Вирок від 28 травня 2026 р. у справі №164/814/25 — Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/814/25

п/с 1-кп/164/85/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року. Сел. Маневичі.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , їх представника ОСОБА_6 ,

представника цивільного відповідача ДП «Ліси України» ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030000000539 від 20 грудня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дубровиця Дубровицького району Рівненської області, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, одружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

20 грудня 2024 року близько 15 години 10 хвилин ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на 375 км + 235 м дороги М-07 сполученням Київ – Ковель – Ягодин, поблизу с.Северинівка Камінь – Каширського району Волинської області, зі сторони м.Ковель Волинської області в напрямку до м.Сарни Рівненської області, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не зреагував на її зміну, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого виїхав на праве по напрямку свого руху узбіччя, далі в кювет та лісосмугу, де керований ним транспортний засіб перекинувся.

У результаті дорожньо – транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження вигляді поєднаної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми (осаднення шкіри правої половини лоба; поверхневого осаднення шкіри лівих лобно- скроневої, скроневої і виличної ділянок обличчя, латерального відділу лівої параорбітальної ділянки обличчя та заднього відділу лівої щоки з множинними (5шт.) дрібними забійно-різаними ранами лівих скроневої і скронево-виличної ділянок обличчя; підшкірних крововиливів верхньої повіки лівого І ока і медіальної половини основи нижньої повіки правого ока; саден лівого| скату носа і лівої привушної ділянки обличчя; внутрішньошкірного крововиливу лівої третини підборіддя і нижньо-переднього відділу лівої щоки; субапоневротичних крововиливів лівих лобно-тім`яної, лобно-скрбневої, скроневої ділянок, потиличної ділянки і задніх третин обох тім`яних ділянок голови; забою головного мозку із слабо вираженими субарахноїдальними крововиливами лівої тім`яно-скроневої ділянки і ділянки правої скроневої долі та дрібнокрапковими крововиливами ділянки мозочку); закритої тупої травми грудної клітки і живота (осаднення шкіри верхньо-лівого відділу передньої поверхні грудної клітки; поширене осаднення лівої бокової поверхні грудної клітки і живота; саден (2 шт.) мезогастральної ділянки передньої черевної стінки; внутрішньошкірного крововиливу правої лопаткової ділянки спини; осаднення шкіри правої поперекової ділянки спини з переходом на нижньо-правий відділ задньої поверхні грудної клітки; закритих зламів тіла грудини між рівнями III і IV пар ребер, ІІ-ІХ ребер зліва між середньо-ключичною - зверху і передньо-аксилярною - знизу лініями, II, IV і V ребер справа по передньо-аксилярній лінії, закритого уламкового зламу III ребра справа біля грудини з нерівномірними пошкодженнями пристінкової плеври (більше зліва); забоїв лівої легені субтотально та медіальних і задніх відділів правої легені; двобічний гемоторакс (кров в кількості до 200мл - в правій і до 300 мл - в лівій плевральних порожнинах); прикореневого крововиливу в паренхіму з надривом капсули селезінки; забою латерального відділу тіла і [хвоста підшлункової залози); множинних (8шт.) дрібних саден лівої бокової поверхні шиї; садна латерального краю правої сідниці; поширеного осаднення шкіри лівої сідниці з переводом на нижньо-медіальний квадрант правої сідниці; підшкірного і внутрішньошкірного крововиливів задньої поверхні верхньої третини правого плеча; підшкірного і внутрішньошкірного крововиливів задньо-медіальної поверхні нижньої третини того ж (правого) плеча; множинних (8шт.) дрібних саден тильної поверхні правої кисті; множинних (11шт.) дрібних саден тильної поверхні лівої кисті; саден медіальної поверхні середньої третини правого стегна; підшкірних крововиливів передньої поверхні середньої третини лівого стегна, задньої поверхні нижньої третини того ж (лівого) стегна і латеральної поверхні правої ступні; саден передньої поверхні ділянки правого колінного суглобу (3 шт.) і латеральної поверхні верхньої третини правої гомілки (3 шт.); підшкірного крововиливу і садна передньої поверхні нижньої половини правої гомілки. За ступенем тяжкості стосовно живої особи зазначена вище поєднана тупа травма тіла за ознакою небезпеки для життя належала би до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Причиною смерті ОСОБА_10 став травматичний шок важкого ступеню, який розвинувся в результаті отримання потерпілою поєднаної тупої травми тіла.

Крім того, пасажир автомобіля марки «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, цефалічним синдромом; закритого багатоуламкового перелому зуба (зубовидного виростка) 2-го шийного хребця з переходом на тіло та бокові маси з частковим підвивихом; забійні осаднення та підшкірні гематоми м`яких тканин обличчя та тулуба, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Також пасажир автомобіля марки «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав тілесні ушкодженні у вигляді політравми, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку; гематоми навколо правого ока; субконюктивального крововиливу правого ока; гематоми скронево-тім`яної ділянки зліва; осаднення обличчя; закритого перелому шийки лівої плечової кістки; пошкодження зв`язок лівого гомілково-ступеневого суглобу, багатоуламкового внутрішньосуглобового перелому лівої п`яткової кістки; забійних гематом нижніх кінцівок, які за ступенем тяжкості відносять до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

У прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо- транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_8 п. 2.3 б), д) п.10.1., п.12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Мїністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), а саме:

-п. 2.3 б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

-п.2.3 д) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

-п.10.1. - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

-п.12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, оскільки порушив правила безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, заподіяло потерпілим тяжке тілесне ушкодження та спричинило середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Позиція обвинуваченого

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою винуватість у інкримінованому йому злочині визнав повністю. Суду дав показання, які повністю підтверджують обставини, вказані в обвинувальному акті. Підтвердив, що приблизно о 15 годині 10 хвилин 20 грудня 2024 року він, керуючи службовим автомобілем «TOYOTA CAMRY», на автодорозі сполученням Київ – Ковель – Ягодин поблизу с.Северинівка, у напрямку м.Сарни Рівненської області, не впорався із керуванням та зачепив автомобілем узбіччя, від чого авто повело вправо, а потім у кювет. У автомобілі перебували також пасажири ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , їхали не швидко, приблизно 90 км/год. Автомобіль був закріплений за ним, так як працював на той час на посаді водія філії «Сарненське лісове господарство». У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати та взяти до уваги, що злочин вчинено з необережності, посвідчення водія йому потрібне у зв`язку з сімейними обставинами.

Позиція потерпілої сторони.

Потерпілий ОСОБА_13 15 вересня 2025 року подав суду заяву, у якій просив розгляд кримінального провадження проводити у його відсутності, у прийнятті рішення покладається на розсуд суду (а.п.170 т.1). 27 вересня 2025 року захисником до матеріалів судового провадження долучено розписку потерпілого, у якій зазначив, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_8 він не має, просить застосувати до нього вимоги ст. 75 КК України при визначенні міри покарання та не застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами (а.п.2 – зворот т.2).

Від потерпілого ОСОБА_12 29 вересня 2025 року до суду надійшла заява, у якій він просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 ст. 75 КК України із визначенням іспитового строку та не позбавляти його права керування транспортними засобами. (а.п. 204 т.1). Захисником 10 грудня 2025 року до матеріалів судового провадження подано розписку потерпілого ОСОБА_12 від 10 грудня 2025 року, у якій він просив суд застосувати ст. 75 КК України при визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , претензій до нього не має та просить суд також не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожна зокрема, також висловили свою позицію у розписках від 15 вересня 2025 року, долучених до матеріалів судового провадження, де просять застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 положення ст. 75 КК України при визначенні міри покарання, претензій до нього не мають (а.п.3 – зворот – 4 т.2).

Представник потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_14 просив суд обвинуваченого суворо не карати, цивільний позов до ДП «Ліси України» задовольнити у повному обсязі.

Обсяг доказів, що підлягали дослідженню.

Крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим, його винуватість у інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, фактичні обставини яких та кваліфікація вчиненого за ч.2 ст. 286 КК України не оспорюються учасниками судового провадження.

Однак із метою об`єктивного вирішення цивільного позову потерпілих, щодо задоволення якого заперечувала представник відповідача ДП «Ліси України», судом були досліджені наступні матеріали кримінального провадження:

-наказ директора філії «Сарненське лісове господарство» №1/к/тр від 2 січня 2023 року про зарахування в штат працівників ОСОБА_8 на посаду водія автотранспортних засобів (а.п.67 – 73 т.1);

-робоча інструкція водія автотранспортних засобів (легкового автомобіля) філії «Сарненське лісове господарство», із якою обвинувачений був ознайомлений 5 січня 2023 року (а.п. 74 – 76 т.1);

-наказ директора філії «Сарненське лісове господарство» №52 від 8 березня 2023 року, яким за водіями були закріплені відповідні автомобілі (а.п.74 – 82 т.1);

-подорожнім листом службового легкового автомобіля філії «Сарненське лісове господарство» №001542 від 20 грудня 2024 року, відповідно до якого автомобіль «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був виданий водію ОСОБА_8 (а.п.83 т.1);

-журнал реєстрації інструктажів з безпеки руху Сарненського АТЦ філії «Сарненське лісове господарство» ДП «Ліси України» із підписом ОСОБА_8 (а.п.92 – 93 т.1);

-наказом про відрядження водія автотранспортних засобів ОСОБА_8 в «Поліський лісовий офіс» м Луцьк для вирішення виробничих питань (а.п.94 т. 1).

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

При призначенні покарання суд керується положеннями ст. 50, ст. 65 КК України в силу яких суд зобов`язаний призначаючи покарання врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання з тим, щоб особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, було призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, як цією особою, так суспільними спостерігачами, які оцінюють співмірність вчиненого діяння та покарання.

При цьому покарання має на меті не тільки кару, але й має реалізувати принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує, що вчинений обвинуваченим злочин, у відповідності до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких, а також бере до уваги всі обставини справи у їх сукупності, в тому числі і ті, які характеризують особу обвинуваченого, його поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду, інші обставини, які мають значення для прийняття рішення у цьому провадженні, зокрема те, що потерпілі до обвинуваченого жодних претензій не мають, просять його суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, офіційно працевлаштований, має міцні соціальні зв`язки, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії), за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню доньку 2009 року народження.

Захисник при призначенні міри покарання також просив суд врахувати, що окрім неповнолітньої дитини у його підзахисного на утриманні перебуває матір похилого віку ОСОБА_15 , 1944 року народження, за якою здійснює догляд, та теща ОСОБА_16 , обидві потребують піклування та догляду через вік та поганий стан здоров`я, що також вимагає і часте відвідування медичних закладів власним транспортом, тому призначення покарання ОСОБА_8 без позбавлення права керування транспортними засобами надасть можливість забезпечити належний догляд рідних та матеріальне утримання сім`ї.

Вищенаведені обставини та дані в їх сукупності дають суду підстави зробити висновок про те, що позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами за умови того, що основний вид його трудової діяльності пов`язаний саме із наявністю такого права, враховуючи інші зазначені дані про його особу та обставини вчинення кримінального правопорушення, може вплинути на життєвий уклад та матеріальний добробут родини ОСОБА_8 , однак поза увагою суду також не залишається й те, що потерпілими від вчиненого кримінального правопорушення є три особи, одна з яких загинула, а тому справедливим та необхідним покаранням у такому випадку буде призначення додаткового покарання з позбавленням права керування транспортними засобами.

Щодо позиції потерпілих, то Верховний Суд неодноразово висловлював свою думку стосовно того, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, спрямовано проти безпеки руху, а тому їх позиція про вид і розмір покарання хоча й може враховуватися судом під час призначення покарання, однак не є визначальною, оскільки в цьому випадку питання покарання стосується інтересів не тільки потерпілих, а й усіх учасників дорожнього руху.

Виходячи з наведеного, враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, особу винного та позицію потерпілої сторони, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, із позбавленням права керувати транспортними засобами та зі звільненням від відбуття основного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку відповідатиме особі обвинуваченого і завданням кримінального провадження, унормованим ст. 2 КПК України.

Щодо вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно – небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 1 ст. 129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Оскільки в результаті неправомірних та винних дій обвинуваченого ОСОБА_8 було заподіяно потерпілій ОСОБА_4 , яка є донькою загиблої, та потерпілій ОСОБА_5 , яка є сестрою загиблої, моральної шкоди у зв`язку з раптовою та передчасною смертю їх близької людини, тому така шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто, відповідальність юридичної або фізичної особи настає, коли особа з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до акту №2 розслідування (спеціального розслідування) групового нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 20 грудня 2024 року о 15 годині 20 хвилин у філії «Поліський лісовий офіс», затвердженого заступником начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 28 січня 2025 року вбачається, що відповідно до наказу від 18 жовтня 2024 року №1851 «Про припинення філії «Сарненське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» на даний момент відбувається процес ліквідації філії «Сарненське лісове господарство» ДП «Ліси України» шляхом її закриття.

Балансоутримувачем всього майна філії «Сарненське лісове господарство» та правонаступником всіх його прав та обов`язків згідно з наказом є філія «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України». Всі активи і пасиви на балансових та позабалансових рахунках, матеріали лісовпорядкування та документи, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше філії «Сарненське лісове господарство» 31 грудня 2024 року переходять до філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Груповий нещасний випадок, що стався 20 грудня 2024 року із працівниками філії «Сарненське лісове господарство» відповідно до чинного законодавства буде обліковуватися у філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», а тому саме ДП «Ліси України» як юридична особа, є належним відповідачем та повинна відшкодувати моральну шкоду потерпілим, завдану їхнім працівником ОСОБА_8 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Представник відповідача ДСГП «Ліси України» ОСОБА_7 заперечила щодо задоволення цивільного позову, вважає його необгрунтованим також і з тих підстав, що ОСОБА_5 не є близьким родичем загиблої, а тому не може бути потерпілою та цивільним позивачем згідно з вимогами закону.

Ухвалами Маневицького районного суду Волинської області від 15 липня 2025 року було залучено ОСОБА_5 до участі в розгляді кримінального провадження як потерпілої та визнано потерпілих ОСОБА_4 й ОСОБА_5 цивільними позивачами.

Відповідно до цивільного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили суд стягнути із ДП «Ліси України», ПАТ «НАСК «Оранта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_8 , 1 482 000 гривень шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки при вчиненні кримінального правопорушення.

24 вересня 2025 року позивач ОСОБА_4 подала суду заяву, в якій зазначила, що відмовляється від позову в частині позовних вимог до відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА», а провадження у справі в цій частині просить закрити у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Заподіяну моральну шкоду позивач ОСОБА_4 обґрунтовувала висновком комплексної психолого – соціальної експертизи №14 – 05 – 25 Лабораторії діагностики моральної шкоди, відповідно до якого потерпілій завдана моральна шкода через загибель в ДТП її матері і оцінюється в розмірі 65 мінімальних заробітних плат +20% = 520 000 гривень +104 000 гривень = 624 000 гривні (20% є врахуванням психологічних і соціальних особливостей піддослідного) (а.п.76 – 86 т.1).

У свою чергу потерпіла ОСОБА_5 розмір спричиненої моральної шкоди оцінила в розмірі 500 000 гривень.

Проаналізувавши обставини справи та надані докази, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена сума моральної шкоди, з врахуванням ступеню спричиненої шкоди, відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілих та характеру вимушених змін у їх життєвих стосунках.

При цьому, суд враховує висновок ВП ВС від 16 грудня 2020 року №752/17832/14-ц (14-538цс19), що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

На переконання суду такий розмір моральної шкоди, з урахування глибини страждань, а також того, що негативні наслідки вчиненого обвинуваченим злочину мають незворотній характер, не може вважатися завищеним або надмірним.

Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст.100 КПК України.

Арешт, накладений на майно, згідно з ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 27 грудня 2024 року, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, – скасувати.

Витрати на залучення експертів обвинуваченим сплачено добровільно під час судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання - 3 (три) роки 3 (три) місяці позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Публічного акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_8 , про відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки при вчиненні кримінального правопорушення – задовольнити частково.

Прийняти відмову позивача ОСОБА_4 від позову в частині позовних вимог до відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА», провадження у справі в цій частині цивільного позову закрити у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Стягнути із відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ДП «Ліси України», ЄДРПОУ – 44768034) на користь позивача ОСОБА_4 520 000 гривень моральної шкоди, 31 000 гривень понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, 4 000 гривень на замовлення та проведення комплексної психолого – соціальної експертизи визначення розміру спричиненої моральної шкоди.

Стягнути із відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ДП «Ліси України», ЄДРПОУ – 44768034) на користь позивача ОСОБА_5 250 000 гривень моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Арешт на майно, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2024 року, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України – скасувати.

Речові докази: автомобіль марки «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що зберігається на території ВП №1 (сел. Маневичі) Камінь – Каширського РВП ГУНП у Волинській області; подушку з водійського керма, гумову накладку з водійського керма, ручку коробки перемикання передач та частину подушки безпеки з передніх правих пасажирських дверей автомобіля марки «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що зберігається в камері зберігання речових доказів ГУНП у Волинській області - повернути власнику ДП «Ліси України».

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя

Маневицького районного суду

Волинської області ОСОБА_1