Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №569/23738/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/23738/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

з участю: позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Філатової А.В.,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Мартинова О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виділ частки із нерухомого майна в натурі, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Олексюк Роман Русланович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки із нерухомого майна в натурі.

В обґрунтування позову вказує, що ОСОБА_1 має належну на праві власності 26/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 125,1м2, житлового площею 83,4 м2, що складається з таких складових як: кухня - 6,8м2; хол – 9,2 м2; житлова кімната 16,5 м2; коридор - 4,4 м2; загальною площею 36,9 м2 житловою площею 16,5 м2, надвірні будівлі та споруди: «М» - навіс. «З» - вбиральня. № 1 - огорожа, що складають цілий окремий об`єкт - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Майно є подільне, однак, без згоди відповідачів позивач не може безперешкодно реалізовувати своє право розпоряджатися своїм майном, зокрема, продавати чи здійснювати будь-які інші дії, які потребують згоди співвласника. Згідно із висновком щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна належна ОСОБА_1 26/100 частина житлового будинку АДРЕСА_1 може бути виділена як самостійний об`єкт нерухомого майна в цілій ідеальній частці. Зазначає, що сторони по справі використовують належні їм частки будинковолодіння кожен сам собі окремо, незалежно один від одного користуються інженерними комунікаціями, мають окремий вхід в свою частину будинковолодіння.

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 17 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки із нерухомого майна в натурі - задоволено. Виділено ОСОБА_1 в натурі належну їй на праві власності 26/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з приміщень: 2-1 кухня - 6,8 кв.м.; 2-2 хол - 9,2 кв.м.; 2-3 житлова кімната 16,5 кв.м.; І-V коридор - 4,4 кв.м.; загальною площею 36,9 кв.м., житловою площею 16,5 кв.м., надвірні будівлі та споруди: літ «М» - навіс., літ «З» - вбиральня, № 1 - огорожа (площею 3,5 кв.м.), що складають цілий окремий об`єкт - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами - в самостійний об`єкт нерухомого

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року поновлено ОСОБА_4 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заочне рішення від 17 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки із нерухомого майна в натурі - скасовано і призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_4 на належного відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Філатова А.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Мартинов О.Ю. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову. Зазначив, що відповідач не заперечує проти можливості виділення квартири позивачці, за умови дотримання вимог закону. Разом із тим, поданий позивачем Висновок № 2621 від 09.07.2025 року не може бути визнаний належним і допустимим доказом, оскільки не відповідає вимогам статей 102, 106 ЦПК України: не містить відомостей про експерта, підстави проведення дослідження, попередження про відповідальність, а також не відображає повного обсягу необхідних досліджень. Вказаний висновок є неповним та таким, що не враховує істотні обставини справи, зокрема правовий режим об`єкта нерухомості та дані судових рішень, якими вже визначався порядок поділу майна. А тому вважає, що позовні вимоги у частині виділу частки в натурі не підтверджені належними доказами та є передчасними.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно копії біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 03 березня 1998 року ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали на Рівненській товарній біржі угоду, відповідно до якої продавець продав а покупець купив 26/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1140 кв.м.

Згідно витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно №447876757 від 15.10.2025 року, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 (26/100 частки), ОСОБА_6 (333/1000 частки) та ОСОБА_7 (407/1000 частки).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину від 24.01.2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №98, спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син ОСОБА_3 . Спадщина на яку видане свідоцтво складається з 333/1000 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу від 31.07.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за №5042, ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) уклали договір, відповідно до якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти у власність належну продавцю на праві приватної спільної часткової власності 407/1000 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язується прийняти зазначену частку домоволодіння і сплатити обговорену грошову суму.

Згідно договору дарування від 31 жовтня 2019 року ОСОБА_4 було подаровано ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.03.2026 №2429754, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16.04.2014 року у справі №569/4079/14-ц виділено належну ОСОБА_6 частку 333/1000 із домоволодіння АДРЕСА_3 , що є у спільній частковій власності. Припинено право спільної часткової власності на 333/1000 ідеальних частки домоволодіння АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_6 . Визнано за ОСОБА_6 право приватної власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_4 , як на самостійний об`єкт нерухомого майна, що становить цілу ідеальну частку та складається з приміщень: жила кімната 1-1 площею 9,4 кв.м.; жила кімната 1-2 площею 15,7 кв.м.; коридор І площею 2,3 кв.м.; комора ІІ площею 2,6 кв.м.; кухня ІІІ площею 6,1 кв.м. та допоміжні господарські будівлі та споруди: погріб Пг/а2; сарай Г-1; вбиральня Л; 1/3 частина огорожі №1.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24.06.2014 року у справі №569/5876/14-ц виділено належну ОСОБА_4 частку 407\1000 із домоволодіння АДРЕСА_3 , що є у спільній частковій власності. Припинено право спільної часткової власності на 407\1000 ідеальних частки домоволодіння АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 , як на самостійний об`єкт нерухомого майна, що становить цілу ідеальну частку та складається з приміщень : кухня 3-1 площею, 4, 6 м.кв., передня, 3-2, площею 5,7 м.кв., жила кімната 3-3 площею, 7, 0 м.кв., жила кімната 3-4 площею12, 7 м.кв., жила кімната 3-5, площею 22,1 м.кв., допоміжні господарські будівлі та споруди : сарай Б-1, гараж- В-1, льох – Д, вбиральна Ж, 1\3 частина огорожі № 1

Згідно із висновком щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна належна ОСОБА_1 26/100 частка в житловому будинку АДРЕСА_1 , за технічними показниками 26/100 частки житлового будинку літера А-1, належна ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є відокремленою, має окремий вхід і може бути виділена в окремий об`єкт нерухомого майна.

Згідно із висновком щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна належна ОСОБА_1 26/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , містить наступні характеристики: 2-1 кухня - 6,8м2; 2-2 хол – 9,2 м2; 2-3 житлова кімната 16,5 м2; І-V коридор – 4,4 м2; загальною площею 36,9 м2 житловою площею 16,5 м2, надвірні будівлі та споруди: «М» - навіс. «З» - вбиральня. № 1 – огорожа (площею 3,5кв.м.), що складають цілий окремий об`єкт - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній власності. Згідно із ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності може бути поділене в натурі між співвласниками, при цьому право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно із ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В постанові Верховного Суду України від 03.04.2013 р. у справі № 6-12цс13 зазначається, що установлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє право спільної часткової власності, тому такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожного з них. Виходячи з аналізу норм ст.ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійними виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Згідно ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно п.п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.4 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок , при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо недопустимості висновку експерта, оскільки наведені заперечення зводяться до формальної незгоди із його змістом та не спростовують встановленої експертом технічної можливості виділу належної позивачу частки в натурі. При цьому відповідачем не подано жодного належного та допустимого доказу, який би ставив під сумнів правильність або обґрунтованість висновків експерта, не надано іншого експертного висновку, а також не заявлено клопотання про призначення судової експертизи.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи подані сторонами докази у їх сукупності, оскільки виділ належної позивачу частки із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна є технічно можливим, тому суд дійшов висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-12, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виділ частки із нерухомого майна в натурі - задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в натурі належну їй на праві власності 26/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з приміщень: 2-1 кухня - 6,8 кв.м.; 2-2 хол – 9,2 кв.м.; 2-3 житлова кімната 16,5 кв.м.; І-V коридор – 4,4 кв.м.; загальною площею 36,9 кв.м., житловою площею 16,5 кв.м., надвірні будівлі та споруди: літ «М» - навіс., літ «З» - вбиральня, № 1 – огорожа (площею 3,5 кв.м.), що складають цілий окремий об`єкт - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами - в самостійний об`єкт нерухомого майна в цілу ідеальну частку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2026 року.

Суддя Харечко С.П.