Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №519/197/13-ц — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1133/26

Справа № 519/197/13-ц

Головуючий у першій інстанції Барановська З. І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Південного міського суду Одеської області від 11 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за участю Південного відділу державної виконавчої служби у Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Акціонерного товариства «Укрсиббанк», -

В С Т А Н О В И В:

05.07.2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви зазначено, що між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» було укладено наступні кредитні договори:

1. Кредитний договір №11198324000 від 15.08.2007 року;

2. Кредитний договір №11201828000 від 21.08.2007 року; Кредитний договір №11243923000 від 30.10.2007 року.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за вищевказаними кредитними договорами Банк звернувся до Южного міського суду Одеської області.

20.10.2011 року Южним міським судом Одеської області у справі №2-94/11 ухвалено рішення, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами споживчого кредиту задоволено та вирішено стягнути:

- заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11198324000 від 15.08.2007 року в сумі 1 831 497,65 грн.; заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11201828000 від 21.08.2007 в сумі 671 844,48 грн.;

- заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11243923000 від 30.10.2007 року в сумі 759 405,82 грн.;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати по справі: судовий збір в сумі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

В кінці 3 сторінки рішення суду вказано з чого складається загальна сума заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11201828000 від 21.08.2007 року в сумі 671 844,48 грн., а саме: «Сума, що підлягає стягненню за договором про надання споживчого кредиту №11201828000 від 21.08.2007 станом на 12.09.2011 складає 74 196,51 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ (9,054934000) на 12.09.2011 становить 671 844,48 гривень, які складаються з: суми заборгованості за кредитом – 59 408,94 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 537 944,03 грн.; суми заборгованості по процентам за користування кредитом – 12 152,62 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 110 051,17 грн.; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 1 286,75 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 11 651,42 грн.; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами – 1 348,20 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 12 207,86 грн».

На підставі вищевказаного рішення ПАТ «УкрСиббанк» видано виконавчий лист від 07.11.2011 року у справі №2-94/11, який було направлено останнім до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області для відкриття виконавчого провадження у справі. 04.12.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49565720 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» грошової суми у загальному розмірі 3 264 567,95 грн.

21.05.2013 року Южним міським судом Одеської області у справі №519/197/13-ц ухвалено рішення, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами споживчого кредиту задоволено та вирішено стягнути:

- заборгованість за кредитним договором №11201828000 від 21.08.2007: заборгованість за простроченим кредитом - 59 408,94 швейцарських франків, що дорівнює 511 052,40 грн.;

- заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом – 20 719,3 швейцарських франків, що дорівнює 178 233,84 грн.;

- пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 2 302,01 швейцарських франків, що дорівнює 19 802,53 грн., а всього на суму – 82 430,32 швейцарських франків, що дорівнює 709 088,77 грн.,

- стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441 грн.

На підставі вищевказаного рішення ПАТ «УкрСиббанк» видано виконавчий лист від 16.07.2013 року у справі №519/197/13-ц, який було направлено останнім до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області для відкриття виконавчого провадження.

27.10.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49118927 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» грошової суми у загальному розмірі 712 529,77 грн.

Банк як кредитор скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитом та його реалізував, що підтверджується вищевказаним рішенням Южного міського суду Одеської області у справі №2-94/11 від 20.10.2011 року, яке набрало законної сили та отриманим за ним виконавчим листом, пред`явленим до примусового виконання. Звернувшись у 2011 році з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення усієї заборгованості за кредитним договором №11201828000 від 21.08.2007 року, Банк змінив строк виконання зобов`язання на 2011 рік, а тому нарахування процентів, пені та комісії після ухвалення судом рішення є безпідставним.

Заявник не був обізнаний про наявність виконавчого листа у справі №2-94/11 від 20.10.2011 року та наявність виконавчого провадження №49118927, відкритого на його підставі, у зв`язку з тим, що у справі №519/197/13-ц було винесено заочне рішення у відсутність заявника. Попереднім місцем реєстрації Заявника було: АДРЕСА_1 , але 08.05.2013 року рішенням Южного міського суду Одеської області у справі №519/135/13-ц задоволено позов ОСОБА_4 до Заявника, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відділ ДВС Южненського МУЮ, за участю третьої особи: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни, про визнання права власності за ним та скасування арешту (на квартиру, в якій був зареєстрований Заявник).

Такий факт підтверджується й тим, що 10.02.2015 року рішенням Южного міського суду Одеської області у справі №519/509/14-ц, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Южненський міський сектор Державної міграційної служби Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про визнання втратившим право користування, виселення без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку задоволено та вирішено визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та виселити Заявника, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без надання іншого житлового приміщення.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.06.2013 року – квартира в АДРЕСА_1 , в якій раніше проживав заявник, з 19.06.2013 року зареєстрована за ОСОБА_4 .

Згідно довідки №6 про фактичне місце проживання від 13.05.2025 року Органу самоорганізації населення «Комітету мікрорайону індивідуальної забудови м. Южного «Вікторія», Заявник з березня 2015 року проживає зі своєю родиною за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з виконавчого листа у справі №519/197/13-ц від 16.07.2013 року – він двічі повертався Стягувачу (АТ «УкрСиббанк»): - «25.03.2014 року повернуто згідно ч. 4 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження»; - «30.12.2014 року повернуто згідно ч.4 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження». Примітка: Згідно ч. 4 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV від 21.04.1999 року).

З 27.10.2015 року - з дати відкриття провадження №49118927, всі документи виконавчого провадження (постанови та ін.) направлялися за адресою місця реєстрації Заявника: АДРЕСА_1 , тоді як з березня 2015 року та станом по поточну дату Заявник проживає з родиною за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №6 про фактичне місце проживання від 13.05.2025 Органу самоорганізації населення «Комітету мікрорайону індивідуальної забудови м. Южного «Вікторія» та копією супровідних листів про направлення постанов в межах №49118927 за адресою місця реєстрації Заявника /матеріали №49118927 не містять повідомлень про вручення будь-якої постанови винесеної в її межах Заявнику.

На момент пред`явлення виконавчого листа у справі №519/197/13-ц до виконавчої служби Заявник не був працевлаштований, що підтверджується копією його трудової книжки, та як вбачається з інформації Автоматизованої системи виконавчого провадження по ВП №49118927, жодної постанови про накладення арешту на грошові кошти/майно Заявника не виносилося відповідно будь-яких стягнень з рахунків Заявника на користь Банку здійснено не було.

Після працевлаштування Заявника 19.08.2016 року в ПАТ «Одесаобленерго», вперше почалися відрахування з його заробітної плати роботодавцем з 01.01.2021 року, але з примусового виконання інших виконавчих документів, що підтверджується Звітами про здійснені відрахування та виплати АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», а саме: з виконання виконавчого листа у справі №519/166/15-ц від 05.06.2015 року, з виконання виконавчого листа у справі №519/186/21 від 29.04.2021 року, з виконання виконавчого листа у справі №1533/42/2012 від 22.03.2012 року.

У травні 2024 року Заявник звернувся листом до Южненського ВДВС з проханням надати інформацію про всі наявні виконавчі провадження про стягнення з нього заборгованості із зазначенням їх ідентифікаторів доступу, оскільки постанови в межах виконавчих проваджень не отримував.

Згідно відповіді Южненського ВДВС Заявника повідомлено про наявність всього 5 виконавчих проваджень із зазначенням їх ідентифікаторів доступу. Варто зазначити, що в Автоматизованій системі виконавчих проваджень розміщені постанови про відкриття виконавчих проваджень №49118927 та №49565720 (на користь АТ «УкрСиббанк»), які не містять підстав стягнення таких коштів. Згідно відомостей в АСВП по вищевказаним ВП №49118927 та №49565720 в них взагалі відсутні скановані копії виконавчих листів, оскільки державним виконавцем «підтягнуті» до неї скановані документи датовані лише з 12.09.2018 року по ВП №49118927, та з 18.07.2017 року по ВП №49565720.

Заявник є пенсіонером та досі працює для можливості виконання своїх зобов`язань в межах виконавчих проваджень в АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» де обіймає посаду машиніста бурильно-кранової самохідної частини, яка полягає у керуванні бурильно-крановою самохідною машиною під час установлення повітряних опор ліній електропередач, зв`язку, контактної мережі, інших опор, стовпів загорож та освітлення тощо.

Після отримання Заявником листа від Южненського ВДВС про наявність всіх виконавчих проваджень, він не мав можливості ознайомитись з матеріалами ВП № 49118927 та судової справи, оскільки під час війни працівники АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» працюють 24/7 (понаднормово та у нічний час) та приймають участь в аварійно-ремонтних роботах мереж та обладнання після кожної ворожої атаки на Одещині, з метою повернення живлення критичній інфраструктурі та забезпечення світлом всіх споживачів /загальновідомою інформація. У серпні 2024 року Заявник отримав виробничу травму у вигляді перелому тіла хребця L4, що призвело не лише до оніміння в кінцівках, зниження м`язової сили, та часткової відсутності рухової активності та до тривалої реабілітації.

21.05.2025 року після ознайомлення з виконавчими листами в межах виконавчих проваджень про стягнення з нього заборгованості на користь АТ «УкрСиббанк», Заявник побачив, що підставою для стягнення з нього заборгованості у виконавчому листі у справі №519/197/13-ц та виконавчому листі у справі №2-94/11 зазначено однаковий номер кредитного договору №11201828000 від 21.08.2007 року. Заявник одразу звернувся і до Південного міського суду Одеської області із заявами про ознайомлення з матеріалами справи №2-94/2011 та справи №519/197/13-ц із видачею копії рішення суду.

Згідно довідки Південного міського суду Одеської області від 15.05.2025 року, матеріали цивільної справи №2-94/2011 було знищено. Фактичне ознайомлення з матеріалами ВП №49118927 Заявником відбулося 21.05.2025 року.

Враховуючи вищевикладене, Заявник просить суд поновити процесуальний строк для звернення до суду з вимогою про визнання виконавчого листа №519/197/13-ц, виданого 16.07.2013 року Южним міським судом Одеської області, таким що не підлягає виконанню, на підставі ч. 1 ст. 127 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що вже наявне рішення Южного міського суду Одеської області від 07.11.2011 року у справі №2-94/11 про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11201828000 від 21.08.2007 року, АТ «УкрСиббанк» отримано виконавчий лист від 07.11.2011 року у справі №2-94/11 та на його підставі здійснюється стягнення заборгованості в примусовому порядку Південним відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Заявник вважає, що стягнення заборгованості на підставі виконавчого листа від 16.07.2013 року у справі №519/197/13-ц, виданого згідно рішення Южного міського суду Одеської області від 21.05.2013 року у справі №519/197/13-ц про повторне дострокове стягнення заборгованості за тим же самим договором призводить до подвійного стягнення заборгованості та подвійну відповідальність Заявника, що заборонено ст. 61 Конституції України, у зв`язку з чим Заявник змушений звернутися до суду про визнання виконавчого листа від 16.07.2013 року у справі №519/197/13-ц таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 11 вересня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за участю Південного відділу державної виконавчої служби у Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), АТ «Укрсиббанк» - відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Південного міського суду Одеської області від 11 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що наявність виконавчого листа у справі №519/197/13-ц, виданого на підставі заочного рішення Южного міського суду Одеської області від 21.05.2013 року у цій справі, яким було повторно достроково стягнуто заборгованість за Кредитним договором №11201828000 від 21.08.2007 року за той самий період, включаючи тіло кредиту, проценти та пеню – призвела до подвійного стягнення із скаржника та ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором №11201828000 від 21.08.2007 року. Таким чином, Банк звернувшись до суду повторно для дострокового стягнення заборгованості та порушив положення Конституції України та чинного законодавства України, що не відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Скаржник зазначає, що всі документи виконавчого провадження (постанови та ін.) направлялися за адресою місця реєстрації Апелянта: АДРЕСА_1 , тоді як з березня 2015 року та станом по поточну дату Апелянт проживає з родиною за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №6 про фактичне місце проживання від 13.05.2025 року Органу самоорганізації населення «Комітету мікрорайону індивідуальної забудови м. Южного «Вікторія» та копією супровідних листів про направлення постанов в межах №49118927 за адресою місця реєстрації скаржника, матеріали №49118927 не містять повідомлень про вручення будь-якої постанови винесеної в її межах скаржнику.

Крім того, згідно відомостей в АСВП по ВП №49118927 та №49565720 в них взагалі відсутні скановані копії виконавчих листів, оскільки державним виконавцем «підтягнуті» до неї скановані документи датовані лише з 12.09.2018 року по ВП №49118927, та з 18.07.2017 року по ВП №49565720. Фактичне ознайомлення з матеріалами ВП №49118927 заявником відбулося 21.05.2025 року. Суд першої інстанції встановив доведеним факт ознайомлення скаржника з наявністю рішення суду та виконавчого провадження у справі №2-94/2011, однак, останній не заперечував у своїй заяві про факт обізнаності з даним рішенням Южного міського суду Одеської області суду від 20.10.2011 року у справі №2-94/2011, а зазначав про те, що не знав про наявність заочного рішення Южного міського суду Одеської області від 21.05.2013 року у справі №519/197/13-ц.

Від представника АТ «УкрСиббанк» Хижняк М.О. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, вимоги, викладені в ній, не відповідають чинному законодавству, а тому підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції – без змін.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 31.03.2026 року на 14:30 год. учасники справи не з`явилися, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Буцан О.В.та представника АТ «УкрСиббанк» Хижняк М.О. надійшли заяви про розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 31.03.2026 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не доведено у встановленому законом порядку, що виконавчі листи були видані помилково або обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, а тому суд вважав відсутніми підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, у розумінні ст. 432 ЦПК України.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 21.05.2013 року у справі №519/197/13-ц позов Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” заборгованість за кредитним договором №11201828000 від 21.08.2007 року заборгованість за простроченим кредитом – 59 408,94 швейцарських франків, що дорівнює 511 052,40 грн.; заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом – 20 719,3 швейцарських франків, що дорівнює 178 233,84 грн.; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 2 302,01 швейцарських франків, що дорівнює 19 802,53 грн., а всього на суму - 82430,32 швейцарських франків, що дорівнює 709 088,77 грн.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3441 грн.

Згідно супровідного листа від 21.06.2013 року копії заочного рішення направлено на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_1 , однак поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання».

Виконавчий лист, виданий 16.07.2013 року Южним міським судом Одеської області на виконання зазначеного заочного рішення, був пред`явлений до примусового виконання до відділу ДВС Южненського міського управління юстиції в Одеській області.

27.10.2015 року старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49118927 у загальному розмірі 712 529,77 грн. з ОСОБА_1 , адреса боржника вказана: АДРЕСА_1 .

Також, постановами від 04.06.2018 року таке виконавче провадження було приєднане до зведеного виконавчого провадження №47954909 та 27.12.2019 року виведено із зведеного виконавчого провадження №47954909.

Постановою від 27.12.2019 року у зв`язку з реорганізацією виконавче провадження №49118927 передано до Южненського міського відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка була направлена стягувачу та боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

09.01.2020 року начальником відділу Свір В.О. винесено постанову про прийняття зазначене виконавче провадження до примусового виконання, яку було направлено стягувачу та боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

06.11.2023 року старшим державним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, що направлені стягувачу та боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

03.05.2024 року старшим державним виконавцем винесена постанова про зміну (доповнення) в автоматизованій системі виконавчих проваджень реєстраційних даних, а саме внесення в резолютивну частину суми, що підлягає стягненню, яка також була направлена стягувачу та боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, судом встановлено, що рішенням Южного міського суду Одеської області у справі від 20.10.2011 року №2-94/2011 позов ПАТ “УкрСиббанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами споживчого кредиту задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ “УкрСиббанк” заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11198324000 від 15.08.2007 року в сумі 1 831 497,65 грн., заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11201828000 від 21.08.2007 року в сумі 671 844,48 грн., заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11243923000 від 30.10.2007 року в сумі 759 405,82 грн., а також судовий збір в сумі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

Виконавчий лист, виданий 07.11.2011 року Южним міським судом Одеської області на виконання зазначеного рішення суду, був пред`явлений до примусового виконання до відділу ДВС Южненського міського управління юстиції в Одеській області.

04.12.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49565720 у загальному розмірі 3 264 567,95 грн. з ОСОБА_1 , адреса боржника вказана: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації у даному виконавчому провадженні, проводились наступні виконавчі дії, а саме: 04.12.2015 року звернення стягнення на майно боржника, постанова про арешт майна; 14.12.2015 року звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, постанова про арешт коштів боржника; 23.08.2015 року розшук майна боржника, постанова про розшук майна боржника.

18.07.2017 року виконавче провадження передано до Южненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що винесена відповідна постанова.

30.08.2017 року дане виконавче провадження прийнято до виконання начальником Южненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що винесена відповідна постанова.

Також були проведені наступні виконавчі дії – 22.05.2018 року призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання, винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; 23.07.2018 року аналогічні дії; 29.08.2018 року залучення працівників поліції до участі у проведенні виконавчих дій, так як вимоги боржником виконавчого документа боржником не виконано та необхідністю здійснити опис майна боржника, винесена постанова про залучення працівників органів внутрішніх справ; 12.09.2018 року приєднання до зведеного виконавчого провадження №47954909 (номер виконавчих проваджень які входять 43479174, 43479000) про що винесена відповідна постанова; 27.12.2019 року виведення із зведеного виконавчого провадження про що винесена відповідна постанова; 27.12.2019 року у зв`язку з реорганізацію дане провадження передано у Южненський міський відділ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про що винесена постанова про передачу документів; 13.01.2020 року прийняття до виконання іншим виконавцем та постанова про це; 14.07.2021 року стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, стягнення виконавчого збору, та постанова про це, призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання, винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; 30.10.2021 року звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, постанова про арешт коштів боржника; 05.08.2022 року зміна (доповнення) реквізитів ВД, постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних; 16.12.2022 року призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання, винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; 17.04.2023 року призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання, винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є закінчення виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 1 Закону "Про виконавче провадження", виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до положень ст. 129 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Виняток з цього правила становлять перелічені в статті 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22), у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 грудня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-11769ав23), від 09 лютого 2023 року у справі № 824/85/21 (провадження № 61-12579ав22), від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Так, у своїй заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню посилається на те, що наявність двох виконавчих документів є подвійним стягненням заборгованості за одним тим самим зобов`язанням, яким Банк не правомірно скористався, звернувшись до суду з позовами про стягнення боргу за одним і тим самим кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 21.05.2013 року у справі №519/197/13-ц позов Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” заборгованість за кредитним договором №11201828000 від 21.08.2007 року заборгованість за простроченим кредитом – 59 408,94 швейцарських франків, що дорівнює 511 052,40 грн.; заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом – 20 719,3 швейцарських франків, що дорівнює 178 233,84 грн.; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 2 302,01 швейцарських франків, що дорівнює 19 802,53 грн., а всього на суму - 82430,32 швейцарських франків, що дорівнює 709 088,77 грн.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3441 грн.

В апеляційному порядку вищезазначене заочне рішення не оскаржувалося.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Встановлено, що звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилався на неправильне, на думку заявника, вирішення питання про стягнення з нього та його дружини ОСОБА_3 заборгованості в межах розгляду справи №519/197/13-ц. Тобто такі доводи були викликані фактичною незгодою заявника з заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 21.05.2013 року, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором №11201828000 від 21.08.2007 року.

Разом з тим, ОСОБА_1 із заявою про перегляд заочного рішення Южного міського суду Одеської області від 21.05.2013 року до суду першої інстанції не звертався та в апеляційному порядку таке рішення суду не переглядалося.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у даному судовому провадженні за заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ні суд першої, ні апеляційної інстанцій не можуть надавати оцінку правомірності стягнення заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 21.05.2013 року заборгованості за кредитним договором №11201828000 від 21.08.2007 року з ОСОБА_1 в іншому судовому провадженні, відтак доводи скаржника про подвійне стягненням заборгованості за одним тим самим зобов`язанням не заслуговують на увагу.

Так, за обставинами справи встановлено, що виконавчий лист, який заявник просить визнати таким, що не підлягає виконанню виданий не помилково, а на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, з викладених представником заявника обставин та наданих документів, суд не вбачає підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 року у справі № 755/15479/14-ц зазначає: "Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" є закінчення виконавчого провадження.

Отже, навіть в разі виконання своїх зобов`язань боржником перед кредитором (позивачем, стягувачем), виконавче провадження повинно бути закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а не шляхом визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною заявника не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд зазначає, що звертаючись до суду з відповідною заявою саме заявник має довести та підтвердити наявність підстав (матеріальних чи процесуальних) для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Натомість в даному випадку заявником не надано жодних доказів наявності матеріальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а саме: доказів погашення заборгованості перед Акціонерним товариством «Укрсиббанк» або припинення зобов`язання з інших підстав в розумінні ЦК України (прощення боргу, передання відступного, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, за домовленістю сторін, поєднанням боржника та кредитора в одній особі тощо).

Не надано заявником також належних та допустимих доказів, які б свідчили про помилковість видачі виконавчого документа.

Твердження заявника щодо необізнаності про наявність заочного рішення Южного міського суду Одеської області від 21.05.2013 року у справі №519/197/13-ц на виконання якого видано виконавчий лист, що перебуває на примусовому виконанні не можуть бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність чи відсутність активних виконавчих дій у межах відкритого виконавчого провадження не є передбаченою статтею 432 ЦПК України підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки такі обставини не свідчать ні про припинення обов`язку боржника, ні про помилковість видачі виконавчого документа, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу не заслуговують на увагу.

Оскільки рішення суду боржником не виконано, а доказів зворотного останнім не надано, то підстав для задоволення заяви немає.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Подвійне виконання одного й того самого зобов`язання не допускається і така вимога закону контролюється в тому числі державним або приватним виконавцем на стадії виконання судового рішення, а також судом за скаргою боржника в порядку судового контролю за виконанням рішення суду.

Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню розглядається судом в порядку розгляду процесуальних питань пов`язаних з виконанням судових рішень, що відноситься до розділу VI ЦПК України і не є елементом судового контролю, який регламентований розділом VII ЦПК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Південного міського суду Одеської області від 11 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та окремому оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено: 29.05.2026 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова