії пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 13.07.2022 року № 363/1834/17, зауважено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Так, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання фінансового інструменту.

Ураховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено одноразову плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені умови договору щодо обов`язку позичальника сплатити комісію, є нікчемними.

За таких обставин, банком без належних на те правових підстав нарахована комісії за надання кредиту, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії є необґрунтованою, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у загальній сумі 13967,68 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 9000 грн.

Суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Вирішуючи розподіл судових витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику, судом досліджено договір № ДТ-СК-30102025 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції, датований 30.10.2025 (а.с.52-54), додаток № 3 до договору № ДТ-СК-30102025 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції, датований 28.01.2026 (а.с. 55).

При цьому суд приходить до висновку, що суду не надано жодних належних та допустимих доказі того, що кошти, які були перераховані від ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» до ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» в сумі 381,74 грн стосуються справи, що розглядається, а не іншої справи. За таких обставин вказані витрати не підлягають до стягнення з відповідача.

На підставі викладеного та відповідно до ст. ст. 509, 526, 527, 530, 611, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 12, 19, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» заборгованість за договором позики № 74588161 у розмірі 13967 (тринадцять тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн. 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» судовий збір в сумі 1874,43 грн. та 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», місцезнаходження: Україна, 02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321, код: ЄДРПОУ: 43950742.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя М.Я.Качмар