Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №588/569/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №588/569/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Огієнко О. О.

Номер провадження 33/816/1239/26 Суддя-доповідач Янголь Є. В.

Категорія 163-1 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Янголь Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Крищенко Людмили Володимирівни на постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 23.04.2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрито, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 23.04.2026 рокуОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрито, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 19.01.2026 у м. Тростянець по вул. Благовіщенська, 32, перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ АФ «Семереньки» вчинила правопорушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме: при поданні декларації з ПДВ за грудень 2025 завищила на 2 303 767 грн суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, чим порушила п. 200.1, п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням захисник Крищенко Л.В. звернулася з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 23.04.2026 року, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування поважності причин пропуску звернення з апеляційною скаргою, захисник посилається на те, що ОСОБА_1 отримала повістку про виклик до суду на 17.04.2026 року лише 02.05.2026 року, що підтверджується доданими до апеляційної скарги копією конверту та роздруківкою трекінгу поштового відправлення. Також копія оскаржуваної постанови від 23.04.2026 року була отримана теж лише 02.05.2026 року. 06.05.2026 року захисником було подано заяву, в якій вона просила про внесення її даних як учасника справи та надання доступу до матеріалів справи, доступ до яких на день подання апеляційної скарги вона не отримала, у зв`язку з чим, апеляційна скарга була подана лише 07.05.2026.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначала, що справа підлягає закриттю, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.

Вказує, що акт перевірки не може бути беззаперечним доказом вини, оскільки викладені в ньому висновки відображають лише позицію однієї зі сторін спору, і за наявності суперечливих даних та при відсутності інших доказів, він не може бути підставою для встановлення наявності в діях посадової особи порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку. Протокол, складений на основі зазначеного акту, про адміністративне правопорушення теж не може бути беззаперечним доказом вини, оскільки не має імперативного факту доведення вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Апелянт також звернула увагу, що податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі вищевказаного акту оскаржується в адміністративному порядку, розгляд ще триває. Тож, вважає, що складання протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є передчасним, оскільки наразі триває процедура оскарження й податкове повідомлення-рішення є неузгодженим, тож підстави вважати, що факт вчинених зазначених порушень є безспірно доведеним – відсутні.

До початку апеляційного розгляду, від захисника Крищенко Л.В. надійшла заява, в якій вона просить здійснити розгляд апеляційної скарги за її відсутності та за відсутності ОСОБА_1 . Також, зазначила, що апеляційну скаргу підтримує та просить задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 163-1 КУпАП, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є необов`язковою.

У зв`язку з цим, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно з ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Процесуальні строки це встановлені законом проміжки часу, у межах яких учасники провадження в справі про адміністративні правопорушення зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії; будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Правило дотримання встановленого процесуальною нормою КУпАП строку на звернення до суду з апеляційною скаргою має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення в апеляційній інстанції розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає заінтересованій особі, яка має право на звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову судді суду першої інстанції, більш ніж достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати таку скаргу або не подавати, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція апеляційного суду не здійснюється.

Під поважними причинами пропущення процесуального строку необхідне розуміти неможливість особи подати клопотання (заяву, скаргу) у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були, чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка повинна була звернутись до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції у визначений законом строк.

З матеріалів справи вбачається, що постанова суддею суду першої інстанції ухвалена 23.04.2026 року за відсутності ОСОБА_1 , до того ж, доказів про її належне сповіщення на вказану дату матеріали справи не містять. До того ж, на 17.04.2026 року ОСОБА_1 також не була повідомлена належним чином, оскільки отримала повістку про виклик до суду лише 02.05.2026 року, що дійсно підтверджується доданими до апеляційної скарги копією конверту та роздруківкою трекінгу поштового відправлення (а.с. 52 та а.с. 56). Безпосередньо копія оскаржуваної постанови від 23.04.2026 року була отримана ОСОБА_1 теж лише 02.05.2026 року, що також підтверджується копією конверту та роздруківкою трекінгу поштового відправлення (а.с. 55 та а.с. 57).

З огляду на викладене, строк на апеляційне оскарження судового рішення підлягає поновленню, оскільки пропущений з поважних (об`єктивних) причин.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як на доказ винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення №187/18-28-07-03 від 16.03.2026 та витяг з акту документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 18.02.2026 №1101/18-28-07-03-07/33486731/30.

Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не відповідає даним вимогам закону, оскільки в ньому не відображено суть адміністративного правопорушення, зокрема, фактично не зазначено об`єктивної сторони правопорушення, яка б відповідала диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Норма ч. 1 ст. 163-1 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, проте, для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що при викладі у протоколі суті вчиненого адміністративного правопорушення, у ньому зазначено лише перелік норм податкового законодавства та не вказано, які саме дії або бездіяльність у розумінні диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП були допущені ОСОБА_1 , як головним бухгалтером ТОВ АФ «Семереньки» особисто, що призвели до порушення порядку ведення податкового обліку.

У протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 зазначено лише що вона при поданні декларації з ПДВ за грудень 2025 завищила на 2 303 767 грн суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню проте, не зазначені обставини, які дозволяють дійти такого висновку. Також до протоколу не додано жодних первинних документів, які слугували б підставою для такого висновку.

Відсутність вищевказаних даних у протоколі про адміністративне правопорушення та додатків до нього свідчить про неконкретність обвинувачення.

Неконкретність обвинувачення в даному випадку позбавляє можливості ефективно захищатися від нього.

Також, як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до змісту п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює, не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, на думку апеляційного суду, акт перевірки не може виступати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Також, згідно з положень ст. 58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкові повідомлення-рішення.

Податкові повідомлення-рішення, згідно з п. 56.1 ст. 56 ПК України, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Адміністративне оскарження передбачає подання платником податків скарги до контролюючого органу вищого рівня, який може скасувати податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства, що передбачено п. 55.1. ст. 55 ПК України.

При цьому, згідно з п. 56.15 ст. 56 ПК України, протягом розгляду контролюючим органом вищого рівня скарги платника податків на рішення контролюючого органу сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. А днем узгодження грошового зобов`язання платника податків вважається день закінчення процедури адміністративного оскарження (другий п. п. 56.17.5 ст. 56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення податкового законодавства, контролюючим органом приймається податкове повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкове повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

У своїй апеляційній скарзі захисник зазначала, що податкове повідомлення-рішення №209118280703 від 10.03.2026 оскаржується в адміністративному порядку ТОВ АФ «Семереньки».

На дату прийняття судового рішення, жодних відомостей на якій стадії перебуває справа щодо оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення матеріали справи не містять.

Зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції при розгляді даної адміністративної справи, у зв`язку з чим суд передчасно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Таким чином, висновки судді суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, оскільки акт перевірки контролюючого органу в розумінні положень ст.56 ПК України, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення був не узгодженим. Процедура оскарження податкового повідомлення-рішення ще триває, а тому стверджувати про законність та обґрунтованість складеного акту –підстави відсутні. У зв`язку з цим, він не міг бути визнаний доказом вини ОСОБА_1 за відсутності інших доказів у справі.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не має імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом".

Відтак, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.163-1 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-1 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику Крищенко Л.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Тростянецького районного суду Сумської області від 23.04.2026 року.

Постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 23.04.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП – скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є.В. Янголь