Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №576/647/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №576/647/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Усенко Л. М.

Номер провадження 33/816/1245/26 Суддя-доповідач Янголь Є. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Янголь Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Тригубенка Юрія Павловича на постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28.04.2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28.04.2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн за те, що він 08.03.2026 року о 23 год 30 хв у м.Глухів по вул. Київській, 24, керував автомобілем Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest 6820, так і в Глухівській міській лікарні, відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник Тригубенко Ю.П. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28.04.2026 року та закрити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що не погоджується із зазначеною постановою у зв`язку з невідповідністю висновків у ній обставинам справи, а також через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 є незаконною. Працівники поліції не повідомили водію конкретної причини зупинки, а отже порушили ч.1 та ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Вважає, що докази, які були отримані поліцейськими після незаконної зупинки т\з, посилання на які є в оскаржуваній постанові є недопустимими та неналежними, відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева».

Стверджує, що поліцейські були упередженими відносно ОСОБА_1 після тривалого спілкування з іншими особами, яких, як вбачається з відеозапису, працівники поліції відпустила без складання відносно протоколу.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та захисник про розгляд скарги були повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явилися, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне на підставі ч. 6 ст. 294 КУпАП провести розгляд апеляційної скарги у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та захисника.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої захисником апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису, який було долучено працівниками поліції до складених матеріалів.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку й обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

Довід апеляційної скарги, про незаконність зупинки автомобіля під керування ОСОБА_1 , оскільки працівниками поліції не було повідомлено конкретної причини зупинки, а отже наявне порушення ч.1 та ч.3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом, чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Згідно з ч. 3 вказаної статті поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

З наявного відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який було проглянуто та враховано апеляційним судом в порядку підготовки даної справи до апеляційного розгляду, вбачається, що під час спілкування з іншими особами, в комендантську годину, бодікамера фіксує інший автомобіль, який проїздить повз, надалі його заносить по слизькій дорозі й він зупиняється, впершись передньою частиною в узбіччя. Поліцейські, спостерігаючи зазначену ситуацію, підходять до зазначеного автомобіля для з`ясування того, що сталося. Водієм автомобіля був ОСОБА_1 , якому поліцейські пояснили, що водій створює аварійну ситуацію на дорозі в комендантську годину. Надалі тривало спілкування щодо встановлення особи водія та надання документів на авто та водійського посвідчення, в ході якого в ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння.

Вказаний відеозапис події свідчить про те, що автомобіль не був безпосередньо зупинений працівниками поліції, вони підійшли до автомобіля, який вже зупинився, для з`ясування обставин несподіваної зупинки. Зважаючи на це, працівники поліції не діяли свавільно, а здійснювали свої службові обов`язки у межах передбачених законом повноважень.

Окрім того, згідно з приписами п. 1, 4 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, в тому числі перевіряти документи та зупиняти т/з, враховуючи дію в країні воєнного стану.

Апеляційний суд також зазначає, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Так, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою для притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій може перебувати в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, то факт необізнаності про причину зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.

Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі щодо безпідставної зупинки працівниками поліції транспортного засобу, спростовуються наявним відеозаписом та, крім того, не мають суттєвого значення для встановлення наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження апелянта про застосування доктрини «плодів отруєного дерева» є необґрунтованим. Вказана доктрина не може бути застосована у межах даної справи, оскільки будь-яких істотних порушень закону при зупинці транспортного засобу не встановлено, тож докази, які містяться у справі є належними та допустимими, та такими, що зібрані у передбаченому законом порядку.

Щодо упередженості поліцейських, яка, як зазначив захисник вбачається з відеозапису бодікамер, то апеляційний суд вважає це безпідставним та розцінює як припущення апелянта. Крім того, захисником не було обґрунтовано у чому саме полягає упередженість, які неправомірні дії були вчинені працівниками поліції при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 та як вони вплинули на незаконність складання протоколу та незаконність оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу та незаконність притягнення останнього до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апелянтом не наведено і під час апеляційного перегляду даної справи таких обставин встановлено не було.

Апеляційний суд, переглянувши справу в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП було встановлено суддею суду першої інстанції за результатом повного, всебічно та об`єктивно розгляду справи, з врахуванням належних та допустимих доказів, з наданням їм правової оцінки, і обставин, за яких справа підлягала б закриттю за відсутністю в діях останнього складу вказаного адміністративного правопорушення, не встановлено.

Під час розгляду справи не було встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення статей 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому на підставі пункту 1 частини 7 статі 294 КУпАП вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України,

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28.04.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Тригубенка Юрія Павловича на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуЯнголь Є. В.