Вирок від 28 травня 2026 р. у справі №162/291/26 — Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/291/26

Провадження № 1-кп/162/92/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 62025240030005785 за частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України (далі по тексту – КК), відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Березичі Любешівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, солдата, військовослужбовця Збройних Сил України , несудимого,

встановив:

ОСОБА_4 об 11 годині 08 хвилин 05 лютого 2026 року на виїзді із села Седлище Камінь-Каширського району Волинської області, перебуваючи в салоні службового поліцейського автомобіля марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою уникнення його доставлення до підрозділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі, умисно, керуючись злочинним умислом, висловив поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були у форменому одязі і відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є службовими особами правоохоронного органу у зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади із правоохоронними і правозастосовними повноваженнями та використовують надану їм владу та повноваження, висловив пропозицію неправомірної вигоди, а також надав вказаним поліцейським неправомірну вигоду в розмірі 3200 гривень, які поклав на переднє пасажирське сидіння службового автомобіля.

ОСОБА_4 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин визнав повністю, про скоєне щиро шкодує, повідомив, що повернувся у лави Збройних Сил України.

За згодою сторін кримінального провадження інші докази судом не досліджувались. Передбачені частиною третьою статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) наслідки судом роз`яснено.

Таким чином, дії ОСОБА_4 підлягають кваліфікації за частиною першою статті 369 КК.

Вирішуючи питання про покарання обвинуваченому, суд врахував такі обставини.

Кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , належить до категорії нетяжких злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття, яке полягає у висловленні жалю з приводу скоєного.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до обвинувального акта не встановлено.

По місцю проживання ОСОБА_4 характеризується позитивно, по місцю військової служби – задовільно.

Обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Суд також бере до уваги, що відповідно до ухвали Любешівського районного суду Волинської області обвинуваченого звільнено від кримінальної відповідальності за частиною п`ютою статті 407 КК для продовження проходження військової служби. ОСОБА_4 прибув у військову частину для продовження проходження військової служби.

У досудовій доповіді зазначено про середній ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства. Орган пробації вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі.

Таким чином, для досягнення передбачених статтею 50, частиною другою статті 65 КК цілей необхідним і достатнім буде призначення покарання обвинуваченому у межах санкцій частини першої статті 369 КК у виді штрафу у передбаченому законом мінімальному розмірі.

Запобіжні заходи до ОСОБА_4 не застосовувались. Передбачених законом приводів і підстав для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу немає.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК, статей 96-1, 96-2 КК.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 373, 374 КПК, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді штрафу розміром одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави як предмет злочину 3200 (три тисячі двісті) гривень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку, надіслати його копію не пізніше наступного дня.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення можуть бути подані апеляції до Волинського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1