Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №396/1645/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2429/26

Справа № 396/1645/25

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пересипського районного суду м.Одеси від 04 листопада 2025 року у складі судді Сувертак І.В.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в загальному розмірі 24570 грн. 00 коп., а також судові витрати у розмірі 3028 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 2121625.

14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №41 від 24.01.2025 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24570 грн. 00 коп., з яких:

- 14000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 40 грн. 60 коп. - сума заборгованості за відсотками;

- 7000 грн. – сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою;

- 3529 грн. 40 коп. – комісія за надання позики.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив стягнути зазначену вище заборгованість з ОСОБА_1 та судові витрати.

Позиція відповідача в суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву, представник ОСОБА_1 – адвокат Луб В.В. позовні вимоги визнав частково та не заперечував проти стягнення з відповідача основної суми боргу за договором позики у розмірі 14000 гривень, в іншій частині позовних вимог просив відмовити у задоволенні, оскільки відповідно до довідки форми 5 №2183 від 24 вересня 2025 року, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , старший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 13.08.2019 по теперішній час, тому відповідач відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» має пільги щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Пересипського районного суду м.Одеси від 04 листопада 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за Кредитним договором №2121625 від 06 вересня 2024 року в загальному розмірі 24570 грн. 00 коп., з яких: 14000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 40 грн. 60 коп. - сума заборгованості за відсотками; 7000 грн. – сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою; 3529 грн. 40 коп. – комісія за надання позики та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов`язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку договором, тому позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором, відсотків, штрафів, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Пересипського районного суду м.Одеси від 04 листопада 2025 року в частині задоволення судом вимог про стягнення з нього: суми заборгованості за відсотками у розмірі 40 грн. 60 коп., суми заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою у розмірі 7000 грн., комісії за надання позики у розмірі 3529 грн. 40 коп. та судового збору у розмірі 1514 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом не було враховано те, що дія ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. На підтвердження статусу військовослужбовця, відповідачем по справі було надано довідку за визначеною формою 5 у додатку 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Головнокомандувача ЗСУ від 31.01.2024 №40, в той час як суд першої інстанції не взяв до уваги дану довідку та зазначив, що інших документів щодо підтвердження статусу військо службовця за мобілізацією відповідачем надано не було. Також, на підтвердження того, що відповідач по справі відноситься до категорії «інші військовослужбовці», до даної апеляційної скарги відповідач надає довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією проти України №0666/118/6271 від 26 серпня 2025 року, відповідно до якої вбачається, що в період з 2022 по 2024 рік (включно) ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою проти України, перебуваючи в Миколаївська область, Миколаївський район, Миколаївська ТГр; Донецька область, Краматорский район, Костянтинівська міська Тр; Донецька область, Краматорський район, Дружківська ТГр. Тобто, як зазначає скаржник, він відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені ч.15 ст. 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме має право на звільнення від нарахування процентів за користування кредитом, проте судом першої інстанції вказаний факт було проігноровано.

Доводи скарги також мотивовані тим, що судом першої інстанції також не було враховано і те, що умови договору щодо обов`язку здійснення платежу за комісією є нікчемними, у зв`язку із чим нарахована позивачем комісія в сумі 3529,50 грн. не підлягає стягненню.

Позиція позивача в суді апеляційної інстанції

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ», посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Пересипського районного суду м.Одеси від 04 листопада 2025 року – без змін, оскільки на вказані пільги, про які зазначає відповідач мають право лише мобілізовані позичальники, в той час відповідно до наданих відповідачем документів, він перебуває на військовій службі за контрактом з 2021 року. Також вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку із наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без виклику учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 368, ч.1 369 ЦПК України).

3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що 06 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 2121625.

14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №41 від 24.01.2025 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24570 грн. 00 коп., з яких:

- 14000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 40 грн. 60 коп. - сума заборгованості за відсотками;

- 7000 грн. – сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою;

- 3529 грн. 40 коп. – комісія за надання позики.

Відповідач умови кредитного договору не виконує, заборгованість по кредиту не повертає.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору та вимогами ЦК України.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, по кредитному договору Банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Відповідач ОСОБА_1 не оскаржує та фактично визнає позовні вимоги в частині щодо стягнення з нього суми основного боргу у розмірі 14000,00 грн. Водночас ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього суми заборгованості за відсотками у розмірі 40 грн. 60 коп., суми заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою у розмірі 7000 грн. та комісії за надання позики у розмірі 3529 грн. 40 коп., посилаючись на те, що він є військовослужбовцем, а тому відповідно до ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» має пільги щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Колегія суддів погоджується із вищевказаними доводами скаржника, з огляду на наступне.

Так, у п. 15 ч. 3 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка була чинною на час укладення кредитного договору, зазначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Подібні за змістом висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19.

У справі, що переглядається, встановлено, що відповідно до довідки форми №5 від 24 вересня 2025 року №2183, виданої військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 13 серпня 2019 року по теперішній час (а.с.73).

Таким чином, ОСОБА_1 є таким, що має право на гарантії соціального та правового захисту передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" для військовослужбовців, зокрема заборону нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, на підтвердження того, що ОСОБА_1 відноситься до категорії «інші військовослужбовці», до даної апеляційної скарги останній долучив довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією проти України №0666/118/6271 від 26 серпня 2025 року, відповідно до якої вбачається, що в період з 2022 по 2024 рік (включно) ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією проти України, перебуваючи в Миколаївська область, Миколаївський район, Миколаївська ТГр; Донецька область, Краматорский район, Костянтинівська міська ТГр; Донецька область, Краматорський район, Дружківська ТГр.

Тобто, як вбачається, відповідач відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки з наданих ним доказів вбачається, що він є військовослужбовцем, а саме - старшим лейтенантом, що перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 13.08.2019 та, окрім того, приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією проти України.

Суд першої інстанції в повній мірі не застосував правила, передбачені частиною п`ятою статті 12 ЦПК України щодо роз`яснення учасникам наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, що мало наслідком не з`ясування в повному обсязі обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, тому доводи приймаються судом на стадії апеляційного розгляду справи.

Таким чином, у зв?язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 є особою, яка має право на звільнення від нарахування процентом за користування кредитом, колегія суддів приходить висновку, що задоволення вимоги позивача про стягнення 40 гривень 60 копійок, як суму заборгованості за відсотками та 7 000 гривень як заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою є неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству України, у зв`язку із чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Окрім того, колегія суддів погоджується із доводами скарги ОСОБА_1 про те, що нарахована позивачем комісія в сумі 3529,40 грн. також не підлягає стягненню.

Так, у постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справі № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Колегія суддів звертає увагу, що в договорі позики № 2121625 від 06 вересня 2024 року не зазначено конкретного переліку послуг позивача, які пов`язані з наданням кредиту, що надаються відповідачу, також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору № 2121625 від 06 вересня 2024 року, а тому положення договору про надання кредиту про нарахування відповідачу комісії суперечить положенням Ч.1, 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемними.

Виходячи з наведеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції від 04.11.2025 в частині щодо стягнення відсотків та комісії підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Оскільки рішення Пересипського районного суду м.Одеси від 04 листопада 2025 року оскаржується ОСОБА_1 лише в частині задоволення судом вимог про стягнення з нього: суми заборгованості за відсотками у розмірі 40 грн. 60 коп., суми заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою у розмірі 7000 грн., комісії за надання позики у розмірі 3529 грн. 40 коп. та судового збору у розмірі 1514 грн., тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз`яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» колегією суддів не перевіряється.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є доведеною, а тому вона підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374, п. п. 3, 4 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не повністю відповідають обставинам справи, судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 04.11.2025 в оскарженій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Так, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову становить 24570,00 грн., апеляційним судом задоволено позовні вимоги частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 14000,00 грн., що складає 56,98% від заявленої суми.

При зверненні до суду ТОВ «ФК ЄАПБ» сплатило судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (а.с. 34).

При зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4542,00 грн. (а.с. 127).

На підставі ст. ст.133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам (56,98%) у розмірі 1725,35 грн. = 3028 грн. х 56,98%.

На підставі ст. ст.133, 141 ЦПК України підлягає стягненню з позивача на користь відповідача судовий збір пропорційно розміру відмовленим у задоволені вимогам (43,02%) у розмірі 1953,97 грн. = 4542,00 х 43,02%.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи вищенаведене та у зв`язку із розглядом справи апеляційним судом, а саме частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалення нового рішення у справі про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «ЄАПБ», відповідно з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 228,62 грн. (1953,97 грн. - 1725,35 грн.).

Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст.374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Пересипського районного суду м.Одеси від 04 листопада 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у розмірі 40,60 гривень, заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою у розмірі 7000,00 гривень та комісії за надання позики у розмірі 3529,40 гривень скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) судовий збір у розмірі 228,62 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе