Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 11 травня 2026 р.
Справа: №523/11238/25
Суддя: Таварткіладзе О. М.
Номер провадження: 22-ц/813/3604/26
Справа № 523/11238/25
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого – Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2025 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції Савченко С.В. за участю заінтересованої особи Пересипського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2025 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції Савченко С.В. за участю заінтересованої особи Пересипського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в якій просить:
- зобов`язати головного державного виконавця Пересипського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Савченко С.В., в провадженні якої знаходиться виконавче провадження ВП № 72227977, здійснити перерахунок заборгованості по аліментам ОСОБА_1 , та нарахувати згідно судового наказу Коростенського міськрайоного суду Житомирської області від 27.06.2023 року по справі № 279/2693/23 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 заробітку (доходу), та рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 року по справі № 523/10523/23 нарахувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/5 заробітку (доходу).
Скаргу обґрунтовано тим, що на виконанні Пересипського (Суворовського) районного відділу державної виконавчої служби в м. Одесі перебуває судовий наказ Коростенського міськрайоного суду Житомирської області від 27.06.2023 року щодо стягнення с ОСОБА_1 аліментів на двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходів) щомісячно.
На підставі вказаного судового наказу постановою від 12.07.2023 року було відкрито виконавче провадження ВП № 72227977.
В подальшому рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 року по справі № 523/10523/23 було задоволено позов ОСОБА_1 та зменшено розмір аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей з 1/3 частини заробітку (доходу) до 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З вказаним виконавчим провадженням представник заявника був ознайомлений 02.06.2025 року та отримав відповідні копії документів.
ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи, єдиним його заробітком(доходом) є пенсія з інвалідності, інших видів доходу у нього не має, працювати не може за станом здоров`я, документи на підтвердження вказаних фактів наявні в матеріалах виконавчого провадження.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 02.06.2025 року розмір доходу складає "А2837,73 грн., розмір аліментів складає 2 833 грн., тобто фактично 100% від доходу. В подальшому з січня 2024 року розмір доходу продовжує залишатись 2 837,73 грн., а розмір аліментів складає 3 196 грн., що перевищує розмір доходу заявника. На травень 2025 року розмір доходу є 3196 грн., і відповідно розмір аліментів залишився таким же - 3196 грн., що є 100% доходу.
Таким чином державним виконавцем всупереч судовому наказу від 27.06.2023 року вираховувалась не 1/3 від доходу, а його 100 %, а надалі розрахунок здійснювався не враховуючи рішення суду від 30.11.2023 року, де розмір аліментів складає 1/5 від заробітку, а фактично перевищує 100% від заробітку особи.
Вказані дії державного виконавця, які суперечать рішенням суду призвели до виникнення заборгованості зі сплати аліментів, яка на 02.06.2025 року складає 52 989,55 грн., оскільки ОСОБА_1 не мав можливості в повному обсязі сплачувати аліменти, так як повністю б залишився без засобів для існування.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції Савченко С.В. за участю заінтересованої особи Пересипського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) – залишено без задоволення.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на виконанні Пересипського (Суворовського) районного відділу державної виконавчої служби в м. Одесі перебуває судовий наказ Коростенського міськрайоного суду Житомирської області від 27.06.2023 року щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку На підставі вказаного судового наказу постановою від 12.07.2023 року було відкрито виконавче провадження ВП № 72227977.
В подальшому рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 року по справі № 523/10523/23 було задоволено позов ОСОБА_1 та зменшено розмір аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей з 1/3 частини заробітку (доходу) до 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи, єдиним його заробітком(доходом) є пенсія з інвалідності, інших видів доходу у нього не має, працювати не може за станом здоров`я, документи на підтвердження вказаних фактів наявні в матеріалах виконавчого провадження. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 02.06.2025 року розмір доходу складає 2837,73 грн., розмір аліментів складає 2 833 грн., тобто 100% від доходу. В подальшому з січня 2024 року розмір доходу продовжує залишатись 2 837,73 грн., а розмір аліментів складає 3 196 грн., що перевищує 100 % розмір доходу заявника. На травень 2025 року розмір доходу є 3 196 грн., і відповідно розмір аліментів залишився таким же – 3 196 грн., що є 100% доходу заявника. Таким чином державним виконавцем всупереч судовому наказу від 27.06.2023 року вираховувалась не 1/3 від доходу, а його 100 %, а надалі розрахунок здійснювався не враховуючи рішення суду від 30.11.2023 року, де розмір аліментів складає 1/5 від заробітку, а фактично перевищує 100% від заробітку особи. Вказані дії державного виконавця, які суперечать рішенням суду призвели до виникнення заборгованості зі сплати аліментів, яка на 02.06.2025 року складає 57 593,05 грн., оскільки ОСОБА_1 не мав можливості в повному обсязі сплачувати аліменти, так як повністю б залишився без засобів для існування.
Вказані доводи судом не були взяті до уваги та не досліджені. Судом не досліджувались пояснення заявника ОСОБА_1 , який неодноразово з`являвся на судові засідання.
Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, на 12.05.2026 року о 15:00 годину представник Пересипського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не з`явився, причини неявки не повідомив, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотав,заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Присутні в судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник – адвокат Мельниченко Вікторія Володимирівнане заперечували проти розгляду справи за фактичної явки.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції Савченко С.В. за участю заінтересованої особи Пересипського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), суд першої інстанції виходив необґрунтованості та не доведеності вимог скарги.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Коростенським міськрайонним судом Житомирської області 04.05.2023 року справа № 279/2693/23 видано Судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі: 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитини, починаючи з 01.05.2023 року до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 року по справі № 523/10523/23 було задоволено позов ОСОБА_1 та зменшено розмір аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей з 1/3 частини заробітку (доходу) до 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 18.09.2025р витребувано від Пересипського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції матеріали виконавчого провадження ВП №72227977 (а.с.44).
10.10.2025 року на виконання ухвали суду, до суду надійшли матеріали виконавчого провадження ВП №72227977 (а.с.49-135).
З матеріалів виконавчого провадження судом встановлено про те, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 72227977 з примусового виконання судового наказу № 279/2693/23 виданого Коростенський міськрайонний суд Житомирської області від 27.06.2023 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 01.05.2023 р. до досягнення дітьми повноліття.
Заява про відкриття виконавчого провадження надійшла на адресу відділу засобами поштового зв`язку 11.07.2023 р., яка була зареєстрована під вхідним номером 16935/21.32-33/1 та передана до виконання головному державному виконавцю Савченко С.В. (а.с.51).
12.07.2023 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72227977, яку направлено сторонам виконавчого провадження за вих. № 62479. (а.с.55)
07.01.2025 р. на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_1 про перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів на підставі Рішення № 523/10523/23 від 30.11.2023 р. про зменшення розміру аліментів. Державним виконавцем враховано вимоги вказаного Рішення, внесено зміни до АСВП та проведено розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів виходить з наступного.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частин другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У справі, що переглядається, встановлено, що на виконанні у Пересипського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 72227977 з примусового виконання судового наказу № 279/2693/23 виданого Коростенський міськрайонний суд Житомирської області від 27.06.2023 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 01.05.2023 р. до досягнення дітьми повноліття.
Порядок стягнення аліментів визначено у статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», а також у статті 195 СК України.
Відповідно до частини третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина 3 статті 195 СК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи-підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Статтею 81 СК України визначено, що перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року №146 затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі - Перелік №146), у п. 1 якого вказано, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку; 6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов`язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати; 7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв`язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються особам з інвалідністю першої групи на догляд за ними, а також надбавок, що виплачуються непрацюючим пенсіонерам на утримання непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; 14-1) державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку.
Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункт 13 Переліку № 146).
Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що аліменти підлягають стягненню у частці від усіх видів доходу боржника (в тому числі пенсії), унаслідок чого державний виконавець зобов`язаний враховувати всі види надходжень боржника для визначення розміру аліментів.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2023 року, після встановлення офіційного джерела отримання доходів боржником, державним виконавцем направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника до Суворовського обєднананого управління ПФУ у м. Одесі для виконання.
З 15.02.2024 року по теперішній час, аліменти відраховуються з заробітної плати ОСОБА_1 . Суворовським об`єднаним управлінням ПФУ у м. Одесі, у розмірі 50 % доходів щомісяця,
Щомісячно з 15.02.2024 року на депозитний рахунок відділу зараховуються кошти у розмірі 1661,50 грн., які перераховуються стягувачу як щомісячні аліменти.
Згідно довідки ПФУ від 10.09.2025 року боржнику щомісячно нараховуються пенсійні виплати у розмірі 3 323 грн.
Крім того, 07.01.2025 року на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_1 про перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів на підставі Рішення № 523/10523/23 від 30.11.2023 року про зменшення розміру аліментів. Державним виконавцем враховано вимоги вказаного Рішення, внесено зміни до АСВП та проведено розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства.
При цьому, заборгованість зі сплати аліментів станом на момент перерахунку заборгованості на підставі заяви боржника, складала 46 680,05 грн.
Таким чином, встановлено, що державним виконавцем проводяться щомісячно стягнення аліментів у розмірі 1 661,50 грн., які перераховуються стягувачу, з доходу ОСОБА_1 , а саме пенсії у розмірі 3 323 грн., а також стягується заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 50 відсотків, що станом на момент перерахунку заборгованості на підставі заяви ОСОБА_1 про перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів на підставі Рішення № 523/10523/23 від 30.11.2023 року про зменшення розміру аліментів, складала 46 680,05 грн.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що державним виконавцем не було допущено порушень закону, оскільки виконавчі дії проводяться відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та вимог виконавчого документа на підставі якого відкрито виконавче провадження, в тому числі рішення № 523/10523/23 від 30.11.2023 року про зменшення розміру аліментів.
Апеляційний суд звертає увагу, що посилаючись в скарзі на ті обставини, що ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи, єдиним його заробітком(доходом) є пенсія з інвалідності, інших видів доходу у нього не має, працювати не може за станом здоров`я, останній е позбавлений можливості звернутися до суду з позовом в порядку ч. 2 ст. 197 СК України.
За приписами ч. 2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, якщо вона виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Отже, платник аліментів може бути звільнений від сплати заборгованості за аліментами за рішенням суду у разі, якщо за наслідками розгляду його позову буде доведено наявність тяжкої хвороби або інших обставин, що мають істотне значення та можуть бути безумовною підставою для звільнення від сплати заборгованості (її частини) за аліментами.
Проте з відповідним позовом до отримувача аліментів ОСОБА_1 до суду не звертався, а звернувся із скаргою на дії державного виконавця, який вирахував на виконання судового наказу розмір аліментів на 2-х неповнолітніх дітей, який складає 100 відсотків його платника аліментів доходу у вигляді соціальної допомоги по інвалідності.
Як вже зазначалось, державний виконавець стягує частку з доходів платника аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі не меншому 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину.
Виконання судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів здійснюється органом ПФУ в Одеській області з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.03.2023 року № 3-р (II)/2023, яким положення абзаців 3, 4 частини 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), оскільки ці положення унеможливлюють виплату пенсій у розмірі не нижче прожиткового мінімуму. Тому з відрахування аліментів здійснюється з 01.02.2024 року у розмірі 50% пенсійних виплат ОСОБА_1 , з яких 33% на поточні аліменти та 17% на погашення суми заборгованості по аліментам.
Тобто відрахування в межах виконання судового наказу про стягнення аліментів здійснюється в межах 50% пенсійних виплат, що становить 50% розміру аліментів, які підлягають стягненню з урахуванням законодавчої вимоги про розмір не менший 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину.
Оскільки неповнолітніх дітей – два, то загальний розмір на їх утримання становить 100% пенсійних виплат по інвалідності, який складає щомісячний дохід ОСОБА_1 .
Через обмеження у відрахуванні фактично відраховується на аліментні платежі та заборгованість - 50%., а решта пенсій залишається на проживання особі з інвалідністю ОСОБА_1 і автоматично нараховується державним виконавцем, як недоплата по аліментам, збільшуючи таким чином розмір заборгованості по аліментам.
Враховуючи діючий судовий документ, який перебуває на примусовому виконанні, державний виконавець не вправі не робити мінімально встановлені законом стягнення, які зазначені у судовому наказі та не враховувати недоплату, як заборгованість по аліментам.
Звільнення від заборгованості є компетенцією суду і розглядається не інакше, як за поданою платником аліментів або в його інтересах уповноваженим представником позовною заявою.
Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з остаточним висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ухвала суду - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2025 року – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено: 29.05.2026 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
С.О. Погорєлова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua