Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №562/1990/23 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1990/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

01.06.2026 року.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

її захисника-адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Здолбунів Рівненської області кримінальне провадження №12023181130000154 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Рівне Рівненської області, громадянки України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованої, неодруженої, проживаючої по АДРЕСА_1 , раніше судимої востаннє 11 жовтня 2023 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч.1 ст.357 КК України із застосуванням ст.70 КК України до п`яти років одного місяця позбавлення волі

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в:

В кінці грудня 2022 року приблизно о 18:00 годині (точного часу та дати досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, який введений в дію Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з корисливих мотивів, повторно, шляхом повідомлення потерпілій ОСОБА_6 неправдивої інформації, представившись новою сусідкою, незаконно проникла до квартири останньої по АДРЕСА_2 , звідки скориставшись відсутністю нагляду за її діями з боку потерпілої та інших сторонніх осіб таємно викрала грошові кошти в сумі 5000 грн., чим спричинила потерпілій майнову шкоду на вказану суму.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні за ч.4 ст.185 КК України визнала частково та пояснила, що в кінці грудня 2022 року вона приїхала в м.Здолбунів Рівненської області з метою вчинення крадіжки, зайшла в один з під`їздів багатоповерхового будинку та почала стукати у вхідні двері. В одній із квартир на п`ятому поверсі двері не були закриті на замок. Коли відкрила, то побачила жіночку, з якою привіталася, сказала їй, що є новою сусідкою та спитала за ключі від підвалу, а потім попросила води запити таблетку. Коли жінка пішла на кухню по воду, а вона залишилася сама в коридорі квартири, то помітила на тумбі жіночу сумочку, в якій був гаманець, з якого вона взяла гроші та поклала собі в кишеню. Зробивши вигляд, що запила таблетку, вона пішла. Обставини крадіжки грошей вона не заперечує, проте не погоджується з їх сумою в розмірі 5000 грн., оскільки їх було значно менше, але скільки - не пам`ятає. У вчиненому щиро розкаюється.

Потерпіла в судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляду справи за її відсутності, що відповідно до положень ст.325 КПК України не перешкоджає розгляду справи.

Оцінюючи зібрані в справі докази, досліджені в судовому засіданні в їх сукупності суд, вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у скоєнні таємного викрадення майна потерпілої є доведеною повністю, а невизнання обвинуваченою своєї вини в частині вартості викраденого майна суд розцінює як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнення відповідальності.

Так, вина обвинуваченої у скоєному кримінальному правопорушенні повністю підтверджується дослідженими судом письмовими доказами та протоколами слідчих дій, зокрема:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24 травня 2023 року, за яким потерпіла ОСОБА_6 просить притягнути до кримінальної відповідальності невідому їй жінку, яка в кінці грудня 2022 року близько 18:00 години за місцем проживання по АДРЕСА_2 таємно викрала у неї грошові кошти в сумі 5000 грн., які знаходилися в гаманці її жіночої сумки;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 травня 2023 року, за яким потерпіла ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_4 , яка приходила до її місця проживання в кінці грудня 2022 року близько 18:00 години, представившись новою сусідкою, та яка просила ключ від підвалу та води, щоб запити таблетку, після чого в неї зникли кошти в сумі 5000 грн.;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24 травня 2023 року за участі підозрюваної ОСОБА_4 , під час якого остання показала на місці злочину обставини крадіжки коштів з квартири потерпілої по АДРЕСА_2 та повідомила учасникам слідчої дії, що викрадені кошти вона перераховувала в маршрутному таксі, кола їхала додому в м.Рівне та їх сума складала саме 5000 грн.

Отже, доводи обвинуваченої про те, що вартість викраденого майна була менше ніж 5000 грн. спростовуються дослідженими судом доказами в їх сукупності.

Зважаючи на досліджені докази підстави оговорювати обвинувачену судом не встановлено.

А відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, своїми діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна, вчиненими в умовах воєнного стану, повторно, ОСОБА_4 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

З роз`яснень, які містяться у «Про практику призначення судами кримінального покарання» постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7, вбачається, що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При обранні виду та визначенні міри покарання суд відповідно до положень ст.65 КК України враховує, що кримінальне правопорушення, в якому вона обвинувачується, згідно ст.12 КК України є тяжким, особу обвинуваченої, яка на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово судима за корисливі злочини.

Так, вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 жовтня 2023 року ОСОБА_4 , приведеним ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 травня 2025 року у відповідність до вимог закону у зв`язку з усуненням караності діяння, засуджена за ч.1 ст.357 КК України із застосуванням ч.4 ст.70 КК України до п`яти років одного місяця позбавлення волі та після постановлення цього вироку встановлено, що ОСОБА_4 вчинила інший злочин до його ухвалення, а тому остаточне покарання слід призначити на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, є активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року №12, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

За наведених вище обставин суд погоджується з доводами прокурора, що часткове визнання обвинуваченою своєї вини є спробою домогтися у такий спосіб пом`якшити покарання за вчинене кримінальне правопорушення, а не справжнє каяття у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, не встановлено.

Питання про долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов потерпілою не подавався.

Процесуальні витрати за інкримінованим обвинуваченій кримінальним правопорушенням відсутні.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 травня 2024 року засуджену до позбавлення волі вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 20 березня 2024 року, приведеного ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 травня 2025 року у відповідність до вимог закону у зв`язку з усуненням караності діяння, ОСОБА_4 тимчасово залишено в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор» до завершення судового розгляду даного кримінального провадження, а тому підстави для застосування щодо неї запобіжних заходів відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.100, 373, 374, 394 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років 2 /два/ місяці.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушеньшляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 жовтня 2023 року, більш суворим за даним вироком остаточне покарання ОСОБА_4 визначити у виді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років 2 /два/ місяці.

Строк покарання засудженій ОСОБА_4 рахувати з 14 квітня 2023 року, зарахувавши відповідно до ч.5 ст.72 КК України в строк відбуття покарання її перебування під вартою в установах попереднього ув`язнення та з 10 січня 2023 року до 28 лютого 2023 року згідно вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази в справі, а саме:

- чотири фрагменти слідів пальців рук, які зберігаються в кімнаті речових доказів Відділення поліції №6 Рівненського районного управління поліції ГУ НП в Рівненській області – знищити.

Документи кримінального провадження №12023181130000154 залишити при справі протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Суддя: