Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №466/484/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/484/26 Головуючий у 1 інстанції: Зима І. Є.

Провадження № 33/811/646/26 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Кулак І.О. на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 26 березня 2026 року,

встановив:

постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 березня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один ) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у дохід держави у розмірі 665,60 грн.(шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Відповідно до оскаржуваної постанови, 16.01.2026 року, о 21:05 год, в м. Львові, вул. Б. Хмельницького, 163, водій ОСОБА_1 , керував т/з «Geely Emgrand», з д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі він відмовився. Відтак, ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову адвокат Кулак І.О. подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 26 березня 2026 року, скасувати таку постанову та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження покликається на те, що повний текст постанови судом складено 01 квітня 206 року та отримано представником Дворянина В.М. в електронний кабінет 02 квітня 2026 року о19.57 год.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ознайомившись із матеріалами справи,записами працівників поліції не знайшов підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Зазначає, що відеозапис розпочинається із того моменту, що ОСОБА_1 стоїть на тротуарі поблизу автомобіля, навіть не знаходиться в автомобілі.

Вважає, що факт керування транспортним засобом матеріали справи не підтверджують, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Звертає увагу, що факт про те що в транспортному засобі дійсно не працювало освітлення заднього номерного знаку ОСОБА_1 не заперечується, однак заперечується факт керування ним вказаним транспортним засобом.

Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, складений з порушенням вимог ст.256 КУпАП, не містить обставини його вчинення та не долучено інших відомостей необхідних для вирішення справи, у зв`язку з чим вказаний протокол не може бути використаний як належний та допустимий доказ у справі.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, про причину неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

У відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП неявка особи, яка подала апеляційну скаргу, та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за їх відсутністю в судовому засіданні.

Поважність причин пропуску скаржником строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що відповідає фактичним обставинам справи.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння.

Пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов`язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції, на підставі досліджених доказів, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп`яніння відмовився.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення підтверджується сукупністю доказів, а саме: протоколом серії ЕПР1 №568488 від 16.01.2026 року, відеозаписом з місця події, зафіксованому на нагрудних камерах поліцейських № 471698, №471417, рапортом працівників поліції, копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6522074 від 16.01.2026 року, та іншими матеріалами справи.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що до матеріалів справи не надано доказів про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, апеляційний суд зазначає наступне.

Із дослідженого відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що останні неодноразово, щонайменше тричі, пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. На такі пропозиції ОСОБА_1 надавав чітку та категоричну відмову.

Відповідно до п. 8 Розділу ІІ Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння, затвердженої наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі відмови водія від проходження огляду така відмова підлягає обов`язковій фіксації, зокрема із застосуванням технічних засобів відеозапису.

Як встановлено судом, у даному випадку зазначені вимоги дотримані, а відмова ОСОБА_1 від проходження огляду у медичному закладі належним чином зафіксована на відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції.

Таким чином представлені відеозаписи спростовують твердження апелянта, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.

Відтак, враховуючи досліджені докази в їх сукупності, покликання апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності за адміністративне правопорушення, оскільки такі суперечать іншим доказам у справі, зокрема відеозапису.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Крім того, на оглянутому апеляційним судом відеозаписі з камер спостереження працівників поліції зафіксовані всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, які підлягають доказуванню у справах про адміністративні правопорушення. Такий відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено з боку працівників патрульної поліції порушень вимог КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі нема.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

поновити строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу адвоката Кулака Ігоря Олександровича – залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 26 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ